Рішення

від 29.06.2022 по справі 752/22748/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/22748/21

Провадження №: 2-о/752/65/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Луценко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Воскресенье» про встановлення факту припинення трудових відносин, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року заявник ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою, у якій просила встановити факт припинення трудових відносин між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Воскресенье» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 08.09.2021.

Вказана заява мотивована тим, що починаючи з 01.12.2011 ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Воскресенье», місцезнаходження якого: 83086, м. Донецьк, площа Комунарів, буд. 2. У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Донецьк заявниця змушена була переїхати до м. Київ, де була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа. При виїзді з м. Донецьк ОСОБА_1 не мала можливості звільнитись у встановленому законом порядку, оскільки підприємство було вже не підконтрольне Україні. Станом на сьогодні трудові відносини з попереднім роботодавцем юридично дійсні, хоча фактично вона припинила роботу. Заявниця зазначає, що не має можливості припинити трудові відносини в порядку, передбаченому ст. 7 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки поштові відправлення на тимчасово окуповану територію України не приймаються.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2021 відкрито окреме провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2022 заява ОСОБА_1 надійшла в провадження судді Мазура Ю.Ю.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.05.2022 вказану цивільну справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Заявниця у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. До суду надала заяву про розгляд справи без її участі, у якій просила вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, вважає необхідним заяву задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що починаючи з 01.12.2011 ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Воскресенье», ідентифікаційний код: 24328120, місцезнаходження: 83086, м. Донецьк, площа Комунарів, буд. 2, про що свідчить копія Трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 та копія Довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 13.09.2021.

Відповідно до довідки від 10.04.2019 №3001-5000105953 ОСОБА_1 взята на облік, як внутрішньо переміщена особа.

Згідно п. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на окремі території Донецької та Луганської областей.

Таким чином, ОСОБА_1 не мала можливості подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.

Відповідно до ст. ст. 3, 221, 231 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в порядку передбаченому главою ХV цього Кодексу, підглядають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, у тому числі членів кооперативів, їх об`єднань, членів кооперативних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебувають з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

У статті 232 КЗпП України визначено категорії трудових спорів, які розглядаються в судах.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006).

Так, ст. 1 Хартії визначає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Заявниця посилається на те, що встановлення факту припинення трудових відносин необхідно для подальшого її працевлаштування за новим місцем роботи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Разом з тим, положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, та визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Оскільки установа, в якій працювала заявниця, знаходиться на непідконтрольній Україні території, вбачається, що у заявниці відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З огляду на викладене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається заявниця, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, враховуючи, що заявниця з об`єктивних причин не може підтвердити у позасудовому порядку факт припинення нею трудових відносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Воскресенье» про встановлення факту припинення трудових відносин - задовольнити.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Воскресенье» (ідентифікаційний код: 24328120, місцезнаходження: 83086, м. Донецьк, площа Комунарів, буд. 2) на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 08.09.2021.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.Ю. Мазур