Рішення

від 04.07.2022 по справі 918/123/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/123/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари"

до відповідача 2: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів)

до відповідача 3: Нововолинський відділ державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

про: зняття арешту накладеного на майно

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: Д.Троянчук;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", до відповідача 2: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), до відповідача 3: Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення зняття арешту накладеного на майно.

Ухвалою суду від 04 травня 2022 року клопотання позивача про заміну первісного відповідача задоволено, замінено відповідача 3 -Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) належним відповідачем - Нововолинський відділ державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" стало відомо про наявність обтяжень нерухомого майна Товариства з обмеженою від повільністю "Волинська фабрика гофротари", накладених постановами про арешт майна, винесеними державними виконавцями Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області зокрема:

- номер запису про обтяження: 26306256, дата державної реєстрації: 24.05.2018, державний реєстратор: Шупік Катерина Василівна, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Рівненська обл.; підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржники серія та номер: 54835178, видавник: старший державний виконавець Рівненського міського поділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області;

- номер запису про обтяження: 27090561, дата державної реєстрації; 18.07.2018, державний реєстратор Шупік Катерина Василівна, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника серія та номер: 54835178, виданий 22.05.2018, видавник: старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області;

- номер запису про обтяження: 6374681, дата, час державної реєстрації: 17.07.2014, державний реєстратор: Данилевич Ірина Євгеніївна, Рівненське міське управлінню юстиції, Рівненська обл., підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборонила його відчуження, серія та номер: 44073035, виданий 17.07.2014, видавник: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області.

Позивач вказує, що він є стягувачем заставодержателем та іпотекодержателем по виконавчому листу Галицького районного суду міста Львів №461/310-15-ц від 14 квітня 2015 року.

Водночас, оскільки 17.07.2014 року, 24.05.2018 року та 18.07.2018 року зареєстровано обтяження на підставі постанов державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області та Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управлінь з юстиції у Рівненській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виконання рішення про стягнення заборгованості з ТОВ "Волинська фабрика гофротари" на користь ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" у розмірі 40 714 921,54 грн. згідно рішення Постійно діючого третейського суду при Львівській Торгово-промисловій палаті від 04.10.2013 року по справі №44 є неможливий.

Відповідачем-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари") подано заяву про визнання позову.

04 квітня 2022 року відповідачем-3 подано відзив на позов за змістом якого відповідач просив суд в задоволенні позову в частині вимог до відділу відмовити.

04 квітня 2022 року відповідачем-2 подано клопотання в якому відповідач зазначає, що матеріали виконавчого провадження №44073035 в межах якого виносилась постанова про арешт майна боржника і яке було завершене 30 червня 2015 року знищені за закінченням терміну зберігання, водночас відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15 березня 2022 року.

Ухвалою суду від 15 березня 2022 року підготовче засідання відкладено на 05 квітня 2022 року.

30 березня 2022 року відповідачем-1 подано заяву про визнання позову.

04 квітня 2022 року відповідачем-3 подано відзив на позов.

04 квітня 2022 року відповідачем-3 подано клопотання про заміну його процесуального статусу на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

В судовому засіданні 05 квітня 2022 року оголошено перерву до 12 квітня 2022 року.

В судовому засіданні 12 квітня 2022 року оголошено перерву до 04 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 04 травня 2022 року задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним, вирішено замінити відповідача 3 - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) належним відповідачем - Нововолинський відділ державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Підготовче засідання відкладено на 17 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 17 травня 2022 року вирішено розгляд справи почати спочатку. Підготовче засідання призначено на 21 червня 2022 року.

Ухвалою суду від 21 червня 2022 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 05 липня 2022 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились, про місце дату та час розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

27 квітня 2010 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Волинська фабрика гофротари" (відповідач 1) було укладено кредитний договір №02/10, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 35 000 000,00 грн. на погашення кредитної заборгованості та несплачених відсотків згідно відповідних кредитних договорів, зі сплатою процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 16% річних.

Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору, дата остаточного повернення кредиту - 24 квітня 2015 року, графік погашення відображено в пункті 2.2. договору.

Згідно з умовами пункту 3.2. кредитного договору позичальник зобов`язався надати банку забезпечення виконання зобов`язання згідно переліку (перелік якого змінювався додатковою угодою №2 від 29 листопада 2011 року).

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Волинська фабрика гофротари" та вимог ПАТ "Кредобанк" за кредитним договором було укладено наступні договори іпотеки та застави:

- договір іпотеки від 27 квітня 2010 року, предметом забезпечення якого є: будівля КВЦ РСУ площею 4 042,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Нововолинськ. вул. Луцька 25 (право власності на яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності за №6130772 від 06.06.2005 року; об`єкти незавершеного будівництва в кількості 3 штук, які розташовані за адресою: Волинська область, місто Нововолинськ. вул. Луцька 25, а саме: незавершений будівництвом склад готової продукції И-1 р№19917081, незавершений будівництвом котельня З-1 р№19916671, незавершений будівництвом склад сировини І-1, р№19917708, земельна ділянка площею 1,3604 кад. № 07107460:01:006:0009;

- договір іпотеки від 27 квітня 2010 року, предметом забезпечення якого є: нерухоме майно - трьохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: 15 мікрорайон у м.Нововолинськ Волинської області загальною площею 67,8 кв.м., право власності зареєстровано в електронному реєстрі речових прав 25 квітня 2007 року за №1234479;

- договір застави від 27 квітня 2010року, предметом забезпечення якого є: обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 60-ти позицій, що належить на підставі балансової довідки №644/09-09 від 25.09.2009 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 13 198 900,39 гривень; обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 15-ти позицій, що належить на підставі балансової довідки №613/09-09 від 16.09.2009 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 1 490 000,00 гривень; обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 25-ти позицій, що належить на підстав і балансової довідки №644/09-09 від 25.09.2009 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 611 481,50 гривень;

- договір застави від 27 квітня 2010 року, предметом забезпечення якого є: автотранспорт Nissan Maxima 3.0 V6, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автотранспорт ГАЗ-2705, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автотранспорт Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- договір застави від 29 листопада 2011 року, предметом забезпечення якого є: автомобіль Renault, модель Premium, вантажний сідловий тягач, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ; напівпричіп бортовий Krone SD, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .

05 грудня 2011 року між ТОВ "Волинська фабрика гофротари" та ПАТ "Кредобанк" укладено додаткову угоду до договору застави від 27 квітня 2010 року, що посвідчений за №1789, відповідно до якого сторонами внесено зміни до пункту 1.2. договору щодо заставного майна, а саме, вказаним договором передбачено, що предметом застави є:

- обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 59-ти позицій, що належить на підставі балансової довідки №167/03-11 від 24.03.2011 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 13 179 312,74 гривень;

- обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 15-ти позицій, що належить на підставі балансової довідки №169/03-11 від 24.03.2011 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 1 490 000,00 гривень;

- обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 24-ти позицій, що належить на підстав і балансової довідки №166/03-11 від 24.03.2011 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 73 209,50 гривень.

05 грудня 2011 року між ТОВ "Волинська фабрика гофротари" та ПАТ "Кредобанк" укладено додаткову угоду №1 до договору застави від 27 квітня 2010 року, що посвідчений за №1790, відповідно до якого сторонами внесено зміни до пункту 1.2. договору щодо заставного майна, а саме, вказаним договором передбачено, що предметом застави є: автотранспорт Nissan Maxima 3.0 V6, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Із забезпечення вивільнено: автотранспорт ГАЗ-2705, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автотранспорт Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Волинська фабрика гофротари" заборгованість по кредиту та відсотки за користування кредитом у визначені кредитним договором строки не сплатило, у зв`язку з чим, ПАТ "Кредобанк" звернувся з позовною заявою до Постійно діючого третейського суду при Львівській торгово - промисловій палаті з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №02/10 від 27 квітня 2010 року в розмірі 40 714 921, 54 грн. Вказаний позов задоволено частково, відмовлено в задоволенні позову до відповідачів 2- 4, позов до відповідача 1 - ТОВ "Волинська фабрика гофоротари" задоволено, вирішено стягнути на користь банку 40 714 921,54 грн. заборгованості.

Водночас, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 липня 2015 року встановлено, що відповідно до договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальними документами №01 від 25.03.2014 року, ПАТ "Кредобанк" з 28 березня 2014 року відступає новому кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал", а новий кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" набуває права вимоги за кредитним договором №02/10 від 27.04.2010 року, укладеним між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Волинська фабрика гофротари" з усіма наступними змінами та доповненнями. Зважаючи на зазначене, ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" й звернулося до суду з заявою про зміну сторони (стягувана) за рішенням Постійно діючого Третейського суду.

