Рішення

від 04.09.2007 по справі 16/280-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/280-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2007 р.                                                            Справа № 16/280-06

вх. № 15427/5-16

Суддя господарського суду Здоровко Л.М. 

при секретарі судового засідання Малярчук Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чудомехов П.О., за довіреністю № 1/228  від 14.03.2007р.;  відповідача - Орехова О.М., керівник ( наказ № 03 від 16.03.2005 року), Олійник К.О., засновник ;

розглянувши справу за позовом Харківського Національного університету внутрішніх справ МВС України м. Харків  

до  Приватної науково-виробничої фірми "Інтерпротео плюс" м. Харків  

про стягнення 11837,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить стягнути з відповідача 11 837,62 грн. збитків, мотивуючи тим що між позивачем і  відповідачем було укладено договір на створення науково-технічної продукції № 2 від 28.02.2003 року,  за яким після попередньої  оплати відповідач повинен був виконати розробку та виготовлення продукції  згідно з технічним завданням. Позивачем протягом лютого-листопада 2003 року здійснювалась попередня оплата робіт,  проте відповідач не виконав умови договору.

16.01.2007 року Щербаков В.П. який був директором ПНВФ "Інтерпротео плюс"  на дату укладання договору №2 від 28.02.2003 р. та до  16.03.2005 р.  надав до канцелярії господарського суду пояснення в якому вказує, що замовлена робота за договором на створення науково-технічної продукції №2    від 28.02.2003 року  була виконана в повному об'ємі, ще до внесення першого платежу, але своечасно оформлено було лише частину продукці.  В зв'язку з перейменуванням  НУВС в ХНУВС продукція з назвою НУВС  стала не потрібна, і дооформлювати передачу виготовленої продукції позивач відмовився.  Також зазначає, що  позивачем пропушено строк позовної давністі.

28.03.2007 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшло пояснення, в якому позивач зазначає, що в попередніх засіданнях ним було надано платіжні доручення: № 337 від 27.02.2003 р. на суму 790,00 грн., №293 від 21.02.2003 р.на суму 1049,24 грн., №2235 від 11.06.2003 р. на суму1500,00 грн., № 2597 від 24.07.2003 р. 2067,90 грн., (крім 480,00 грн. за договором) та накладні: № 7 від 11.03.2003 р.на суму 790,00 грн., № 2 від 21.01.2003 р. на суму 790,00 грн., № 4 від 17.02.2003 р. на суму 1049,24 грн.    які не відносяться до договору №2 від 28.02.2003 р., грошові кошти по платіжним дорученням були перераховані на виконання обов'язків по іншим угодам між сторонами, а накладні складені на виконання обов'язків відповідача по іншим угодам. Також вказує, що відповідач не надав суду письмових доказів (прийомо-передаточної документації) передачі товару. Стосовно посилання відповідача на ч. 1 ст. 617 ЦК України позивач зазначає, що особа звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення зобовязання сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно з п. 2.2 договору оплата здійснюється попередньо в повному обсязі. Грошові кошти позивач перерахував на поточний рахунок відповідача частинами і останнє перерахування 05.11.2003 року. Відповідно до п. 1.3 договору термін виконання робіт на протязі 60 днів від дня надходження грошей на поточний рахунок виконавця. Таким чином, відповідач повинен був передати  продукцію 06.01.2004 р.. До теперішнього часу, відповідач обумовлену договором продукцію, не передав, порушив тим самим строк виконання зобов'язання.  А отже у ХНУВС виникли збитки з 06.01.2004 року. Строк, на протязі якого кредитор повинен відмовитися від прийняття виконання в законодавстві не встановлений. Вимога про відшкодування збитків може бути заявлена будь-коли, і задоволена в межах строку позовної давності чи шляхом його продовження. Строк позовної давності ХНУВС порушено не було, оскільки згідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями  з визначеним строком  виконання перебіг позовної давності починається  зі спливом виконання, тобто перебіг строку позовної давності розпочався з 06.01.2004 р., а закінчився 07.01.2007 р., позовна заява до господарського суду була подана 07.12.2006 р., то позивач не порушив строк позовної давності. Грошові кошти перерароховувались протягом березня - листопада, триваючою та цільовою оплатою на виконання обов'язку за договором. Тому ці декілька платежів потрібно розглядати як одну оплату, яка закінчилися 05.11.2003 року.

04.05.2006 року відповідач надав до канцелярії господарського суду заперечення проти позову, в якому вказує що відповідач отримав від позивача на свій розрахунковий рахунок платежів на загальну суму 17446,40 грн., згідно до банківський виписок встановлено, що  по договору №2 від 28.02.2007 року перераховувся лише однин платіж на суму 3200 грн. від 31.03.2003 р. та вказує на пропуск позивачем строків позовної давності, в зв'язку з чим просить в позові відмовити.

16.07.2007 року позивач надав до канцелярії господарського суду додаткові пояснення, яких вказує, що виявлена під час судового розгляду розбіжність  між номерами та датою складання договору на створення науково-технічної продукції та  номером і датою договору, який вказаний у додатку № 1 „технічному завданні”. Договір №2 укладений 28.02.2003 року, а додаток 1 містить посилання на договір № 1 від 25.02.2003 р. Позивач вважає факт наявності посилання у додатку №1 на договір №1  від 25.02.2003 р. опечаткою, оскільки такий договір між сторонами не укладався. У збірнику договорів ХНУВС за 2003 рік договору №1 від 25.02.2003р. не має.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову, з підстав викладених у відзиві.     

За клопотанням відповідача, в якому просить залучити до розгляду справи Щербакова В.П., у звязку з тим, що в період підписання та виконання оспорюванного договору Щербаков В.П. був засновником та директором ПНПФ „Інтерпротео плюс” та приймав безпосереднню участь в обговорюванні та виконанні всіх заходів по договору, ухвалами господарського суду Харківської області від 17.07.2007 р. та 07.08.2007 р. Щербакова Валерія Павловича було зобов'язано з'явитись у судове засідання для дачі пояснень щодо обставин укладання та виконання договору №2 від 28.02.2003 р.. Однак він у судове засідання не з'явився, надавши суду письмові пояснення, в яких вказує, що на виконання договору на розробку та виготовлення знаку "За заслуги" продукцію було  передано позивачу, однак документально не оформлено. Також пояснив, що прибути у судове засідання для надання пояснення не може у зв'язку із знаходженням на лікуванні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження,  судом встановлено наступне, 28.02.2003 року між Національним університетом внутрішніх справ (постановою КМ України  від 08.09.2005 р. № 880 університет реорганізовано у Харківський національний університет внутрішніх справ) та Приватною науково-виробничою фірмою „Інтерпротео плюс”, було укладено договір на створення науково-технічної продукції №2 від 28.02.2003 р. (надалі – договір). Відповідно до пункту 1.1.  вказаного договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку та виготовлення  продукції  згідно з технічним завданням яке є додатком № 1 до договору: розробка ескізів-оригіналів знаків „За заслуги” та виготовлення цих знаків, розробка та виготовлення дипломів для вручення лауреатам знаку „За заслуги”, коробочки для знаків „За заслуги”.

Згідно пункту 2.2. договору оплата здійснюється попередньо в повному обсязі.

Пункту 1.3.  вказаного договору передбачає, що строк виготовлення продукції -  60 робочих днів з дня перерахування коштів на рахунок Виконавця.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що технічне завдання, на розробку знаків "За заслуги" є додатком до договору №2 від 28.02.2003 р., договір № 1 від 25.02.2003 р. вказано помилково, оскільки такий договір між сторонами не укладався, що не заперечується відповідачем; судом оглянуто підшивку договорів укладених позивачем у 2003 році, договір за № 1 від 25.02.2003 р. з відповідачем не значиться. Факт складання технічного завдання саме на підставі договору № 2 від 28.02.2003 р. підтверджується, зокрема, платіжним дорученням № 557 від 28.03.2003 р. на суму 3200,00 грн., в якому міститься напис "по рахунку № 8 від 12.03.2003 р., згідно до договору № 2 від 28.02.2003 р. (тобто вказано дату та номер Договору). В рахунку-фактурі №8 від 12.03.2003 р. наданого ПНВФ "Інтерпротео-плюс" у графі "Найменування" містить напис "виготовлення технологічної оснастки для знаків "За заслуги", тобто вид продукції, передбачений в п. 2 додатку № 1 до Договору "Технічному завданні". таким чинном, продукція, яка була оплачена на підставі Договору повністю збігається з тією, що вказана у "технічному завданні".

Як вбачається з матеріалів  справи, позивач:

платіжним дорученням  №557 від 28.03.03р. в якому є посилання на договір № 2 від 28.02.2003 р. на суму 3200,00 грн. сплатив рахунок -фактуру № 8 від 12.03.2003 р. у якій вказано за  "матеріали для знаків "За заслуги";

платіжним дорученням №860 від 25.04.03р. на суму 1021,50 грн. було сплачено рахунок -фактуру № 10 від 12.03.2003 р. за "матеріали для знаків "За заслуги";

платіжним дорученням  №3052 від 02.10.03р. на суму 1870,00 грн. сплатив рахунок -фактуру № 37 від 25.06.2003 р. в якому вказано  за  "знаки "За заслуги";

платіжним дорученням №3074 від 06.10.03р. на суму 1650,00 грн. сплатив рахунок -фактуру № 40 від 25.06.2003 р.  в якій вказано за  "знаки "За заслуги";

платіжним дорученням №3155 від 15.10.03р. на суму 1650,00 грн. було сплачено рахунок -фактуру № 39 від 25.06.2003 р.   в якій вказано  за  "знаки "За заслуги";

платіжним дорученням №3267 від 28.10.03р. на суму 1650,00 грн. сплатив рахунок -фактуру № 36 від 25.06.2003 р.  в якій вказано   за  "знаки "За заслуги";

платіжним дорученням №3304 від 31.10.03р. на суму 1560,00 грн. сплатив рахунок -фактуру № 38 від 25.06.2003 р.    в якій вказано  за  "знаки "За заслуги" на суму 660 грн. та 900 грн. за "Коробочки для знаков";

платіжним дорученням №3326 від 04.11.03р. на суму 1277,00 грн. сплатив  рахунок -фактуру № 41 від 25.06.2003 р.   в якій вказано  за  "Дипломи",  а всього на суму 13878,50 грн.. Відповідач не заперечує надходження зазначених коштів.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 11 837,62 грн..

Суд відхиляє посилання відповідача, що свої обов'язки за договором він виконав вповному обсязі, оскільки доказів (прийомо-передаточної документації) передачі товару відповідачем не надано.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стосовно посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності суд зазначає слідуюче.

Згідно з п. 2.2 договору оплата здійснюється попередньо в повному обсязі. Грошові кошти позивач перерахував на поточний рахунок відповідача частинами і останнє перерахування отримано відповідачем 05.11.2003 року. Відповідно до п. 1.3 договору термін виконання робіт на протязі 60 днів від дня надходження грошей на поточний рахунок виконавця. Таким чином, відповідач повинен був передати  продукцію 06.01.2004 р..  згідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями  з визначеним строком  виконання перебіг позовної давності починається  зі спливом виконання, тобто перебіг строку позовної давності розпочався з 06.01.2004 р., а закінчився 07.01.2007 р., позовна заява до господарського суду була подана 07.12.2006 р., то позивач не порушив строк позовної давності.

Статтею 193 ГК України пердбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.  612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Боржник,    який    прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо    внаслідок    прострочення    боржника    виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст.526 ЦК України,  де зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки відповідач у встановлений договором строк не виконав свої зобов"язання, позивач заявив про втрату інтересу щодо виконання та вимагає відшкодування збитків (перерахованих коштів) відповідно до ст. 612 ЦК України. За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 11837,62 грн., обгрунтованою  та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить стягнути з відповідача на користь позивача.

          Керуючись  ст. 193 ГК України, ст. ст. 525,  526, 530, 610, 611, 612 ЦК України,  ст. ст. 1, 4 - 4-7, 12, 15, 22, 33-34,  41- 43, 44- 49, п. 5 ст. 81, 82-85,  ГПК України, -   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної науково-виробничої фірми "Інтерпротео плюс" м. Харків, код 30236401 (61161, м.Харків, Пролетарський спуск, 2  (у т.ч. р/р 26008252770000 в ХФ АКИБ "Укрсиббанк" "ХРУ" м. Харків, МФО 351641)) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ  м. Харків код 30166078 (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27  (у т.ч. р/р 352270002000112 в Управлінні Державного казначейства в Харківській області, МФО 851011)) збитки в сумі 11837,62 грн., 118,37 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Здоровко Л.М.