Рішення

від 07.07.2022 по справі 910/718/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2022Справа № 910/718/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" (Україна, 04123, м. Київ, вул. Западинська, буд. 5; ідентифікаційний код: 01431966)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-СПБ" (Україна, 40000, Сумська обл., м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 3; ідентифікаційний код: 38396763)

про стягнення 8 850,52 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-СПБ" (далі - відповідач) про стягнення 8 850,52 грн, з яких 3 288,90 грн заборгованості, 1 327,67 грн пені за прострочення оплати орендної плати, 193,47 грн пені за прострочення компенсації за комунальні та експлуатаційні послуги та 4 040,48 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 219-19 оренди нежилого приміщення від 01.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

07.02.2022 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: Україна, 40000, Сумська обл., м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 3.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 14.02.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

28.03.2022 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2022, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку було повернуто через відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 про відкриття провадження у справі № 910/718/22 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 17.02.2022.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-СПБ" (орендар) було укладено Договір № 219-19 оренди нежилого приміщення (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення в майновому комплексі, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Западинська, 5 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 18.02.2020 до Договору об`єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 55,7 кв.м. (в Адм.-лаб. корпусі літери "А" - 5 поверх, кім. 505).

Передача приміщення оформлюється актом приймання-передачі приміщення, який підписується уповноваженими представниками орендодавця та орендаря (п. 3.1 Договору).

За умовами п. 5.1 Договору орендна плата сплачується орендарем з дати фактичної передачі приміщення орендодавцем орендарю до дати фактичного звільнення приміщення орендарем та передачі приміщення орендодавцю.

Пунктом 5.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 01.05.2021 визначено, що орендна плата за користування приміщенням загальною площею 55,7 кв.м. становить в місяць 12 811,00 грн. При цьому загальна площа приміщення не враховує коефіцієнт площі місць загального користування, що складає 1,8 та множиться на фактичну площу орендованого приміщення та становить в місяць 100,26 грн.

Згідно з пунктом 5.3 Договору орендна плата за користування приміщенням сплачується в наступному порядку:

орендар сплачує орендодавцю орендну плату, у вигляді передплати за перший і останній місяці оренди, на підставі наданого орендодавцем відповідного рахунку протягом 3 робочих днів з моменту підписання цього Договору шляхом перерахування загальної суми на поточний рахунок орендодавця. Гарантійний платіж буде зарахований в якості орендної плати за останній місяць користування приміщенням (пп. 5.3.1 Договору).

Орендна плата сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця згідно наданих орендодавцем рахунків, які надсилаються орендарю в електронному вигляді на електронну адресу (пп. 5.3.2 Договору).

Вартість комунальних та експлуатаційних послуг не включена в орендну плату. Вартість електроенергії та опалення не входить до орендної плати та відшкодовується орендарем додатково на підставі рахунків, складених за даними технічних (контрольних) засобів обліку, та пропорційно займаній площі, показники яких знімаються щомісячно представниками орендодавця (пп. 5.3.4 Договору).

Усі рахунки протягом трьох банківських днів з моменту виставлення є узгодженими між сторонами та повинні бути сплачені на 100% в строки встановлені для кожного виду платежів згідно умов цього Договору (пп. 5.3.6 Договору).

Відповідно п. 9.1 Договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим Договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов`язання (пп. 9.1.1 Договору).

Додатковою угодою № 4 від 01.05.2021 сторони продовжили дію Договору до 30.04.2022.

Розділ 10 Договору визначає підстави дострокового розірвання (припинення дії Договору).

Так, згідно з п. 10.6 Договору сторони домовились, що невиконання (неналежне виконання) зобов`язань за цим Договором орендарем (у тому числі порушення вимог щодо цільового використання приміщення; несвоєчасна та/або не в повному обсязі сплата орендної плати), є пропозицією останнього орендодавцю щодо припинення дії цього Договору. Сторони домовились, що за таких обставин дія цього Договору припиняється за згодою сторін з моменту відправки орендодавцем на адресу орендаря письмового повідомлення про згоду на його розірвання.

Відповідно до п. 13.1 Договору він діє з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

18.02.2020 сторонами підписано акт прийому передачі приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежилі приміщення, загальною площею 55,7 кв.м. в в Адм.-лаб. корпусі літери "А" - 5 поверх, кім. 505, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Западинська, 5.

28.10.2021 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 28/1 від 28.10.2021 про сплату заборгованості з орендної плати, в якій вимагав сплатити 6 903,99 грн, з яких 1 671,00 грн заборгованості по сплаті гарантійного платежу, 167,00 грн заборгованості по сплаті комунальних платежів, 889,68 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, 135,83 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати комунальних платежів та 4 040,48 грн штрафу.

01.11.2021 позивач направив відповідачеві повідомлення № 01/11 від 01.11.2021 про дострокове припинення Договору оренди на підставі п. 10.6 Договору.

23.11.2021 сторонами підписано акт повернення нежитлового приміщення до Договору, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення, загальною площею 55,7 кв.м. в в Адм.-лаб. корпусі літери "А" - 5 поверх, кім. 505, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Западинська, 5.

03.12.2021 позивач звернувся до відповідача із Претензією № 03/12 від 03.12.2021 про сплату заборгованості в загальному розмірі 8 354,89 грн, з яких 3 288,90 грн заборгованості по сплаті комунальних платежів, 889,68 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, 135,83 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати комунальних платежів та 4 040,48 грн штрафу.

Матеріали справи не містять як доказів вручення зазначеної претензії відповідачу, так і доказів її розгляду останнім.

Несплата заборгованості відповідачем в добровільному порядку зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За встановленими обставинами справи, відповідач прийняв в строкове користування нежитлове приміщення, загальною площею 55,7 кв.м. в Адм.-лаб. корпусі літери "А" - 5 поверх, кім. 505, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Западинська, 5.

Прийняття майна в оренду зумовлює виникнення обов`язку зі сплати орендних платежів та відшкодування інших витрат, обумовлених Договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем, як орендодавцем, виставлялись орендареві рахунки на оплату комунальних та експлуатаційних послуг № 1981 від 21.10.2021 на суму 1 798,74 грн за жовтень 2021 року та № 2140 від 18.11.2021 на суму 4 593,49 грн за листопад 2021 року.

Враховуючи відсутність претензій щодо неможливості використання об`єкту оренди, суд вважає, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором.

Як зазначає позивач, вказані рахунки були частково оплачені відповідачем, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість у загальному розмірі 3 288,90 грн, яка складається із заборгованості по рахунку № 1981 від 21.10.2021 у розмірі 167,00 грн та по рахунку № 2140 від 18.11.2021 у розмірі 3 121,90 грн.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів повної та своєчасної оплати виставлених рахунків, як і не спростовано обґрунтованості визначеного у них розміру грошових зобов`язань.

Виходячи з положень пп. 5.3.6 Договору, усі рахунки протягом трьох банківських днів з моменту виставлення є узгодженими між сторонами та повинні бути сплачені, а відтак за відсутності заперечень щодо розміру грошових зобов`язань, строк їх виконання є таким, що настав на четвертий банківський день з моменту виставлення відповідного рахунку.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором щодо своєчасної оплати комунальних послуг та експлуатаційних платежів, що свідчить про наявність у нього перед позивачем заборгованості в загальному розмірі 3 288,90 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати комунальних та експлуатаційних платежів за Договором та факту наявності боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 288,90 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі пункту 9.1 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення компенсації за комунальні та експлуатаційні послуги в розмірі 193,47 грн.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати комунальних платежів є обґрунтованими.

Поряд із цим суд встановив, що заявлений до стягнення розмір пені складається, у тому числі, із зобов`язань, які не входять у предмет спору. Так, з наданого розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховано пеню за прострочення зобов`язань, які виникли ще у лютому 2021 року. Проте доказів на підтвердження існування таких зобов`язань, а також прострочення їх виконання матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд, не виходячи за заявлений період нарахування, здійснив власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати комунальних та експлуатаційних платежів за жовтень та листопад 2021 року, який склав 57,51 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 327,67 грн та штраф в розмірі 4 040,48 грн за прострочення оплати орендної плати, на сплату яких також орендодавцем виставлявся рахунок № 2126 від 28.10.2021.

ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати самостійно.

Пеня та штраф є різновидами акцесорного зобов`язання.

Право на стягнення неустойки у кредитора виникає внаслідок невиконання зобов`язання боржником, а відтак передумовою для стягнення неустойки є установлення факту невиконання основного зобов`язання.

Позивачем, на підставі п. 9.1 та пп. 9.1.1 Договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 327,67 грн пені та 4 040,48 грн штрафу за прострочення оплати орендної плати.

Частина перша статті 77 ГПК України визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження несвоєчасного або не в повному обсязі виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати.

Ненадання цих доказів унеможливлює встановлення обставин щодо предмета зобов`язання, його розміру, моменту виникнення та моменту, з якого воно вважається простроченим, що, в свою чергу, виключає можливість стягнення неустойки за прострочення такого зобов`язання.

Відтак, оскільки заявлені до стягнення пеня та штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати не підтверджені жодними доказами, суд дійшов до висновку про безпідставність цих вимог.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3 288,90 грн заборгованості та 57,51 грн пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 938,07 грн. Решта сплаченого судового збору у розмірі 1 542,93 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-СПБ" (Україна, 40000, Сумська обл., м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 3; ідентифікаційний код: 38396763) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" (Україна, 04123, м. Київ, вул. Западинська, буд. 5; ідентифікаційний код: 01431966) 3 288 (три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн 90 коп заборгованості, 57 (п`ятдесят сім) грн 51 коп пені та 938 (дев`ятсот тридцять вісім) грн 07 коп судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 542,93 грн покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.07.2022

Суддя О.В. Нечай