Рішення

від 31.05.2022 по справі 185/9056/21

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/9056/21

Провадження № 2/185/832/22

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянув у відкритому заочному судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Лиманської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Лиманської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, в якому просить суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Червоноградського районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 серпня 2012 року було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка - ОСОБА_3 . Починаючи з 2012 року відповідач доньку не бачив та не приймав участі в її вихованні, тому необхідно визначити місце проживання дитини разом з нею.

У судове засідання позивач не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відомостей про неможливість з`явитися в судове засідання відповідач суду не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при ухваленні рішення просить врахувати інтереси дитини.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 14.07.2015 року за № 1442020159 підтверджено, що ОСОБА_1 разом з дитиною: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перемістилися з тимчасово окупованої території України, з м. Макіївка Донецької області до м. Лиман Донецької області.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4).

Як вбачається з висновку Служби у справах дітей Лиманської міської ради від 13.01.2021 року за № 01-19/62 про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який затверджений рішенням Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 27.01.2021 року за № 40, житлово-побутові умови ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають необхідним санітарно-гігієнічним нормам, для розвитку та виховання дитини створені всі необхідні умови. Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . З довідки, наданої директором Лиманського НВК «гімназія - ЗОШ І ступеня» Лиманської міської ради Донецької області від 17.09.2021 року за № 182, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ученицею 5 класу Лиманського НВК «гімназія - ЗОШ І ступеня» Лиманської міської ради Донецької області. ОСОБА_1 з серпня 2018 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу з питань управління комунальною власністю управління розвитку територій департаменту економіки, а з березня 2019 року - головний спеціаліст відділу аналітичної та методичної роботи організаційного управління апарату Донецької обласної державної адміністрації.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.12.2016 по справі № 6-2445цс16.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з матір`ю, забезпечення сталості її соціальних зв`язків з матір`ю, добросовісне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

При цьому, визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні й може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Лиманської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - задовольнити у повному обсязі.

Визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за її місцем проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , понесені судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Третя особа - Служба у справах дітей Лиманської міської ради, місцезнаходження: Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, буд. 46, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36167025.

Суддя В.М. Бондаренко