Рішення

від 04.07.2022 по справі 917/1737/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.22 Справа № 917/1737/21

за позовною заявою фізичної особи - підприємця Тхоренко Олега Миколайовича, АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАКСІС ЛОГІСТІК", 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 22-б, Бізнес-центр, оф.302, ідент. код 41446494

про стягнення 360 907,73 грн.

Суддя Іванко Л.А.

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

08.11.2021 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Тхоренко Олега Миколайовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Браксіс Логістік" про стягнення 360907,73 грн., з яких: 300399,84 грн. заборгованість за договором № 01/10-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2017; 36212 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату вартості перевезення, 10295,89 - 3% річних, 14000 грн - витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зазначеного договору в частині оплати наданих послуг по перевезенню вантажів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 08.11.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Іванко Л.А.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2021 року позовну заяву по справі №917/1737/21 - залишено без руху, позивача зобов`язано усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.

Станом на 29.11.2021 року позивачем подано докази усунення недоліків даної заяви.

Ухвалою від 06.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.12.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вручено сторонам, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

Від відповідача надійшли пояснення, в яких останній визнає заборгованість перед позивачем згідно Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2017 № 01/10-1(надалі - Договір) в розмірі 275372,09 грн. основного боргу. Розмір пені, за підрахунком відповідача складає 18581,95 грн., 3% річних - 7129,31 грн.

В частині стягнення заборгованості в розмірі: 25072,75 грн. основного боргу, 17630,05 грн. пені, 3166,58 грн - 3% річних, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 14000 грн. просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому, зазначає, що твердження позивача про заборгованість за Договором в розмірі 300399,84 грн, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, у якому остання оплата здійснювалася відповідачем 18.11.2020 не відповідає дійсності, адже 29.12.2020 відповідач перерахував позивачеві 25072,75 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 29.12.2020 № 106.

Отже, зважаючи на те, що позивачем не враховано останнього платежу, відповідач вважає розрахунок пені, 3% річних таким, що здійснено невірно. Відповідач також, заперечуючи проти вимог в частині нарахування пені, зазначив, що позивач мав обмежитись шестимісячним строком нарахування пені з дня, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Крім цього, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України рішення прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

ФОП Тхоренко Олег Миколайович (Перевізник) уклав договір №01/10-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 1 жовтня 2017 року з ТОВ «Браксіс логістік» (Замовник), згідно умов якого, замовник доручає, а перевізник бере на себе обов"язок здійснювати на підставі письмових заявок замовника перевезення та експедицію вантажів, заявлених замовником до перевезення, автомобільним транспортом на території України (п.1.1 Договору).

За умовами п.5.2 Договору, замовник сплачує перевізнику вартість перевезення, вказану у заявці, протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, якщо інше не зазначено в заявці на перевезення вантажу, але не раніше реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

За даними позивача, між ФОП Тхоренко Олегом Миколайовичем та ТОВ «Браксіс логістік» були підписані такі товарно-транспортні накладні (надалі ТТН): ТТН № УК від 29.05.2020р., ТТН № 4 від 15.08.2020р., ТТН № 2 від 15.08.2020р., ТТН № УК від 29.05.2020р., ТТН № УК від 29.05.2020р. , ТТн № 2 від 15.08.2020р., ТТН № 1 від 13.08.2020р., ТТН № 14 від 22.05.2020р., ТТН №1 від 15.08.2020р., ТТН № 4 від 19.05.2020р„ ТТН № 11 від 01.08.2020р., ТТН № 5 від 19.05.2020р„ ТТН № 7 від 19.05.2020р„ ТТН № 11 від 21.05.2020р., ТТН № 10 від 01.11.2019р., ТТН № 3 від 01.11.2019р., ТТН № 333445 від 12.09.2020р., ТТН № 15 від 3.09.2020р„ ТТН № 125 від 2.11.2019р„ ТТН № 333443 від 12.09.2020р., ТТН № 90 від 01.11.2019р„ ТТН № 11 від 02.11.2019 p., ТТН № 21 від 05.09.2020р., ТТН № 93 від 02.11.2019р„ ТТН № 13 від 02.11.2019 p., ТТН № 28 від 05.09.2020р., ТТН № 98 від 06.11.2019р„ ТТН № 18 від 04.09.2020р„ ТТН № 95 від 05.11.2019р., ТТН № 519893 від 28.11.2019р., ТТН № 5 від 02.09.2020, ТТН № 4 від 29.11.2019, ТТН № 519892 від 28.11.2019р„ ТТН № 3 від 07.09.2020р., ТТН № 9 від 06.09.2020р., ТТН № 14 від 03.09.2020р., ТТН № 2 від 06.09.2020р., ТТН № 4 від 07.09.2020р., ТТН № 27 від 05.09.2020р., ТТН № 19 від 04.09.2020р., ТТН № 60 від 14.08.2020р.

