Рішення

від 07.07.2022 по справі 911/3070/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2022 р. м. Київ Справа №911/3070/21

За позовом Фермерського господарства «Вільховатка» (62620, Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с.Вільхуватка, вул. Гагаріна, буд. 10)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Форм Гарант» (08153, Київська обл., м.Боярка, вул. Білогородська, буд. 43)

про стягнення 240030,00 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

Від позивача: не з`явились

Від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «Вільховатка» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форм Гарант» (далі відповідач) про стягнення 240030,00 грн помилково перерахованих грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані помилковим перерахуванням позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 240030,00 грн платіжним дорученням №382 від 09.09.2019 за відсутності на те відповідних підстав та неповерненням вказаних коштів відповідачем.

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 240030,00 грн, а також судові витрати по справі, а саме сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3600,45 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2021 відкрито провадження у справі №911/3070/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.11.2021 та встановлені процесуальні строки сторонам для подання заяв по суті справи.

Вказана ухвала Господарського суду Київської області від 02.11.2021 направлена сторонам листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Рекомендоване відправлення з ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі №911/3070/21, яке суд 03.11.2021 направив відповідачу за місцезнаходженням відповідача, повернуто суду з підстав відсутності відповідача за місцезнаходженням.

Відповідач суду відзив на позовну заяву не надав, у підготовче засідання, призначене на 25.11.2021, не з`явився.

Підготовче засідання, яке було призначено на 25.11.2021, відкладено на 16.12.2021. Ухвала Господарського суду Київської області від 25.11.2021 про відкладення підготовчого засідання направлена відповідачу листом з повідомленням про вручення. Рекомендоване відправлення з ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2021 у справі №911/3070/21, яке суд 30.11.2021 направив відповідачу за місцезнаходженням відповідача, повернулось суду з підстав відсутності відповідача за місцезнаходженням.

У підготовче засідання, яке було призначено на 16.12.2021, з`явився представник позивача, відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2021 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті на 20.01.2022. Ухвала Господарського суду Київської області від 16.12.2021 про призначення судового засідання на 20.01.2022 направлена відповідачу листом з повідомленням про вручення. Рекомендоване відправлення з ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2021 у справі №911/3070/21, яке суд 20.12.2021 направив відповідачу за місцезнаходженням відповідача, повернулось суду за закінченням терміну зберігання поштовим відділенням за місцезнаходженням відповідача.

У судове засідання, яке було призначено на 20.01.2022, з`явився представник позивача, відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, судове засідання для розгляду спору по суті відкладено на 10.02.2022. Ухвала Господарського суду Київської області від 20.01.2022 про відкладення судового засідання на 10.02.2022 направлена відповідачу листом з повідомленням про вручення. Рекомендоване відправлення з ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2022 у справі №911/3070/21, яке суд 21.01.2022 направив відповідачу за місцезнаходженням відповідача, повернулось суду з підстав неможливості вручення за вказаною адресою відповідача.

Судове засідання, яке було призначено на 10.02.2022, у зв`язку із перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному не відбулось та ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 було перепризначено на 10.03.2022.

Судове засідання 10.03.2022 не відбулось у зв`язку із збройною агресією РФ та введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану.

У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2022 судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на 23.06.2022, про що позивача було повідомлено на електронну адресу позивача, зазначену ним в позовній заяві, а відповідача на електронну адресу відповідача, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб для здійснення зв`язку з відповідачем.

У судове засідання, яке було призначено на 23.06.2022, сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи були повідомлені належним чином, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Щодо належного повідомлення сторін суд також зазначає, що суд кілька разів повідомляв відповідача про розгляд справи шляхом направлення поштових відправлень на адресу місцезнаходження відповідача, а саме поштовими відправленнями від 03.11.2021, від 30.11.2021, від 16.12.2021 та від 21.01.2022. Усі вказані відправлення повернулись суду внаслідок відсутності відповідача за його місцезнаходженням та неможливості їх вручення поштовим відділенням за місцезнаходженням відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими конвертами з перекресленням на них місцевим поштовим відділенням адреси відповідача.

Крім того, про розгляд справи сторони повідомлялись відправленням 07.06.2022 на електронні адреси сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином.

У зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа розглянута судом за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2019 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 240030,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №382 від 09.09.2019, яке міститься в матеріалах справи, з відміткою банку про проведення цього платежу 09.09.2019.

У призначенні цього платежу позивач зазначив «за добрива згідно рахунку №35 від 09.09.2019».

17.08.2021 позивач направив відповідачу вимогу про повернення вказаних грошових коштів в сумі 240030,00 грн як помилково перерахованих. У свої вимозі позивач визначив 7-денний строк для повернення відповідачем позивачу вказаних грошових коштів. Факт направлення позивачем відповідачу вказаної вимоги підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної «Укрпошти» з описом вкладення №6260222501370 від 17.08.2021.

На вказану вимогу відповідач відповіді не надав, вимогу позивача не задовільнив.

При встановленні обставин цієї справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, які не спростовані відповідачем, суд виходить з того, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1. ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем надано доказ перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 240030,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №382 від 09.09.2019. Позивач при цьому зазначає про відсутність виставленого зі сторони відповідача рахунку, на підставі якого було здійснено перерахування відповідачу цих грошових коштів та відсутність відповідних договірних відносин між позивачем та відповідачем з приводу призначення платежу, яке було зазначено позивачем в платіжному дорученні №382 від 09.09.2019.

Позивачем надано докази направлення 17.08.2021 позивачем відповідачу вимоги про повернення грошових коштів в сумі 240030,00 грн як помилково перерахованих.

Відповідачем не надано доказів наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем з приводу призначення платежу, яке було зазначено позивачем в платіжному дорученні №382 від 09.09.2019, та відповідачем не спростовані надані позивачем докази.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що грошові кошти в сумі 240030,00 грн були перераховані позивачем відповідачу платіжним дорученням №382 від 09.09.2019 помилково без наявності на те відповідних підстав.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи помилкове перерахування грошових коштів в сумі 240030,00 грн позивачем відповідачу платіжним дорученням №382 від 09.09.2019 та направлення позивачем відповідачу 17.08.2021 вимоги про повернення цих коштів позивачу, у відповідача в силу ст.1212 Цивільного кодексу України виникло зобов`язання повернути позивачу грошові кошти в сумі 240030,00 грн.

Відповідачем не надано доказів виконання вказаного зобов`язання з повернення позивачу грошових коштів в сумі 240003,00 грн та не спростовані докази, на які посилається позивач як на підставу свої вимог.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 240003,00 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, які відповідачем не спростовані, а тому задовольняються судом.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3600,45 грн відповідно до платіжної квитанції №48 від 22.09.2021.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3600,45 грн відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Крім того, позивачем заявлені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, які позивач також просить покласти на відповідача.

З цього приводу суд враховує, що відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Із наданого позивачем попереднього розрахунку суми судових витрат та акту приймання-передачі наданих послуг від 10.09.2021 між позивачем та адвокатом позивача, які містять тотожні дані щодо обсягу та вартості послуг з правової допомоги на загальну суму 25000,00 грн, вбачається, що адвокатом позивача надані позивачу послуги на загальну суму 25000,00 грн. При цьому, вбачається, що частина цих послуг адвоката стосується позасудового повернення коштів (позиції 1.1-1.4 в акті наданих послуг від 10.09.2021), тобто не стосуються послуг адвоката у даній судовій справі, а тому вартість таких послуг не розглядається судом як витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі. Так само, позивачем не надано докази необхідності та взаємозв`язку витрат, вказаних в позиціях 2.2 та 2.3 акту наданих послуг від 10.09.2021, із даною судовою справою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розподілу та відшкодуванню за рахунок відповідача відповідно до ч.2 ст.126 та ч.4 та ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі в загальній сумі 10000,00 грн (а саме позиції 2.1 та 2.4 акту наданих послуг від 10.09.2021).

У зв`язку з задоволенням позову повністю такі документально підтверджені та обґрунтовані витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 86, 123-129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фермерського господарства «Вільховатка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форм Гарант» про стягнення 240030,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форм Гарант» (08153, Київська обл., м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 43, ідентифікаційний код 43004134) на користь Фермерського господарства «Вільховатка» (62620, Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с. Вільхуватка, вул. Гагаріна, буд. 10, ідентифікаційний код 34173293) 240030 (двісті сорок тисяч тридцять) грн 00 коп. основного боргу, 3600 (три тисячі шістсот) грн 45 коп. витрат зі сплати судового збору та 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, передбачених ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у строк, визначений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 08.07.2022.

Суддя О.О. Третьякова