Рішення

від 26.06.2022 по справі 916/3466/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3466/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: не вдалося з`єднатись в системі „ВКЗ;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Південно-Західна залізниця акціонерного товариства „Українська залізниця до приватного підприємства „Тойнбі про стягнення 1 024 800,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство „Українська залізниця в особі регіональної філії „Південно-Західна залізниця акціонерного товариства „Українська залізниця (далі по тексту АТ „Українська залізниця) звернулось до господарського суду із позовною заявою до приватного підприємства „Тойнбі (далі по тексту ПП „Тойнбі) про стягнення 1 024 800,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки та виконання робіт, укладеного в спрощений спосіб, в частині поставки обладнання та його встановлення.

ПП „Тойнбі не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65029, м. Одеса, вул. Княжеська, буд. 32, були повернуті суду у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ПП „Тойнбі про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

23.05.2019р. ПП „Тейкіт (ідентифікаційний код 39259689) було виставлено АТ „Українська залізниця рахунки №0000000069 на суму 256 000,00 грн., №0000000070 на суму 256 000,00 грн., №0000000071 на суму 256 000,00 грн., №0000000072 на суму 256 000,00 грн. для оплати вартості тормозних дисків та надання послуг щодо їх встановлення.

На підставі платіжних доручень №1235 від 25.06.2019р., №1427 від 25.07.2019р., №916061 від 09.08.2019р., №1467 від 01.08.2019р. АТ „Українська залізниця було перераховано на рахунок ПП „Тейкіт (ідентифікаційний код 39259689) грошові кошти у загальному розмірі 1 024 800,00 грн. При цьому, у графі призначення платежу вказано, що грошові кошти були перераховані позивачем за встановлення тормозних дисків згідно виставлених ПП „Тейкіт рахунків.

15.01.2020р. АТ „Українська залізниця звернулось до ПП „Тейкіт із листом №01-15/185, згідно якого позивач, посилаючись на перерахування грошових коштів у загальному розмірі 1 024 800,00 грн., просив невідкладно забезпечити поставку тормозних дисків та встановити їх на рейкові автобуси.

13.03.2020р. АТ „Українська залізниця звернулось до ПП „Тейкіт із листом №01-15/827, згідно якого позивач, посилаючись на перерахування грошових коштів у загальному розмірі 1 024 800,00 грн., повторно просив невідкладно забезпечити поставку тормозних дисків та встановити їх на рейкові автобуси.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2021р. вбачається, що 27.07.2020р. до реєстру було внесено запис про зміну найменування відповідача (ідентифікаційний код 39259689) на ПП „Тойнбі.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПП „Тойнбі про стягнення 1 024 800,00 грн., позивачем було наголошено про невиконання відповідачем договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, в частині поставки товару, що має наслідком наявність у позивача права вимагати повернення грошових коштів.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, положеннями ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. ч. 1,5 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов наступного висновку. Так, правочини між суб`єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов`язковим переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.

З урахуванням викладеного вище, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи рахунки-фактури від 23.05.2019р., виставлені ПП „Тойнбі, господарський суд доходить висновку, що між сторонами по справі було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порушення досягнутої домовленості ПП „Тойнбі не було поставлено та встановлено тормозні диски, незважаючи на звернення АТ „Українська залізниця із листами №01-15/185 від 15.01.2020р., №01-15/827 від 13.03.2020р., згідно яких позивач просив відповідача виконати прийняті на себе зобов`язання.

Відповідно до ч. 1- 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження поставки та встановлення ПП „Тойнбі тормозних дисків, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь АТ „Українська залізниця попередньої оплати у розмірі 1 024 800,00 грн. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених АТ „Українська залізниця позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених акціонерним товариством „Українська залізниця в особі регіональної філії „Південно-Західна залізниця акціонерного товариства „Українська залізниця до приватного підприємства „Тойнбі позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 024 800,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства „Тойнбі /65029, м. Одеса, вул. Княжеська, буд. 32; ідентифікаційний код 39259689/ на користь акціонерного товариства „Українська залізниця /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі регіональної філії „Південно-Західна залізниця акціонерного товариства „Українська залізниця /01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 40081221/ грошові кошти у розмірі 1 024 800,00 грн. /один мільйон двадцять чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 15 372,00 грн. /п`ятнадцять тисяч триста сімдесят дві грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 липня 2022 р.

Суддя С.П. Желєзна