Рішення

від 05.07.2022 по справі 638/6101/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/6101/19

Провадження № 2/638/993/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Желтухіна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 в якому просить: визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою її проживання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сторони по справі знаходились у зареєстрованому шлюбі з 05.08.2010 року по 10.07.2014 року. Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 642/4755/14 від 10 липня 2014 року. Від даного шлюбу позивач та відповідач мають малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу виховання дитини повністю було покладене на позивача. Відповідач життям дитини не цікавився, ніякої фінансової або моральної допомоги їм з сином не надавав, у вихованні та духовному розвитку участі не приймав. Тривалий час після розірвання шлюбу дитина проживала разом із дідом та бабою по лінії батька, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які займалися вихованням та навчанням дитини. В лютому 2019 року позивачу стало відомо, що відповідач звернувся до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради для визначення місця проживання сина разом із батьком. В березні 2019 року позивач дізналась про ухвалення Комісією у справах дітей рішення про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком, з яким позивач не погоджується та вважає незаконним. Позивач із самого дитинства самостійно піклується про дитину, самостійно матеріально її забезпечує, всі витрати, пов`язані із купівлею одягу, матеріальним забезпеченням дитини та витрати на навчання дитини повністю покладені на позивача. Позивач також посилається на те, що син дуже прив`язаний до неї, йому подобається жити з нею, у неї є можливість культурного розвитку дитини через наявність культурно-масових закладів біля її дому. Як зазначає позивач, проживання сина разом з нею відповідає інтересам дитини. Вона має можливість забезпечити йому належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання тощо (том № 1 а.с. 1-8).

25 червня 2019 року відповідач, ОСОБА_2 ,через канцелярію Дзержинського районного суду м. Харкова подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити (том № 1 а.с. 53-60).

Також 25 червня 2019 року від відповідача, ОСОБА_2 ,через канцелярію Дзержинського районного суду м. Харкова, надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, в якому відповідач просить: визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_2 (том № 1 а.с. 65-70).

Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовано наступним.05.08.2010 року між сторонами було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 від даного шлюбу народився син, ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 року у справі № 642/4755/14 шлюб було розірвано. Шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені з 2012 року, сторони проживають окремо один від одного. Дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .Причиною припинення шлюбних відносин між сторонами стала аморальна поведінка позивача ОСОБА_1 , яка вела аморальний спосіб життя, зустрічалася з багатьма чоловіками та жінками для інтимних стосунків, займалася чорною магією, підтримувала та пропагандувала фашистські погляди та відмовлялась здійснювати належний догляд за дитиною. Протягом всього часу після фактичного припинення шлюбних відносин, починаючи з 2012 року по теперішній час, ОСОБА_7 ніколи постійно не проживав з матір`ю, в тому числі і у зв`язку з відсутністю в неї бажання виховувати дитину. Позивач ОСОБА_1 2-3 рази на місяць приїздила до сина, щоб побачити його на декілька годин. Матеріально дитину ніколи не забезпечувала. Станом здоров`я та розвитком дитини не цікавилась. Періодичні зустрічі та спілкування з матір`ю негативно впливали на психологічний та фізичний стан дитини - після зустрічей з матір`ю ОСОБА_7 повертався додому весь розрисований хною та йодом, по тілу та обличчю дитини були нанесені певні символи (руни, свастики), розповідав що в них з мамою є свої особливі боги, вони грають у різні ігри, наприклад «вбий себе», він часто плакав після таких «побачень» з матір`ю, качався по полу та кричав що «хоче вбити себе», «не хоче жити», «помре» тощо. Як вказує відповідач, позивач ОСОБА_1 не може забезпечити належні умови для проживання дитини - вона не має у власності житла, в неї відсутні доходи, вона ніколи ніде не працювала та не працює. Психологічний стан позивача ОСОБА_1 є нестабільним, в 2018 році ОСОБА_1 намагалась покінчити життя самогубством шляхом перерізання собі вен. Позивач ОСОБА_1 заперечувала проти того, щоб дитина проживала разом із батьком, ОСОБА_2 , погоджувалась тільки на те, щоб син проживав у баби і діда по лінії батька, з якими він і проживав до квітня 2019 року. Протягом всього часу проживання дитини разом з батьками відповідача, останній кожного дня приїжджав до сина, цікавився у батьків станом його здоров`я, результатами у навчанні, супроводжував сина до школи та до різних гуртків і секцій. Відповідач матеріально підтримував своїх батьків та надавав їм матеріальну допомогу на утримання сина. В січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради із заявою про визначення місця проживання дитини із батьком. Оскільки мати дитини весь час проти цього заперечувала, але фактично із ОСОБА_7 ніколи не проживала. Після прийняття та набрання законної сили рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 148 від 27.03.2019 року, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_2 , останній забрав дитину до себе та з квітня 2019 року по теперішній час ОСОБА_7 проживає та зареєстрований разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 має самостійний дохід, комфортне власне житло, в якому він проживає із сином, позитивно характеризується за місцем проживання, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, весь час піклується та матеріально утримує сина самостійно, самостійно займається вихованням ОСОБА_7 , здійснює догляд за його станом здоров`я, фізичним, духовним, моральним розвитком,дитина звикла проживати разом з батьком, ніколи фактично не проживала разом із матір`ю, та бажає в подальшому проживати разом із батьком, отже визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_2 , буде відповідати якнайкращим інтересам даної дитини.

