Постанова

від 04.07.2022 по справі 580/4022/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4022/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т.,суддівГлущенко Я.Б., Шелест С.Б.,за участі секретаря Висоцького А.М.

представника позивача Кучерука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "06" жовтня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп" до Головного управління ДПС у Черкаській області, треті особи: Державне підприємство «Укрриба», Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Бобрицька сільська рада Канівського району Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Черкасирибгосп" звернулося до суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004331401, №0004371401, №0004391401, №0004401401, №00004381401, №0004421401, №0004431401 та від 11.07.2019 №0007771401.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, у справі № 580/2443/19 позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 скасовані рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховний Суд вважав висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, позаяк встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на землю, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення Також Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не витребувані та не перевірені рішення відповідних місцевих рад про визначення ставки земельного податку у 2018 році.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 виділено у самостійне провадження з присвоєнням нового номеру справи позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0007771401.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято ППР від 11.07.2019 №0007771401 про заниження податкових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб за період з 01.01.2018 до 31.12.2018 у сумі 128022,45 грн та нараховано штрафні санкції у сумі 32005,62. ППР від 11.07.2019 №0007771401 є неправомірним, позаяк ГУ ДФС у Черкаській області не взяло до уваги договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі ДП «Укрриба» від 01.12.2010 №29/10 з додатками. Відповідно балансоутримувачем майна (гідротехнічних споруд), що розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер: 7122082700:01:001:0912) є ДП «Укрриба», а власником держава в особі Фонду державного майна. Договором встановлено правовий режим нерухомого майна, що відповідач вважає вільними земельними ділянками за які повинен сплачуватись земельний податок. Відповідач не врахував факт сплати позивачем протягом 2018 року земельного податку у сумі 31847,92 грн. ГУ ДФС у Черкаській області зробило неправильний розрахунок грошового зобов`язання із сплати земельного податку та штрафних санкцій. Підставою нарахування земельного податку стали «Рішення Козарівської сільської ради Канівського району Черкаської області від 14.07.2017 №19/4 «Про затвердження ставок земельного податку та надання пільг зі сплати земельного податку юридичними та фізичними особами на 2018 рік» (далі Рішення №19/4). Позивач вважає, що в ході проведення перевірки факт оприлюднення Рішення №19/4 не перевірявся та не досліджувався. Рішення №19/4 до позивача не доводилось, в друкованих засобах масової інформації не оприлюднювалось в установленому порядку з дотриманням засад (принципу) стабільності податкового законодавства. Позивач вважає, що гідротехнічні споруди не належали на праві власності ПрАТ «Черкасирибгосп» у 2018 році (на балансовому чи позабалансовому обліку не перебували), тому «немає обов`язку зі сплати земельного податку із земельних ділянок під цим нерухомим майном» і спірне ППР про збільшення грошового зобов`язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» є протиправним. Відповідач не врахував зміст договору зберігання від 01.12.2010 №29/10 з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються з 2003 року на балансі ДП «Укрриба» (власник держава в особі Фонду державного майна України), тому твердження відповідача, що позивачеві передані і земельні ділянки під гідроспорудами не відповідає дійсності.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від "06" жовтня 2021 р. позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування відповідачем податкового зобов`язання за ставкою 5% зі сплати земельного податку у 2018 році з використанням грошової оцінки без урахування вимог додатку №2 і додатку №3 за рішенням Козарівської сільської ради Канівського району Черкаської області №19/4 не відповідає принципам стабільності податкового законодавства про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік (пізніше ніж за шість місяців до початку бюджетного року).

Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нову постанову, якою провадження у справі закрити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2021 відкрито провадження у справі № 925/674/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп», тому вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикції розгляду такого спору господарському суду.

Також скаржник вказує, що оскільки позивач у 2018 році був землекористувачем спірних земельних ділянок на підставі право установчих документів, то посилання позивача на ст. 120 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки належних доказів, що саме на цих земельних ділянках знаходяться споруди чи будівлі, які належать іншому власнику в матеріалах цієї справи відсутні.

Щодо порядку та строків оприлюднення рішень Козарівської сільської ради Канівського району Черкаської області встановлення місцевих та інших податків та затвердження відповідних Положень на 2018 рік, контролюючий орган не наділений повноваженнями здійснювати контроль за своєчасністю та правильністю прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків та зборів платники податків, відповідно, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення керувався чинними Рішеннями Степанецької сільської ради.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Кодексу №2755 у результаті чого занижено земельний податок за 2018 рік за земельними ділянками, що знаходяться у Канівському районі с. Синявка (КОАТУУ 7122082701). На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0007771401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб по Козарівській сільській раді Канівського району у сумі 128022,45 грн.

За результатом адміністративного узгодження грошового зобов`язання рішення ДФС України від 02.07.2019 №30045/16/99-99-11-06-01-25 під час розгляду скарги встановлено, що у Рішенні №19/4 визначені ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, згідно з якими ставку земельного податку по категорії земельних ділянок 10.07 «для рибогосподарських потреб» не визначено, натомість визначена ставка земельного податку для земельних ділянок «інше використання» в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. В акті перевірки зазначено, що до перевірки надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 7122082700:01:001:0912 загальною площею79,9978 га, категорія земель землі водного фонду, цільове призначення земельної ділянки для рибогосподарських потреб, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області міськрайонне управління у Канівському районі та м. Каневі від 02.02.2018 №28-23-0.192-282/178-18 відповідно до якого нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки (у межах Козарівської сільської ради (с. Синявка) становить 5329012,36 грн. ДФС України дійшла висновку, що ГУ ДФС у Черкаській області під час визначення земельного податку щодо вказаної ділянки не враховано, що нормативну грошову оцінку проведено, а тому ставка податку повинна становити 3%, висновки акту перевірки ПрАТ «Черкасирибгосп» щодо заниження земельного податку в межах Козарівської сільської ради (с. Синявка) є передчасними, а нарахування земельного податку у сумі 106580,25 грн та застосування штрафу у сумі 26645,06 грн належить скасуванню.

На виконання вимог контролюючого органу центрального рівня на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області скасовано ППР від 15.04.2019 №0004361401 та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0007771401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб 18010500 у сумі 160028,07 грн по Козарівській сільській раді Канівського району у сумі податкового зобов`язання 128022,45 грн та санкціями 32005.62 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0007771401 незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Предметом спору у даній справі є визначення змісту і характеру податкового обов`язку позивача зі сплати земельного податку як елемента місцевого податку на майно, стосується змін регулювання елементів земельного податку та різного тлумачення учасниками щодо застосування ставки як одного із основних елементів податку за рішенням суб`єкта владних повноважень органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду та пропорційності втручання держави в особі контролюючого органу у право власності платника податку.

У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Згідно з приписами статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння та користування земельною ділянкою, що перебуває в державній чи комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до змісту статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві.

За змістом частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно із Законом України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13); нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку (стаття 5).

Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України (далі-ПК) для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно норм п.10.1.1 ст.10 ПК, податок на майно належить до місцевих податків. Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п.284.1 ст.284 ПК). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПК).

Згідно приписів п.12.3.3 ст.12 ПК, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

За замістом пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК, у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

Згідно із Законом України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 1160) державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, що встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно із статтею 8 Закону № 1160 стосовно кожного проекта регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу, проводиться комплекс певних дій, передбачених законодавством. Оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій є важливим етапом для видання регуляторного акту і порядок дій закріплено у статті 9 Закону № 1160: кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекта регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 Закону №1160. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекта регуляторного акта. Повідомлення про оприлюднення проекта регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 Закону №1160); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекта регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекта регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проекта регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Приписами статті 36 Закону № 1160 визначені особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Під час вирішення спору учасниками не заперечувалось, що рішення ради із запровадження місцевих податків і зборів на території громади є нормативно-правовими/регуляторними актами, що спрямовані на правове регулювання господарських відносин і на них розповсюджується дія Закону № 1160.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час проведення перевірки керувався рішенням Козарівської сільської ради Канівського району Черкаської області №19/4 про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік.

Позивач у позовній заяві послався на відсутність оприлюдненого в установленому порядку Рішення Козарівської сільської ради Канівського району Черкаської області №19/4 та зазначив, що про прийняття вказаних рішень позивачу не повідомлялось та в друкованих засобах масової інформації не опубліковувалось, тому не мав змоги перевірити факт належного оприлюднення Рішення №19/4 про, що свідчить інформація з офіційного сайту Козарівської сільської ради (https://rada.info/ru/soet/34176425/).

В своє чергу відповідач надав копію листа Бобрицької сільської ради № 56 від 04.10.2021, де зазначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів на 2018 рік було оприлюднено в липні 2017 року, а також про те, що ПрАТ «Черкасирибгосп» ніколи не звертався в сільську раду з питанням надання інформації щодо ставок місцевого податку.

Третя особа Бобрицька сільська рада повідомила, що Рішення № 19/4 було оприлюднено в липні 2017 року шляхом розміщення його на дошці оголошень сільської ради, позаяк на той час в сільській раді не було інтернету і офіційного сайту для оприлюднення інформації.

Верховний Суд у справі №648/1899/17 зазначив, що оприлюднення інформації про діяльність сільської ради, її рішень та відповідних проектів здійснене шляхом розміщення такої інформації на дошці оголошень сільської ради відповідає вимогам встановленим статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Проте, доказів на підтвердження розміщення на дошці оголошень (виготовлення, облік витрат на друк, відповідальних осіб, звіт про виконання), опублікування в засобах масової інформації учасниками не надано, що свідчить про не дотриманням відповідачем положень ст. 12, 13 Закону № 1160 та ст. 59 Закону №280 щодо порядку та строків оприлюднення публічної інформації.

Щодо обов`язку позивача зі сплати земельного податку, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що державний акт на право постійного користування землею видано сільськогосподарско-рибоводному відкритому товариству «Черкасирибгосп» по Степанецькій та Козарівській сільських радах для вирощування рибопосадкового та маточного матеріалу на підставі рішення Канівської районної ради народних депутатів від 28.02.2000.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру №28-99.4-667/15-16 від 18.02.2016 за ПАТ «Черкасирибгосп» станом на 31.12.2015 обліковується 79.9978 га земель Козарівської сільської ради, державний акт на право постійного користування землею 11.04.2001 І-ЧР 000930.

Відповідно до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі податок для цілей розділу XII цього Кодексу назва розділу XII «податок на майно» із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014). Відповідно до п. 14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПК платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п. 269.2 цієї статті особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що платник податку ПрАТ «Черкасирибгосп» у 2018 році не використовував спеціальний режим оподаткування (не перебував на спрощеній системі оподаткування).

Відповідно до статті 270 ПК об`єктами оподаткування є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування відповідно є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; (271.1.2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до положень п. 271.2 статті 271 ПК рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до змісту статті 274 ПК ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження): 274.1 ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; 274.2 ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Згідно зі статті 277 ПК ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено:( 277.1) ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до статті 282 ПК передбачено пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, проте учасники не зазначали про наявні пільги у позивача і відповідні докази не надавали. Земельні ділянки (стаття 283 ПК), що не оподатковуються земельним податком за матеріалами справи не встановлені.

Податкове зобов`язання з цього податку (п.287.10 ст.287) може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) у межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК. Базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку є календарний рік.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Під час подання першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 ПК).

Так, підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК, визначено, що грошове зобов`язання платника податків сума коштів, що платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПК, така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК).

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 ПК).

Експертна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється відповідно до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1531, Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 09.01.2003 № 2, з урахуванням Національного стандарту 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, та Національного стандарту 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442. Визначення вартості права постійного користування землею здійснюється відповідно до пункту 48 зазначеної Методики.

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області (а.с.119 т.2) середня нормативна грошова оцінка ріллі станом на 01.01.2017 в Черкаській області становить 39811 грн/га https://cherkaska.land.gov.ua/derzhheokadastr-cherkashchyny-torik-vyiavyv-porushennia-na-ploshchi-maizhe-77-tys-ha-zemli/. Середня нормативна грошова оцінка ріллі станом на 01.01.2018 в Черкаській області з урахуванням коефіцієнту індексації становила 39811 грн/га (справа № 925/48/19).

Суд першої інстанції встановив, що грошове зобов`язання по Козарівській сільській раді з урахуванням податкової декларації від 20.02.2018 №9025871639 занижене за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 128022,45 грн із щомісячними платежем у сумі 10668,54. Відповідно до звітної за 2018 рік декларації із земельного податку, код органу місцевого самоврядування КОАТУУ 7122082701 Канівський район с. Синявка нараховано за категорію земель 10.07 (вид права не заповнено), дата реєстрації прав користування 01.11.2013 кадастрові номера 7122082700:01:001:0912 за ставкою 1% за нормативною грошовою оцінкою 39811,00 грн від площі 79,9978 позивачем нараховано 31847,92 грн податку до сплати.

Також судом встановлено, що за Додатком №2 до Рішення 19/4 передбачено ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено (нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, розрахованого за станом на 01 січня поточного року незалежно від місця знаходження) щодо іншого використання 3%, Додатком №3 до Рішення 19/4 передбачено ставки земельного податку за землі, які знаходяться за межами населеного пункту нормативно грошову оцінку яких не проведено (нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, розрахованого за станом на 01 січня поточного року) щодо іншого використання 5%, відповідно до витягу Держгеокадастру з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (за межами населеного пункту) нормативна грошова оцінка складає 5329012,36 грн.

В акті перевірки для обчислення податкового зобов`язання використано ставку відповідно до Додатка 3 Рішення 19/4, де передбачено ставки земельного податку за землі, що знаходяться за межами населеного пункту, нормативно грошову оцінку яких не проведено і не визначено ставок для категорій земель водного фонду (10.04, 10.07), проте без обґрунтування причин невикористання додатка №2 щодо земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, де щодо «інше використання» ставка 3%, а не 5%, як помилково визначено відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що згідно з наданих відповідачем копії рішення Козарівської сільської ради Канівського району Черкаської області №19/4, останнє прийнято 17.07.2017, тобто пізніше ніж за шість місяців до початку бюджетного року. Доказів про опублікування та оприлюднення належним чином згаданого рішення матеріали справи не містять. Тому, розрахунок щодо запровадження 5% ставки, відповідно до якого саме пункту рішення щодо земель водного фонду (не енергетики) відповідачем не підтверджено.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем пп.58.1.1 п.58.1 ст.58 ПК та п.1 ч.3 розділу II наказу МФУ від 28.12.2015 №1204.

Так, у розрахунку штрафних санкцій до спірного ППР зазначено п.123.1 ст.123 Кодексу №2755, проте під час оформлення спірного акта індивідуальної дії зазначено п.54.3 статті 54 і пункт 58.1 статті 58 ПК, що місять декілька підпунктів та різних за конструкцією абзаців, що не деталізовані у ППР № 0007771401, де код ЄДРПОУ визначено неправильно: замість 00476814 зазначено 476814.

Відповідно до додатка 4 до акта перевірки у переліку документів, що використано під час перевірки нарахування місцевих податків і зборів зазначено: облікові регістри, договори оренди земельних ділянок, довідки відділів Держземагенства, витяги з технічної документації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно, рішення сільських рад, витяги з Державного реєстру речових прав. В акті перевірки йдеться про державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 79,9978 га та застосовано ставку 5% і нормативну грошову оцінку згідно витягів із технічної документації, що відрізняється від нормативної грошової оцінки зазначеній позивачем у публічній декларації, що прийнята контролюючим органом без зауважень та без пояснень розбіжностей в акті перевірки щодо земель водного фонду поза межами населеного пункту.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування відповідачем податкового зобов`язання за ставкою 5% із сплати земельного податку у 2018 році з використанням грошової оцінки без урахування вимог додатку №2 і додатку №3 за рішенням Козарівської сільської ради Канівського району Черкаської області №19/4 не відповідає принципам стабільності податкового законодавства про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік (пізніше ніж за шість місяців до початку бюджетного року) та правомірності рішення платника податку в обранні ставки за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено за наявної публічної інформації та відомостей ДЗК щодо права постійного користування землею, тому з боку відповідача допущено неправомірну поведінку і спірне рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) ППР від 11.07.2019 №0007771401, з огляду також на суттєві недоліки змістовного оформлення (п.54.3 статті 54 і пункт 58.1 статті 58 Кодексу №2755, що місять декілька підпунктів та різних за конструкцією абзаців не деталізовані) і неправильний код позивача, відповідно, спірне рішення належить скасувати.

Щодо доводів скаржника про наявність підстав для закриття провадженням у справі, колегія суддів зазначає таке.

Так, у апеляційній скарзі контролюючий орган вказує, що відносно позивача відкрито провадження у справі про банкрутство, а тому, враховуючи, зокрема, правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), ця справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спори за позовами боржника до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підвідомчі господарському суду у справі про банкрутство цього боржника.

Суд зазначає, що питання правових наслідків зміни судової практики щодо визначення юрисдикції певних категорій юридичних спорів вже неодноразово вирішувалося Верховним Судом як на рівні касаційних судів, так і на рівні Великої Палати Верховного Суду.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, положення статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно застосовувати із врахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення Європейського суду з прав людини є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень частини другої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

У практиці Європейського суду з прав людини проблема спорів щодо підсудності (юрисдикції) розглядається через декілька правових категорій, які мають враховуватися судом у кожному конкретному випадку, а саме «принцип правової впевненості», «легітимні сподівання» та «правовий пуризм».

Окрім того, питання правової визначеності й передбачуваності є невід`ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та при обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Проценко проти Росії», заява № 13151/04, п. 26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», зава № 8269/02, п. 38).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та № 23654/08), у якому Європейський суд з прав людини установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади.

Право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, є правом людини, якому кореспондує відповідний обов`язок держави. Складовою цього обов`язку є забезпечення незалежного, безстороннього суду, який створений та діє відповідно до закону. Саме держава повинна створити судову систему, яка здатна забезпечити право на справедливий суд.

Вищенаведені положення свідчать про те, що недотримання державою вимоги частини першої статті 6 Конвенції щодо права на справедливий розгляд справи «судом, встановленим законом», не може тлумачитися як таке, що вимагає скасування судового рішення і закриття провадження у справі, якщо порушено імперативні вимоги закону щодо юрисдикції суду.

Отже, якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для особи.

Тож, скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд.

Згодом такий підхід підтримано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

Крім того, суд звертає увагу, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 15 квітня 2019 року, провадження у справі про банкрутство ПАТ "Черкасирибгосп" відкрито 17 червня 2021 року, платник звернувся з позовом до суду першої інстанції в 05 жовтня 2019 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство та до набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства (21.10.2019), що свідчить про відсутність підстав для застосування до розглядуваних правовідносин правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

Отже, підстав для закриття провадження у справі в зв`язку з її непідсудністю адміністративному суду і скасування судового рішення, колегія суддів не вбачає та доходить висновку про необґрунтованість вказаного доводу апеляційної скарги.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 травня 2022 року у справі № 2240/3293/18.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, з підстав наведених вище.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС, залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від "06" жовтня 2021 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано "07" липня 2022 р.

Головуючий суддяЛ.Т. ЧерпіцькаСуддіЯ.Б. Глущенко С.Б. Шелест