Рішення

від 07.07.2022 по справі 755/10917/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/10917/21

Провадження № 2/755/883/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця, в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, АТ «Українська залізниця, в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод акціонерного товариства «Українська залізниця» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 листопада 2007 року, на підставі рішення адміністрації Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» № 24 від 29.11.2007 р., громадянину ОСОБА_1 був виданий ордер № 174 на право заняття з його дружиною ОСОБА_2 житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_1 , розміром 17 кв. метрів, що знаходиться у м. Києві.25.05.2012 р. відповідач звільнився з роботи у позивача за згодою сторін, на підставі власної заяви, про що був виданий наказ № 759/ос від 25.05.2012 р. Рішенням Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 22.03.2018 року № 366/4430 Про уточнення назв вулиць та провулку у місті Києві здійснено уточнення назви АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2 . Після звільнення відповідач не повідомив позивача про те, що він та його дружина припинили користування наданою йому для тимчасового проживання кімнатою та згідно наявної у позивача інформації з реєстрації в гуртожитку по АДРЕСА_1 відповідачі самостійно не знялися. Договір найму жилого приміщення між позивачем та відповідачами не укладався. Не проживання відповідача 1 з його родиною відповідачем 2 за місцем реєстрації більше року підтверджується актами про не проживання особи за місцем реєстрації (надалі по тексту - акти) від 17.09.2019 р. та від 31.05.2021 р. Вищевказані акти були складені уповноваженими працівниками позивача за участі мешканців гуртожитку по АДРЕСА_3 . У зв`язку з тим, що відповідачі не знялися з реєстраційного обліку, позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатися своєю власністю, зокрема не може видати ордер на поселення в спірну кімнату своїм працівникам, які цього дійсно потребують. Окрім вищевикладеного, згідно відомостей, що містяться в реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на 09.06.2021 року, відповідача 1 є власником 1/3 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Побічно підтвердженням не проживання відповідачів за спірною адресою більше шести місяців є не сплата житлово-комунальних послуг з березня 2019 року по травень 2021 року, що підтверджується розрахунком позивача станом на 01.06.2021 року, який додається до даної позовної заяви..

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.07.2021 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачами отримано не було, а конверт зі вказаними документами повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Позивачу копію ухвали суду про відкриття провадження направлялась за допомогою електронного зв`язку, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідачі не використали право на подання відзиву, позивачем заяв по суті справи подано не було.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.11.2007 р. Дарницьким вагоноремонтним заводом було видано ордер № 174 ОСОБА_1 , який працює в ВСЦ-1 про право на зайняття сім`єю з 2 людей житлової площі в гуртожитку АДРЕСА_1 , площею 17 кв. м. Склад сім`ї зазначено: ОСОБА_1 1982 р. н. та ОСОБА_2 , 1987 р. н..

Згідно із Витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 10 листопада 2020 року № 10-15-22833 гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 перебуває на балансі АТ «Українська залізниця».

Відповідно до наказу (розпорядження) № 759/0 про припинення трудового договору від 25 травня 2012 року ОСОБА_1 припинив трудові відносини з ДВРЗ за власним бажанням.

Згідно актів про не проживання особи за місцем реєстрації від 17.09.2019, 31.05.2019 року ОСОБА_1 разом із своєю родиною не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше одного року.

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ Житлового кодексу Української РСР.

Згідно зі статтею 127 Житлового кодексу Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до вимог статті 128 Житлового кодексу Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідно профспілкового комітету.

Стаття 129 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84, вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена у додатку до Положення, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що житлове законодавство України пов`язує виникнення права на користування жилим приміщенням в гуртожитках виключно з отриманням ордеру.

Як роз`яснено у пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 Житлового кодексу), норми яких розповсюджуються і на гуртожитки, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У відповідності до частини третьої статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків (стаття 6 Житлового кодексу Української РСР).

Частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу Української РСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 71 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно зі статтею 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Відповідно до пункту 18 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), про гуртожитки, робітники, службовці, студенти, учні, інші громадяни, які проживають у гуртожитку, зокрема зобов`язані: використовувати надану жилу площу відповідно до її призначення, забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентарю; зберігати чистоту й порядок у жилих приміщеннях, своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги. Примірне положення про гуртожитки не передбачає збереження площі у гуртожитках за відсутніми мешканцями.

Статтями 29, 310 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання, а також має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом не встановлено будь-яких законних підстав для збереження за відповідачем права користування вказаним жилим приміщенням. Також, не встановлено намірів відповідача на використання або намір використання права користування жилим приміщенням чи будь-якого зв`язку з даним жилим приміщенням. З доданих до позовної заяви актів про не проживання осіб вбачається, що відповідачі у справі протягом року не проживають у вказаній кімнаті. Наявність реєстрації відповідача за даною адресою є перешкодою для позивача у здійсненні ним своїх прав у складі права власності, таких як вільне володіння, розпорядження та користування своїм майном.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Українська залізниця, в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., по 1 135,00 грн. з кожного, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з цим позовом.

Керуючись статтями 6, 9, 71, 72, 127-129 ЖК України, статтями 2, 10, 76, 77-81, 89, 141, 265, 280, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця (код ЄДРПОУ: 40075815, м. Київ вул. Єджи Гедройця, 5), в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ: 40081263, м. Київ вул. Алматинська, 74) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця, в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн. по 1 135 (тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: