Рішення

від 07.07.2022 по справі 910/2483/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2022Справа № 910/2483/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добротранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Логістична компанія»

про стягнення 16 000,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Добротранс» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Логістична компанія», в якому просить стягнути кошти у розмірі 16 000,00 грн. за Договором № 449 на перевезення вантажів від 30.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 449 на перевезення вантажів в частині здійснення оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/2483/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01021, Київ, Кловський узвіз, 10.

Проте, поштовий конверт № 01054 78267360 було повернуто суду 12.05.2022 з відміткою пошти: адресат відсутній за вказаною адресою.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УП логістична компанія» (експедитором, замовник перевезення) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добротранс» (перевізник) був укладений Договір №449 на перевезення вантажів.

Відповідно до пп.1.1. Договору, даний договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають в процесі надання послуг по перевезенні вантажів, які полягають у здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів експедитора автомобільним транспортом по території України та/або території іноземних держав.

Згідно пп.1.2. Договору, на умовах даного договору та замовлення (заявки) експедитора, перевізник зобов`язується доставити (організувати доставку) вантажу до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а експедитор зобов`язується оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним договором платежі (в тому числі штрафні санкції, додаткові витрати) за рахунок коштів свого клієнта.

Отже, з аналізу змісту договору слід дійти висновку, що укладена сторонами угода за своєю правовою природою та істотними умовами є договором міжнародного перевезення вантажів з деякими елементами договору транспортного експедирування.

Відповідно до п.2.2. Договору, на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику в тому числі за допомого факсимільного зв`язку або електронною поштою. Замовлення (заявки) передані факсом чи електронною поштою мають силу оригіналу, без обов`язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

Судом встановлено, що 10.11.2021 від відповідача на електронну адресу позивача надійшла Заявка №10/11/21 щодо здійснення автоперевезення вантажів, за маршрутом м. Крефельд (Німеччина) - м. Київ.

Заявка №10/11/21 прийнята перевізником до виконання, що підтверджується складеною міжнародною товаротранспортною накладною СMR №б/н 05.11.2021.

Так, матеріали справи свідчать, що перевезення, за обумовленим в Заявці маршрутом, позивачем було виконане без будь-яких зауважень чи застережень з боку вантажоодержувача. Вказану обставину підтверджує наявність відтиску печатки та підпис уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 накладної CMR та Акт надання послуг №1308 від 22.11.2021.

Узгоджена в пункті «Вартість послуг та умови розрахунку» Заявки ціна перевезення склала 20 798,16 грн. За змістом цього ж пункту, - оплата послуг перевізника проводиться експедитором безготівково, протягом 14-20 днів після отримання оригіналів документів.

Матеріали справи свідчать, що документи, отримання яких, змістом Заявки, є підставою для проведення оплати, 26.11.2021 згідно Списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих №4 (за внутрішньою нумерацією) та №2284 (за нумерацією поштового відділення) (ШКІ 4570102487279) були направлені позивачем на адресу відповідача. Про вказані обставини свідчить також наданий до справи чек про оплату пересилання.

Згідно інформації, яка міститься на сайті Укрпошти, що обліковується у вільному доступі в мережі Інтернет за адресою: https://track.ukrposhta.ua/tracking UA.html. поштове відправлення за №4570102487279 було вручене адресату 29.11.2021.

Отже, у відповідача перед позивачем виникло зобов`язання на оплату наданих позивачем послуг перевезення у розмірі 20 798,16 грн.

Проте, як стверджує позивач, відповідачем лише частково оплачено надані позивачем послуги перевезення, а саме у сумі 1 978,16 грн згідно платіжного доручення № 7803 від 27.01.2022, та на суму 3 000,00 грн згідно платіжного доручення № 7807 від 28.01.2022.

Доказів сплати решти суми у розмірі 16 000,00 грн за договором перевезення вантажів № 449 від 30.05.2019 та Заявки на перевезення від 10.11.2021 № 10/11/21 матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Строк оплати є таким, що настав.

Як вказує позивач у позовній заяві, з метою до судового врегулювання спору останнім направлялись до відповідача претензії про сплату боргу, проте такі залишені відповідачем без виконання та реагування.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Так, за ч,2 ст.909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.916 ЦК України, - за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, суду доведено належним чином, а матеріалами справи підтверджено виконання позивачем належним чином зобов`язань з перевезення вантажу за заявкою відповідача за договором №449 на перевезення вантажу.

Згідно заявки відповідача № 10/11/21 вартість послуг та умови розрахунку - 20 978,16 грн., шляхом безготівкового перерахування протягом 14 - 20 днів по оригіналам документів.

Суду доведено, що оригінали документів, позивачем направлено 26.11.2021, та отримано відповідачем 29.11.2021. Вказані обставини відповідачем не оспорюються.

Отже, строк оплати є таки, що настав.

Як вказувалось судом вище, відповідачем сплачено на користь позивача лише частину свого грошового зобов`язання за спірним договором у сумі 4978,16 гр.

Доказів оплати відповідачем на користь позивача решти грошового зобов`язання за договором № 449 перевезення вантажу у сумі 16 000,00 грн матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 16 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, з огляду на що суд задовольняє такі вимоги шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 16 000,00 грн., згідно Заявки щодо здійснення автоперевезення вантажів № 10/11/21 від 10.11.2021, складеної на підставі Договору № 449 на перевезення вантажів від 30.05.2019.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача 3 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію Договору про правову допомогу від 09.02.2022, копію Акту приймання - передачі наданих послуг на суму 3 500,00 грн., копію прибуткового касового ордера про сплату ТОВ «Добротранс» на користь адвоката Лози Віктора Миколайовича коштів у сумі 3 500,00 грн., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Лози Віктора Миколайовича № 507 від 16.05.2008.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката 3 500,00 грн. є співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, відповідає критерію розумності та підлягає стягненню у повному обсязі.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача гонорару успіху 1 500,00 грн, суд відмовляє з огляду на необґрунтованість та безпідставність, а також враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Керуючись статтями ст.ст. 129, 130, 185, 191, 233, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Добротранс» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Логістична компанія» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 10 код ЄДРПОУ 39868076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добротранс» (45701, Волинська обл., м. Горохів, вул. Козацька, 23, код ЄДРПОУ 42847805) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко