Рішення

від 06.07.2022 по справі 120/11364/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 липня 2022 р. Справа №120/11364/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник до Уланівської сільської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 травня 2021 року його довірителем замовлено у проектній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великоострожоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, такий подано на затвердження до Уланівської сільської ради як уповноваженого на те органу.

Однак, станом на дату подання цього позову будь-якого рішення за наслідками розгляду його клопотання відповідач не прийняв.

На думку представника позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення у двотижневий строк розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому вважає, що Уланівську сільську раду слід зобов`язати затвердити поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою від 04 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

28 жовтня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позивних вимог. Такий, окрім іншого, обґрунтований тим, що клопотання позивача розглянуто на засіданні сільської ради 21 вересня 2021 року, однак проект рішення про затвердження проекту землеустрою не був підтриманий депутатами ради. У зв`язку із цим відповідач вважає, що жодної бездіяльності під час розгляду поданого позивачем клопотання він не допускав, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними. Окрім того, відповідач вказує на відсутності у суду підстав зобов`язувати сільську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачеві земельної ділянки, оскільки це є виключною компетенцією сільської ради і в цьому випадку можливо лише здійснити повторний розгляд клопотання позивача.

01 листопада 2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи щодо задоволення позовних вимог.

10 листопада 2021 року представником позивача подано до суду докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

26 травня 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ №1681/15-21-СГ, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Великоострожоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На реалізацію вказаного наказу позивачем замовлено проект землеустрою у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , після виготовлення якого такий передано для затвердження до Уланівської сільської ради.

21 вересня 2021 року Уланівською сільською радою розглянуто проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", проте такий проект рішення не був підтриманий необхідною кількістю голосів депутатів сільської ради.

Так, витягом із протоколу засідання Уланівської сільської ради, що відбулося 21 вересня 2021 року, підтверджується те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки обговорювалось депутатами сільської ради.

Однак, за результатами голосування за затвердження такого проекту землеустрою 21 депутат утримався від голосування, що свідчить про те, що рішення з даного питання не прийнято.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 7 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, положеннями частини 9 статті 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, приписами ЗК України чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, розглядає клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою та приймає одне із рішень: або про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або відмовляє у його затвердженні.

При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Водночас, варто врахувати й те, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин, зокрема й щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність.

При цьому, за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою обов`язковим є прийняття рішення про його затвердження або рішення про відмову у затвердженні такої документації.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 лютого 2022 року у справі №560/1651/20, від 05 травня 2020 року у справі №826/8858/16, від 18 червня 2020 року у справі №826/8108/16, від 23 листопада 2021 року у справі №580/704/21 та ряду інших.

Водночас, судом установлено, що за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Уланівською сільською радою не прийнято жодного із передбачених ЗК України рішень (або рішення про затвердження проекту землеустрою, або рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою), що суперечить вимогам статті 118 ЗК України.

Окрім того, суд враховує й те, що Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 року у справі №454/160/17 сформовано правовий висновок, згідно із яким протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування не містять чіткого та однозначного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, а отже не можуть вважатися відмовою у розумінні частин 9, 10 статті 118 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності, що полягає у неприйнятті одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданого позивачем клопотання.

Таким чином, в цій частині заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати таку у власність позивачеві, то суд зважає на таке.

Так, в ході судового розгляду установлено, що відповідачем за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою не прийнято жодного з передбачених ЗК України рішень.

Водночас, рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена адміністративна процедура.

Зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Отже, недотримання усіх необхідних передумов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача затвердити такий проект. При цьому, затвердження в такому випадку проекту землеустрою призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Уланівської сільської ради щодо неприйняття одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданого позивачем клопотання, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами якого прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 13 вересня 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, а тому на його користь слід стягнути 454 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 908 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.

А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

З приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то слід врахувати наступне.

Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представник позивачів надав суду договір про надання правової допомоги №06/21-з/67 від 18 червня 2021 року, додаток №1 до цього договору від 18 червня 2021 року, квитанцію №06/21--з/67/1 від 18 червня 2021 року, а також детальний розрахунок суми таких витрат.

Відповідно до пункту 1.1 договору, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Браславцем Я.Ю., клієнт доручає, а адвокат приймає на себе виконання обов`язків з надання правової допомоги в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів клієнта щодо питань, пов`язаних із отриманням у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом 3.2 договору про надання правової допомоги передбачено, що гонорар адвоката за послуги, які надаються клієнту за предметом договору складається з вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені в додатку №1 до цього договору.

Згідно з пунктом 1 додатку 1 до договору про надання правової допомоги №06/21-з/67 від 18 червня 2021 року сторони погодили, що гонорар адвоката за договором є фіксованим та складає 5000 гривень.

Квитанцією №06/21-з/67/1 від 18 червня 2021 року підтверджується сплата ОСОБА_1 адвокату коштів в сумі 5000 гривень.

З детального розрахунку виконаних робіт (наданих послуг) слідує, що адвокат надавав клієнту такі послуги: консультація клієнта; узгодження правової позиції; вивчення нормативної бази; підготовка позовної заяви; підготовка відзиву на позовну заяву, підготовка інших процесуальних документів.

Проте, на переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5000 гривень є досить завищеними.

Так, надані адвокатом послуги, що пов`язані із консультацією клієнта, узгодження правової позиції, вивчення нормативної бази охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю такої роботи.

Тобто, більшість послуг, що надавалися на виконання умов згаданого договору, були пов`язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.

Крім того, адміністративна справа №120/11364/21-а розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Варто також врахувати й те, що згідно із інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебували адміністративні справи №120/11361/21-а, №120/11362/21-а, №120/11365/21-а із такими ж позовними вимогами, що й у справі №120/11364/21-а. При цьому, представництво інтересів позивачів у справах №120/11361/21-а, №120/11362/21-а, №120/11365/21-а здійснював адвокат Браславець Я.Ю.

На думку суду, подання в інтересах позивачів до Вінницького окружного адміністративного суду подібних за змістом позовів не може свідчити про необхідність витрачання на кожну позовну заяву однакової кількості часу.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є досить завищеним.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уланівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великоострожоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Зобов`язати Уланівську сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великоострожоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, за результатами якого прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Уланівська сільська рада (місцезнаходження: 22032, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Уланів, вул. Миру, буд. 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04331834)

Повний текст рішення суду складено 07.07.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович