Постанова

від 06.07.2022 по справі 200/11429/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року справа №200/11429/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 р. у справі № 200/11429/21 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дізайн Ми до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дізайн «Ми» (далі позивач, ТОВ «Торговий дізайн «Ми») звернулось до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації за № 2268882/37233522 від 28.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної за № 1 від 01.12.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за № 1 від 01.12.2020 на загальну суму 285734,16 гривень, в тому числі ПДВ- 47622,36 гривень, - датою її фактичного направлення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації за № 2268882/37233522 від 28.І2.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної за № 1 від 01.12.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за № 1 від 01.12.2020 на загальну суму 285734,16 гривень, в тому числі ПДВ- 47622,36 гривень, - датою її фактичного направлення; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дізайн Ми суму судового збору в розмірі 2270 гривень; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дізайн Ми витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 гривень.

Головне управління ДПС у Донецькій області, не погодившись з таким рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю.

В обґрунтування скарги зазначено, що господарська операція з реалізації товару, що відображалась у направленій для реєстрації в ЄРПН ПН підприємства, відповідала опису пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Внаслідок відповідності критерію ризиковості здійснення операцій реєстрація зазначеної ПН в ЄРПН була автоматично зупинена на підставі абзацу 10 пункту 12 Порядку № 1246.

Згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС (ДФС) України, на підставі розгляду надісланого ТОВ «ТД «Ми» повідомлення від 17.12.2020 № 1: щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній від 01.12.2020 № 1 та сканокопій доданих документів, комісією ГУ ДПС у Донецькій області прийнято рішення від 28.12.2020 № 2268882/37233522 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів, зазначених у пункті 5 Порядку № 520;

Під час винесення зазначеного рішення комісією ГУ ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглянуто надані підприємством пояснення разом зі сканокопіями підтверджуючих документів. Причина відмови у реєстрації ПН № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зазначена у полі «Прийнято рішення про»: «відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» «у зв`язку з:» «ненаданням платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків».

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 визначено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати, зокрема, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні.

Комісією ГУ ДПС у Донецькій області Порівнянням переліку наданих документів ТОВ «ТД «Ми» разом з повідомленням про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію якої зупинено, з переліком, що зазначений у пункті 5 Порядку №520, зроблено висновок про ненадання наступних документів: жодного розрахункового документа, банківської виписки з особових рахунків ТОВ «ТД «Ми» щодо надходження безготівкових коштів від контрагента-замовника ТОВ «ГРАНДБУД КОМПАНИ» за придбаний останнім товар; жодного розрахункового документа, банківської виписки з особових рахунків ТОВ «ТД «Ми» щодо перерахування безготівкових коштів контрагенту-постачальнику ТОВ «АВЕКО ТМ» за придбаний товар для подальшого продажу; жодного розрахункового документа, банківської виписки з особових рахунків ТОВ «ТД «Ми» щодо перерахування безготівкових коштів контрагенту-постачальнику за суборенду нежитлового переміщення, відповідно до наданого договору суборенди від 01.01.2020 № 0101- ТО складеного між суборендарем ТОВ «ТД «Ми» та орендарем ТОВ «ФОНТАН СІТІ»; жодного розрахункового документа, банківської виписки з особових рахунків ТОВ «ТД «Ми» щодо перерахування безготівкових коштів контрагенту-постачальнику за оренду транспортного засобу, відповідно до наданого пояснення у повідомленні про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 17.12.2020 №1 ТОВ «ТД «Ми» орендує автомобіль, яким директор перевозить товар; жодного первинного документу щодо зберігання ТОВ «ТД «Ми» товару, у т.ч. складські документи (інвентаризаційні описи); жодного первинного документу щодо транспортування придбаного у ТОВ «АВЕКО ТМ» товару та в подальшому реалізованого на адресу ТОВ «ЕРАНДБУД КОМПАНИ», а саме товарно-транспортних накладних.

Апелянт зазначає, що законодавством не передбачено запитувати додаткових документів у платника податку, реєстрацію ПН/РК якого зупинено в ЄРПН, у випадку визначення надання неповного комплекту документів або встановлення дефектів їх складання, виявлення вищевказаних розбіжностей є достатньою підставою для прийняття комісією ГУ ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішень про відмову у реєстрації відповідних ПН/РК. У зв`язку з ненаданням ТОВ «ТД «Ми» зазначених вище документів, визначених пунктом 5 Порядку № 520, комісією ТУ ДПС у Донецькій області прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на оформленому протоколом засіданні від 28.12.2020 № 215.

Також апелянт зазначає, що хоча документи не зазначені у переліку, що наведений у пункті 5 Порядку № 520, позивачем ТОВ «ТД «Ми» в підтвердження реальності відображеної у податкової накладної господарської операції також не було надано жодного бухгалтерського документа (наприклад, оборотно-сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 01, 02, 20, 28, 30, 31, 33, 36. 63, 64, 66, 68, 79, 92, 93 Плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків), Книги обліку доходів та витрат, Журналу обліку господарських операцій), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій, що б сприяло підтвердженню настання реального економічного ефекту для позивача від господарських операцій, відображуваних у спірному розрахунку коригування (наявність ділової мети).

Апелянт наголошує, що суттєвим фактом є те, що згідно з типовою формою рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН у відповідності з додатком до Порядку №520, відсутня необхідність підкреслення документів, які не надано, у пункті щодо не надання «розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків».

Крім того апелянт зазначає, що позивачем було порушено вимоги ч. 7 ст. 139 КАС України в частині строку звернення до суду з відповідною заявою про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дане судове рішення прийнято колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальність Торговий дізайн МИ яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 37233522 (а.с.47-52)

04.03.2020 позивач ТОВ Торговий дізайн Ми уклав договір поставки №3- 20/04 з ТОВ АВЕКО ТМ (а.с.23-26).

Відповідно до умов договору постачальник (ТОВ АВЕКО ТМ) постачає обладнання покупцеві (Позивачу) згідно позицій номенклатури, зазначених у Додаткових угодах (Специфікаціях) або в документі Рахунок на оплату (надалі Рахунок) до даного Договору, на умовах даного Договору.

Рахунок на оплату від 27.11.2020 №146 з повним переліком товару, кількістю та вартістю на загальну суму 288910,20 грн. в тому числі ПДВ 48151,70 грн. (а.с.27).

Товар було отримано покупцем частково, що підтверджується видатковою накладною №162 від 26.11.2020 на загальну суму 259975,20 грн. в тому числі ПДВ 43329,20 грн. (а.с.43).

Постачальником ТОВ АВЕКО ТМ було виписано податкову накладну №20 від 26.11.2020 на загальну суму 259975,20 грн. в тому числі ПДВ 43329,20 грн. (а.с.33-34).

11.01.2021 покупець сплатив кошти за отриманий товар на користь Продавця, що підтверджується платіжним дорученням №504 від 11.01.2021 року на суму 259975,20 грн. та випискою банку (а.с.38).

Також, позивачем було укладено договір поставки №1 від 01.01.2020 з Товариством з обмеженою відповідальністю Грандбуд компани (а.с.28-31).

Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник (позивач) прийняв на себе зобов`язання поставляти з передачею у власність Покупцю, за окремим замовлення (заявками) останнього Товар, а Покупець зобов`язується прийняти замовлений ним товар та своєчасно оплачувати його вартість.

Позивач на виконання зазначеного договору поставив ТОВ Грандбуд компані товар, перелік якого, зазначений в рахунку на оплату №12 від 27.11.2020 на суму 285734,16 грн. (а.с.32).

Товар був поставлений, що підтверджується видатковою накладною №21 від 01.12.2020 на суму 285734,16 грн., в тому числі ПДВ 47622,36 грн. (а.с.44).

ТОВ Грандбуд компани здійснило оплату поставленого товару 11.01.2021 в сумі 285734,16 грн. (а.с.40).

За результатами господарської діяльності позивачем, відповідно вимог ПК України, сформовано та направлено на реєстрацію податкову накладну №1 від 01.12.2020 на загальну суму ПДВ 47 622,36 грн. обсягом постачання 238 111,80 грн. на реалізацію Припливна установка KUBmini 1500 EC EN з комплектом автоматики за кодом УКТЗЕД 8415, Вентиляційний клапан VK 50-30 з електроприводом за кодом УКТЗЕД 8421, Гнучка вставка MS 50-30 за кодом УКТзЕд 7326906000, Прямокутний касетний фільтр KF 50-30 F9 за кодом УКТЗЕД 8421, Прямокутний касетний шумопоглинач SL 50-30/1 за кодом УКТЗЕД 7305390090, Вентилятор канальний в шумоізольованому корпусі KVSL 50-25 4Е за кодом УКТЗЕД 841459, Гнучка вставка MS 50-25 за кодом УКТЗЕД 7326906000, Прямокутний касетний шумопоглинач SL 50-25/1 за кодом УКТЗЕД 7305390090, Вентилятор канальний в шумоізольованому корпусі KVSL 40-20 4Е за кодом УКТЗЕД 841459, Гнучка вставка MS 40-20 за кодом УКТЗЕД 7326906000, Прямокутний касетний шумопоглинач SL 40-20/1 за кодом УКТЗЕД 7305390090, Канальний вентилятор KKV 200 за кодом УКТЗЕД 8414, Шумоглушник SL 200/1 за кодом УКТЗЕД 7305390090, Канальний вентилятор KKV 125 з комплектом автоматики за кодом УКТЗЕД 8414, Канальний вентилятор KKV 160 за кодом УКТЗЕД 8414, Шумопоглинач SL 160/1 за кодом УКТЗЕД 7305390090, Припливно- витяжна установка KUB mini PR 350 EC EN з комплектом автоматики за кодом УКТЗЕД 8415. В подальшому зазначену податкову накладну 16.12.2020 було відправлено підприємством засобами електронного зв`язку на реєстрацію в ЄРПН. (а.с.35-36).

Реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено.

У відповідній квитанції від 16.12.2020 зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація зупинена, коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8414, 8415, 8421, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, і відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання зазначених вимог позивачем надані додаткові пояснення за №1 від 17.12.2020 із долученням первинних документів, що їх має в наявності позивач.

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Донецькій області від 28.12.2020 року за №2268882/37233522 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 01.12.2020 року у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (а.с.20-21)

Позивач не погодився з вказаним рішеннями, та з урахуванням особливостей оскарження таких рішень обумовленими ст. 56 ПК України спрямував скаргу на рішення відповідача-1 до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику - Державної податкової служби України 30.06.2021 року (а.с.18).

За результатами розгляду скарги позивача, відповідач-2 прийняв рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі від 05.07.2021 № 30658/37233522/2 - залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін (а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суб`єкта владних повноважень прийнято з порушенням законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обгрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії, що свідчить про його протиправність.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За положенням пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту201.10ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надісланіподаткові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбаченихпунктом 201.1цієї статті та/абопунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно допункту 201.16цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначенихпунктом 201.1цієї статті (крім коду товару згідно зУКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняттяподаткових накладниху електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстраціїподаткової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстраціїподаткової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладнихвстановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246) (у редакції на час подання накладних), податкова накладна- електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимогПодаткового кодексу України(далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

До Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Податкова накладната/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1тапунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Після надходженняподаткової накладноїта/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192тапунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно допунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис,Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстраціїподаткової накладноїта/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

На момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстраціїподаткової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначеніпунктом 12цього Порядку (крім абзацу десятого).

За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстраціїподаткової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстраціяподаткової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, реєстрація податкової накладної може бути зупинена виключно в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 56.23.2 пункту 56.23 статті 56 і пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165, яка набрала чинності з 01.02.2020, затверджено: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок зупинення реєстрації); Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок розгляду скарг).

Порядок зупинення реєстраціїподаткової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає механізм зупинення реєстраціїподаткової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Згідно з пунктом 2 Порядку зупинення реєстрації, ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту а або б пункту 185.1 статті 185, підпункту а або б пункту 187.1 статті 187, абзацу 1 пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Відповідно до п. 5 Порядку зупинення реєстрації, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктами 6 та 7 вказаного Порядку визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; або 2) відображеної в податковій накладній/розрахунку коригування операції хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції.

Критерії ризиковості здійснення операцій є Додатком 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165.

Реєстрація поданої позивачем податкової накладної зупинена з посиланням на п. 1 Критерії ризиковості здійснення операцій, згідно з яким таким критерієм є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної вподатковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відповідно до п. 10 та 11 Порядку зупинення реєстрації, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. З 14.12.2019 року набрав чинностінаказ Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520, яким затверджений Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Контролюючим органом не доведено наявність підстав для перевірки щодо відповідності критеріям ризиковості здійснення операцій.

Надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Вказані обставини є свідченням невідповідності рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної вимозі правової визначеності, оскільки можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом переліку цих документів.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520, визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно допункту201.16статті201 Податкового кодексу України(далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Правилами п. 5 Порядку окреслено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

За змістом п. 6 та 9 вказаного Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Згідно з п. 3 та 10 вказаного Порядку комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42Кодексу.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно допункту 5цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (пункти 12, 13 Порядку № 520).

Матеріалами справи підтверджено, що після отримання квитанції про зупинення реєстрації ПН позивачем, як платником податків, в порядку, встановленому законодавством, до контролюючого органу подано повідомлення про подання пояснень про підтвердження реальності здійснення операцій, та копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення операці надані первинні документи: письмові пояснення та вичерпний перелік документів, який необхідний для реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

За результатом розгляду письмових пояснень та копій документів, що подані платником податків, комісією регіонального рівня контролюючого органу щодо поданої позивачем ПН прийняте рішення про відмову у її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою для прийняття таких рішень стало ненадання платником податку копій документів, а саме розрахункових документів та/або виписок з особових рахунків.

У рішеннях не зазначено, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, які, на думку контролюючого органу, мали би бути представлені платником податку щодо господарської операції.

З рішення вбачається, що вони не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальне посилання. Тобто, в рішенні викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані. При цьому, відповідач в рішеннях посилається на не подання первинних документів, які фактично позивачем надавалась, та без зазначення причин не прийняття поданих позивачем документів.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача з питання надання зазначених документів, та обґрунтування в їх необхідності для підтвердження господарських операцій та реєстрації податкової накладної.

Таким чином податковий орган не навів конкретного переліку документів, які має надати товариство для підтвердження операції, і позбавив позивача можливості самостійно визначити обсяг необхідних документів, виходячи з конкретного критерію ризиковості.

Крім того, як зазначалось за приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Тобто підставою для складання ПН є саме постачання товарів/послуг, що у даному випадку відбулось. Оплата товару як вбачається з матеріалів справи відбулась після постачання товару та складання ПН, що передбачено законодавством.

Суд наголошує, щорішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Натомість, рішення про відмову у реєстрації ПН/РК у даному випадку не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність та невмотивованість оскаржуваного рішення податкового органу, оскільки таке не містить чіткої підстави його прийняття, та підкреслень необхідних до надання документів, що свідчить про його необґрунтованість, та невідповідність встановленій формі. Позивачем фактично на власний розсуд були надані первинні документи підтвердження операцій.

Посилання апелянта на те, що серед поданих позивачем документів не було певних документів та невідповідність їх затвердженій формі, є неприйнятними, оскільки, як зазначалось, матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача з питання надання зазначених документів.

Суд не приймає посилання апелянта наведені в апеляційній скарзі на відсутність документів підтверджуючих понесені витрати (розрахункових документів та/або виписок з особових рахунків), первинних документів щодо придбання товару, постачання товару, первинних документів щодо підтвердження понесення витрат на транспортування товару, оскільки адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача з питання надання зазначених документів, та обґрунтування в їх необхідності для підтвердження господарських операцій та реєстрації ПН/РК.

