Рішення

від 06.07.2022 по справі 910/3154/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2022Справа № 910/3154/22Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Славутський Бетонно-розчинний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіленс Буд»

про стягнення 189 006, 25 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 189 006, 25 грн, яка сформована заявником в системі «Електронний суд» 19.04.2021 та зареєстрована в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» 20.04.2021 за вх. № 3154/22.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості отриманого товару за договором поставки від 01.02.2021 № 3/21.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З початком військових дій на території України, вказана ухвала була направлена сторонам у встановленому законом порядку 13.05.2022. Ухвалу суду відповідач не отримав у зв`язку з відсутністю відповідача за адресою.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження сторін, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Після ведення воєнного стану відновив свою роботу в загальному доступі з 20.06.2022.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

01.02.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 3/21.

За умовами якого продавець зобов`язується поставити бетон М100, М150, М200, М300, М350, М400 код УКТ ЗЕД 3824, цементний розчин М50, М100, М150, М200, бетонні блоки, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах Договору в кількості, асортименті і за цінами, зазначеними в накладних та рахунках, п. 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна товару на момент отримання встановлюється за договірними цінами і вказується в накладних на товар, що передається.

Згідно п. 2.4 Договору, форма розрахунків за товар, що передається, безготівкова, яка здійснюється шляхом перерахування платіжним дорученням покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За умовами п. 2.5. Договору, покупець здійснює 100 % передоплату товару згідно з виставленим рахунком. Кожного 1 числа місяця сторони проводять звірку фактично отриманого товару та його вартості за попередній місяць.

Позивач вказує, що свої зобов`язання по договору виконав належним чином, а саме поставив весь замовлений товар, а відповідач свої зобов`язання за договором виконав не в повному обсязі та з порушенням строків оплати.

28.12.2021 позивач направив відповідачу претензію № 18/21 про сплату заборгованості у розмірі 146 570 грн, яка судом задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже було зазначено та встановлено судом між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) 01.02.2021 укладено договір поставки № 3/21, за яким продавець поставляє бетон М100, М150, М200, М300, М350, М400 код УКТ ЗЕД 3824, цементний розчин М50, М100, М150, М200, бетонні блоки, а покупець приймає товар і оплачує його на умовах Договору в кількості, асортименті і за цінами, зазначеними в накладних та рахунках, п. 1.1. Договору.

Ціна товару на момент отримання встановлюється за договірними цінами і вказується в накладних на товар, що передається, (п. 2.1. Договору).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 251 720, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 7 від 03.02.2021, № 8 від 03.02.2021, № 9 від 09.02.2021, № 13 від 17.02.2021, № 15 від 23.02.2021, № 18 від 25.02.2021, № 20 від 01.03.2021, № 23 від 03.03.2021, № 24 від 04.03.2021, № 25 від 09.03.2021, № 26 від 09.03.2021, № 30 від 10.03.2021, № 32 від 10.03.2021, № 33 від 11.03.2021, № 41 від 15.03.2021, № 38 від 15.03.2021, № 42 від 15.03.2021, № 45 від 17.03.2021, № 51 від 19.03.2021, № 53 від 22.03.2021, № 55 від 22.03.2021, № 58 від 24.03.2021, № 59 від 25.03.2021, № 62 від 29.03.2021, № 64 від 29.03.2021, № 67 від 30.03.2021, № 72 від 01.04.2021, № 76 від 05.04.2021, № 81 від 06.04.2021, № 87 від 08.04.2021, № 90 від 08.04.2021, № 99 від 13.04.2021, № 109 від 16.04.2021, № 112 від 19.01.2021, № 115 від 19.04.2021, № 121 від 20.04.2021, № 137 від 23.04.2021, № 148 від 28.04.2021, № 166 від 11.05.2021, № 173 від 12.05.2021, № 191 від 17.05.2021, № 198 від 18.05.2021, № 203 від 19.05.2021, № 204 від 19.05.2021, № 257 від 08.06.2021, № 269 від 15.06.2021, № 289 від 29.06.2021, № 299 від 02.07.2021, № 302 від 05.07.2021, № 310 від 07.07.2021, № 316 від 08.07.2021, № 318 від 09.07.2021, № 322 від 12.07.2021, № 331 від 15.07.2021, № 336 від 16.07.2021, № 338 від 19.07.2021, № 342 від 21.07.2021, № 343 від 22.07.2021, № 348 від 26.07.2021, № 384 від 09.08.2021, № 386 від 10.08.2021, № 432 від 30.08.2021, № 439 від 02.09.2021, № 460 від 09.09.2021. Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками.

Актами надання послуг № 16 від 23.02.2021, № 68 від 30.03.2021, № 73 від 01.04.2021, № 77 від 05.04.2021, № 82 від 06.04.2021, № 100 від 13.04.2021, № 110 від 16.04.2021, № 137 від 23.04.2021, № 148 від 28.04.2021, № 169 від 11.05.2021, № 173 від 12.05.2021, № 192 від 17.05.2021, № 205 від 19.05.2021, № 257 від 08.06.2021, № 269 від 15.06.2021, що підписані сторонами та скріплені їх печатками, підтверджується надання послуг бетононасоса, доставки, автокрана на загальну суму 64 700, 00 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем згідно платіжних доручень: № 1095 від 08.02.2021, № 1104 від 11.02.2021, № 1107 від11.02.2021, № 1128 від 15.02.2021, № 1168 від 23.02.2021, № 1184 від 01.03.2021, № 1200 від 02.03.2021, № 1214 від 05.03.2021, № 1238 від 09.03.2021, № 1251 від 10.03.2021, № 1264 від 15.03.2021, № 1294 від 18.03.2021, № 1320 від 24.03.2021, № 1343 від 31.03.2021, № 1350 від 05.04.2021, № 1375 від 13.04.2021, № 1432 від 23.04.2021, № 1451 від 26.04.2021, № 1483 від 07.05.2021, № 1506 від 14.05.2021, № 1511 від 17.05.2021, № 1560 від 25.05.2021, № 1595 від 31.05.2021, № 1658 від 09.06.2021, № 1666 від 11.06.2021, № 1699 від 15.06.2021, № 1763 від 02.07.2021, № 1808 від 14.07.2021, № 1828 від 20.07.2021, № 1849 від 23.07.2021 здійснено оплати позивачу на загальну суму 1 839 780, 00 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у відповідності до договору поставки в загальному розмірі 146 570, 00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Пунктом 2.5. Договору сторони визначили, що покупець здійснює 100 % передоплату товару згідно з виставленим рахунком.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заявленої заборгованості у розмірі 146 570, 00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у сумі 30 446, 74 грн, 3 % річних у сумі 5540, 43 грн та інфляційних втрат у сумі 6449, 08 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як унормовано частинами 1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник Повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за Прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4. Договору визначено у разі порушення термінів оплати, вказаних в Договорі, покупець виплачує на р/р продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення з моменту постачання товару.

У позовній заяві позивач зазначає, що після періодичних поставок товару за договором, відповідачем було сплачено частину заборгованості, у зв`язку з чим заявлено про стягнення боргу у розмірі 146 570, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76 - 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивачем через систему Електронний суд долучено до матеріалів справи розрахунок на 9 аркушах. З вказаного розрахунку не вбачається та неможливо визначити по яким періодам і в яких їх межах з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нараховано пеню і на які суми, як і є неможливим встановити нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на відповідні суми заборгованості по відповідним періодам і здійснити їх розрахунок з урахуванням практики Об`єднаної палата Касаційного господарського суду від 20.11.2020 по справі № 910/13071/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем не надано до матеріалів справи ані рахунків, що виставлялись відповідачу для оплати, ані будь-яких інших доказів, які б підтверджували дати, з яких можливо було б здійснювати відповідні розрахунки по відповідним періодам.

Наведене позбавляє суд можливості перевірити належним чином та відповідно до норм чинного законодавства України надані позивачем розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

За таких обставин суд встановив, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача лише суми заявленого основного боргу.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних суд відмовляє у зв`язку з їх недоведеністю та відсутністю в матеріалах справи належних доказів, які б надали можливість суду самостійно визначити періоди та суми прострочення і здійснити відповідні арифметичні розрахунки.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем 08.06.2022 заявлено клопотання про стягнення судових витрат, в якому позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката у розмірі 15 000 грн.

Частина 2 ст. 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В якості доказів понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем надав Договір про надання правничої допомоги від 01.12.2021 № 12/01/21, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 1025194 від 19.04.2022, Акт приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 12/01/21 від 01.12.2021 від 02.06.2022, Акт наданих послуг № 1 від 04.05.2022 та квитанція про сплату послуг адвоката у розмірі 15 000, 00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати позивача на правничу допомогу у відповідності до пропорційного розміру задоволених позовних вимог у розмірі 11 632, 15 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2212, 51 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОВІЛЕНС БУД» (04201, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУЛЬЖЕНКІВ СІМ`Ї, будинок 35, ідентифікаційний код 41989474) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЛАВУТСЬКИЙ БЕТОННО-РОЗЧИННИЙ ЗАВОД» (30000, Хмельницька обл., місто Славута, ВУЛИЦЯ ВІЙСЬКОВА, будинок 21Е, ідентифікаційний код 40356740) заборгованість у розмірі 146 570 (сто сорок шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн 00 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 11 632 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн 15 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн 51 коп.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва