Постанова

від 06.07.2022 по справі 181/509/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4424/22 Справа № 181/509/21 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Свистунової О.В., Деркач Н.М.

за участю секретаря Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" Крупи Олександра Андрійовича на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" про визнання договору оренди припиненим шляхом його дострокового розірвання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить припинити дію договору оренди землі від 01 січня 2011 року укладеного між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством "Мрія" на земельну ділянку площею 4,9780 га, кадастровий №1222681100:01:002:0286, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області (Богданівський старостинський округ), укладеного строком на 10 років та зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 грудня 2012 року шляхом його розірвання; зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство «Мрія», код ЄДРПОУ: 30908288, передати земельну ділянку площею 4,9780 га, кадастровий №1222681100:01:002:0286, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області (Богданівський старостинський округ), по Акту приймання-передачі новому власнику земельної ділянки ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ПСП «Мрія» укладено договір оренди земельної ділянки на строк 10 років, який зареєстровано у Відділі Держкомзему. Земельну ділянку передано останнім на підставі відповідного акту. Після смерті орендодавця зазначену земельну ділянку успадкував син спадкодавця та чоловік позивача ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. В порядку спадкування до ОСОБА_1 перейшло право власності на земельну ділянку загальною площею 4,9780 га, кадастровий №1222681100:01:002:0286. Позивач письмово повідомляла ПСП «Мрія» про бажання розірвати з ними договір оренди на підставі п.28 договору за яким серед інших підстав передбачено припинення дії договору у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи. Втім відповідач, який обізнаний з умовами договору оренди та підставами його припинення, будь-якої відповіді на письмове звернення позивача не надав.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року позов ОСОБА_1 до ПСП "Мрія" про припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання та повернення земельної ділянки у власність спадкоємцю задоволено повністю.

Припининено дію договору оренди землі від 01 січня 2011 року укладеного між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством "Мрія" на земельну ділянку площею 4,9780 га, кадастровий

№1222681100:01:002:0286, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області (Богданівський старостинський округ), укладеного строком на 10 років та зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 грудня 2012 року шляхом його розірвання.

Зобов`язано Приватне сільськогосподарське підприємство «Мрія», код ЄДРПОУ: 30908288, передати земельну ділянку площею 4,9780 га, кадастровий №1222681100:01:002:0286, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області (Богданівський старостинський округ), по Акту приймання-передачі новому власнику земельної ділянки ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія", код ЄДРПОУ:30908288 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 2313 (двох тисяч трьохсот тринадцяти) гривень 51 копійки.

Не погодившись з таким рішенням суду ПСП "Мрія" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першоїінстанції встановлено,що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ДП №004392 (пай№374) ОСОБА_2 на підставі рішення 16 сесії ХХIII скликання Богданівської сільської ради №66 від 03 грудня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,978га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №374.(а.с.17, 144)

Водночас, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 січня 2011 року між орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - приватним сільськогосподарським підприємством «Мрія», в особі голови Крупи Олександра Андрійовича було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки загальною площею 4,978 га, в тому числі рілля 4,978 га. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Межівському районі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 грудня 2012 року за №122260004004361. Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки посвідчено у Богданівській сільській Раді, про що у книзі реєстрації Богданівської сільської ради вчинений запис, зазначене підтверджується відповідним договором оренди копії якого знаходяться в матеріалах справи, а також копіями Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №100104961 (а.с.135-136, 147, 174-175, 180).

Пунктом 13 договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2011 року передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно акту про прийом та передачу земельної ділянки в оренду, вбачається, що 31 грудня 2012 року ОСОБА_2 передала земельну ділянку в натурі, (на місцевості) приватному сільськогосподарському підприємству «Мрія» площею 4,978 га, в тому числі рілля 4,978 га, в оренду для сільськогосподарського використання.(а.с.23, 143)

Як зазначив Верховний Суд у своїй Постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 696/1883/15-ц … Моментом укладення договору оренди ділянки є саме його державна реєстрація, якщо сторони не передбачили в договорі іншого…»

Велика Палата Верховного Суду ВС у справі № 322/1178/17 від 15 січня 2020 р. зазначила наступне: … « Договір оренди землі вважається укладеним та розпочинає свою дію з моменту державної реєстрації такого договору, а не з моменту нотаріального посвідчення чи підписання сторонами.

Виходячи із зазначених Висновків Верховного Суду «спірний договір оренди землі від 1 січня 2011 року розпочав свою дію з моменту державної його реєстрації: з 31 грудня 2012 року.

Пунктом 5 договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2011 року передбачено, що договір укладено на десять років. Таким чином, строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

У судовому засіданні, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 померла, та земельну ділянку площею 4,978 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, кадастровий №1222681100:01:002:0286, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 14 липня 2020 року, за реєстрованим №868, успадкував ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №216200335 (а.с.65,141)

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Васильківському, Межівському, Покровському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 06 жовтня 2020 року, актовий запис №1141, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.15)

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Філіповою І.П. 07 квітня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №571, а також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №251533460, підтверджується, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді земельної ділянки загальною площею 4,978 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, кадастровий №1222681100:01:002:0286, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1376535112226 є його дружина ОСОБА_1 (а.с.18, 19)

07 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_5 з письмовим повідомленням про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2011 року, новим власником земельної ділянки на підставі п.28 договору оренди та передачі її в строк до 15 травня 2021 року по акту приймання-передачі, який було долучено до зазначеного повідомлення разом з угодою про припинення дії договору оренди за №б/н від 01.01.2011 року шляхом розірвання, що підтверджується відповідними документами, що містяться в матеріалах справи.(а.с.20,21,22)

Так пунктом 28 Договору оренди землі від 01 січня 2011 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Разом з тим, з матеріалів цивільної справи вбачається, що 16 липня 2020 року між ОСОБА_3 та ПСП «Мрія» було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору оренди землі №б/н від 01.01.2011 року, строком на десять років з дати державної реєстрації договору оренди землі, відповідно до якої було внесено зміни до договору оренди землі №б/н від 01 січня 2011 року, серед іншого. п.12.6 передбачено не допущення розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, а п.12.7 вказує на те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.(а.с.137-139,176-178)

Пунктом 2.7 Додаткової угоди №1 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду за актом приймання-передачі, який оформляється разом з договором.

Згідно акту про прийом та передачу земельної ділянки в оренду, вбачається, що 16 липня 2020 року ОСОБА_3 передав земельну ділянку в натурі, (на місцевості) приватному сільськогосподарському підприємству «Мрія» площею 4,978 га, в тому числі рілля 4,978 га, в оренду для сільськогосподарського використання.(а.с.140, 179)

Відповідно до пункту 3.1. Додаткової угоди №1, договір укладено строком на 10 (десять) років з дати державної реєстрації договору оренди землі.

Згідно пункту 6.4. Додаткової угоди №1, земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди в порядку передбаченому законодавством.

Пунктом 14.1. вищезазначеної Додаткової угоди передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення. Право оренди за цим Договором виникає з моменту державної реєстрації права.

Однак, як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, державної реєстрації Додаткової угоди №1 про внесення змін до Договору оренди землі №б/н від 01.01.2011 року, від 16 липня 2020 року укладеної між ОСОБА_3 та ПСП «Мрія» не було здійснено.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

За змістом статті 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно з положеннями ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.17 Закону України України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом».

У постановах від 07 червня 2017 року у справі № 634/769/15-ц (провадження № 6-872цс17), від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц (провадження № 6-2777цс16) та від 13 грудня 2013 року у справі № 1106/2791/2012 (провадження № 6-127цс13) Верховний Суд України звернув увагу на ситуацію, коли у договорах оренди сторони не вказали календарного терміну початку перебігу строку договору оренди, однак зауважили, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації. У цих постановах Верховний Суд України зробив висновок, що моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.

Згідно правового висновку у Постанові ВПВС від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) орендодавець є більш вразливою стороною у договорі, ніж орендар, та не має правового захисту своїх прав власності у разі неналежного виконання орендарем свого обов`язку з державної реєстрації договору оренди та, як наслідок, протиправного збільшення строку оренди.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті «ї» частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Крім того, відповідно до правового висновку у Постанові ВПВС від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) у разі не здійснення державної реєстрації договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, а вільне волевиявлення особи на вчинення правочину є обов`язковою умовою його дійсності. Набрання чинності договором оренди законодавець пов`язує із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 210 Цивільного Кодексу України «правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації». Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів, встановлюється законом».

Згідно ч.2 ст. 212 ЦК України «Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків, обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні (скасувальна обставина)

Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України « право власності, користування, оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач до суду не звертався щодо визнання додаткової угоди № 1 від 16 липня 2020 року укладеної між ПСГП «МРІЯ» і ОСОБА_3 , щодо визнання її дійсною, у випадках встановлених ЦК України».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України «Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.5 абзацу 2 ст. 216 ЦК України «Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи».

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України «Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення».

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки орендарем не було здійснено державної реєстрації Додаткової угоди №1 про внесення змін до Договору оренди землі №б/н від 01.01.2011 року, від 16 липня 2020 року укладеної між ОСОБА_3 та ПСП «Мрія», тому така угода є нікчемною, а значить не є носієм прав та обов`язків Сторін за цією угодою і відповідно пункт 28 основного Договору оренди землі від 01.01.2011 року є дійсним у редакції Договору від 01.01.2011 року.

Отже спірні правовідносини між сторонами повинні регулюватися Договором оренди землі №б/н від 01.01.2011 року, що у свою чергу набрав чинності, так як був підписаний належним чином сторонами та 31 грудня 2012 року була здійснена його держана реєстрація у встановленому законом порядку, що відповідає вимогам вказаного договору оренди, а саме пункту 33, яким передбачено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Згідно довідки ГУ ДПС у Дніпропетровській області №25403/5/04-36-24-08-20 від 17.08.2021 року наданої на виконання вимог ухвали Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 року, ведення обліку орендної плати за користування земельними ділянками в розрізі кадастрових номерів земельних ділянок чинним законодавством не передбачено. Разом з тим, згідно поданого Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ та Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску приватним сільськогосподарським підприємством «Мрія» нарахування та виплата за 106 ознакою по ОСОБА_2 вбачається, що останній було нараховано та сплачено: за 2017 рік - 10245,05 грн., 10245,05 грн.; за 2018 рік 18448,00 грн., 18448,00 грн; за 2019 рік - 9224,00 грн., 27672,00 грн.; за 2020 рік 36896,00 грн. Згідно вказаної довідки за 2021 рік відповідачем не було нараховано суми доходу, відповідно і не сплачувався податок. (а.с.113-115)

Разом з тим, доводи представника відповідача адвоката Федорової О.М., що виплата орендної плати Орендодавцю в нашому випадку ОСОБА_3 свідчить про укладення додаткової угоди № 1 від 16.07.2020 року, не заслуговують на увагу, оскільки сплата коштів на виконання договору від 01.01.2011 року, який не припинив свою дію, є обов`язком Орендаря відповідача.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Ч.4 ст.32 - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Ч.ч.1 та 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п.27 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є новим власником земельної ділянки, яка є об`єктом договору оренди землі від 01 січня 2011 року, який є чинним, та відповідно пунктом 28 вказаного Договору чітко передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору, тому суд прийшов до висновку, про задоволення позову ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки орендарем не було здійснено державної реєстрації Додаткової угоди №1 про внесення змін до Договору оренди землі №б/н від 01.01.2011 року, від 16 липня 2020 року укладеної між ОСОБА_3 та ПСП «Мрія», то така угода є нікчемною, а значить не є носієм прав та обов`язків Сторін за цією угодою і відповідно пункт 28 основного Договору оренди землі від 01.01.2011 року є дійсним у редакції Договору від 01.01.2011 року.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є новим власником земельної ділянки, яка є об`єктом договору оренди землі від 01 січня 2011 року, який є чинним, та відповідно пунктом 28 вказаного Договору чітко передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору, а ОСОБА_1 виявила бажання розірвати договір оренди, звернувшись до голови ПСП «Мрія» з письмовим повідомленням про розірвання договору оренди землі, наявні усі підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ПСП «Мрія» про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що у суду були відсутні підстави для припинення договору шляхом його розірвання, за пунктом 26 договору, а пункт 28 договору не містить чіткого визначення процедури такого припинення, є безпідставними з огляду на наступне.

Погоджуючи умови договору, сторони передбачили розділ: Зміна умов договору і припинення його дії, який складається з п`яти пунктів з 24 по 28(а.с.25).

Зокрема п. 26, на який посилається апелянт, передбачає випадки коли дія договору припиняється шляхом його розірвання, а п. 28, на який посилається позивачка як на підставу для задоволення її вимог, передбачає умови(підстави) для можливості зміни умов або розірвання договору, якими є: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи або реорганізація юридичної особи.

Як встановлено та не оспорюється сторонами, дійсним власником земельної ділянки загальною площею 5,057 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, кадастровий №1222681100:01:002:0199, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1376697412226 є позивачка ОСОБА_1 (а.с.19,20), тобто відбувся перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи.

Таким чином, виникла підстава для можливості зміни умов або розірвання договору, що передбачено п. 28 договору.

Апеляційний суд зазначає, що умови п. 26 договору та умови п. 28 договору не є взаємовиключними, а тому існування інших підстав для припинення договору оренди шляхом його розірвання, аніж це передбачено п. 28 договору, не можуть забороняти самостійне застосування такої умови, погодженої сторонами.

Посилання апеляційної скарги ПСП «Мрія» на те, що з переходом права власності на земельну ділянку до позивачки також перейшли усі права та обов`язки за договором оренди, а тому смерть орендодавця не є підставою для припинення дії договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч.1, ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 28 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно із вимогами ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 319, 373 ЦК України власник самостійно визначає спосіб та порядок користування та розпорядження належною йому власністю, зокрема на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на укладання або переукладання договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Отже, позивачка набула право власності на земельну ділянку та, відповідно, право на розпорядження своїм майном на власний розсуд, що гарантується Конституцією України, в тому числі, виявивши таке бажання, право на розірвання договору оренди земельної ділянки, що передбачено п. 28 цього договору.

Інші доводи апеляційної скарги ПСП «Мрія», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Мрія залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: О.В. Свистунова

Н.М. Деркач