Постанова

від 29.06.2022 по справі 595/1855/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/1855/21Головуючий у1-йінстанції Тхорик І.І. Провадження № 22-ц/817/494/22 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

секретаря - Панькевич Т.І.

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бучачагрохлібпром на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року, ухвалене суддею Тхорик І.І. (повний текст рішення складений 24 березня 2022 року) у цивільній справі №595/1855/21 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Бучачагрохлібпром про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими та повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Я.С., звернувся в суд з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» (далі ТОВ «Бучачагрохлібпром»), в якому просить припинити дію договорів оренди землі укладених 23 липня 2014 року між ним та відповідачем щодо земельної ділянки площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649 та земельної ділянки площею 3,3267 га кадастровий номер 6121287400:01:002:0652 та повернути вказані земельні ділянки йому, як власникові.

В обґрунтування позову позивач вказує, що є власником двох земельних ділянок площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649 та площею 3,3267 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0652, що підтверджується Витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.06.2014. 23 липня 2014 року між ним та відповідачем було укладено два договори оренди вищевказаних земельних ділянок, строк дії яких становив 5 років. Реєстрація договорів оренди була проведена 05.02.2016. Ще до закінчення терміну оренди земельних ділянок, а також і після його закінчення позивач, не маючи наміру в подальшому продовжувати договір оренди земельних ділянок із ТзОВ «Бучачагрохлібпром» неодноразово звертався до керівника підприємства, щоб останній не проводив на його земельних ділянках будь-яких робіт у зв`язку з тим, що він не бажає продовжувати строк дії договору оренди з даним орендарем, а виявив бажання обробляти свої земельні ділянки сам. Не отримавши від керівництва ТзОВ «Бучачагрохлібпром» жодної відповіді на його усні звернення, позивач 31.03.2021 та 07.04.2021 звертався із письмовими заявами до керівника ТзОВ «Бучачагрохлібпром» про небажання продовжувати строк оренди земельних ділянок. Також, на адресу ТзОВ «Бучачагрохлібпром» ним було направлено електронні листи від 22.04.2021, 25.04.2021 та 11.05.2021. На жодне його звернення товариство не відреагувало та жодної відповіді не дало, при цьому товариство земельними ділянками користуватись так і не припинило, а використовує їх по даний час. Вказує, що 25.10.2021 його адвокат Кметик Я.С. звернувся із адвокатським запитом до ТзОВ «Бучачагрохлібпром» з проханням надати інформацію, на підставі чого в період з 05.02.2021 по даний час підприємство продовжує користуватись зазначеними земельними ділянками, проте відповідь на адвокатський запит так і не надійшла. Зазначає, що зі сторони орендаря ТзОВ «Бучачагрохлібпром» на адресу позивача не надходило жодних листів щодо бажання продовжувати договір оренди земельних ділянок, а відтак вважає, що за таких умов договори оренди землі від 23.07.2014, укладені між ним та відповідачем на строк 5 років втратили свою чинність, а відповідач в свою чергу, не маючи жодних правових підстав, всупереч вимогам ст.33 ЗУ «Про оренду землі», ст.319 ЦК України, перешкоджає вільному володінню, користуванню та розпорядженню своїм майном та в незаконний спосіб продовжує використовувати його земельні ділянки.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими та повернення земельних ділянок власнику задоволено.

Визнано договір оренди земельної ділянки, площею 2,9246 га, яка розташована в межах Старопетликівської сільської ради (кадастровий номер 6121287400:01:002:0649), укладений 23 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Бучачагрохлібпром», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 лютого 2016 року за №13131157, припиненим.

Визнано договір оренди земельної ділянки, площею 3,3267 га, яка розташована в межах Старопетликівської сільської ради (кадастровий номер 6121287400:01:002:0652), укладений 23 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Бучачагрохлібпром», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 лютого 2016 року за №13130726, припиненим.

