Ухвала

від 06.07.2022 по справі 522/15398/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15398/21

Провадження № 2/522/551/22

УХВАЛА

07 липня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судових засідань Гаркуші Є. О.,

представника позивача адвоката Бикової О. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні заяву ОСОБА_1 прозабезпечення доказів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІКОН», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення доказів, в якій вона, з посиланням на положення ч. 1 ст. 116 ЦПК України, просить витребувати в Управлінні державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради у паперовому вигляді копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна у вигляді нежитлового приміщення офіс № 20 за адресою: АДРЕСА_1 та надати копії усіх документів, які слугували підставою для видачі на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на вищевказаний об`єкт.

В обґрунтування заяви ОСОБА_5 вказує, що 26.05.2010 між ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 укладено договір про передачу права вимоги в порядку дарування на об`єкт нерухомого майна у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 60,5 кв.м., офіс № 20, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя, у зв`язку з хворобою, померлий не отримав від забудовника увесь пакет документів, необхідних для реєстрації права власності, та відповідно, не зареєстрував свої права в установленому законом порядку. Дане майно є об`єктом спадщини. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 25.07.2021 вказане майно 17.10.2013 зареєстровано за ОСОБА_2 , підставою для реєстрації права власності є свідоцтво про право власності. Вважає, що наявність договору від 26.05.2010, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , предметом якого є вищевказане нерухоме майно, виключає законність прийняття рішення державним реєстратором про державну реєстрацію права за ОСОБА_2 та видачі на його ім`я свідоцтва про право власності на цей об`єкт та його державну реєстрацію, у зв`язку з чим у ОСОБА_2 були відсутні усі правові підстави для отримання у власність спірного об`єкта.

Посилаючись на необхідність у дослідженні матеріалів реєстраційної справи у паперовій формі щодо наявних у справі документів, які стали підставою для видачі на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на вищевказаний об`єкт, та неможливість подання даного доказу самостійно відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", просить подану заяву задовольнити.

У підготовчому засіданні представник позивача адвокат Бикова О.В. заяву підтримала та просила її задовольнити.

Дослідивши заяву про забезпечення доказів, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно доч.ч.1-3ст.116ЦПК України,суд зазаявою учасникасправи абоособи,яка моженабути статусупозивача,має забезпечитидокази,якщо єпідстави припускати,що засібдоказування можебути втраченийабо збиранняабо поданнявідповідних доказівстане згодомнеможливим чиутрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Згідно з вимогами пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18.

Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо).

Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.

Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Надавши юридичну оцінку заяві ОСОБА_1 про забезпечення доказів, з урахуванням викладених у ній обставин, суд дійшов висновку, що остання не відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 116 ЦПК України, оскільки не містить належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Таким чином, заявником не доведено підстав для забезпечення даних доказів у порядку статей 116-118 ЦПК України.

При цьому заявник не позбавлена можливості звернутися до суду з обґрунтованою заявою про витребування зазначених доказів у порядку статті 84 ЦПК України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 116 -118, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т. Ю. Федчишена