14 серпня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_8 на позовну заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини (том № 1 а.с.239-243). У відповіді на відзив ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 заперечує свою причетність до фотознімків, які долучені відповідачем до матеріалів справи на підтвердження аморального способу життя позивача, та вважає, що такі фотознімки не можуть бути враховані судом як докази, оскільки не відповідають вимогам, встановленим ЦПК України, їх походження невідоме, а зв`язок цих фотознімків з нею ніяк не простежується. ОСОБА_1 посилається також на те, що факт ведення нею аморальної поведінки та не прийняття участі у вихованні дитини спростовується характеристикою з її місця проживання та поясненнями сусідів, а також показами свідків. ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 перешкоджає їй бачитися та спілкуватися із сином, залякує її, зловживає спиртними напоями, що можуть підтвердити свідки з її боку. Питання щодо проживання ОСОБА_7 з батьком жодного разу ним не підіймалось, не існувало жодних обмежень з її боку щодо побачень батька з дитиною, усі обмеження випливали лише з власного небажання батька бачитись зі своєю дитиною. Посилаючись на принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, відповідно до якої малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю, ОСОБА_1 просить суд задовольнити її позов в повному обсязі.

Також позивачем ОСОБА_1 був поданий до суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із батьком (том № 2 а.с. 2-5), в якому вона просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог по зустрічній позовній заяві в повному обсязі та визначити місце проживання дитини з матір`ю. У вказаному відзиві на зустрічну позовну заяву позивачем зазначено, що ОСОБА_7 завжди проживав з нею, з моменту розлучення з відповідачем і до моменту, коли дитина пішла до школи. До дитячого садочку в 2014-2018 роках вона приводила та забирала сина самостійно. Те, що ОСОБА_7 проживав у робочі дні у бабусі та дідуся не було її власним бажанням, а було вчинено в інтересах дитини через те, що їх дім знаходився дуже далеко від школи, а перевести дитину до школи за місцем реєстрації не вдалося через дії батька. З 2014 по 2018 роки дитина фактично проживала разом з нею, жодних грошових коштів на утримання дитини від відповідача ОСОБА_2 вона не отримувала. Відповідач умисно штучно складає негативне уявлення про неї як про матір дитини. Крім того, відповідач з січня 2019 року створює їй перешкоди щодо спілкування з дитиною, чим порушує її права.

20 вересня 2019 року до Дзержинського районного суду м. Харкова від третьої особи у даній справі - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшли пояснення по справі від 16.09.2019 р. № 2720/0/202-19 (том № 2 а.с. 49-52), в яких зазначено, що Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.03.2019 року № 148 (пункт 2) визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_2 . Розгляд питання проводився на підставі ст. 161 Сімейного кодексу України за зверненням батька дитини, ОСОБА_2 , який надав повний пакет документів, передбачений законом з цього питання. Розгляд проводився за особистою участю матері дитини, ОСОБА_1 . Вищевказане рішення органу опіки та піклування не відмінено та не оскаржено, дію його не зупинено. Крім того, рішення про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 виконано, дитина фактично мешкає з батьком. ОСОБА_1 зверталась до Департаменту служб із заявою про встановлення порядку участі матері у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак необхідного пакету документів не надала, тому рішення органу опіки та піклування з цього питання не ухвалювалось. Враховуючи вищевикладене та рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, рішення виконкому міськради від 27.03.2019 р. № 148 (п.2), діючи як представник органу опіки та піклування, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах дитини вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_2 . Третя особа у справі, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, просить розглядати справу без участі представника Департаменту служб, при винесенні рішення просить врахувати інтереси малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 вересня 2019 року від відповідача, ОСОБА_2 , через канцелярію Дзержинського районного суду м. Харкова, надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (том № 2 а.с. 55-105), в якій ОСОБА_2 посилається на те, що його доводи, викладені в зустрічному позові про те, що його син, ОСОБА_3 , ніколи постійно не проживав з матір`ю, мати не піклувалася про нього, не цікавилась його розвитком, підтверджуються інформацією, отриманою у відповідь на адвокатські запити зі школи, в якій навчається дитина, з поліклініки, де ОСОБА_7 перебуває на обліку, гуртків та секцій, які він відвідує, які містяться в матеріалах даної справи та з яких вбачається, що мати ОСОБА_7 ніякої участі у вихованні сина практично не приймала та не приймає. Доказами того, що ОСОБА_2 протягом тривалого періоду часу з 2012 року по теперішній час, самостійно матеріально утримує дитину, є квитанції та інших платіжні документи, що долучені ним до матеріалів справи та підтверджують наведені обставини. Відповідач ОСОБА_2 зазначає, що він з 2015 по 2018 рік, матеріально допомагав своїй колишній дружині, позивачу ОСОБА_1 , перераховуючи їй кожного місяця грошові кошти на її картковий рахунок, оскільки розумів її складний матеріальний стан та те, що вона ніколи ніде не працювала та не працює в теперішній час, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 , копії яких містяться в матеріалах даної справи. ОСОБА_2 зазначає також про те, що він ніколи не перешкоджав та не перешкоджає спілкуванню ОСОБА_1 з сином. Їй відома адреса, за якою проживає дитина разом з батьком, вона може бачити його, та проводити з сином час без будь-яких перешкод з боку батька, проте таке бажання виникає у неї досить рідко. Враховуючи наведене, приймаючи до уваги те, що він має самостійний дохід, комфортне житло, що належить йому на праві приватної власності, в якому проживає дитина разом з ним, позитивно характеризується за місцем проживання, на наркологічному та психіатричному обліках не знаходиться, весь час піклується та матеріально утримує сина самостійно, а також те, що дитина звикла проживати разом з батьком та ніколи фактично не проживала разом із матір`ю, визначення місця проживання дитини разом з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, відповідач ОСОБА_2 просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_2 .

01 квітня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова від третьої особи у даній справі - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшла заява від 24.02.2021 р. № 550/0/202-21 про розгляд справи без участі представника Департаменту служб, врахування при винесенні рішення інтересів малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , долучення до матеріалів справи Акту обстеження умов проживання № 13 від 27.01.2021 р. та Висновку Департаменту служб у справах дітей від 23.02.2021 р. № 153 про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу про повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_9 10.12.2020 року справу розподілено судді Рибальченко Л.М.

У судове засідання 24.02.2021, 11.08.2021 позивач ОСОБА_1 та її представник не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду даної справи неодноразово повідомлялись.

24.09.2021 ОСОБА_1 у судовому засіданні просила розгляд справи відкласти у зв`язку з необхідністю звернутися за правовою допомогою. Розгляд справи було відкладено на 19 листопада 2021 року, про що ОСОБА_1 було повідомлено під розписку.