У зв`язку з вищенаведеним, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Ідея капітал" задоволено, вирішено замінити стягувача у виконавчому листі Галицького районного суду м. Львова № 461/310/15-ц від 14 квітня 2015 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (код ЄДРПОУ 33211353) заборгованості за кредитним договором № 02/10 від 27.04.2010 року у розмірі 40 714 921,54 грн. з ТОВ "Волинська фабрика гофротари", стягнення з ТОВ "Волинська фабрика гофротари" реєстраційного збору в розмірі 2000,00 грн., а саме замінити стягувача Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.Сахарова, 78) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" (Код ЄДРПОУ 37854056, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.Сахарова 43).

З ухвали Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року у справі №461/514/14-ц слідує, що 25 лютого 2016 року між ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" та ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 02/10 від 27 квітня 2010 року та 31 січня 2017 року між ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" та ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" було укладено договір відступлення прав заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави та договорами іпотеки, укладеними з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 02/10 від 27 квітня 2010 року відповідно до п. 2.1. якого: "У зв`язку з укладенням договору відступлення прав вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" одночасно відступає цесіонарієві (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари"), а цесіонарій (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари") набуває від ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" всі права заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави з дати, визначеної п. 3.4 договору відступлення прав вимоги (тобто з дати укладення цього договору, оскільки п. 3.4 договору відступлення прав вимоги датою відступлення (переходу) прав вимоги визначено першу дату, в яку одночасно будуть наявні (виконані) наступні дві умови: цедентом (ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал") від цесіонарія (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари") одержано в повному розмірі суму оплати за права вимоги (що вже має місце на момент укладення цього договору; при цьому така оплата також повністю охоплює вартість прав заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави, які відступаються згідно з цим договором); між ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" та цесіонарієм (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" укладено (з нотаріальним посвідченням) договір про відступлення ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" цесіонарію (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари") відповідних прав ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" (як заставодержателя / іпотекодержателя) за договорами застави).

Права за договорами застави, що відступаються згідно з цим договором, охоплюють (зокрема, але не виключно): всі права ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" як заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави, необхідні для задоволення за рахунок предметів застави (іпотеки) за договорами застави вимог до боржника за кредитним договором, щодо яких (вимог) здійснюється відступлення прав згідно з договором відступлення прав вимоги:

- всі права вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" до заставодавців за договорами застави щодо сплати заставодавцями ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" грошових коштів, зобов`язання щодо чого не виконані станом на дату укладення цього договору і строк виконання яких (зобов`язань) настав чи настане в майбутньому (щодо відшкодування витрат на звернення стягнення на предмети застави (іпотеки) тощо);

- всі права ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" як заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави ініціювати державну реєстрацію в державних реєстрах відомостей щодо застави (іпотеки), заборон відчуження предметів іпотеки, змін до таких відомостей та інформації про припинення обтяжень предметів застави (іпотеки) за договорами застави та звернення стягнення на предмети застави (іпотеки) за договорами застави.

Відповідно до п. 3.1. договору від 31.01.2017 року відступлення прав заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави та договорами іпотеки, укладеними з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 02/10 від 27 квітня 2010 року Права заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави, які відступаються згідно з цим договором, переходять від ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капіта" до цесіонарія (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари") з дати, визначеної п. 3.4 договору відступлення прав вимоги (тобто з дати укладення цього договору, оскільки п. 3.4 договору відступлення прав вимоги датою відступлення (переходу) прав вимоги визначено першу дату, в яку, як стверджує представник заявника, будуть наявні (виконані) наступні дві умови:

- ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" від цесіонарія (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари") одержано в повному розмірі суму оплати за права вимоги (що вже має місце на момент укладення цього Договору; при цьому така оплата також повністю охоплює вартість прав заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави, які відступаються згідно з цим договором);

- між ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" та цесіонарієм (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари") укладено (з нотаріальним посвідченням) договір про відступлення ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал") цесіонарію (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари") відповідних прав ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал") (як заставодержателя / іпотекодержателя) за договорами застави).

Відповідно до п.3.2. договору від 31.01.2017 року відступлення прав заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави та договорами іпотеки, укладеними з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 02/10 від 27 квітня 2010 року з дати переходу від ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" до цесіонарія (ТОВ "Володимирська фабрика гофротари") прав заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави, які відступаються згідно з цим договором, ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" вибуває з відповідних правовідносин, які склалися між ним та заставодавцями за договорами застави, а цесіонарій (ТОВ Володимирська фабрика гофротари) заміняє ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" в таких правовідносинах.

У зв`язку з вищенаведеним, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року у справі №461/514/14-ц вирішено здійснити заміну стягувача у виконавчому листі Галицького районного суду міста Львова № 461/310/15-ц від 30.03.2015 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (код ЄДРПОУ 33211353) заборгованості за кредитним договором № 02/10 від 27.04.2010 року у розмірі 40 714 921,54 грн. стягнення з ТОВ "Волинська фабрика гофротари" реєстраційного збору в розмірі 2000,00 грн., а саме замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" (код ЄДРПОУ 37854056, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Сахарова, 43) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" (код ЄДРПОУ 38485617, місцезнаходження: 33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Д. Галицького 5/1).

Як слідує з матеріалів справи, а саме Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №279822471, в реєстрі наявні записи про обтяження майна, а саме:

- номер запису про обтяження: 26306256, дата державної реестрації: 24.05.2018, державний реєстратор: Шупік Катерина Василівна, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Рівненська обл.; підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржники серія та номер: 54835178, видавник: старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області;

- номер запису про обтяження: 27090561, дата державної реєстрації; 18.07.2018, державний реєстратор Шупік Катерина Василівна, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника серія та номер: 54835178, виданий 22.05.2018, видавник: старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області;

- номер запису про обтяження: 6374681, дата, час державної реєстрації: 17.07.2014, державний реєстратор: Данилевич Ірина Євгеніївна, Рівненське міське управлінню юстиції, Рівненська обл., підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборонила його відчуження, серія та номер: 44073035, виданий 17.07.2014, видавник: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області.

Позивач вказує, що оскільки 17.07.2014 року, 24.05.2018 року та 18.07.2018 року зареєстровано обтяження на підставі постанов державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області та Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управлінь з юстиції у Рівненській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виконання рішення про стягнення заборгованості з ТОВ "Волинська фабрика гофротари" на користь ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" у розмірі 40 714 921,54 грн. згідно з рішенням Постійнодіючого третейського суду при Львівській Торгово-промисловій палаті від 04.10.20013 року по справі №44 є неможливий.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, та стосуються прав та обов`язків щодо іпотечного зобов`язання та зобов`язань які виникають з договорів застави, зокрема заявляючи даний позов про зняття арешту з майна позивач вказує що набув у порядок та спосіб передбачений чинним законодавством право вимоги на стягнення заборгованості за кредитним договором, а також право заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами іпотеки та застави, водночас з огляду на наявність записів про накладення арешту (заборони відчуження) на майно яке перебуває в іпотеці та заставі позивач позбавлений можливості здійснити стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Приписами статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним з основоположних принципів цивільного права є правова максима pacta sunt servanda (договори мають виконуватись). Цей принцип знайшов відображення в цивільному законодавстві: договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Також pacta sunt servanda, як один з основоположних цивільно-правових принципів, становить основу норм, що регулюють виконання господарських зобов`язань.

Так, у силу вимог положень статті 193 ГК України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з визначенням статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами частини 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас нормами частини 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом статті 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статей 572, 574 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За змістом статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде та/або може набути після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо) (статті 579 ЦК України).

Згідно з приписами статті 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з визначеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, за яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з правилами статті 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з визначеннями статті 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з нормами статті 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором. У випадках, встановлених законом, права і обов`язки, пов`язані з обтяженням, виникають у третіх осіб.

Згідно з нормами статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Отже, ураховуючи системний аналіз частин 6 та 7 Закону України "Про іпотеку", якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен прийняти рішення про звільнення з під арешту іпотечного майна.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право заставодержателя, в тому числі в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 48 Постанови від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 зауважує, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту наведених приписів Закону України "Про іпотеку" випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17).

З огляду на вищевикладене суд відзначає, що записи про обтяження внесені на підставі постанов державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області та Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управлінь юстиції у Рівненській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, обмежують можливості виконання рішення про стягнення заборгованості з ТОВ "Волинська фабрика гофротари" на користь ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" у розмірі 40 714 921,54 грн. згідно рішення Постійнодіючого третейського суду при Львівській Торгово-промисловій палаті від 04 жовтня 2013 року по справі №44, оскільки позивач позбавлений можливості здійснити звернення стягнення на заставне майно.

Позивачем заявлено позов про зняття арешту з таких об`єктів: земельної ділянки земельна ділянка з кадастровим номером 4624555700020060009; обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 60-ти позицій, що належить на підставі балансової довідки №644/09-09 від 25.09.2009 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 13 198 900,39 гривень; обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 25-ти позицій, що належить на підстав і балансової довідки №644/09-09 від 25.09.2009 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 611 481,50 гривень; автотранспорт ГАЗ-2705, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автотранспорт Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Водночас суд відзначає, що укладаючи додаткові угоди до договорів застави сторонами здійснено часткове вивільнення майна із заставного забезпечення, зокрема:

- обладнання для виробництва гофропродукції зменшено до 59-ти позицій (вивільнено автонавантажувач вилковий Toyota 42-7FG15, 2001 року випуску, двигун № НОМЕР_6 , шасі (рама) № НОМЕР_7 , держ № НОМЕР_8 );

- обладнання для виробництва гофропродукції зменшено до 24-рьох позицій (вивільнено із застави машину для виготовлення ящика Gopfert SRE MAXI 240 3);

- із забезпечення вивільнено автомобілі ГАЗ-2705, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Крім того матеріали справи не містять доказів забезпечення зобов`язання за кредитним договором шляхом передання в іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 4624555700020060009.

З урахуванням вказаного, суд не знаходить підстав для задоволення позову шляхом зняття арешту з вказаного майна, оскільки таке майно не перебуває в заставі, а заборона відчуження такого майна не порушує законні права та інтереси заставодержателя.

Водночас суд відзначає, що позивачем у своєму позові некоректно відображено готовність об`єктів незавершеного будівництва (склад сировини, склад готової продукції, котельня), оскільки які слідує з договору іпотеки вказаного майна, а також інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ступінь готовності вказаних об`єктів є: 94%, 97% та 95% відповідно.

Окрім того, суд не має підстав для задоволення позову в частині вимог що пред`явлені до відповідача 2 - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) та відповідача 3 - Нововолинський відділ державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), оскільки як встановлено судом станом на час розгляду спору позивачем не обґрунтовано наявність підстав для зняття арешту з майна боржника з ініціативи державних виконавців, крім того як слідує з висновків Верховного Суду, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За висновком суду, були встановлені обставини щодо часткової обґрунтованості позовних вимог про зняття арешту з майна, водночас суд відмовляє в задоволенні позову до відповідача 2 (Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів)) та відповідача 3 (Нововолинський відділ державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)).

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З врахуванням вимог частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 481,00 грн. на відповідача 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари").

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зняти арешт, накладений державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області в межах виконавчого провадження №44073035 (номер запису обтяження 6374681) та Рівненського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області в межах виконавчого провадження №54835178 на майно, належне на праві власності ТОВ "Волинська фабрика гофротари", а саме:

-будівля КВЦ РСУ /Г-1 /;

- земельна ділянка з кадастровим номером 07107460:01:006:0009;

- незавершений будівництвом склад сировини (готовністю 94%) /І-1/;

- незавершений будівництвом склад готової продукції (готовністю 97%) /И-1 /;

- незавершена будівництвом котельня (готовністю 95%) /3-1/;

- квартира за адресою: Волинська область:, м. Нововолинськ, 15-ий Мікрорайон, будинок 4, квартира 68, номер РПВН: 12344479;

- обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 59-ти позицій, що належить на підставі балансової довідки №167/03-11 від 24.03.2011 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 13 179 312,74 гривень;

- обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 15-ти позицій, що належить на підставі балансової довідки №169/03-11 від 24.03.2011 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 1 490 000,00 гривень;

- обладнання для виробництва гофропродукції - в кількості 24-рьох позицій, що належить на підстав і балансової довідки №166/03-11 від 24.03.2011 року та знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул. Луцька, 25, заставною вартістю 73 209,50 гривень;

- автотранспорт Nissan Maxima 3.0 V6, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- автомобіль Renault, модель Premium, вантажний сідловий тягач, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- напівпричіп бортовий Krone SD, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького 5/1, код ЄДРПОУ 33211353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" (45403, Волинська область, м.Нововолинськ, вул. Луцька 25, код ЄДРПОУ 38485617) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн. 00 коп. судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" (45403, Волинська область, м.Нововолинськ, вул. Луцька 25, код ЄДРПОУ 38485617).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького 5/1, код ЄДРПОУ 33211353).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 07 липня 2022 року.

Суддя А.Качур