Постанова

від 05.07.2022 по справі 711/4071/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 711/4071/21Провадження № 22-ц/821/794/22категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Азот»

відповідач: ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2022 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ПрАТ «Азот» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Придніпровського райсуду м. Черкаси від 03.05.2018 року (справа № 711/1752/18) позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Азот» задоволено, стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 14 819 грн. 67 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 76 041 грн. 20 коп., з відрахуванням при виплаті всіх податків та обов`язкових платежів. Вказане рішення суду набрало законної сили 04.06.2018 року.

Також, зазначає, що 13.06.2018 року приватним виконавцем Плесюком Олексієм Степановичем було відкрито виконавче провадження № 56588758 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь стягувача заборгованості по заробітній платі в сумі 14 819 грн. 67 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 76 041 грн. 20 коп., з відрахуванням при виплаті всіх податків та обов`язкових платежів.

27.06.2018 року постановою приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича виконавче провадження № 556588758 було закінчене у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Однак, під час виконання вказаних виконавчих проваджень відповідач отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без відрахування всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, тобто у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством України та рішеннями судів.

Також, вказує, що позивач повністю виконав вимоги податкового законодавства і дотримався правового механізму оподаткування доходу та, як податковий агент, сплатив податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за відповідача ОСОБА_1 за свій кошт, не маючи можливості відрахувати необхідну суму з належних відповідачу коштів.

Таким чином, на думку позивача, у нього виникло право вимагати від відповідача відшкодування понесених на сплату податку і збору витрат, а у відповідача відповідне зобов`язання відшкодувати позивачу ці витрати.

На письмову вимогу позивача до відповідача сплатити ці кошти, останній не відреагував.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в сумі 14 828 грн. 04 коп. та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровськогорайонного судум.Черкаси від04квітня 2022року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» (код ЄДРПОУ 00203826, місцезнаходження за адресою: вул. Героїв Холодного Яру, 72, м. Черкаси, 18028) грошові кошти в сумі 14 828 грн. 04 коп. та судовий збір в розмірі 2270 грн.

Рішення суду 1 інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши у порядку примусового виконання, за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року (справа № 711/1752/18) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 76 041 грн. 20 коп., набув частину з цих коштів в загальному розмірі 14 828 грн. 04 коп. (які складаються із податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні) без достатньої правової підстави, оскільки дана сума мала бути сплачена його податковим агентом в дохід держави, а, враховуючи, що позивачем ПрАТ «Азот» також сплачені всі необхідні податки та збори, то вказані вище кошти в загальній суму 14 828 грн. 04 коп. підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 15 грудня 2021 року він подав до суду 1 інстанції супровідний лист з проханням приєднати до матеріалів справи пояснення по суті пред`явлених до нього позовних вимог. В додатках до письмових пояснень містилися оригінал банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 по 30.06.2018, виданого АТ «Сбербанк», скріншот з сайту Міністерства юстиції України щодо відомостей про виконавче провадження №56588758, копія постанови від 27.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження №56588758 у зв`язку з фактичним повним виконанням, постанова Верховного Суду від 20.16.2018р. у справі №501/2500/15-ц. Однак, аналізуючи підстави з яких виходив суд при задоволенні позову та докази, на які суд посилався в спірному судовому рішенні, відповідач з`ясував про відсутність будь-якого посилання на оригінал банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 по 30.06.2018, виданого АТ «Сбербанк». При ознайомлені з матеріалами справи Відповідачем було встановлено, що в протоколі судового засідання від 16.12.2021 року п.15 зазначено, що головуючий суддя приєднує до матеріалів справи пояснення, інші докази повертає. Стверджує, що судом в порушення основних принципів цивільного судочинства, а саме пропорційності, диспозитивності та змагальності сторін повернуті докази.

