Рішення

від 06.07.2022 по справі 522/22852/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/22852/21

Провадження№2/522/174/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Суворової О.В.

за участі секретаря судового засідання Довгань Ж.А.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за невиконання умов договору,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Комбі» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за невиконання умов договору.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 20.04.2021 року між ТОВ «ФК «Комбі» та ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено кредитний договір №2776914407-019773 у формі електронного документу , відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 2500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк 14 днів, тобто до 04.05.2021 року. Однак, Відповідач не виконав умови взятого на себе зобов`язання, не погасив кредитну заборгованість та не сплачує проценти за користування кредитом, в зв`язку з чим, станом на 20 жовтня 2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 12347,72 грн., яка складається з: 2 500 грн. - заборгованості за кредитом, 9947,72 грн. - відсотки за користування кредитом.

Ухвалою суду від 01.12.2021 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Через неявку сторін, розгляд справи 28.12.2021 року був відкладений на 26.01.2022 року.

У судове засідання 26.01.2022 року сторони не з`явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. На електронну адресу суду 28.12.2021 р. від представника позивача адв. ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Доказів сповіщення відповідача у суду були відсутні, розгляд справи відкладено на 11.03.2022 року.

27.01.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача авд. Бойко Н.І. щодо розподілу судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, в якій остання просить стягнути з відповідача суму витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

09.06.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача - авд. Бойко Н.І. надійшла заява про розгляд справи без її участі.

У судове засідання 07.07.2022 року сторони не з`явились. Від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої просила справу розглядати за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання неодноразово сповіщався належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення, наявні в матеріалах справи, однак до суду не з`явився; заяв по суті та будь-яких клопотань до суду не заявляв.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1жовтня 2020року у справі №361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядкустатті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 223 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У відповідності до вимог ст. 268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення суду є 07.07.2022 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 20.04.2021 року між ТОВ «ФК «Комбі» та ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено кредитний договір №2776914407-019773 у формі електронного документу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 2500 грн., строком дії на 14 днів, тобто до 04.05.2021 року.(а.с.10-21).

Відповідно до графіку розрахунків до Договору позики №№2776914407-019773 розраховані суми процентів за користування позикою та термін повернення позики (а.с.22).

Згідно довідки ТОВ ФК «Елаєнс» ТОВ «ФК «КОМБІ» на підставі договору №2776914407-019773 про надання послуг з переказу грошових коштів підтверджено, що платежі успішно проведені в системі (а.с.24).

Відповідач отримав кредит шляхом перерахування коштів Позивачем на банківський картковий рахунок Відповідача за реквізитами його банківської картки, відкритої у АТ КБ «Приватбанк» за реквізитами картки № НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.

У подальшому, у зв`язку із порушенням Позичальником вимог договору про надання фінансового кредиту, зокрема щодо погашення заборгованості, кредитор ТОВ «ФК «Комбі» скористався правом, передбаченим умовами кредитного договору щодо стягнення грошових коштів в судовому порядку.

Оскільки, Відповідачем порушувалось зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування ними, що встановлені умовами кредитного договору, то згідно розрахунку заборгованості, наданому представником позивача, станом на 20 жовтня 2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 12347,72 грн., яка складається з: 2 500 грн.- заборгованості за кредитом, 9947,72 грн. - відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. ст.525,526,530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1048ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підписання договору про надання фінансового кредиту №2776914407-019773 від 20.04.2021 року є прямою та безумовною згодою відповідача на умови договору про надання фінансового кредиту №2776914407-019773 від 20.04.2021 року, а тому позов щодо стягнення 2500 гривні 00 копійки, як заборгованості за договором - є обґрунтованим і законним та підлягає задоволенню.

Також суд визнає такими, що відповідають умовам договору про надання фінансового кредиту вимоги щодо заборгованості 9947,72 грн. заборгованості за процентами, тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст.141ЦПКУкраїни з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 270 гривень 00 копійок, сплачений згідно платіжного доручення №540 від 24.11.2021 року.

Разом із позовною заявою представником позивача було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та суми витрат на професійну правничу допомогу.

27.01.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача адвоката Бойко Н.І. надійшла заява про розподіл судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, в якій остання просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Комбі» суму витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи у розмірі 5 000,00 грн.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно доч.8ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Згідно ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 р. у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

За роз`ясненнями п.20 постанови Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст.220 ЦПК (нова редакція 270 ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний суд зазначав, що у підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний правовий висновок щодо витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката міститься у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 та від 16.09.2019 у справі № 755/6702/16-а.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Разом ззаявою пророзподіл судовихвитрат від27.01.2022року,представником позивача булонадано Договірпро наданняправової допомогивід 31.08.2021року,Акт виконанихпослуг від15.11.2021року, за яким сума гонорару за надану правничу допомогу складає 5000,00 грн. та платіжне доручення №525 від 17.11.2021 року.

Згідно зазначеного Акту від 15.11.2021 року, вартість послуг за надану правничу допомогу, відповідно до Договору про надання правової допомоги, які позивач поніс внаслідок розгляду справи щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 та АО «Грищенко та партнери Одеса», позивачу було надані наступні послуги:

- підготовка та подання позовної заяви до Приморського районного суду м.Одеси щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 3000,00 грн.;

- участь в судових засіданнях (2 години) 2000,00 грн.

Згідно п.2.1.1 Договору про надання правової допомоги від 31.08.2021 року, Адвокатське об`єднання має право на оплату наданої за цим Договором правової допомоги.

Згідно п.3.2.3. Договору клієнт має право оплачувати правову допомогу у відповідності до умов розділу 4 Договору та витрати, необхідні для виконання його доручень.

Згідно п.4.2 Акти виконаних робіт та рахунки складає Адвокатське об`єднання та надаються Клієнту кожного місяця. Порядок передачі актів виконаних робіт та рахунків визначений п.9.5 цього Договору.

Згідно п.4.4 Клієнт зобов`язується оплатити рахунок протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку від Адвокатського об`єднання, якщо Сторони не домовилися про інше.

Згідно до п.9.5 передача Адвокатським об`єднанням актів та рахунків здійснюється шляхом передачі цих документів уповноваженому представнику Клієнта під розписку або шляхом направлення засобами поштового та факсимільного зв`язку або надіслання електронною поштою. Клієнт вважається таким, що отримав рахунок та Акт виконаних робіт у випадку передачі способами, що передбачені цим пунктом Договору.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Виходячи із системного аналізу Великої Палати, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними:

- відповідний договір про надання правової допомоги;

- розрахунок наданих послуг;

- детальний опис виконаних доручень клієнта;

- акт прийому-передачі виконаних робіт;

- платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом;

- інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ТОВ «ФК «Комбі» відповідно до п.9.5 Договору підписав Акт виконаних послуг, та відповідно до п.4.4. мав сплатити суму гонорару, зазначену в Акті протягом п`яти календарних днів з дня підписання Акту.

Згідно Акту виконаних робіт від 15.11.2021 року, підписанням даного акту підтверджується отримання коштів адвокатом від представника ТОВ «ФК «Комбі» Кузнецова Є.В. у розмірі 5 000 грн. за надання правової допомоги, зазначене також підтверджується платіжним дорученням №525 від 17.11.2021 року (а.с.105).

Суд вважає, що зазначена сума відшкодування відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 («East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 04 березня 2021 року по справі № 280/429/19.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Велика Палата ВС у своїй постанові від 19.02.2020р. по справі № 755/9215/15-ц роз`яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, тому твердження позивача є помилковими.

У справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/4242/15, зазначив, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.

Із заяви вбачається, що представник просить стягнути суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс внаслідок розгляду справи за надані нею позивачу наступні послуги:

- підготовка та подання позовної заяви до Приморського районного суду м.Одеси щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 3000,00 грн.;

- участь в судових засіданнях (2 години) 2000,00 грн.

Винагорода за виконані юридичні послуги складає 5000,00 грн.

Стороною відповідача будь-яких заперечень щодо заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. суду не надано.

Таким чином, суд вважає , що сума витрат частково відповідає критерію реальності та підлягає частковому задоволенню, оскільки суд вважає, що представник позивача не брав участь у судових засіданнях, а тому сума у розмірі 2000 грн. за послуги у виді участі в судових засіданнях не може бути стягнута з відповідача.

За викладених обставин суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заяви представника ТОВ «ФК «Комбі» адвоката Бойко Н.І., а тому вважає належним чином підтвердженими та обґрунтованими витрати позивача на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн., а отже вважає за можливе їх стягнути з ОСОБА_1 .

Відповідно дост. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,11,15-16, 203, 204, 526,530,533, 536, 545, 612,625,640,1046-1050 ЦК України, ст.ст.4,10-13, 19, 43,49, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 263, 265,268, 280-282, 352,354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Комбі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Комбі» (код ЄДРПОУ: 43369684, адреса: 65045, Одеська обл., місто Одеса, вул. Буніна, будинок 30) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №2776914407-019773 від 20.04.2021 року у сумі 12347,72грн. (дванадцять тисяч триста сорок сім гривень сорок сім гривень 72 копійок), з яких:

- 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) - заборгованість за тілом кредиту;

- 9847,72 грн. (дев`ять тисяч вісімсот сорок сім гривень 72 копійки) - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Комбі» (код ЄДРПОУ: 43369684, адреса: 65045, Одеська обл., місто Одеса, вул. Буніна, будинок 30) суму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Комбі» (код ЄДРПОУ: 43369684, адреса: 65045, м.Одеса, вул. Буніна, 30) понесені судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 07.07.2022 року.

Суддя О.В.Суворова