Постанова

від 06.07.2022 по справі 420/18461/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/18461/21Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Стас Л. В., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (далі ТОВ «ФОРТУНА») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №295823 від 25.08.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн., за порушення, передбачене частиною 1 абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обґрунтування доводів ТОВ «ФОРТУНА» зазначило такі підстави.

Передусім, позивач указує на численні процесуальні порушення при зважуванні працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки маси автомобіля. Вважає, що суб`єктом владних повноважень невірно визначена маса автомобіля та безпідставно притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

Водночас, суттєвою обставиною ТОВ «ФОРТУНА» вважає неврахування посадовими особами територіального управління Укртрансбезпеки специфіки (сипучість) вантажу, який знаходився в транспортному засобі.

Так, позивач пояснює, що його притягнуто до відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Однак, отримання такого дозволу, відповідно до чинного законодавства, при перевезенні сипучих (подільних) вантажів є неможливим.

Позивач також посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 (справа №814/1460/16), в яких вказано на протиправність притягнення перевізника до відповідальності за нормою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення подільного вантажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні позову ТОВ «ФОРТУНА» відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що викладені в ньому доводи не засновані на фактичних обставинах справи та законодавстві, що регулює спірні правовідносини.

Суд першої інстанції вважав, що суб`єкт владних повноважень, при прийнятті спірної постанови, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «ФОРТУНА», в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції взагалі не проаналізував його доводи, які були викладені в позовній заяві, обмежившись виключно відтворенням обставин, викладених в позовній заяві та документах, складених відповідачем.

Скаржник продовжує наполягати, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

На думку скаржника, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф, відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за відсутність такого дозволу.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи належним чином сповіщені про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, що надає, відповідно до статті 311 КАС України, право розглянути справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Основним видом діяльності ТОВ «ФОРТУНА» є будівництво доріг і автострад.

16 липня 2021 року працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 210 км + 840 м автомобільної дороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» був проведений габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача FORD 4142D DC реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перевозив відсів (крихту гранітну, найменшу фракцію щебня).

За результатами здійснення габаритно-вагового контролю, складений відповідний акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0053283.

Далі, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 295306.

Так, в акті №0053283 зафіксовано, що нормативно-допустима маса автомобіля становить 40 т, фактична 30,87 т, навантаження на осі:

1)6,51 т;

2)5,52 т;

3)9,42 т;

4)9,42 т.

Тобто, було виявлено перевищення вагових параметрів на здвоєну ось на 17,75 %, оскільки нормативно-допустима маса на здвоєні осі 16 т. (у даному випадку 18,84 т).

На підставі цих актів, відповідачем, 25.08.2021 прийнята спірна постанова №295823 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. за порушення, передбачене частиною 1 абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу).

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Відповідаючи на головний довід апеляційної скарги, який полягає у тому, що до перевізника, у разі виявлення факту перевезення автомобільними дорогами подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів, не може бути застосована відповідальність у вигляді адміністративно - господарських санкцій за частиною 1 абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», колегія суддів установила таке.

Так, як вбачається зі спірної постанови вона прийнята на підставі абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон №2344-III).

Згідно з абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ, в редакції, яка діяла на момент здійснення габаритно-вагового контролю (липень 2021 року), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проводячи юридичний аналіз правової конструкції частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ, колегія суддів встановила, що для настання відповідальності за вказаною нормою є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Частиною 4 статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За приписами ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353 - ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Дозвіл, відповідно до ст. 48 Закону № 2344-III, що дає право на рух автодорогами України з перевищенням встановлених законодавством нормативно-вагових параметрів понад 10%, але не більше 20% відсутній.

Відповідно до статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Оскільки частиною 1 статті 60 Закону №2344-III не було встановлено відповідальності за перевезення подільного вантажу з перевищення вагових або габаритних параметрів, законодавець виправив таку ситуацію, внісши відповідні зміни.

Так, новою редакцією абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, яка почала діяти з 01.10.2021, законодавець відокремив відповідальність за перевищення ваги неподільного вантажу без відповідного дозволу та за перевищення ваги подільного вантажу.

У цій справі сторони не заперечують обставин, що позивач перевозив вантаж (щебінь), який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Резюмуючи викладене, колегія суддів зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За таких умов, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

Водночас, варто відзначити, що за перевищення габаритно-вагових параметрів подільного вантажу, перевізник повинен нести відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року №879, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

На думку суду апеляційної інстанції, є доцільним звернутися до правової позиції, що була викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 № 814/1460/16.

Так, у цьому рішенні, суд касаційної інстанції відзначив, у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізників лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

За таких умов, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності в діях ТОВ «ФОРТУНА» складу правопорушення, передбаченого абзацем 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ, а відтак оскаржувану постанову слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до приписів ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У цьому спорі, на думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції були неправильно розтлумачені правові норми, що регулюють порядок перевезення подільних вантажів.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФОРТУНА» за подачу позову та апеляційної скарги сплатило судовий збір на загальну суму 5675 грн. (2270 + 3405), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 8627 від 23.09.2021 (а.с.11) та №8804 від 14.12.2021 (а.с.64).

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 5675 грн. належить стягнути з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 310, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року скасувати.

Ухвалити у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно - господарського штрафу №295823 від 25 серпня 2021 року за вчинення правопорушення передбаченого абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (код ЄДРПОУ 30863834), в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 07.07.2022.