Також, вказує, що судом при прийнятті рішення встановлено, що належними та допустимими доказами перерахування ПрАТ «АЗОТ», як податковим агентом ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб в сумі 13687грн. 42коп. та військового збору в розмірі 1140грн. 62коп. є довідка ПрАТ «АЗОТ» від 22.04.2020 року №502 «Довідка про суми податків і зборів, які підлягають утриманню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АЗОТ», підписана головним бухгалтером та виконавцем та довідка ПрАТ «АЗОТ» від 13.01.2021 року. вказує, що довідка від 22.04.2020 року №502 носить суто інформаційний характер та містить розрахункові показники, довідка від 13.01.2021 року №44 містить недостовірну інформацію стосовно того, що саме ПрАТ «АЗОТ» сплатило до бюджету від імені ОСОБА_1 з суми 76041,20грн. податок на доходи фізичних осіб в сумі 13687,42грн. та військовий збір в сумі 1140,62грн.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У червні 2022 року Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.04.2022 залишити без змін. Вказують, що судом 1 інстанції було вірно застосовано як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обгрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, грунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Щодо тверджень відповідача про незаконність повернення останньому доказів судом 1 інстанції зазначає, що судом в судовому засіданні по даній справі відповідачу було роз`яснено всі обставини та процесуальні норми, виходячи з яких суд повернув подані документи відповідачу. Крім того, зауважує, що ні у вказаних письмових поясненнях, ні під час розгляду справи по суті, відповідачем не було обґрунтовано неможливість подання доказів у визначений судом строк з причин, що не залежали від нього. З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення як вимог ухвали суду першої інстанції, так і положень процесуального кодексу не скористався правом надати у строки, встановлені судом відзив на позовну заяву з додаванням відповідних доказів на підтвердження своєї позиції. А лише 14 грудня 2021 року направив на адресу позивача і суду першої інстанції письмові пояснення (датовані 27.10.2021) з додаванням до них відповідних доказів (додатків), серед яких оригінал банківської виписки АТ «Сбербанк».

Стверджує, що відповідач, отримавши у порядку примусового виконання за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року у справі №711/1752/18 кошти в сумі 76041,20грн., набув частину з цих коштів в загальній сумі 14825,04грн. (які складаються із податку на доходи фізичних осіб в сумі 13687,42грн. та військового збору в сумі 1140,62грн.) без достатньої правової підстави, оскільки дані суми були сплачені його податковим агентом (ПрАТ «АЗОТ») за рахунок відповідача в дохід держави, а враховуючи, що ПрАТ «АЗОТ" сплачені всі необхідні податки та збори за відповідача за власний кошт, то вказані вище грошові кошти в загальній сумі 14825,04грн. підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

11 травня 2022 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2022 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Супровідним листом № 711/4071/21/6778/202 від 12.05.2022 матеріали цивільної справи № 711/4071/21 витребувано з суду 1 інстанції.

18 травня 2022 року матеріали цивільної справи № 711/4071/21 отримано Черкаським апеляційним судом.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 червня 2022 року справу призначено в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1інстанції встановлено,що рішенням Придніпровського райсуду м. Черкаси від 03.05.2018 року (справа № 711/1752/18) позов ОСОБА_1 до Публічого акціонерного товариства «Азот» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Азот») про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повністю задоволено: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азот» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Азот») на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 14 819 грн. 67 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 76 041 грн. 20 коп., з відрахуванням при виплаті всіх обов`язкових податків та платежів (а.с. 8-9). Вказане рішення суду набрало законної сили 04.06.2018 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенко М.А. було відкрито виконавче провадження № 56588758 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 14 819 грн. 67 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 76 041 грн. 20 коп., з відрахуванням при виплаті всіх податків та обов`язкових платежів (а.с. 10).

В подальшому, 27.06.2018 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган Оксани Василівни виконавче провадження № 556588758 було закінчене у зв`язку з повним фактичним виконанням (а.с. 11).

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 позивачем за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року був сплачений середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику в загальній сумі 76 041 грн. 20 коп. При цьому, цей середній заробіток був виплачений ОСОБА_1 без відрахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 13 687 грн. 42 коп. та військового збору в розмірі 1 140 грн. 62 коп. (загальна сума 14 828 грн. 04 коп.), що стверджується довідками ПрАТ «Азот» від 13.01.2021 року № 44 (а.с. 13) та від 22.04.2020 року № 502 (а.с. 12), хоча у вказаному вище рішенні суду від 03.05.2018 року було зазначено, що стягнення коштів мало здійснюватись саме із відрахуванням при виплаті всіх обов`язкових податків та платежів (а.с. 8-9).

На письмовий лист-вимогу від 15.06.2020 року № 501-06/367 щодо перерахування на рахунок підприємства грошових коштів, сплачених ним вказані вище податки і збори (а.с. 15), відповідач ОСОБА_1 не відреагував.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводиапеляційної скарги,Черкаський апеляційнийсуд дійшоввисновку,що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Частиною першою статті 117Кодексу законівпро працюУкраїни передбачено, що, у разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 163Податкового кодексуУкраїни визначені доходи, які є об`єктом оподаткування. Зокрема, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є доходом, який підлягає оподаткуванню.

Згідно з пунктом 15.1 ст. 15Податкового кодексуУкраїни платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктами 168.1.1 та 168.1 ст.168Податкового кодексуУкраїни визначено, що податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п. 16-1 підр.10 розд. ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням ВР України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування.

Відповідно до п. 6 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні суду.

Також, слід зазначити, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є і об`єктом щодо сплати військового збору, що становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування.

За даними листа Державної фіскальної служби України від 05.11.2015 р. №23714/6/99-99-17-03-03-15, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, нарахованої на підставі рішення суду.

Державна фіскальна служба України у листі від 09 березня 2016 року № 665/4/99-99-17-03-03-13 зазначила, що відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку під час звільнення працівника, здійснюється звільненому працівнику й не пов`язана з відносинами трудового найму, такий дохід обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%, як інші доходи.

Підприємство, яке виплачує такий дохід, для такого платника податку являється податковим агентом, а тому повинно утримати ПДФО та військовий збір із суми доходу, перерахувати їх до бюджету та відобразити виплату у формі № 1ДФ.

Суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, слід класифікувати як інші доходи, відповідно до п.п. 164.2.20п.164.2ст.164 Податкового кодексу України, оскільки між роботодавцем і колишнім працівником уже відсутні трудові відносини. При цьому, визначення виду доходу впливає на його відображення у податковому розрахунку 1-ДФ, а інші доходи зазначаються за ознакою «127». Оскільки об`єкти оподаткування військового збору фактично дублюють об`єкти оподаткування податку на доходи фізичних осіб, то із даного доходу утримується також військовий збір, за ставкою 1,5 %, відповідно до п. 161Перехідних положень Податкового кодексу України.

Ставка податку на доходи фізичних осіб, згідно з ст. 167 зазначеного Кодексу, на суму середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника становить 18%.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

Тому, незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника, адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.

Схожі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №523/14396/19, від 05.08.2020 року у справі №817/893/17, від 27.11.2019 року у справі №401/1813/16-ц, від 18.07.2018 року у справі №359/10023/16-ц, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі №522/13736/15 та у справі №369/10046/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16.

За змістом частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що що рішенням Придніпровського райсуду м. Черкаси від 03.05.2018 року (справа № 711/1752/18) позов ОСОБА_1 до Публічого акціонерного товариства «Азот» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Азот») про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повністю задоволено: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азот» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Азот») на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 14 819 грн. 67 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 76 041 грн. 20 коп., з відрахуванням при виплаті всіх обов`язкових податків та платежів (а.с. 8-9). Вказане рішення суду набрало законної сили 04.06.2018 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенко М.А. було відкрито виконавче провадження № 56588758 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 14 819 грн. 67 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 76 041 грн. 20 коп., з відрахуванням при виплаті всіх податків та обов`язкових платежів (а.с. 10).

В подальшому, 27.06.2018 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган Оксани Василівни виконавче провадження № 556588758 було закінчене у зв`язку з повним фактичним виконанням (а.с. 11).

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 позивачем за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року був сплачений середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику в загальній сумі 76 041 грн. 20 коп. При цьому, цей середній заробіток був виплачений ОСОБА_1 без відрахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 13 687 грн. 42 коп. та військового збору в розмірі 1 140 грн. 62 коп. (загальна сума 14 828 грн. 04 коп.), що стверджується довідками ПрАТ «Азот» від 13.01.2021 року № 44 (а.с. 13) та від 22.04.2020 року № 502 (а.с. 12), хоча у вказаному вище рішенні суду від 03.05.2018 року було зазначено, що стягнення коштів мало здійснюватись саме із відрахуванням при виплаті всіх обов`язкових податків та платежів (а.с. 8-9).

На письмовий лист-вимогу від 15.06.2020 року № 501-06/367 щодо перерахування на рахунок підприємства грошових коштів, сплачених ним вказані вище податки і збори (а.с. 15), відповідач ОСОБА_1 не відреагував.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши у порядку примусового виконання, за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року (справа №711/1752/18) всю суму коштів, яка була стягнута вказаним рішенням суду, тобто без відрахування всіх необхідних податків та платежів, набув частину таких коштів в загальній сумі 14828 грн. 04 коп. (які складаються із податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу) без достатньої правової підстави, оскільки дана сума мала бути сплачена його податковим агентом в дохід держави, а, враховуючи, що позивачем ПрАТ «Азот» також сплачені всі необхідні податки та збори, то вказані вище кошти в загальній суму 14828 грн. 04 коп. підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Посилання апелянта на недоведеність позивачем факту сплати ним необхідних податків і зборів ґрунтується на припущеннях в спростовані в процесі розгляду справи та наданими позивачем доказами.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду, яким надана належна оцінка, та зводяться до переоцінки поданих та досліджених судом доказів та незгоди із висновками суду 1 інстанції.

У відповідностіст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скаргах доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2022 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2022 року.

Головуючий: В.Г. Бородійчук

Судді : Л.І. Василенко

О.В. Карпенко