Рішення

від 29.06.2022 по справі 689/482/22

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/482/22

2/689/192/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

за участю: секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шкодяка І.А.,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дембіцького С.О.,

третьої особи на стороні відповідачів приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В.,

перекладача Аль-Яфаі Наср Мохамед Ахмеда,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталія Василівна, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС), про визнання недійсною довіреності, виданої приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталією Василівною від імені ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу № 6842/2021/2963256 від 4 грудня 2021 року транспортного засобу марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , укладений між продавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності продавця, та покупцем ОСОБА_3 ,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними. В позові зазначив, що він 20 серпня 2020 року одружився із ОСОБА_2 . В той же день між ним та ОСОБА_2 укладений шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Вавринчук О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1210. Відповідно до п. 3 вказаного Договору все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або Дружиною після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно придбане або набуте. 10 листопада 2020 року він придбав автомобіль Хюндай Соната, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Згідно умов шлюбного договору вказаний автомобіль належить йому на праві особистої власності. Згодом йому стало відомо, що 7 вересня 2021 року нотаріусом Стожик Н.В. посвідчена довіреність від його імені на вчинення дії ОСОБА_2 щодо розпорядження автомобіля марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Вказаним автомобілем він користувався особисто. Під час спільного проживання його дружина обманула його і сказала, що вона як законна дружина повинна мати доручення на автомобіль. Вона сказала, що зобов`язана мати доручення. В нього не було підстав не довіряти їй і він не думав, що вона може його обманути, оскільки таке доручення, з її слів, має видати нотаріус. У нього на батьківщині щодо майна діють суворі закони, у тому числі і шаріату, і він не міг допустити, що його дружина та нотаріус можуть щось зробити незаконне. Наміру віддавати чи давати у користування автомобіль він нікому не збирався. Ввівши таким чином його в оману, дружина привела його до нотаріуса Стожик Н.В., вказала на місце, де він має поставити свій підпис. Він є громадянином Республіки Ірак, його рідна мова курдська, він в Україні не навчався, а тому українську мову не розуміє; українські закони йому не відомі і він не може з ними вільно ознайомитися. Коли вони уклали шлюбний договір, то нотаріус переклала його на російську мову, якою він володіє краще за українську, надала прочитати цей договір за допомогою його знайомого перекладача. У тексті доручення про переклад та роз`яснення йому суті доручення нічого не зазначено, чим нотаріусом порушено пункт 10 глави 9 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Під час засвідчення нотаріусом Стожик Н.В. довіреності такі вимоги дотримані не були, він не розумів суть довіреності, перекладач присутнім не був, на зрозумілу йому мову довіреність перекладена не була, відмітки про це немає, а тому вважає таку довіреність недійсною. Взнавши про дійсну суть вказаної довіреності, 10 грудня 2021 року він звернувся до приватного нотаріуса Вавринчук О.М., яка за його заявою в той же день скасувала її. Протягом жовтня-листопада 2021 року відносини між ним та ОСОБА_2 почали псуватися і 4 грудня 2021 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу автомобіля Хюндай Соната з ОСОБА_3 . У такий спосіб ОСОБА_2 незаконно позбавила його право власності на автомобіль. 21 січня 2022 року ним нотаріусу Стожик Н.В. направлена заява з вимогою скасувати довіреність від 7 вересня 2021 року як таку, що суперечить його волі на час видачі, та яка посвідчена нотаріусом з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Повторна подача такої заяви була викликана тим, що він реально не розумів українську мову і не розумів усіх дій, які з ним вчиняли нотаріуси, окрім укладеного шлюбного договору, який йому був перекладений зрозумілою йому мовою.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив щодо задоволення заявлених позовних вимог. У відзиві зазначив, що позивачем не надано суду доказів вчинення правочину (договору купівлі-продажу транспортного засобу) під впливом обману. Другою підставою для визнання правочину недійсним, на думку позивача, є вчинення правочину під впливом насильства. Однак, позовна заява не містить час, місце та форму застосованого насильства. Зазначив також, що обман та вчинення правочину під впливом насильства є взаємовиключаючими обставинами і застосовуватись щодо одного правочину не можуть. Третьою підставою, яка передбачена статтею 232 ЦК України, на думку позивача, є вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Позивач уповноважив ОСОБА_2 на продаж автомобіля. Для чого і надав довіреність. Твердження позивача про необізнаність із змістом довіреності та незнання мови є надуманим, оскільки він володіє як українською, так і російськими мовами, які були мовами спілкування в їх сім`ї. 20 серпня 2020 року сторони уклали шлюбний договір, який позивачем не оспорюється. Проте, цей шлюбний договір укладався без перекладача, підписувався перекладачем українською мовою. Про уповноваження позивачем ОСОБА_2 , на продаж транспортного засобу та відсутність у останньої зловмисної змови з будь-ким свідчить те, що спірна довіреність була видана 07.09.2021р., а автомобіль був проданий лише 4 грудня 2021 року. Зазначений розрив в часі свідчить про відсутність умислу на зловмисні дії щодо автомобіля на момент посвідчення довіреності. ОСОБА_2 з метою реалізації транспортного засобу в соціальній мережі Instagram розмістила оголошення про його продаж. Публічність процесу реалізації автомобіля, розміщення оголошення на доступних для позивача майданчиках унеможливлював необізнаність останнього. Також вказує, що реалізацією майна, що належить позивачу, традиційно займалася ОСОБА_2 . Так, вона подавала оголошення та реалізовувала автомобіль Тойота та житловий будинок у м. Хмельницькому. Тобто, ОСОБА_2 діяла виключно в інтересах позивача.

Представник третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС), направив на адресу суду пояснення, в яких зазначив, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів єдиної інформаційної системи МВС власником транспортного засобу HYUNDAI SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , до 4 грудня 2021 року був ОСОБА_1 4 грудня 2021 року відносно автомобіля HYUNDAI SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6842/2021/2963256 та оформлений безпосередньо в сервісному центрі МВС (ТСЦ № 6842) у присутності адміністратора від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності серії НРК 949629 від 7 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначив, що дії працівників територіального сервісного центру № 6842 (на правах відділу) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) при здійсненні зазначеної вище реєстраційної дії є такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства України.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилася, належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 48, 118, 199-200).

Окрім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, який допитаний в якості свідка, повідомив суду, що з 20 серпня 2020 року перебував в зареєстрованому любі із ОСОБА_2 , який було розірвано 3-4 місяці тому. Також він уклав із відповідачкою ОСОБА_2 20.08.2020р. шлюбний договір, який посвідчувала приватний нотаріус в м. Хмельницькому. В нього є посвідка на постійне проживання в Україні. Іспит з української мови він не складав. Із дружиною вони спілкувалися за допомогою смартфонів (із функцією перекладача з арабської мови на російську і навпаки). Зазначив, що одного разу ОСОБА_2 сказала, що їй необхідна довіреність на керування транспортним засобом Хюндай Соната, яка є його власністю. 7 вересня 2021 року вони пішли до приватного нотаріуса в смт. Ярмолинці, оскільки дружина наполягала, щоб довіреність посвідчила нотаріус саме із смт. Ярмолинець. В свою чергу, дозвіл на продаж автомобіля він не надавав. В нотаріуса перекладача на арабську мову не було. Автомобіль Хюндай Соната зберігався в гаражі ОСОБА_2 , оскільки в м. Хмельницькому не було місця для зберігання транспортного засобу. Показав, що відразу після посвідчення довіреності 8 вересня 2021 року він виїхав за кордон, а повернувся в Україну лише 8 грудня 2021 року. Про відчуження його власного транспортного засобу ОСОБА_4 він дізнався в грудні 2021 року, коли у програмі «Дія» зникла інформація про свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Зазначив, що з того часу (грудень 2021 року) відносини між ним та його дружиною почали погіршуватися. Він не був підписаний на соціальну мережу дружини «Інстаграм». Ствердив, що житловий будинок в м. Хмельниькому та автомобіль Тойота саме він виставляв на продаж, а саме: попросив дружину, щоб вона подала заяву про продаж зазначеного майна. Повідомив, що в Україні він ходив до нотаріусів 3-4 рази. 7 вересня 2021 року він усвідомлював, що йде до нотаріуса, що має підписувати документи. Українську мову він не розуміє. Показав, що копію довіреності він отримав лише приблизно через три місяці, він ходив до нотаріуса зі своїм другом ОСОБА_5 . Також пояснив, що він не міг фізично отримати копію довіреності в період 15-20 вересня 2021 року, оскільки його не було в Україні. Показав, що він трішки розуміє російську мову. Довіреність від 7 вересня 2021 року на арабську чи російську мови йому ніхто не перекладав. Грошові кошти в сумі 339600 грн. відповідачка ОСОБА_2 йому не повертала. Уточнив суду, що дізнався про відчуження його власного автомобіля ОСОБА_4 4 грудня 2021 року, коли з додатку «Дія» у його смартфоні зникло свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Шкодяк І.А. позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що в серпні 2020 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений шлюб та шлюбний договір. З осені 2021 року шлюбні відносини між ними були припинені. Позивач не володіє українською мовою. Відповідно до умов шлюбного договору автомобіль Хюндай Соната є приватною власністю позивача і у цьому договорі зроблено посвідчувальний напис приватним нотаріусом Вавринчук О.М. про те, що усний переклад тексту шлюбного договору зроблено нотаріусом. Вважає, що приватним нотаріусом Стожик Н.В. порушено пункт 10 глави 9 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Зазначає, що ОСОБА_2 шляхом обману переконала позивача видати на її ім`я довіреність на розпорядження автомобілем, зазначивши, що вона необхідна їй для керування транспортним засобом. Крім цього, в довіреності невірно зазначено рік народження позивача «1987» замість «1986». Ствердив, що довіреність суперечить умовам шлюбного договору. 21 січня 2022 року позивач подав до приватного нотаріуса Стожик Н.В. заяву про скасування довіреності. Показав, що довіреність є недійсною з огляду на положення ст. ст. 204, 215, 231 ЦК України. На час укладення правочину (довіреності) позивач не хотів продавати власний автомобіль. У відповідності до вимог договору купівлі-продажу транспортного засобу та вимог чинного законодавства ОСОБА_2 зобов`язана була повернути грошові кошти, виручені за продаж автомобіля, позивачу. Відповідачка ОСОБА_2 ввела в оману позивача, оскільки повідомила останньому, що для керування транспортним засобом їй потрібна довіреність. Отже, довіреність суперечила волі довірителя. Зазначив, що позивач не володіє українською мовою, але підписується українською мовою., тому його волевиявлення при посвідченні довіреності не було вільним і не відповідало його волі. Ствердив, що про наявність обману відповідачем позивача свідчить хронологія подій: 7 вересня 2021 року позивач уповноважує відповідача розпоряджатися автомобілем Хюндай Соната; 8 вересня 2021 року позивач летить за кордон; 4 грудня 2021 року з додатку «Дія» у позивача зникає свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 8 грудня 2021 року позивач повертається в України; 10 грудня 2021 року позивач подає до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Вавринчук О.М. заяву про скасування довіреності від 07.09.2021р.; після цього звертається в поліцію в м. Хмельницькому із заявою про вчинення злочину (шахрайства); в січні 2022 року звертається за правовою допомогою до адвоката. Зазначені обставини свідчать про те, що у позивача не було наміру давати довіреність дружині на право розпорядження транспортним засобом. В судовому засіданні позивач пояснив, що навчився розписуватися в документах на українській мові. Позивач не був підписаний на соціальну мережу «Інстаграм» своєї дружини.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Дембіцький С.О. проти позову заперечив, пояснив суду, що за час шлюбних відносин між сторонами склалися фінансові зобов`язання, згідно яких відповідачка ОСОБА_2 займалася продажем майна, належного позивачу, а саме: автомобіля Тойота, автомобіля Хюндай та житлового будинку в м. Хмельницькому. Зазначив, що позивач видав відповідачці довіреність з метою реалізації автомобіля, оскільки мав намір виїхати за кордон. Відповідачка у своїх соціальних мережах 3 листопада 2021 року виставила оголошення про продаж автомобіля Хюндай Соната. Станом на даний час шлюб між ними розірваний. Стверджує, що прозорість дій відповідачки є явною і жодних доказів про обман позивач суду не представив, а також не зазначив, які саме неправдиві відомості відповідачка повідомила позивачу. Посвідчення довіреності на підставі обману є неможливою, оскільки це є одностороннім правочином. Метою посвідчення довіреності є продаж автомобіля. Зазначив, що у позивача є чималий досвід спілкування з нотаріусами. Крім цього, позивач підписується українськими літерами. Ствердив, що ОСОБА_2 діяла виключно в інтересах позивача і в перших числах грудня 2021 року передала останньому 12300 доларів США, які вона отримала від продажу транспортного засобу. Ціна продажу транспортного засобу погоджувалася між ними в усній формі. Водночас, зазначив, що розписку позивач не писав про отримання грошових коштів, оскільки вони на той час проживали однією сім`єю. Грошові кошти відповідачка повернула до 10 грудня 2021 року в смт. Ярмолинцях. Перед цим позивач перебував за кордоном і уповноважував відповідачку подавати оголошення про продаж його особистого майна. Зокрема, відповідачка продала автомобіль Тойота, належний позивачу, а житловий будинок ні. Також зазначив, що станом на даний час відповідачка автомобілем не користується. Пояснив, що ОСОБА_2 не повідомляла позивачу неправдивих відомостей при посвідченні довіреності, тому у діях ОСОБА_2 обману не було. Відповідачка допомагала позивачу у відчуженні його майна, розміщувала оголошення в мережі «Інстаграм». Зазначив, що оголошення про продаж автомобіля Хюндай розміщене 3 листопада 2021 року, а довіреність посвідчена 7 вересня 2021 року, що свідчить про відсутність умислу на обман позивача. Позивач має досвід співпраці з нотаріусами, оскільки 3-4 рази до них звертався і розписувався на українській мові. Позивача ніхто не заставляв надавати довіреність на право розпорядження автомобілем. Пояснив, що скріншоти, які містяться в матеріалах справи (а.с. 74-78) зроблені ним, оскільки в той час відповідачка ОСОБА_2 перебувала за кордоном. Відповідачка скинула зазначені скріншоти йому на застосунок «Вайбер», а він, в свою чергу, їх роздрукував.

