Рішення

від 04.07.2022 по справі 914/1090/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2022 Справа № 914/1090/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів

в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України, м. Київ

до відповідача Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, м. Львів

про визнання права власності

за участю представників:

від прокуратури: Лука Г.В. (в залі суду)

від позивача, відповідача: не з`явились

Судові процедури

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державного агентства водних ресурсів України до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну про визнання права власності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.05.2022 справу №914/1090/22 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 02.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.06.2022.

В судовому засіданні 21.06.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 05.07.2022.

Прокурор в судове засідання 05.07.2022 з`явився, позовні вимоги підтримав.

Позивач та відповідач явки повноважних представників в судове засідання 05.07.2022 не забезпечили.

Позиція прокурора

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Львівською обласною прокуратурою виявлено невідповідність реєстрації речових прав на нерухоме майно на праві власності за районними управліннями водного господарства Львівської області, які реорганізовано шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (далі -БУВР), а також за БУВР, хоча повинні були реєструватися на праві оперативного управління, яке є похідним від права власності, у зв`язку із чим прокуратурою на адресу Державного агенства водних ресурсів України надіслано звернення від 27.10.2021 № 15/4-1108 вих-21 щодо усунення виявлених невідповідностей в частині реєстрації речових прав на нерухоме майно. 11.11.2021 Держводагентство України, як орган управління державним майном, за № 6868/410/11-21 видало БУВР доручення щодо надання запитуваних документів в органи прокуратури з метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави.

В подальшому, 07.12.2021 та 08.02.2022 скеровано позивачу листи з приводу вжиття заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства. Проте, відповідні заходи не вживались та позови щодо скасування незаконної реєстрації речових прав на нерухоме майно з боку Держводагентства не заявлялись.

Відтак, жодних дій після запитів прокуратури, в тому числі в судовому порядку, здійснено не було, незважаючи на неодноразові звернення з цього приводу прокуратурою (27.10.2021, 07.12.2021 та 08.02.2022). Позивач, достовірно знаючи про допущені порушення відповідачем, володіючи достатнім обсягом повноважень для належного захисту інтересів держави, не вжив необхідних та достатніх заходів реагування в розумний строк.

Вказані обставини свідчать про неналежне нездійснення уповноваженим органом своїх обов`язків у сфері контролю за збереженням державного майна та як наслідок, неналежний захист інтересів держави, що підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Порушення інтересів держави прокурор у позові обґрунтовує тим, що майно вибуло із володіння законного власника всупереч законодавству. Спірні акти порушують інтереси держави у сфері реалізації прав власника, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним. Зазначені об`єкти мають стратегічне значення для забезпечення розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, здійснення у водному господарстві.

Оскільки, відповідно до вищезазначених положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності", повноваження по управлінню державним майном здійснює Держводагентство, порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою в особі Державного агетнства водних ресурсів України права державної власності на будівлі і споруди, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: адміністративний будинок загальною площею 575,8 кв. м, ремонтно-механічну майстерню загальною площею 1336,8 кв. м, будівлю прохідної загальною площею 5,9 кв. м, будівлю котельні загальною площею 34,7 кв. м, будівлю котельні загальною площею 8,5 кв. м, з одночасним припиненням права власності Басейнового управління водних ресурсів Західного Бугу та Сяну.

Заперечення відповідача

У Відзиві на позов (вх.№12478/22 від 14.06.2022) відповідач визнав вимогу про визнання права власності Державного агентства водних ресурсів України на будівлі та просив судові витрати розділити відповідно до ч. 1 ст.130 ГПК України. Зокрема, зазначив, що під час реєстраційних 25.09.2012 реєстратором БТІ не було дотримано діючих норм законодавства щодо реєстрації права державної власності за органом управління державним майном та правом оперативного управління щодо цього майна з боку Дублянського УВГ.

Обставини справи

Прокуратурою виявлено невідповідність державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на праві власності за Дублянським управлінням водного господарства Львівської області, яке реорганізовується шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (БУВР), а також за БУВР, хоча повинні були реєструватися на праві оперативного управління, яке є похідним від права власності.

Рішенням виконавчого комітету Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області № 2 від 06.06.2012 вирішено Дублянському УВГ експлуатувати завершене будівництво будівель:

-адміністративний будинок під літ. «А-2», загальною площею 575,8 кв. м.,

-ремонтно-механічну майстерню, загальною площею 1336,8 кв.м,

-будівлю прохідної під літ. «В-1», загальною площею 5,9 кв. м,

-будівлю котельні під літ. «Д-1» загальною площею 34,7 кв. м,

-будівлю котельні під літ. «Ж-1», загальною площею 8,5 кв. м.

по АДРЕСА_1 , а також вирішено Львівському обласному комунальному підприєству Львівської обласної ради «БТІ та ЕО» провести державну реєстрацію на вищевказані будівлі.

На вказані приміщення Малехівською міською радою видано свідоцтва про право власності від 24.09.2012 серії САЕ №№ 658493, 658494, 658495, 658496, 658497, відповідно.

25.09.2012 БТІ проведено реєстрацію права власності за Дублянським УВГ на зазначені приміщення.

Відповідно до наказу Держводагенства України від 23.12.2019 № 771 «Про реорганізацію Дублянського УВГ», Дублянське УВГ (код ЄДРПОУ 01034113 вул. Вокзальна, 4а, с. Малехів, Жовківського р-ну Львівської області) реорганізоване шляхом приєднання до БУВР (код ЄДРПОУ 01038909, вул. Родини Крушельницьких, 14, м Львів). Майно за Актом приймання-передачі передане до БУВР 31.03.2020.

Зазначене стало підставою для реєстрації права власності на спірні приміщення 31.08.2020 за БУВР.

Проте, як вказано прокурором у позовній заяві та визнано відповідачем у відзиві на позов, вказане майно є державним, управляння яким здійснює держава в особі Держводагентства як власника, а в БУВР таке перебуває на праві оперативного управління. Відтак, право державної власності на спірне майно слід визнати за Держводагентством, одночасно припинивши право власності на таке БУВР.

Позиція суду

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 13 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Статтею 133 ГК України визначено, що основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. В частині 4 цієї статті вказано, що держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

За приписами ст. 134 ГК України установлено, що суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Частина 3 цієї статті визначає, що правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Відповідно до ст. 135 ГК України, власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб`єктів господарювання відповідно до законодавства. Частиною 2 цієї статті визначено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності ~ на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ст.137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Частиною 2 цієї статті встановлено, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина п`ята статті 22 Господарського кодексу України).

Вказане дозволяє зробити висновок, що право господарського відання та право оперативного управління покладено в основу створення суб`єктів господарювання державного сектора економіки.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами права державної власності» встановлено, що управління об`єктами державної власності здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст.ст. 4, 5-2 Закону України «Про управління об`єктами права державної власності» вказує, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує Формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

Так, Указом Предидента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» 09.12.2010 № 1085/2010, утворено Державне агенство водних ресурсів України (далі Держводагентство), реорганізувавши Державний комітет України по водному господарству.

Держводагентство, відповідно до п. 1 та пп. 33 п. 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 393 (далі - Положення), є центральним органом виконавчої влади та здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держводагентства.

Аналогічні пункти містились у Положенні про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого постановою КМУ від 15.11.1991 № 316 щодо здійснення функцій по управлінню державним майном, закріпленим за підвідомчими йому підприємствами, установами та організаціями.

Підпорядкованими Держводагентству є водогосподарські організації, серед яких БУВР. Останнє перейменовано з Львівського обласного управління водних ресурсів наказом Держводагенства № 657 від 06.09.2018.

Згідно з Положеннями зазначених управлінь, майно управління є державною власністю, закріплене за ним на праві оперативного управління.

В той же час, в підпорядкуванні БУВР наявні були районні управління, серед яких Дублянське управління водного господарства (Дублянське УВГ), як самостійна юридична особа.

У Положенні про Дублянське УВГ, затвердженого наказом Держводагенством 15.12.2016 № 225, зазначено, що його майно складається з необоротних та оборотних активів, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно Дублянського УВГ є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління (п. 4.1 та п.4.2 Положення). Аналогічна норма міститься у Положенні про Дублянське УВГ, затвердженого наказом Державного агенства водних ресурсів України від 28.03.2012 № 146 (п.4.2).

Як зазначено вище, Держводагентство, відповідно до п. 1 Положення є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Отже, оскільки власником об`єктів нерухомого майна, а саме будівель та споруд за адресами: с.Малехів вул Вокзальна, 4а Львівської області є держава Україна в особі Держводагентства, то реєстрація права власності за БУВР порушує право розпорядження об`єктами права державної власності дійсного власника. Відтак наявний спір про право.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Схожі висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до п. 1 ч.1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

Наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за БУВР на спірні об`єкти нерухомого майна, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків та зачіпає інтереси позивача як органу уповноваженого державою управляти державним майном.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що майно зареєстровано на праві власності незаконно, всупереч законодавству та поза волею власника.

Неправомірна реєстрація управлінням водного господарства на праві власності спірного майна свідчить про невизнання ним права держави в особі Держводагенства, як законного власника цього майна.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Водночас, згідно із п. 9 ч. 1 ст. 27 вищевказаного Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1) ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах та відповідно до ч. 2 цієї статті перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

У відповідності до п. 6 Положення «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява. Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Отже, під час реєстрації речових прав на будівлі мала відбутись реєстрація похідного права від права власності - права оперативного управління на нерухоме майно, що є в оперативному управлінні Дублянського УВГ та БУВР річок Західного Бугу та Сяну.

Оскільки, відповідно до вищезазначених положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності", повноваження по управлінню державним майном здійснює Держводагентство, порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою в особі Державного агетнства водних ресурсів України права державної власності на будівлі і споруди, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: адміністративний будинок загальною площею 575,8 кв. м, ремонтно-механічну майстерню загальною площею 1336,8 кв. м, будівлю прохідної загальною площею 5,9 кв. м, будівлю котельні загальною площею 34,7 кв. м, будівлю котельні загальною площею 8,5 кв. м, з одночасним припиненням права власності Басейнового управління водних ресурсів Західного Бугу та Сяну.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати

За звернення до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 65675,70 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжними дорученнями №885 від 25.05.2022.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті 50% судового збору у розмірі 32837,85 грн підлягає поверненню позивачу, а 50% судового збору у розмірі 32837,85 грн судового слід стягнути з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за Державним агентством водних ресурсів України (код ЄДРПОУ 37472104; 01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 8) право державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме:

-адміністративний будинок під літ. «А-2», загальною площею 575,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2057106546227),

-ремонтно-механічну майстерню під літ. «Г-2», загальною площею 1336,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2057127246227),

-будівлю прохідної під літ. «В-1», загальною площею 5,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2057154346227),

-будівлю котельні під літ. «Д-1», загальною площею 34,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2057208646101),

-будівлю котельні під літ. «Ж-1», загальною площею 8,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2057182246227),

з одночасним припиненням права власності Басейнового управління водних ресурсів Західного Бугу та Сяну (код ЄДРПОУ 01038909; 79017, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ РОДИНИ КРУШЕЛЬНИЦЬКИХ, будинок 14).

3.Стягнути з Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (код ЄДРПОУ 01038909; 79017, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ РОДИНИ КРУШЕЛЬНИЦЬКИХ, будинок 14) на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910031; 79005, Львівська обл., місто Львів, ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКА, будинок 17/19) 32837,85 грн (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень 85 копійок) судового збору.

4.Повернути Львівській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код 02910031; 79005, Львівська обл., місто Львів, ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКА, будинок 17/19) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у сумі 32837,85 грн (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень 85 копійок), сплаченого згідно платіжного доручення №885 від 25.05.2022.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.07.2022.

Суддя Кидисюк Р.А.