В підтвердження виконаних робіт між ФОП Тхоренком Олегом Миколайовичем та ТОВ «Браксіс логістік» були підписані акти виконаних робіт: № 341 від 02.09.2020р., № 412 від 02.11.2019 p., № 68 від 09.04.2020р„ № 289 від 15.08.2020р., № 55 від 14.04.2020р., № 53 від 10.04.2020р., № 290 від 14.08.2020р., № 72 від 22.04.2020р„ № 288 від 13.08.2020р., № 292 від 17.08.2020р., № 71 від 21.04.2020р., № 85 від 28.04.2020р., № 291 від 15.08.2020р., № 69 від 10.04.2020р., № 361 від 15.09.2020р., № 123 від 26.05.2020р., № 124 від 22.05.2020р., № 428 від 29.11.2019 p., № 427 від 28.11.2019 p., № 120 від 22.05.2020р., № 95 від 11.05.2020р., № 96 від 12.05.2020р., № 97 від 14.05.2020р„ № 103 від 15.05.2020р., № 119 від 20.05.2020р., № 112 від 19.05.2020р., № 125 від 29.05.2020р., № 278 від 01.08.2020р„ № 329 від 03.09.2020р., № 332 від 06.09.2020р., № 336 від 03.09.2020р., № 338 від 05.09.2020р., № 339 від 06.09.2020р., № 340 від 07.09.2020р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ТОВ «Браксіс логістік» не виконало свої зобов`язання щодо оплати коштів за надані послуги.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020року по 04.12.2020 року між ТОВ «Браксіс логістік» і ФОП Тхоренко О.М. за договором №01/10-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 1 жовтня 2017 року заборгованість на користь ФОП Тхоренко О.М. становить 300399,84 грн.

Відповідно п. 3.1.7. Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному розмірі оплачувати перевізнику вартість перевезення вантажу здійсненого належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п. 6.3.2. Договору, у разі не своєчасної оплати вартості перевезення, Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення, від простроченої суми за кожний день затримки платежу.

За даними позивача, останній платіж відповідачем був проведений 20.09.2020 року; з 20.09.2020 року заборгованість становила 300399,84 грн.

Пеня розрахована позивачем з 20.09.2020 року по 11.10.2021року відносно суми 300399,84 грн. та становить 36212 грн.(розрахунок додається).

Крім цього, посилаючись на норми статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 10295,89 грн. - 3% річних від суми коштів, що не повернуті (розрахунок додається).

За твердженням позивача, вимоги про сплату заборгованості за Договором №01/10-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 1 жовтня 2017 залишились без задоволення, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача 360907,73 грн., з яких: 300399,84 грн сума основної заборгованості, 36212 грн - пеня, 10295,89 грн - 3% річних, 14000 грн - витрати на правову допомогу.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманих послуг.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань щодо оплати послуг по договору № 01/10-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2017.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з частиною 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи по перевезенню вантажу, що підтверджено відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які долучено до матеріалів справи та не заперечується відповідачем.

Замовник претензій по об"єму, якості та строкам виконаня робіт (наданих послуг) до перевізника не висловив.

З огляду на визначений сторонами порядок розрахунку, у п.5.2 Договору, строк виконання зобов"язання по оплаті є таким, що настав.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із позицією позивача, станом на 13.04.2021 відповідач мав заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі 300399,84 грн. Останній платіж за Договором був проведений 20.09.2020.

У поясненні, яке надійшло на адресу суду відповідач вказує, що дане твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки відповідач, 29.12.2020 перерахував позивачеві за Договором 25072,75 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 106.

Отже, за даними відповідача, його заборгованість перед позивачем за Договором складає 275372,09 грн.

Позивач заперечень щодо суми боргу суду не надав.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за Договором у відповідача перед позивачем в сумі 275327,09 грн.(з врахуванням арифметичної помилки відповідача) належним чином доведений, документально підтверджений, не заперечується сторонами.

Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу задовольняються судом частково, в розмірі 275327,09 грн

У відповідності зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3.2. Договору, у разі не своєчасної оплати вартості перевезення, Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення, від простроченої суми за кожний день затримки платежу.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що пеня, 3% річних має нараховуватись із врахуванням останньої оплати 29.12.2020 в розмірі 25072,75, а отже, із розрахунку суми боргу 275327,09 грн.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім цього, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним не враховано норми частини 6 статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені обставини, судом було здійснено власний розрахунок пені та 3% річних.

Перевірка правильності нарахувань здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга: Закон".

За розрахунком суду, обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 18601,06 грн.(розрахунок додається).В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються, як безпідставні.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом здійснено перерахунок суми 3% річних і встановлено, що сума зазначеного нарахування, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача, становить 7060,44 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних слід відхилити, як безпідставні.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 275327,09 грн. основного боргу, 18601,06 грн. пені, 7060,44 - 3% річних, обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач зазначив, що 18.05.2021 між ФОП Тхоренко О.М. та адвокатом Москаленко ЄВ. підписано договір про надання правової допомоги. За даними позивача ФОП Тхоренко О.М сплатив за послуги професійної правової допомоги адвоката 14000 грн., проте документальних доказів на підтвердження цього суду не надав.

В ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано Договір про надання правової допомоги від 18.05.2021. Як вбачається з позовних матеріалів, будь-які інші докази в матеріалах справи відсутні. При цьому, варта уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Браксіс Логістік" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 22-б, Бізнес-центр, оф.302, ідент. код 41446494) на користь фізичної особи - підприємця Тхоренко Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) 275327,09 грн. основного боргу, 18601,06 грн пені, 7060,44 грн 3% річних, 4514,83 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванко Л.А.