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталія Василівна пояснила суду, що 7 вересня 2021 року в обідню пору до неї зайшли: позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 та ще одна особа. Позивач захотів посвідчити довіреність. Тоді вона та позивач залишилися в кабінеті віч-на-віч і вона на російській мові запитала у нього мету посвідчення довіреності. Він відповів на російській мові, що хоче посвідчити довіреність на керування транспортним засобом. Вона роз`яснила останньому різницю між розпорядженням та керуванням автомобілем, а також повідомила, що для керування транспортним засобом потрібне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Її секретар передивилися їхні документи та перевірила дієздатність. Після цього позивач розписався у довіреності. Через деякий час позивач знову прийшов до неї в офіс і отримав ксерокопію довіреності. 10 грудня 2021 року прийшло повідомлення, що довіреність скасована приватним нотаріусом Вавринчук О.М. Зазначила, що в довіреності від 07.09.2021р. нею допущена описка, а саме: невірно зазначено рік народження позивача 1987 р.н., замість 1986 р.н. Ствердила, що спілкувалася з позивачем на російській мові. Станом на даний час позивач не звертався із заявою про виправлення описки. Зазначила, що перекладача на російську мову не потрібно. Їй не відомо, чи передавала відповідачка грошові кошти позивачу. З приватним нотаріусом Вавринчук О.М. вона не спілкувалася. Також пояснила, що перекладача з російської мови на українську не потрібно. Позивач особисто надав їй свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Волевиявлення позивача було вільним і відповідало його волі. Позивач та відповідачка ОСОБА_2 виходили з копією довіреності на вулицю приблизно на 10 хвилин. Другий раз, коли позивач приходив за копією довіреності, то за скасування довіреності мови не було. Позивач був ознайомлений із змістом довіреності. Вона зрозуміла, що позивач розумів значення довіреності. За продаж свого транспортного засобу, ОСОБА_4 , позивач нічого не говорив.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що знає позивача з 2018 року та перебуває із ним в дружніх відносинах. Позивач завжди звертався до нього із проханням допомоги у підготовці документів. При укладанні шлюбного договору він також був присутній. Шлюбний договір був укладений приблизно 2 роки тому і він перекладав ОСОБА_1 умови шлюбного договору з російської мови на арабську. Про довіреність від 7 вересня 2021 року на право розпорядження автомобілем позивач йому нічого не говорив, лише сказав, що дружина продала його автомобіль. Також позивач йому повідомив, що надавав довіреність з єдиною метою керування автомобілем його дружиною. Як йому говорив позивач, грошові кошти за автомобіль відповідачка йому не передавала. Ібрагім не говорив йому, що збирається продавати свій транспортний засіб ОСОБА_4 . Позивач українську мову не знає, а російською спілкується погано. Він разом із позивачем приходили до представника позивача адвоката Шкодяка І.А. Також суду повідомив, що на акті виконаних робіт від 2 червня 2022 року стоїть підпис ОСОБА_1 . Крім цього, вказав, що у разі написання позивачем розписки про отримання грошових коштів за продаж автомобіля він був би присутній на прохання позивача. Ствердив суду, що позивач не збирався продавати автомобіль Хюндай Соната. Автомобілем марки Тойота керував позивач.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, допитавши позивача в якості свідка, допитавши свідка ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити.

Судом встановлено, що 20 серпня 2020 року між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , укладено шлюб. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 6 зворот). Того ж дня, 20 серпня 2020 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюбний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Вавринчук О.М. Зазначена обставина підтверджується копією шлюбного договору (а.с. 5). 10 листопада 2020 року позивач придбав автомобіль Хюндай Соната, д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначена обставина підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 108-109, 164-165). Довіреністю від 7 вересня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , уповноважив відповідача, ОСОБА_2 , розпоряджатися належним йому на праві власності автомобілем марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що видана приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталією Василівною. Ця обставина підтверджується копією довіреності (а.с. 6, 61 зворот, 102, 133). 4 грудня 2021 року між продавцем, ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності продавця, та покупцем, ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу № 6842/2021/2963256 транспортного засобу марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Зазначений договір оформлений та підписаний в сервісному центрі № 6842 РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області в присутності адміністратора. Ця обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу від 4 грудня 2021 року (а.с. 7). Довіреність на право розпорядження зазначеним автомобілем, яка посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В. 7 вересня 2021 року, скасована за заявою позивача, підпис якого був посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Вавринчук О.М. від 10 грудня 2021 року за реєстраційним № 1398 (а.с. 9). Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином Республіки Ірак. Ця обставина підтверджується копією паспорта позивача (а.с. 138-140). Згідно паспорту позивач 8 вересня 2021 року виїхав за кордон, а повернувся в Україну 8 рудня 2021 року. Зазначена обставина також підтверджується копією паспорта позивача (а.с. 138-140).

1.Перша позовна вимога позивача.

Відповідно до п. 4 шлюбного договору від 20 серпня 2020 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, яке буде придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною після укладення даного договору є особистим майном і належить на праві особистої власності тому з Подружжя, на чиє ім`я воно було придбане або набуте (а.с. 5).

Згідно частини 2 статті 97 Сімейного кодексу України сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Отже, у відповідності до припису п. 4 шлюбного договору та ч. 2 ст. 97 СК України транспортний засіб марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , є особистою приватною власністю позивача, ОСОБА_1 .

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб .

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. А приписом частин 1 і 3 статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 1003 Цивільного кодексу України передбачає, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно ч. 1 статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до п. 3 статті 1006 ЦК України повірений зобов`язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення. А частина 3 статті 1007 ЦК України передбачає, що довіритель зобов`язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв`язку з виконанням доручення.

Пунктом 10 глави 9 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено: якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, якою вона володіє.

Судом встановлено, що у довіреності від 7 вересня 2021 року, що посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталією Василівною, відсутній посвідчувальний напис про переклад тексту довіреності на мову, якою володіє позивач, а саме: курдську або російську. Це свідчить про те, що позивачу текст довіреності ні нотаріусом, ні перекладачем у письмовій або в усній формі не перекладався.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або у письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Отже, на підставі досліджених судом письмових доказів та допиту свідків, суд приходить до переконання, що між сторонами: (позивачем) та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений усний договір доручення, на підставі якого була видана довіреність 7 вересня 2021 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що довіреність від 7 вересня 2021 року посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталією Василівною з порушенням пункту 10 глави 9 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Так, приписом ч. 1 ст. 230 ЦК України встановлено: якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин справи, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їх існування.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного ведення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, суд приходить до висновку, що у діях відповідачки ОСОБА_2 був умисел на обман позивача при вчиненні правочину (договору доручення), про що свідчить не повідомлення відповідачем ОСОБА_2 справжньої причини укладення правочину, тобто укладення договору купівлі-продажу автомобіля і неповернення грошових коштів позивачу після укладення цього Договору. Тобто, відповідачка ОСОБА_2 при посвідченні довіреності (договору доручення) замовчала наявність цих обставин, а саме: того факту, що для керування транспортним засобом не потрібна зазначена довіреність на право розпорядження автомобілем, а також про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу автомобіля і неповернення грошових коштів позивачу, що є порушенням пункту 3 частини 1 статті 1006 ЦК України, згідно якої повірений зобов`язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення

Так, згідно приписів підпунктів а, б п. 2.1. Правил Дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб. Довіреність на право розпорядження автомобіля в цьому переліку відсутня.

Тобто, для керування транспортним засобом наявність довіреності на право розпорядження автомобілем не є обов`язковою.

Крім цього, суд приходить до переконання, що посвідчення довіреності (договору доручення) без згоди та без відома власника майна (позивача) підтверджується тією обставиною, що довіреність на право розпорядження зазначеним автомобілем, яка посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В. 7 вересня 2021 року, скасована за заявою позивача, підпис якого був посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Вавринчук О.М. від 10 грудня 2021 року за реєстраційним № 1398, тобто відразу через 6 днів після укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу. Ця обставина свідчить також про те, що позивач не мав наміру продавати належний йому на праві власності транспортний засіб (а.с. 7-9).

Таким чином, оскільки довіреність від 7 вересня 2021 року посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталією Василівною з порушенням пункту 10 глави 9 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, а також внаслідок введення позивача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, тому її необхідно визнати недійсною на підставі ч. 1 ст. 203; ч. 1 ст. 215; ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

2.Друга позовна вимога позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно припису ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Про відсутність волевиявлення в учасника правочину (договору купівлі-продавжу транспортного засобу від 4 грудня 2021 року) позивача, ОСОБА_1 , свідчить, крім цього, ще та обставина, що грошові кошти в розмірі 339600 грн. у відповідності до припису п. 3 статті 1006 ЦК України повірений ( ОСОБА_2 ) довірителю ( ОСОБА_1 ) не передала. Ця обставина підтверджується показаннями позивача ОСОБА_1 , допитаного в якості свідка.

Суд приходить до висновку про те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу був укладений без згоди та без відома власника майна (позивача), свідчить також та обставина, що довіреність на право розпорядження зазначеним автомобілем, яка посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В. 7 вересня 2021 року, скасована за заявою позивача, підпис якого був посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Вавринчук О.М. від 10 грудня 2021 року за реєстраційним № 1398, тобто відразу через 6 днів після укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу (а.с. 7-9).

Отже, оскільки довіреність є недійсною з моменту її вчинення (посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у зв`язку з цим позивач не уповноважував ОСОБА_2 укладати договір купівлі-продажу транспортного засобу 6842/2021/2963256 4 грудня 2021 року, тому волевиявлення позивача, ОСОБА_1 , на укладення договору купівлі-продажу автомобіля не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Крім цього, відповідачка ОСОБА_2 ввела позивача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, а саме: не передання грошових коштів в розмірі 339600 грн., які вона отримала як продавець від покупця ОСОБА_3 . У зв`язку з цим, зазначений договір потрібно визнати недійсним на підставі ч. 3 ст. 203; ч. 1 ст. 215; ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

3.Стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , 21 січня 2022 року уклав угоду (договір) про надання правової допомоги з адвокатом Шкодяком Ігорем Антоновичем. Ця обставина підтверджується копією договору про надання правової допомоги від 21 січня 2022 року. Відповідно до п. 9 Договору про надання правової допомоги за цим договором розмір гонорару за домовленістю сторін визначений у розмірі 28725 грн. А згідно квитанцій до прибуткового касового ордера № 3 від 21 січня 2022 року позивач сплатив адвокату Шкодяку І.А. 14100 грн., згідно прибуткового касового ордера № 7 від 11 травня 2022 року позивач сплатив адвокату Шкодяку І.А. 8775 грн.; згідно прибуткового касового ордера № 8 від 1 червня 2022 року позивач сплатив адвокату Шкодяку І.А. 5 850 грн. Відповідно до акту виконаних робіт від 2 червня 2022 року за виконання договору Замовник оплатив Адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 28725 грн.

Адвокат також надав опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачу. Згідно цього Опису: узгодження правової позиції по справі 1 година; підготовка матеріалів, направлення заяв і запитів 3 години; написання позовної заяви 3 години; збір доказів по обґрунтуванню позовних вимог, для забезпечення позову (ознайомлення з матеріалами заяви, отримання дублікату, збирання інших доказів 2 години; підготовка додатків до позовної заяви 1 година; формування позовної заяви, виготовлення її копій по кількості учасників 30ь хвилин; здача позовної заяви до суду через відділення у зв`язку з оплатою судового збору 1 година 30 хвилин; підготовка документів, їх відправка сторонам у ході підготовчої частини судового процесу 3 години; участь у судовому розгляді справи по суті - по фактичній кількості. Загальний час, витрачений на надання правничої допомоги, склав не менше 20 годин.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А частина 6 статті 137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно припису ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Дембіцький С.О. клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката не подавав. Не подали таких клопотань і відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Отже, суд приходить до висновку про те, що із відповідачів необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28725 грн., а саме: по 14 362 грн. 50 коп. з кожної на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

1.Інші доводи позивача щодо застосування норм права.

У своїй позовній заяві позивач посилається на застосування ст. ст. 231-232 Цивільного кодексу України, тобто вчинення правочину під впливом обману та під впливом насильства, а також в результаті зловмисної домовленості представника однієї із сторін з другою стороною.

Мотиви суду щодо незастосування цих норм ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч. 2 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А частина 1 статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

1) Згідно ч. 1 ст. 231 Цивільного кодексу України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними» при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (статті 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятися як стороною правочину, так і іншою особою як щодо іншої сторони, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Під час судового розгляду позивач та його представник не надали суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення правочинів (договору доручення та договору купівлі-продажу) під впливом фізичного та психічного тиску.

2) Частиною 1 статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Позивач та його представник в судовому засіданні не надали суду будь яких належних і допустимих доказів наявності умислу в діях представника вчинення правочину всупереч інтересам довірителя а також наявність домовленості представника позивача ( ОСОБА_2 ) з другою стороною (відповідача ОСОБА_7 ) і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя ( ОСОБА_1 ).

Таким чином, вимоги ст.ст. 231, 232 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

2. Твердження представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дембіцького С.О. щодо незастосування норм права, що викладені у відзиві, та зазначені під час судового розгляду.

1) Твердження адвоката Дембіцького С.О. про те, що до даних правовідносин необхідно застосувати вимоги абз. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними», який зазначає, що норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів, суд до уваги не бере та відхиляє.

Так, відповідно до припису ч. 3 ст. 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

А статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або у письмовій (електронній) формі.

Частиною 1 статті 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. А згідно ч. 3 ст. 206 цього Кодексу правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Виходячи із системного аналізу Глави 68. Доручення (статті 1000-1010 ЦК України), суд приходить до переконання, що не передбачено обов`язкове укладення договору доручення в письмовій формі, а також його нотаріальне посвідчення.

Суд приходить до висновку, що зазначена довіреність є одностороннім правочином. Водночас, згідно вимог статей 1006 та 1007 Цивільного кодексу України передбачені обов`язки як повіреного, так і довірителя. А статтями 1000, 1001 1002, 1005 ЦК України передбачені права повіреного та довірителя.

Судом достеменно встановлено (з показань свідка позивача ОСОБА_1 ), що відповідачка ОСОБА_2 ввела позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: посвідчення довіреності не на керування транспортним засобом, що згідно чинного законодавства не є обов`язковою умовою для законного керування транспортним засобом, а посвідчення довіреності на право розпорядження автомобілем.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Таким чином, в даному випадку положення абз. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними», який зазначає, що норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів, носить рекомендаційний характер і не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

2) Доводи представника ОСОБА_2 про те, що відповідачка (його довірителька) діяла лише в інтересах позивача спростовуються тією обставиною, що грошові кошти в сумі 339600 грн., яка вона отримала від покупця ОСОБА_8 , позивачу передані не були. Ця обставина підтверджується показаннями свідка ОСОБА_1 .

Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_2 діяла виключно в інтересах позивача і в перших числах грудня 2021 року передала останньому 12300 доларів США, які вона отримала від продажу транспортного засобу, суд до уваги не бере та відхиляє, оскільки згідно п. 3.1. Договору купівлі-продажу від 04.12.2021р. ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 не 12300 доларів США, а 339600 гривень.

3) Щодо посилання представника відповідача адвоката Дембіцького С.О. у відзиві про незастосування до спірних правовідносин вимог ст. ст. 231, 232 ЦК України щодо визнання правочинів недійсними (вчинення особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи; вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною), то суд відхилив та не взяв до уваги зазначені доводи позивача та його представника з цього приводу.

4) Твердження представника відповідача адвоката Дембіцького С.О. у відзиві про обізнаність позивача із змістом довіреності та знання ним як української, так і російської мови, які були мовами спілкування в їх сім`ї, суд розцінює критично та не бере до уваги.

Так, в судовому засіданні допитаний в якості свідка позивач повідомив суду, що він вільно арабською мовою та непогано володіє російською мовою. Українську мову він не знає, під час життя в Україні він розуміє значення лише деяких слів.

5) Доводи адвоката Дембіцького С.О. про те, що 20 серпня 2020 року сторони уклали шлюбний договір, який позивачем не оспорюється, і зазначений шлюбний договір укладався без перекладача, підписувався українською мовою, - суд відхиляє.

Пунктом 10 глави 9 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено: якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, якою вона володіє.

Як вбачається із шлюбного договору від 20.08.2020р., який укладений між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 , текст зазначеного Договору викладений українською мовою. Зокрема, згідно припису пункту 10 глави 9 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Вавринчук О.М. Зроблено посвідчувальний напис, згідно якого усний переклад договору з української мови та російську мову зроблено нею, нотаріусом (а.с. 5 зворот). Водночас, у спірній довіреності від 7 вересня 2021 року, що посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В., такий посвідчувальний напис відсутній, що свідчить про відсутність перекладу вказаної довіреності позивачу на російську мову.

6) Твердження представника відповідачки адвоката Дембіцького С.О. про те, що відсутність у його довірительки зловмисної змови з будь з ким на продаж транспортного засобу свідчить те, що довіреність була видана 07.09.2021р., а автомобіль був проданий лише 04.12.2021р., і що зазначений розрив в часі свідчить про відсутність умислу на незаконні дії щодо автомобіля на момент посвідчення довіреності, не впливають на встановлені судом обставини справи і не можуть слугувати доказом правомірності посвідчення довіреності та укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Зазначені доводи представника суд розцінює критично та відхиляє, оскільки позивач відразу, як тільки дізнався про продаж транспортного засобу 4 грудня 2021 року, 8 грудня 2021 року прибув до України, а 10 грудня 2021 року скасував вищевказану довіреність. До того ж, відповідачка ОСОБА_2 не повернула позивачу грошові кошти в сумі 339600 грн., які вона отримала за продаж транспортного засобу від ОСОБА_3 , адже власником зазначеного автомобіля був саме позивач.

7) Посилання представника ОСОБА_9 на ту обставину, що його довірителька з метою реалізації транспортного засобу в мережі Інстаграм розмістила оголошення про його продаж і тому публічність процесу реалізації автомобіля, розміщення оголошення на доступних для позивача майданчиках, унеможливлював необізнаність останнього; реалізацією майна, що належить позивачу, традиційно займалася ОСОБА_2 , вона подавала оголошення та реалізовувала автомобіль Тойота та житловий будинок в м. Хмельницькому, - є необґрунтованим.

Так, суд розцінює критично та відхиляє зазначені доводи, оскільки значний розрив в часі між посвідченням довіреності 7 вересня 2021 року та укладанням договору купівлі-продажу автомобіля 4 грудня 2021 року не свідчить про відсутність умислу в діях ОСОБА_2 на продаж належного на праві власності автомобіля позивачу та неповернення йому грошових коштів за проданий автомобіль. До того ж, як показав в судовому засіданні позивач, він попросив відповідачку допомогти з продажем його власного житлового будинку в м. Хмельницькому та автомобіля Тойота. Дозволу на розміщення оголошення про продаж (розпорядження) його власним автомобілем Хюндай Соната він відповідачці ОСОБА_2 не надавав.

3. Мотиви відхилення пояснень третьої особи на стороні відповідачів приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В.

1) Пояснення приватного нотаріуса про те, що позивач під час посвідчення довіреності 7 вересня 2021 року на її запитання відповів на російській мові, що хоче посвідчити довіреність на право керування транспортним засобом; вона роз`яснила останньому різницю між розпорядженням та керуванням автомобілем, а також повідомила, що для керування транспортним засобом потрібне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, - суд до уваги не бере та відхиляє.

Так, з цього приводу ні відповідачами, ні третьою особою не надано з цього приводу жодних належних і допустимих доказів, а позивач в судовому засіданні категорично ствердив, що йому ні приватний нотаріус, ні інші особи зміст довіреності не перекладали на російську чи арабську мови.

2) Пояснення третьої особи приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Н.В. в судовому засіданні 30 червня 2022 року про те, що копію довіреності від 7 вересня 2021 року вона надала позивачу на його прохання через тиждень (орієнтовно з 15 по 20 вересня 2021 року) нічим не підтвердженні.

Водночас, як встановлено судом, позивач з 8 вересня 2021 року по 8 грудня 2021 року перебував за межами України.

Таким чином, необхідно визнати недійсною довіреність від 7 вересня 2021 року, видану приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталією Василівною від імені ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 6842/2021/2963256 від 4 грудня 2021 року транспортного засобу марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який укладений між продавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності продавця, та покупцем ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 2 статті 141 КПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. А згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`ясти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, за позовну вимогу майнового характеру (визнання недійсним договору купівлі-продажу) позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 396 грн. Ця позовна вимога позивача задоволена повністю, тому відповідачі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) мають сплатити судовий збір на користь позивача в сумі по 1698 грн. з кожного. За позовну вимогу немайнового характеру (визнання недійсною довіреності) позивач мав б сплатити судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп., однак він не сплатив. Зазначена позовна вимога задоволена повністю, тому відповідач ОСОБА_2 має сплатити судовий збір на користь держави в сумі 992 грн. 40 коп.

Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1696 грн., а на користь держави - 992, 40 грн. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1696 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Визнати недійсною довіреність від 7 вересня 2021 року, видану приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Стожик Наталією Василівною від імені ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 6842/2021/2963256 від 4 грудня 2021 року транспортного засобу марки HYUNDAI моделі SONATA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який укладений між продавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності продавця, та покупцем ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; посвідка на постійне проживання № НОМЕР_6 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 362 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; посвідка на постійне проживання № НОМЕР_6 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 362 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; посвідка на постійне проживання № НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 1 696 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; посвідка на постійне проживання № НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 1 696 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 8 липня 2022 року.

Суддя А.В. Кульбаба