Рішення

від 26.06.2022 по справі 916/321/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/321/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капікраяна, буд. 4, код ЄДРПОУ 38728402)

до відповідача: Приватного підприємства РОДНІК (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградське шосе, буд. 31/1, код ЄДРПОУ 30323216)

про стягнення 34433 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Коновалов Д.О., діє на підставі довіреності

від відповідача: Васильєв П.П., адвокат, діє на підставі ордеру

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства РОДНІК про стягнення 34433 грн. суми завданих збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної ревізії Державної аудиторської служби України було складено акт від 29.11.2021 №05-21/4 Щодо планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Адміністрація морських портів України за період з 01.12.2017 по 30.06.2021, в якому викладено низку порушень та недоліків, що призвели до фінансових втрат підприємства позивача, зокрема і стосовно укладеного між сторонами договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018. На виконання листа Державної аудиторської служби України від 05.01.2022 про усунення виявлених порушень позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення збитків з Приватного підприємства РОДНІК під час виконання укладеного договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018.

Ухвалою суду від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 15.03.2022 о 12:00.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з запровадженням з 24.02.2022 на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, початком військових дій та перебуванням судді Бездолі Ю.С. у відпустці, судове засіданні 28.02.2022 о 15:30 не відбулось. Ухвалою суду від 27.04.2022 судове засідання призначено на 07.06.2022 о 10:30.

17.05.2022 за вх.№8234/22 до суду від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 4, код ЄДРПОУ 40165856).

25.05.2022 за вх.№8761/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

- відповідач заперечує проти висновків позивача щодо завищення вартості робіт за актами виконаних робіт №№ 9,13,14,21 по договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018, які ґрунтуються виключно на висновку акту ревізії та вважає твердження позивача щодо спричинення збитків у розмірі 34433 грн. такими, що не відповідають фактичним обставинам справи;

- відповідач вказує, що за своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором підряду, який регулюється нормами ЦК України. Чинне законодавство та умови договору підряду, на переконання відповідача, передбачають постійний контроль і технічний нагляд замовника (позивача) за якістю виконаних робіт та відповідністю їх умовам договору та необхіднісь замовнику вказувати на недоліки, у випадку наявності таких, водночас, про наявність будь-яких недоліків замовник не зазначав, роботи за актами №№ 9,13,14,21 були прийняті позивачем, щодо них не викладено жодних заперечень чи зауважень під час підписання актів прийняття;

- відповідач вказує, що надані послуги були прийняті повністю та вартість підтверджена, про що свідчить факт підписання замовником актів КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, окрім того, на думку відповідача важливе значення має і той факт, що позивачем прийняті роботи були оплачені виконавцю в повному обсязі, тобто, позивач своїми діями (підписанням актів, здійсненням оплати) повністю підтвердив відповідність наданих послуг умовам договору та умовам проектно-кошторисної документації;

- відповідач із посиланням на норми ЦК та ГК України, що регулюють питання про настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків зазначає, що законодавство для настання відповідальность у вигляді відшкодування збитків вимагає наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки;

- відповідач зазначає, що оскільки між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду, який було належним чином виконано як з боку замовника, так і з боку виконавця, про що свідчить виконання умов договору відповідачем та передання послуг за актами, прийняття їх позивачем із підписанням актів без жодних зауважень, здійснення оплати у повному обсязі саме на підставі підписаних та скріплених печатками сторонами актів приймання виконаних робіт формою КБ-2в і довідок про вартість виконаних робіт та витрат формою КБ-3, на думку відповідача, у діях відповідача відсутня протиправність поведінки, оскільки відповідачем правомірно отримано плату за виконані роботи за договором, обсяг та вартість яких прийняті позивачем без зауважень та претензій. Окрім того, відповідач наполягає на тому, що акт ревізії в силу приписів ЦК України та ГК України не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідним актом здачі-приймання виконаних робіт;

- на думку відповідача доводи позивача про те, що акт ревізії підтверджує факт заподіяння збитків не можуть братися до уваги, оскільки вартість виконаних робіт була прийнята та оплачена замовником, тому такий акт не може підтверджувати наявність збитків, оскільки кошти отримані відповідачем за наявної правової підстави - договору, актів та довідок;

- відповідач вказує, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже акт ревізії не може розглядатись як підстава для виникнення зобов`язання з відшкодування збитків та повернення сплачених позивачем відповідачу коштів;

- відповідач, підсумовуючи викладене, наголошує, що позивачем не доведено наявності у діях відповідача жодного з елементів правопорушення, а тим паче не доведено сукупності усіх складових елементів цивільного правопорушення, що спричинило би збитки для позивача, а відтак, на думку відповідача у суду відсутні підстави для задоволення даного позову.

31.05.2022 за вх.№3280/22 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду У поданій відповіді на відзив позивач виклав твердження, які зазначені в позовній заяві та із посиланням на норми ЦК та ГК України, що регулюють спірні правовідносини, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та наголосив на тому, що на думку позивача, акт ревізії має розглядатися судом як один з доказів, поданих до суду разом з іншими доказами по справі, його недопустимість, неналежність чи недостовірність відповідачем не доведена, а доводи відповідача не спростовують обставин та правової позиції, викладених в позовній заяві.

Ухвалою суду від 07.06.2022 у задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі третьої особи за вх.№8234/22 17.05.2022 відмовлено, оскільки заявлені до суду позовні вимоги гуртуються на неналежному виконанні відповідачем умов укладеного між сторонами господарського договору, а тому правовідносини сторін у справі, які за своєю правовою суттю є господарськими, не стосуються прав та обов`язків Державної аудиторської служби України як органу, який реалізує державну політики у сфері державного фінансового контролю; відкладено розгляд справи 27.06.2022 о 12:00.

08.06.2022 за вх.№10055/22 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідач повторно викладає свою позицію по суті справи, які були викладені у відзиві на позовну заяву, наголошує на тому, що роботи за договором були прийняті позивачем без зауважень та у відповідності до норм договору та чинного законодавства та зауважує на тому, що позивачем не доведено наявності всіх складових для стягнення збитків з відповідача, а тому на думку відповідача позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

08.06.2022 за вх.№10063/22 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності. Заява обґрунтована тим, що акт виконаних робіт №9 за грудень 2018 року до договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018 було підписано та сплачено у 2018 році, тоді як позовна заява подана до суду у 2022 році. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги, що випливають з акту виконаних робіт №9 за лютий 20108 року, заявлені позивачем із пропуском строку позовної давності.

Представник позивача у судовому засіданні 27.06.2022 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. У судовому засіданні 27.06.2022 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Справа №916/321/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

В судовому засіданні 27.06.2022 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 27.06.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

27.07.2018 між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (замовник, позивач) та Приватним підприємством РОДНІК (підрядник) укладено договір №87-В-ІЗФ-18, за яким підрядник зобов`язується своїми силами і засобами виконати роботи з капітального ремонту фасаду та внутрішніх приміщень Морського вокзалу по вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4 у м. Ізмаїл Одеської області (інв.№1/437) Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (надалі філія) замовника (надалі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до п.1.2 договору найменування робіт визначається: будівельні роботи та поточний ремонт - за кодом СРV за ДК 021:2015-45000000-7 (Капітальний ремонт фасаду та внутрішніх приміщень Морського вокзалу по вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4 у м. Ізмаїл Одеської області (інв.№1/437).

Згідно з п.1.3 договору зміст та вартість робіт, що виконуються за цим договором, визначені в договірній ціні, що складена відповідно до Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, (додаток №1 до цього договору). Обсяг робіт, які виконуються за цим договором, визначені у дефектному акті, що є додатком №2 до цього договору.

За п.п. 3.1-3.5 договору загальна ціна цього договору визначається в договірній ціні (додаток №1 до цього договору), складеній відповідно до Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, з врахуванням планового обсягу робіт з ремонту згідно дефектного акту, що є додатком №2 до цього договору і складає 21833333,33 (двадцять один мільйон вісімсот тридцять три тисячі триста тридцять три грн., 33 коп.) грн. без ПДВ, сума ПДВ 20% 4366666,67 (чотири мільйона триста шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.) грн., загальна вартість договору становить 26200000 (двадцять шість мільйонів двісті тисяч грн., 00 коп.) грн. з ПДВ. Загальна ціна включає всі витрати підрядника, пов`язані з виконанням робіт. Порядок коригування ціни договору здійснюється відповідно до вимог цього договору та чинного законодавства України. Коригування ціни цього договору може здійснюватися за умови зміни ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок за взаємною згодою сторін у відповідному порядку та строки. Ціна цього договору підлягає коригуванню у випадках зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції в частині гривневої складової товарів, робіт та послуг шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 договору оплата робіт, що виконуються за цим договором, здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок підрядника. Розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно на підставі підписаних з обох сторін актів за формою №КБ-2в і довідок за формою №КБ-3 протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати отримання замовником виставленого підрядником оригіналу належним чином оформленого рахунку з наданням виконавчої документації та підтверджуючих фактичних витрат, передбачених вимогами нормативних документів у галузі будівництва. Оплата суми ПДВ як складової вартості робіт здійснюється в такий же строк з дня отримання від підрядника достовірної інформації про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Застосування визначеного в цьому пункті договору способу оплати відповідає інтересам сторін та вважається належним виконанням грошових зобов`язань замовника. В разі невжиття/вжиття в недостатньому обсязі підрядником передбачених цим договором заходів, а також в разі їх вжиття з порушенням встановлених цим договором строків та послідовності, та втрати замовником права на податковий кредит за відповідною господарською операцією, замовник не сплачує на користь підрядника суму ПДВ як складову вартості робіт, при цьому в такому разі грошові зобов`язання замовника вважатимуться виконаними в повному обсязі. Фактична вартість виконаних робіт, використаних матеріалів, обладнання і автотранспорту повинна обґрунтовуватись документами, що додаються підрядником до акту за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3, а саме: виконавчими схемами; актами на приховані роботи; товарно-транспортними накладними; накладними на матеріали; розрахунком загальновиробничих витрат.

Згідно з п.п. 5.6-5.9 договору замовник протягом 3 (трьох) робочих днів приймає виконані роботи та, в разі відсутності зауважень, підписує акт за формою КБ-2в та довідку за формою КБ-3. У разі виконання робіт неналежної якості замовник має право відмовитись від підписання акту за формою КБ-2в і довідки за формою КБ-3 та протягом 3 (трьох) робочих днів надає мотивовану відмову від приймання виконаних робіт. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи, сторонами складається акт із переліком необхідних доопрацювань, які підрядник зобов`язується виконати за власний рахунок. Актом сторони погоджують термін здійснення підрядником необхідних доробок. Роботи вважаються виконаними після підписання замовником акту за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3 без зауважень та заперечень.

За п.6.1 договору замовник зобов`язаний забезпечити підрядника інформацією, необхідною для виконання робіт. В порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт за формою КБ-2в та довідку за формою КБ-3 з підтверджуючими документами відповідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013. Здійснювати своєчасну та в повному обсязі оплату виконаних підрядником робіт згідно п.4.2 цього договору, в разі виконання робіт відповідної якості.

Відповідно до п.6.3.1 договору підрядник зобов`язаний виконати роботи відповідної якості в строки, визначені умовами цього договору та забезпечити відповідність виконаних робіт проектній документації (додаток №4 до договору).

Згідно з п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, передбачених законом та цим договором.

За п.п. 8.1-8.2 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у Господарському суді Одеської області відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 9.1-9.2 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині здійснення взаєморозрахунків, виконання гарантійних зобов`язань та компенсації втрат (збитків) - до повного виконання таких зобов`язань сторонами. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Згідно з розділом 14 договору невід`ємною частиною цього договору є: додаток №1 - договірна ціна з локальними кошторисами; додаток №2 - дефектний акт; додаток №3 - календарний графік виконання робіт; додаток №4 - коригування проекту «Капітальний ремонт фасада та внутрішніх приміщень будівлі морвокзалу по вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4 у м. Ізмаїл, Одеської обл.»

Як вбачається із матеріалів справи, вищенаведені погоджені додатки до договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018 були оформлені сторонами та підписані.

Додатковою угодою №1 від 06.08.2018 до договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018 доповнено п.1.3 договору: «За погодженням сторін (оформлюється відповідним актом), з огляду на виниклі об`єктивні обставини та в забезпечення належної якості робіт, допускається незначне відхилення від обсягів та найменувань робіт, визначених в дефектному акті (додаток №2 до договору), проте в будь-якому разі в межах погодженої договірної ціни».

Додатковою угодою №2 від 22.12.2018 до договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018 сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору до 05.04.2019.

В матеріалах справи наявні підписані з обох сторін документи на підтвердження виконання сторонами умов договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018, а саме:

- довідка КБ-3 від 28.12.2018 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2018 року, акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року від 28.12.2018 форми №КБ-2в, акт №9-а за грудень 2018 року вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 28.12.2018 форми №КБ-2в та підсумкова відомість ресурсів;

- довідка КБ-3 від 08.02.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2019 року, акт №13 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року від 08.02.2019 форми №КБ-2в, акт №13-а приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року від 08.02.2019 форми №КБ-2в, акт №13-б приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року форми №КБ-2в та підсумкові відомості ресурсів;

- довідка КБ-3 від 15.02.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2019 року, акт №14 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року від 15.02.2019 форми №КБ-2в та підсумкова відомість ресурсів;

- довідка КБ-3 від 05.04.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2019 року, акт №21 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року від 05.04.2019 форми №КБ-2в та підсумкова відомість ресурсів.

29.11.2021 Державною аудиторською службою України було складено акт №05-21/4 планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Адміністрація морських портів України за період з 01.12.2017 по 30.06.2021. Так, у зазначеному акті №05-21/4 Державна аудиторська служба України встановила, що Приватне підприємство РОДНІК під час виконання умов укладеного договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018, відповідно до даних бухгалтерського обліку, актів КБ-2в, довідок КБ-3, виконало роботи на загальну суму 26199999,99 грн., які сплачені замовником робіт - Ізмаїльською філією Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) в повному обсязі. Також, у вказаному акті ревізії зазначено, що при суцільній ревізії дотримання законодавства визначення вартості будівельних робіт, проведеної за наданими документами, встановлено завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 1000792,80 грн, чим порушено пункти 6.1.1, 6.2.1.1 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 та п. 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 та що призвели до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України по договору №87-В-ІЗФ-18 на суму 1000792,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту ревізії, Державною аудиторською службою України за вих.№000500-14/110-2022 пред`явлено до ДП АМПУ вимогу щодо усунення фінансових порушень, виявлених плановою ревізією фінансово-господарської діяльності ДП АМПУ за період з 01.12.2017 по 30.06.2021, та зазначено про необхідність їх усунення в установленому чинним законодавством порядку.

18.01.2022 Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) пред`явлено вимогу Приватному підприємству РОДНІК про відшкодування коштів на користь підприємства.

01.02.2022 Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) пред`явлено повторну вимогу Приватному підприємству РОДНІК про відшкодування коштів на користь підприємства в сумі 97598,74 грн.

Не надання відповідей на вимоги позивача та не сплата зазначених у вимогах коштів відповідачем (докази такої сплати в матеріалах справи відсутні) стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За ч.1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Як встановлено господарським судом, між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (замовник, позивач) та Приватним підприємством РОДНІК (підрядник) укладено договір №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018, який за своєю правовою природою є договором підряду та правовідносини сторін за яким регулюється відповідними нормами ЦК України.

Господарський суд зазначає, що за матеріалами справи встановлено та підтверджено виконання сторонами умов договору №87-В-ІЗФ-18 від 27.07.2018 в повному обсязі, що підтверджується наявними довідками КБ-3 та актами приймання-передачі виконаних робіт формами №КБ-2в, які підписані обома сторонами договору без зауважень та застережень.

Господарський суд вказує, що предметом позову в даній справі визначено позивачем як стягнення збитків, виявлених під час здійснення ревізії Державної аудиторської служби України підприємства позивача.

Так, враховуючи положення статей 22 ЦК України та 224 ГК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; факту збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини. В цьому випадку на позивача покладено обов`язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок, на відповідача - відсутність його вини у настанні збитків.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивачем не доведено наявності збитків у певному розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами, оскільки свої зобов`язання за договором відповідач виконав в повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), які підписані замовником (позивачем) без зауважень, відповідно позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) в повному обсязі.

Окремо, відповідачем подану до суду заяву за вх.№10063/22 про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст.ст. 259, 260 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №910/18560/16 (провадження №2-143гс18) встановлено, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача при розгляді справи по суті, господарський суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності як підстави для відмову у задоволенні позову.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд не приймає до уваги посилань позивача в якості підстав для стягнення з відповідача збитків те, що в результаті ревізії Державної аудиторської служби України встановлено ряд порушень та недоліків вимог діючого законодавства, які призвели до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів Ізмаїльської філії ДП АМПУ, про що складено акт від 29.11.2021 №05-21/4, суд вважає необґрунтованими такі доводи та зазначає, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже не можуть розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти. Так, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Іншого позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовляється в задоволенні позову в повному обсязі.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 липня 2022 р.

Суддя Ю.С. Бездоля