У судове засідання призначене на 19.11.2021 року ОСОБА_1 не з`явилась про причини неявки суду не повідомила.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 листопада 2021 року закрито підготовче провадження по даній справі.

В судові засідання, які були призначені на 22.12.2021 року, 23.02.2022 року, 06.07.2022 року, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду повідомлялась. Про причини неявки в судові засідання суду не повідомила.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про слухання справи без їх участі, позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити та визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_2 . Проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 заперечували та просили їй відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від третьої особи, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника Департаменту служб, врахування при винесенні рішення інтересів малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також було подано висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, позивач (відповідач за зустрічним позовом) не з`явилася в судове засідання, причину неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання була повідомлена.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, позивач (відповідач за зустрічним позовом) повідомлялись про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача (відповідача за зустрічним позовом) та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

У відповідності до ч.2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Судом встановлено, що сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.08.2010 року.

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син, ОСОБА_3 , народження, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 (том № 1 а.с.10).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 року у справі № 642/4755/14 шлюб було розірвано (том № 1 а.с.9).

Вказаним рішенням встановлено, що шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені в 2012 році, і з того часу сторони проживають окремо один від одного, ведуть роздільне господарство.

До квітня 2019 року малолітній ОСОБА_3 проживав з батьками відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які займалися вихованням та навчанням дитини. Відповідач ОСОБА_2 протягом всього часу проживання сина з батьками, матеріально їх підтримував та надавав їм матеріальну допомогу на утримання дитини, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (том № 1 а.с. 84-115).

Протягом всього часу проживання дитини разом з батьками відповідача, ОСОБА_2 кожного дня приїжджав до сина, цікавився у батьків станом його здоров`я, результатами у навчанні, супроводжував його до школи та до різних гуртків і секцій, що підтверджується відповідями на адвокатські запити, квитанціями та платіжними дорученнями про сплату відповідачем витрат на навчання дитини (том № 1 а.с. 116-140).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.03.2019 року № 148 (пункт 2) визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_2 (том № 1 а.с. 74).

Розгляд вищевказаного питання проводився органом опіки та піклування на підставі ст. 161 Сімейного кодексу України за зверненням батька дитини, ОСОБА_2 , який надав повний пакет документів, передбачений законом з цього питання. Розгляд проводився за особистою участю матері дитини, ОСОБА_1 . Вищевказане рішення органу опіки та піклування не відмінено та не оскаржено, дію його не зупинено, що підтверджується письмовими поясненнями третьої особи у справі, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, від 16.09.2019 р. № 2720/0/202-19 (том № 2 а.с. 49-52).

Судом встановлено, що рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 виконано, дитина з квітня 2019 року по теперішній час фактично проживає та зареєстрована разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що відповідач перешкоджає їй бачитися та спілкуватися із сином суд не враховує, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що дитина постійно проживає разом з батьком з квітня 2019 року по теперішній час у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири від 20.11.2017 року (том № 1 а.с.143).Батько має постійну роботу, сталий дохід, позитивну характеристику,на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, за місцем проживання дитини батьком створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, навчання, тощо. У дитини є окрема кімната, підручники, речі відповідно до віку, іграшки, тощо.

Належні житлово-побутові умови проживання дитини підтверджуються актом обстеження житлово-побутових умов проживання № 13, затвердженим 27.01.2021 р. Начальником Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей ХМР.

Відповідно до п.4, п.5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 153 від 23.02.2021 р. встановлено, що останні 2 роки малолітній ОСОБА_10 постійно мешкає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де створено для дитини належні житлово-побутові умови: ОСОБА_7 має власну кімнату, окреме спальне місце та місце для занять, необхідні речі для навчання та відпочинку, сезонний одяг, у великій кількості настільні ігри, книги тощо, що підтверджується актом обстеження умов проживання дитини від 27.01.2021 р.

Згідно з інформацією ЗОШ № 126, яку відвідує ОСОБА_10 , дитина володіє навчальним матеріалом на достатньому та високому рівнях, відповідальний та працьовитий, активний, допитливий, має розвинену пам`ять тощо. Батько бере активну участь у вихованні та розвитку сина, завжди цікавиться його успіхами у навчанні та стосунками з однокласниками, супроводжує сина до школи, спілкується з вчителями, відвідує батьківські збори, несе витрати на харчування та навчання сина в школі. Мати кілька разів цікавилась успіхами сина, двічі приходила до класного керівника, витрати на навчання та харчування не несе.

ОСОБА_2 є приватним підприємцем, має самостійний дохід, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, що підтверджується відповідними довідками. Фактів невиконання батьком обов`язків по вихованню та утриманню сина органом опіки та піклування не виявлено.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , де створено належні житлово-побутові умови (акт від 18.02.2019).

Мати дитини пояснила, що батько чинить їй перешкоди у вихованні сина, не надає можливості вільно спілкуватись з дитиною, у зв`язку з чим вона скаржилась до Департаменту служб та до поліції. Тому ОСОБА_1 категорично заперечує проти проживання дитини з батьком та наполягає на проживанні сина з матір`ю. Від ухвалення рішення органу опіки та піклування про встановлення порядку її участі у вихованні сина ОСОБА_1 відмовилась. Актуальної інформації щодо наявності в неї самостійного доходу та перебування/неперебування на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансері ОСОБА_1 не надала.

Згідно з відповіддю ГУ ДПС у Харківській області № 1692/9/20-40-02-04-10 від 02 жовтня 2019 року (том № 2 а.с.118, 120), отриманою на запит суду, відповідно до відомостей з ЦБД ДРФО ДФС України про реєстраційні дані та джерела доходів по фізичній особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інформації про доходи за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2019 р. не має.

Відповідно до інформації Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові, заборгованість ОСОБА_1 по виплаті аліментів на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 01 грудня 2020 року складає 21 729,12 грн.

Відповідно до вимог ст. 171 Сімейного кодексу України, представником органу опіки та піклування, було проведено співбесіду з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_7 пояснив, що йому подобається жити з батьком, тому хоче і в подальшому мешкати з батьком.

Прихильність дитини до батька та бажання дитини і в подальшому проживати разом з батьком підтверджується також відповіддю психолога Медичного центру «Еввіва» (ТОВ «Небозвід») ОСОБА_11 № 155 від 24.06.2019 р., (том № 1 а.с. 201-202), а також висновком психолога Медичного центру «Еввіва» (ТОВ «Небозвід») ОСОБА_11 від 12.02.2021 р., з яких вбачається, що на думку дитини, йому краще жити з батьком, оскільки матір він бачить дуже рідко, батько піклується про нього та є головною людиною в його житті. Своєю родиною ОСОБА_7 вважає батька, його дружину - ОСОБА_12 , а також дідуся та бабусю з боку батька, з якими у дитини склалися довірительні стосунки.

Питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.

Департамент служб у справах дітей, діючи як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_2 .

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Частиною 5 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Відповідно ч.1 до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язком батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом ст. 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

На підставі долучених до матеріалів справи доказів, доводів та пояснень позивача та відповідача, викладених в процесуальних документах у даній справі, керуючись принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини, виходячи з принципу рівності прав та обов`язків батька та матері, враховуючи житлові та матеріальні умови батьків, моральні якості та характеристики батьків, їх уклад життя та поведінку, приймаючи до уваги наявність спорів між батьками та неприязні стосунки між ними, свідком яких стає дитина, а також враховуючи прихильність дитини до батька, який проживає разом із сином протягом

майже трьох років,самостійно матеріально утримує дитину, піклується про здоров`я та навчання сина, створив для дитини всі належні умови для гармонійного морального, духовного та фізичного розвитку, приймаючи до уваги те, що мати дитину не утримує, аліменти не сплачує, належного виховання дитині не забезпечує, суд дійшов до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітньої дитини саме з батьком.

Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням зустрічного позову та з урахуванням ст. 141 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн., витрати по сплаті якого понесені відповідачем і документально підтвердженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (ЄДРПОУ 26489104, адреса: м. Харків, вул. Чернишевська 55) про визначення місця проживання дитини - залишити без задоволення.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Рибальченко