Ухвала

від 30.06.2022 по справі 757/688/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 30 червня 2022 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу директора ТОВ «ЛАНЖЕРОН-ПЛАЗА» ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника Досковської В.Г.

ТОВ «ЛАНЖЕРОН-ПЛАЗА»

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером5110137500:07:001:0021загальною площею 4,4563 га (номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно444224651101), що розташована за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б, перебуває в оренді ТОВ «Ланжерон-Плаза» (код ЄДРПОУ 36674518), на якій розташованийвитяжний тупик № 11 від стрілочного переводу № 57 до упору по станції Одеса-Порт протяжністю 189,46 м, із забороною будь-яким особам використовувати, перетворювати, розпоряджатись та відчужувати на користь третіх осіб вказаний об`єкт нерухомості.

Не погоджуючись з таким рішенням, директор ТОВ «ЛАНЖЕРОН-ПЛАЗА» ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року, скасувати ухвалу, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора

Щодо строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання відбувся без участі власника майна, копію оскаржуваної ухвали не направлено, про її існування стало відомо 16 лютого 2022 року, апеляційну скаргу направлено 21 лютого 2022 року поштовим зв`язком.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованною, у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

На думку апелянта, працівники ТОВ «Ланжерон-Плаза», ні саме товариство не можуть бути суб`єктами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.

Слідчим суддею не враховано, що такий захід забезпечення, як арешт земельної ділянки перешкоджає та обмежує правомірну господарську діяльність товариства, крім того, розгляд клопотання відбувся у відсутність ТОВ «Ланжерон Плаза» та його представника, що призвело до порушення вимог, передбачених у ст. 172 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника ТОВ «Ланжерон Плаза», яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 07 липня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12021000000000844, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 від 01 грудня 2021 року земельну ділянку з кадастровим номером5110137500:07:001:0021, що розташована за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021000000000844. Як зазначено у постанові, витяжний тупик № 11 від стрілочного переводу № 57 до упору по станції Одеса-Порт протяжністю 189, 46 м., знаходиться на балансі виробничого підрозділу служби колії «Одеська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «укрзалізниця», тобто перебуває на праві постійного користування та належить до земель залізничного транспорту.

11 січня 2022 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:07:001:0021 загальною площею 4,4563 га (номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 444224651101), що розташована за адресою: м. Одема, Митна площа, 1-Б, перебуває в оренді ТОВ «Ланжерон-Плаза» (код ЄДРПО 36674518), на якій розташований витяжний тупик № 11 від стрілочного переводу № 57 до упору по станції Одеса-Порт протяжністю 189, 46 м., із забороною будь-яким особам використовувати, перетворювати, розпоряджатись та відчужувати на користь третіх осіб вказаний об`єкт нерухомості.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст. 170 КПК України).

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12021000000000844 про накладення арешту на вказану земельну ділянку, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, із забороною використовувати, перетворювати, розпоряджатись та відчужувати на користь третіх осіб вказаний об`єкт нерухомості з метою збереження речових доказів.

Крім того, зазначену земельну ділянку у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 від 01 грудня 2021 року визнано речовим доказам (а. с. 40-47).

Під час розслідування кримінального провадження встановлено, що витяжний тупик № 11 від стрілочного переводу № 57 до упору по станції Одеса-Порт протяжністю 189, 46 м., знаходиться на балансі виробничого підрозділу служби колії «Одеська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», тобто перебуває на праві постійного користування та належить до земель залізничного транспорту.

Загалом установлено, що службовими особами Одеської міської ради при відведенні земельних ділянок ВАТ «Одеський судноремонтний завод № 2» та ТОВ «ЛАНЖЕРОН-ПЛАХА» порушено вимоги ст. 68, п.б ч.4 ст. 84, п. 3 ч. 6 ст. 120, ч. 2 ст. 123 із змінами, ст. 142 та п.б ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України.

23 листопада 2021 року проведеним оглядом встановлено, що витяжний тупик № 11 від стрілочного переводу № 57 до упору по станції Одеса-Порт протяжністю 189, 46 м., який знаходиться на балансі виробничого підрозділу служби колії «Одеська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:07:001:0021.

З матеріалів клопотання вбачається, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка об`єкти нерухомого майна, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:07:001:0021 загальною площею 4,4563 га (номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (далі РПВН) 444224651101) розташована за адресою:м. Одеса, Митна площа, 1-Б. перебуває в оренді ТОВ «Ланжерон-Плаза»(код ЄДРПО 36674518).

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власників майна, з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, доводи апелянта про те, що слідчим суддею безпідставнонакладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно із забороною його перетворювати, розпоряджатись та відчужувати на користь третіх осіб вказаний об`єкт нерухомості з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до відчуження, пошкодження, використання, перетворення, майна, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ТОВ «Ланжерон-Плаза» з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна із забороною його перетворювати, розпоряджатись та відчужувати на користь третіх осіб вказаний об`єкт нерухомості, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Щодо доводів апелянта з приводу неповідомлення власників майна про розгляд клопотання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки ч. 2 ст. 172 КПК України передбачає, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Окрім того, слідчим в прохальній частині клопотання зазначено про розгляд клопотання без повідомлення власників майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що враховано слідчим суддею при розгляді клопотання.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити директору ТОВ «ЛАНЖЕРОН-ПЛАЗА» ОСОБА_9 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «ЛАНЖЕРОН-ПЛАЗА» ОСОБА_5 ,- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12

Єдиний унікальний № 757/688/22-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13

Провадження № 11сс/824/1829/2022 Доповідач ОСОБА_14

Категорія ст.170 КПК України