Рішення

від 06.07.2022 по справі 420/25548/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25548/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №319929 від 08.11.2021р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач, просить: визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №319929 від 08.11.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято оскаржувану постанову в зв`язку із перевищенням встановлених габаритно-вагових норм на здвоєну вісь більше 10%, на підставі ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 60 абзац 15 ч. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивача притягнуто до відповідальності, оскільки він не отримав дозвіл на перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Однак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 14.02.2022 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 10.03.2022 року.

10.03.2022 року судове засідання не відбулося у зв`язку із введенням в країні воєнного стану.

08.06.2022 року від представника позивача надійшла заява, в якій останній не заперечує щодо закриття підготовчого провадження та подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Ухвалою суду від 09.06.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29 червня 2022 року об 11 годині 00 хвилин.

У судове засідання призначене на 29.06.2022 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення останнього повідомлялися належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, 11.09.2021 року зупиненено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу.

Наведений т/з здійснював автоперевезення вантажу «ячмінь 3-го класу» на підставі ТТН від 11.09.2021 року №83509057.

Під час зважування вищезазначеного транспортного засобу фактичне навантаження на строєну вісь - 25270 кг, при нормативно допустимих - 22000 кг.

За результатами проведеного вагового контролю, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №316213 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11.09.2021 року та Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0065447 від 11.09.2021 року на суму 372,60 євро

Під час перевірки, як вбачається з акту, виявлено порушення: перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів, а саме: навантаження на строєну вісь склало 25270 кг при нормативно допустимому 22000 кг, чим порушено вимоги п. 22.5 ПДР України, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» частина 1 абзац 15 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

На підставі акту відповідачем прийнята постанова про застосування адміністративного-господарського штрафу №319929 від 08.11.2021 року за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", якою на товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД» накладено штраф у сумі 17 000 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно абз. 15 частини 1статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 статті 60 Закону № 2344-IIІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Із аналізу правової конструкції частини 1статті 60 Закону №2344-IIІ, слідує, що для настання відповідальності за вказаною нормою є встановлення факту перевезення вантажубез відповідного дозволу.

За приписами ч. 2ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ(далі - Закон №3353 - ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Дозвіл відповідно до ст. 48 Закону № 2344-III, що дає право на рух автодорогами України з перевищенням встановлених законодавством нормативно-вагових параметрів понад 10%, але не більше 20% відсутній.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IVрух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Оскільки частиною 1статті 60 Закону №2344-III не було встановлено відповідальності за перевезення подільного вантажу з перевищення вагових або габаритних параметрів без дозволу, законодавець виправив таку ситуацію, внісши відповідні зміни.

Так, новою редакцією абзацу 15 частини 1статті 60 Закону №2344-III, яка почала діяти з 01.10.2021, законодавець відокремив відповідальність за перевищення ваги неподільного вантажу без відповідного дозволу та за перевищення ваги подільного вантажу, на перевезення якого раніше дозвіл не вимагався.

У цій справі сторони не заперечують обставин, що позивач перевозив вантаж (ячмінь 3-го класу), який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Резюмуючи викладене, суд зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За таких умов, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу3 або 15 частини 1статті 60 Закону №2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

Водночас, варто відзначити, що за перевищення габаритно-вагових параметрів подільного вантажу, перевізник повинен нести відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку №879.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. №814/1460/16.

Так, у цьому рішенні, суд касаційної інстанції відзначив, у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізників лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Відтак, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За таких умов, на думку суду, відсутня потреба у з`ясуванні обґрунтованості інших доводів позивача, наведених у позовній заяві, оскільки, на підставі встановлених обставин справи та викладених правових норм, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений абз. 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", адже позивачем перевозився саме подільний вантаж.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД» про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №319929 від 08.11.2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2270 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД» (вул. Транспортна, 23-А, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 32004949) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №319929 від 08.11.2021р.- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №319929 від 08.11.2021 року.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги,14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ТІД» (вул. Транспортна, 23-А, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 32004949), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят)

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.