Крім того, як зазначено апелянтом у скарзі, відповідачем фактично було встановлено неподання документів які не зазначені у переліку, що наведений у пункті 5 Порядку №520. Суд зазначає, що вказані дії відповідача порушують вимоги чинного законодавства.

При цьому, суд бере до уваги п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Як зазначалось жодних з цих підстав не наведено в оскаржуваному рішенні.

Крім того, суд наголошує, що у разі наявності обґрунтованих сумнівів, у тому числі як посилається податковий орган на нереальність господарських операцій, контролюючий орган, у передбачених ПК України випадках, має право здійснювати відповідні перевірки. При цьому, вищезазначені дії контролюючого органу щодо зупинення реєстрації ПН/РК та відмова в її реєстрації не можуть підміняти спосіб податкового контролю як перевірка.

Суд вважає помилковим посилання апелянта на не надання всіх документів, оскільки зазначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, встановлені під час проведення перевірки платників податків, що у даному випадку не здійснювалось.

Фактично висновки відповідача щодо нереальності господарських операції та невідповідності первиних документів господарським операціям, у даному випадку ґрунтуються на припущеннях, при цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначеної господарської операції. Разом з тим, Комісія не зважаючи на надіслані позивачем пояснення та додані до нього документи, прийняла оскаржуване рішення про відмову в реєстрації ПН/РК, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Суд також, враховує, що надані позивачем документи підтверджували наявність у позивача права надіслання такої ПН/РК, а кількісні та вартісні показники були достатніми для їх реєстрації.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 16.04.2019 у справі №826/10649/17), від 28.10.2019 у справа №640/983/19.

Крім того,у випадку якщо контролюючий орган дійшов висновку про існування обставин, які унеможливлювали реєстраціюподаткової накладної позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних (зокрема, подання документів не у повному обсязі), це не давало йому права приймати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної до закінчення строку, встановленого п. 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затвердженийнаказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520, а самедо закінчення 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування, протягом яких платник податку має право подати до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів.

Так, встановлений пунктом 3 Порядку строк для прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкових накладних підлягає застосуванню з урахуванням строку, який пунктом 6 Порядку наданий платнику податків для реалізації його права.

Таким чином, реальність спірних господарських операцій підтверджена належним чином складеними первинними документами, укладення правочинів спрямоване на настання реальних правових наслідків, відповідні господарські операції відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності позивача та його контрагентів.

Жодних доводів та доказів стосовно невідповідності представлених позивачем документів вимогам чинного законодавства, чи їх недостатності для підтвердження реальності здійснення господарської операції, і, відповідно,можливості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, - відповідачами суду не представлено.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію поданої позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, матеріали справи не містять.

Щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, позивачем було надано пояснення та всі документи необхідні для реєстрації податкової накладної.

За вимогами пункту 19-20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Пунктом 27-28 Порядку № 117 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено у судовому порядку.

Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Практика Європейського суду свідчить, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Суд зазначає, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень.

Суд зазначає, що відмова в задоволені позовних вимог щодо зобов`язання прийняти та зареєструвати зазначений електронний документ у Єдиному реєстрі податкових накладних у день їх фактичного отримання, може призвести до порушення строків їх реєстрація та необґрунтованого застосування до позивача штрафу.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення зазначених вимог.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Суд зазначає, що законодавство вимагає документального підтвердження та доведення витрат, при цьому не встановлює вичерпного чи обов`язкового переліку документів які необхідні надати, вказаний доказ не обов`язковим для підтвердження понесених судових витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було надано суду першої інстанції всі необхідні документи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність доказів співмірності наданих адвокатом послуг до виконаних робіт та відповідно про необхідність часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів здійсненні ним судові витрати, а саме витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн.

З урахуванням наданих позивачем доказів витрат на правничу допомогу, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу на суму 1000 грн. до предмета спору, значення справи для сторін.

Отже, у відповідності до вимог КАС України, понесені судові витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 р. у справі № 200/11429/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 07 липня 2022 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць