Рішення

від 04.07.2022 по справі 570/1371/22

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/1371/22

Номер провадження 2/570/733/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Новосельцевої М.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Шеруди О.П.

представника відповідача - Романчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» Клеванської селищної ради про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що її незаконно звільнили з роботи, через що вона просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» від 07.12.2021 року №1329-к про звільнення працівника; поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри неврологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги»; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача подав відзив. Зазначає, що звільнення працівника було проведено у відповідності до чинного законодавства, а тому немає підстав для задоволення позову. До того ж позивачка пропустила строк звернення до суду. Так, 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 було вручено копію наказу № 1329-к від 07.12.2021 р. «Про звільнення працівника» з посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) та видано трудову книжку. Статтею 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Тому саме з почав спливати термін позовної давності щодо будь-яких претензій до відповідача, а позивачка звернулася до суду з пропуском визначеного законодавством строку, підстав для поновлення якого немає. Тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивачки подала відповідь на відзив зазначивши, що підприємство порушило процедуру звільнення працівника, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Представник відповідача подав заперечення, зазначивши що не вбачає підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав, що викладені у позові.

Представник позивачки позов підтримала та додатково пояснила, що позивачка мала б бути прийнята на роботу після закінчення іспитового строку, але відповідний наказ не був виданий. До того ж її неправомірно перевели на інше робоче місце та на іншу посаду, а при звільненні не запропонували іншу роботу. Тому звільнення працівника було проведено незаконно. Також вони просять поновити строки звернення до суду, оскільки їх пропуск мав місце з поважних причин.

Представник відповідача позов не визнала з підстав, що наведені у відзиві. Зазначила, що переведення працівника на іншу посаду було здійснене на підставі її волевиявлення вона написала відповідну заяву. У подальшому підприємство дотрималося процедури звільнення, а тому немає підстав для задоволення позову. Також просить врахувати заяву про застосування строків позовної давності, та відмовити у позові.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

19.02.2018 року позивачка була зарахована на посаду гардеробниці в адміністративно-господарську групу на 0,25 ставки з випробувальним терміном один місяць (наказ 26-к від 16.02.2018 року).

Надалі на підставі наказу 41-к від 19.03.2018 року згідно до заяви позивачки (як уточнено в судовому засіданні, яку вона написала добровільно) її було переведено з 23.03.2018 року на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-буфетчиці) в неврологічне відділення на 1,0 ставки на час відсутності основного працівника.

За положеннями ст.ст. 26, 28 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Тому після закінчення строку випробування немає необхідності додатково видавати наказ про прийняття працівника на роботу, як на цьому наголошувала представник позивачки, зазначаючи про нібито порушення прав її довірительки.

На підставі наказу 748-к від 07.10.2020 року згідно до заяви позивачки року (як уточнено в судовому засіданні, яку вона написала добровільно 05.10.2020 року) її було переведено з 08.10.2020 року на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-буфетчиці) неврологічного відділення на 1,0 ставки по безстроковому трудовому договору.

На підставі наказу 1072-к від 19 жовтня 2021 року згідно до заяви позивачки (як уточнено в судовому засіданні, яку вона написала добровільно) її було переведено на посаду молодшої медичної сестри у відділення лікування хворих з гострою респіраторною хворобою COVID-19 з 20.10.201 року по строковому трудовому договору на період функціонування даного відділення до дня його фактичного закриття.

З часу прийняття позивачки на роботу і до часу її переведення у відділення лікування хворих з гострою респіраторною хворобою COVID-19 підприємство діяло відповідно до чинного законодавства, зарахування на ту чи іншу посаду було проведене на підставі заяви позивачки, і остання не заперечувала щодо заняття тієї чи іншої посади та виконання тієї чи іншої роботи.

Надалі суд звертає увагу на наступне.

Відповідно но до п. 4. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державніфінансові гарантіїмедичного обслуговуваннянаселення» з1квітня 2020року реалізаціядержавних гарантіймедичного обслуговуваннянаселення запрограмою медичнихгарантій здійснюєтьсявідповідно доцього Законудля всіхвидів медичноїдопомоги, тобто з 1 квітня 2020 року припинилось фінансування закладів охорони здоров`я вторинного та третинного рівня надання медичної допомоги за рахунок медичної субвенції, яка надходила з державного бюджету.

Комунальні заклади охорони здоров`я були реорганізовані шляхом перетворення в комунальні підприємства, зокрема і Рівненська центральна районналікарня з 20 грудня 2018 року реорганізована у комунальне некомерційне підприємство «Рівненська центральна районна лікарня» Рівненської районної ради відповідно до рішень Рівненської районної ради 20 грудня 2018 року № 825 «Про реорганізацію комунального закладу «Рівненська центральна районна лікарня» Рівненської районної ради шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Рівненська центральна районна лікарня» Рівненської районної ради» , а згодом, відповідно до рішення Рівненської районної ради від 22 грудня 2020р. №14 «Про передачу цілісного майнового комплексу КНП «Рівненська центральна районна лікарня» Рівненської районної ради із спільної власності територіальних громад Рівненського району у власність територіальної громади Клеванської селищної ради» та рішення Клеванської селищної ради від 29 грудня 2020 р. №99 «Про зміну засновника, назви КНП «Рівненська центральна районна лікарня» та затвердження Статуту в новій редакції» з 2021 діє як Комунальне некомерційне підприємство «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» Клеванської селищної ради.

Відповідно до Статуту, Комунальне некомерційне підприємство «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» Клеванської селищної ради - є комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу (медичні послуги), будь-яким особам в порядку та на умовах встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно п. 6.1.2. Статуту підприємство самостійно планує, організовує і здійснює свою діяльність, визначає основні напрями свого розвитку відповідно до своїх завдань і цілей.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України та п. 4.8 Статуту підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність і затверджує штатний розпис.

Тому, після проведення економічного аналізу та з метою забезпечення ефективного управлінського процесу, повного та ефективного використання наявних фінансових можливостей підприємством було прийнято рішення скоротити чисельність та штат працівників.

На виконання ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15вересня 1999року № 1045-XIV, профспілковий комітет, листом від 19.07.2021р. №587/01-16, повідомлено про заплановане скорочення чисельності та штату працівників Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» Клеванської селищної ради. В додатку надана інформація про термін, кількість та категорії працівників, яких може стосуватися звільнення.

16 серпня 2021 року по підприємству видано наказ №161-од «Про скорочення штату працівників комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» Клеванської селищної ради», з яким позивачка 19.08.2021 року була ознайомлена під підпис.

19.08.2021 року, за два місяці до запланованого звільнення, позивачці, начальником відділу кадрів ОСОБА_2 було запропоновано ознайомитись та отримати попередження про наступне вивільнення.

З попередженням позивачка ознайомилась під підпис 19.08.2021 року. Також 19.08.2021 року позивачка була ознайомлена з Переліком вакантних посад комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» Клеванської селищної ради.

Як вже зазначалося вище, згідно поданої заяви від 18.10.2021 року №1718/03-19 позивачка ОСОБА_3 виявила бажання перейти на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) на умовах строкового трудового договору. На підставі цієї заяви позивачка з 20.10.2021р. була переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) на умовах строкового трудового договору у відділення для лікування хворих з гострою респіраторною хворобою COVID-19 на період функціонування даного відділення до його фактичного закриття (наказ по підприємству «Про перевід працівника» від 19.10.2021р. №1072-к).

Згідно до положень статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може укладатися: на невизначений строк - безстроковий трудовий договір; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін - строковий трудовий договір; на час виконання певної роботи - строковий трудовий договір.

Щоб надати правову оцінку щодо умов укладення строкового трудового договору слід врахувати, чи є підстава для укладання такого строкового трудового договору; визначити вид трудового договору; видати відповідний наказ. Отже, через призму статті 23 КЗпП прийняти працівника застроковимтрудовим договором можливо: якщо робота за своїм характером є такою, що не виконується постійно; якщо у зв`язку з умовами виконання роботи трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. При цьому також слід врахувати волевиявлення працівника.

У даному випадку очевидним є те, що відділення для лікування хворих з гострою респіраторною хворобою COVID-19 не могло бути створено на невизначений термін, і у зв`язку із подальшим зменшенням захворюваності його функціонування мало б бути припинене. Позивачка виявила бажання працювати за строковим трудовим договором.

Тому з позивачкою, враховуючи її бажання, й був укладений строковий трудовий договір. Отже, позивачка виявила бажання перейти на іншу посаду, їй було відомо що у подальшому вона буде працювати на умовах строкового трудового договору.

Як пояснила представник відповідача, у зв`язку із зменшенням захворюваності підприємство було прийняло рішення про закриття зазначеного відділення. Тому був виданий наказ № 268-ОД «Про закриття відділення для лікування хворих на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до наказу по підприємству від 07.12.2021 р. № 268-ОД позивачка 07.12.2021 року була звільнена із займаної посади за п.2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі наказу «Про звільнення» від 07.12.2021р. №1329-к.

З наказом позивачка була ознайомлена 07.12.2021 року, цього ж дня вона отримала копію наказу та трудову книжку.

Відповідно до статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілюванняпідприємства,установи,організації,скорочення чисельності або штату працівників.

Тобто відповідач мав право розірвати трудовий договір з працівником на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

У даному випадку суд не вбачає порушень прав позивачки як при переведенні її у відділення для лікування хворих з гострою респіраторною хворобою COVID-19, так і при її звільненні, оскільки підприємство дотрималося відповідної процедури як щодо переведення працівника, так і щодо її звільнення та виплат відповідних грошових сум, про що було зазначено вище.

Отже, і на цій стадії підприємство дотрималося вимог чинного законодавства як щодо процедури переведення працівника, так і щодо процедури її звільнення та виплат відповідних грошових сум.

Щодо застосування строків позовної давності.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Позивачка отримала трудову книжку та копію наказу про звільнення 07.12.2021 року. Тому саме з цієї дати почав спливати термін позовної давності.

Позивачка звернулася до суду 10.05.2022 року, тобто з пропуском визначеного законодавством строку.

Поряд з цим вона подала заяву, згідно якої просить поновити строки звернення до суду, покликаючись на встановлення «червоної зони» через розповсюдження хвороби COVID-19, та у подальшому - військової агресії РФ проти України.

Представник відповідача вважає, що немає підстав для поновлення зазначених строків, і суд з цим погоджується.

Так, у зв`язку з встановлення «червоної зони» через розповсюдження хвороби COVID-19 не було припинене транспортне сполучення, не були закриті поштові відділення зв`язку, не був відключений Інтернет зв`язок, не припинили роботу адвокати чи Центри з надання правничої допомоги. А повномасштабне вторгнення РФ до України розпочалося 24 лютого 2022 року, після якого та території області так само не було припинене транспортне сполучення, не були закриті поштові відділення зв`язку, не був відключений Інтернет зв`язок, не припинили роботу адвокати чи Центри з надання правничої допомоги .

Тобто у позивачки з 07.12.2021 року і до 07.01.2022 року вже було достатньо часу щоб звернутися за правовою допомогою та подати до суду відповідну позовну заяву.

Тому суд не вбачає підстав для поновлення процесуальних строків.

За наведеного позов не підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України, і вони покладаються на державу.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» Клеванської селищної ради про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Відповідач: КНП «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» Клеванської селищної ради (код ЄДРПОУ 02000168, вул. Центральна, 1, смт. Клевань Рівненського району Рівненської області).

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 08.07.2022 року.