Зобов`язано ТзОВ «Бучачагрохлібпром» повернути земельні ділянки, площею 2,9246 га та 3,3267 га, які розташовані в межах Старопетликівської сільської ради (кадастровий номер 6121287400:01:002:0649 та кадастровий номер 6121287400:01:002:0652) власнику - ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТзОВ «Бучачагрохлібпром» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1816,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТзОВ Бучачагрохлібпром подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема зазначає, що згідно з п.8 договору оренду землі від 23 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ Бучачагрохлібпром, цей договір укладений на 5 років, з урахуванням ротації культур. Якщо протягом 30 денного строку до закінчення договору жодна зі сторін не заявила про його припинення договір вважається продовжений на той же строк на тих же умовах.

Посилаючись на ст. 126-1 Земельного кодексу України зазначає, що поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Оскільки, строк дії договорів оренди на земельних ділянок позивача спливав 05 лютого 2021 року, з врахуванням умов п. 8 договору, Орендодавець повинен був заявити про припинення договору до 05 лютого 2021 року.

Законом визначено спеціальну процедуру для виключення з Державного реєстру інформації про поновлення договору оренди землі, що є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Зокрема, статтею 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

Також зазначає, що статтею 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону № 340-ІХ від 05.12.2019 року, яка набула чинності 16 січня 2020 року), не передбачено те, що правила визначені цією статтею поширюються на договори оренди землі, укладені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", на відміну від ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Вказує, що позивач звернувся до Орендаря із листами про припинення договорів оренди лише 31 березня 2021 року та 07 квітня 2021 року, що свідчить про те, що він мав можливість належним чином оформити відмову від продовження строку дії договорів оренди землі, але не реалізував своє право на таку відмову.

Посилаючись на ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України вказує, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підписанням договорів оренди земельних ділянок Позивач (Орендодавець) погодився з умовою п. 8 Договору про те, що сторони, крім умов передбачених ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», встановлюють додаткову умову щодо поновлення строку дії договору, відповідно до якої «.. .якщо протягом 30 денного строку до закінчення договору жодна із сторін не заявила про його припинення договір вважається продовжений на той же строк на тих же умовах». Жодних заперечень щодо даної умови, протягом дії договору, не заявлено, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (строк дії: на п`ять років, з правом пролонгації), договір оренди не визнано недійсним та відповідає вимогам ЗУ "Про оренду землі".

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик Я.С. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Вказує, що до закінчення терміну оренди земельних ділянок, а також і після його закінчення позивач, не маючи наміру в подальшому продовжувати договори оренди земельних ділянок із ТзОВ «Бучачагрохлібпром» неодноразово звертався до керівника підприємства щоб останній не проводив на його земельних ділянках будь-яких робіт у зв`язку з тим, що він не бажає продовжувати строку дії договору оренди з даним орендарем, а виявив бажання обробляти свої земельні ділянки сам.

Крім того вказує, що у відповідності до розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України «Про оренду землі» Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Зазначає, що оскільки зі сторони орендаря ТзОВ «Бучачагрохлібпром» на адресу позивача не надходило жодних листів з відповідними додатками договорів оренди землі про умови договору оренди земельних ділянок щодо бажання продовжувати договір оренди земельних ділянок, тому Договори оренди землі від 23 липня 2014 року укладені між позивачем та відповідачем на строк 5 років втратили свою чинність, а відповідач в свою чергу не маючи жодних правових підстав, всупереч вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст.319 ЦК України перешкоджає вільному володінню, користуванню та розпоряджанню своїм майном та в незаконний спосіб продовжує використовувати земельну ділянку позивача.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, викладених у ній. Додатково пояснив, що товариство не направляло позивачу повідомлення про наміри укласти надалі договір оренди на новий строк та йому невідомо про те чи звертався ОСОБА_1 до керівництва товариства про небажання продовжувати орендні відносини.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні, на підставі наступного.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.

Як встановлено судом, у відповідності до свідоцтв про право на спадщину за заповітом серії НАА 146996 та серії НАА 146997, виданих державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори 12.06.2014, на підставі заповіту посвідченого секретарем Старопетликівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області 27.02.2000, зареєстрованого в реєстрі за №41, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видані свідоцтва, складається з земельної ділянки, площею 3,3267 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0652 та земельної ділянки, площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Старопетликівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, державна реєстрація яких проведена 05.02.2002 Старопетликівською сільською радою.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.06.2014, індексний номер витягів 22903735 та 22905523, земельні ділянки площею 3,3267 га та 2,9246 га , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номера 6121287400:01:002:0652, 6121287400:01:002:0649 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 657 та 659, що видані 12.06.2014 державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Тернопільської області Максимович Л.В., перебувають у приватній власності ОСОБА_1 .

23.07.2014 між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки та ТзОВ «Бучачагрохлібпром» укладено договір оренди належних на праві приватної власності ОСОБА_1 земельних ділянок площею 2,9246 га, (кадастровий номер 6121287400:01:002:0649) та 3,3267 га (кадастровий номер 6121287400:01:002:0652).

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ «Строк дії договору» вищевказаних договорів оренди землі, сторони погодили строк його дії на 5 років, з урахуванням ротації культур. Якщо протягом 30 денного строку закінчення договору жодна із сторін не заявила про його припинення договір вважається продовжений на той же строк, на тих же умовах.

Розділом ІV «Орендна плата» вказаних Договорів оренди землі, сторони погодили розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, порядок її виплати та форму оплати.

Так, орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі, в розмірі, що становить 1158,79 грн на рік, 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Оренда плата вноситься у такі строки з 20 жовтня по 25 грудня кожного року з каси орендаря. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до розділу VІI «Умови повернення земельної ділянки» Договорів оренди, орендар взяв на себе зобов`язання, серед іншого повернути орендодавцю земельну ділянку після припинення дії договору.

Розділом XIІ «Зміна умов договору і припинення його дії» Договорів оренди передбачено наступне. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Тернопільської області Максимович С.В. 05.02.2016 року, індексний номер документа 52680135 та 52682278 наявний запис про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6121287400:01:002:0652 та з кадастровим номером 6121287400:01:002:0649, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дата державної реєстрації 05.02.2016 строком на 5 років з правом пролонгації. Орендар - ТзОВ «Бучачагрохлібпром», орендодавець - ОСОБА_1 .

Згідно заяв №1706/10 та №1707/10 від 31 березня 2021 позивач ОСОБА_1 звертався до директора ТзОВ «Бучачагрохлібпром» ОСОБА_3 з проханнями не обробляти земельну ділянку, площею 3,3267 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0652 та земельну ділянку, площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649, оскільки буде обробляти такі одноосібно.

Крім того, ОСОБА_1 звертався із заявою до директора ТзОВ «Бучачагрохлібпром» Попіля К.Я. і 07 квітня 2021 року в якій просив договори від 23.07.2014 року про оренду землі площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649, та 3,3267 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0652, вважати припиненими; укласти договір про припинення оренди та акт прийому-передачі вказаної ділянки.

20 травня 2021 року ОСОБА_1 повторно звертався до керівництва ТзОВ «Бучачагрохлібпром» із листом, згідно якого вказує про те, що ним направлено на адресу ТзОВ «Бучачагрохлібпром» дві заяви (31.03.2021 та 07.04.2021) про припинення договору оренди земельних паїв. Також, він три рази направляв на адресу товариства електронні листи-нагадування (22.04.2021, 25.04.2021 та 11.05.2021). У зв`язку з цим, просив припинити ігнорування його звернень.

Як вбачається із адвокатського запиту за вих.№35-ц/з від 25.10.2021, адвокат Кметик Я.С., з метою підготовки документів для звернення ОСОБА_1 до суду у зв`язку з порушенням його права користування своєю власністю, у відповідності до вимог ст. 20-24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», звернувся до ТзОВ «Бучачагрохлібпром» із проханням надати наступну інформацію та копії документів, а саме: інформацію на підставі чого в період з 05.02.2021 по даний час підприємство користується земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай), за кадастровими номерами: 6121287400:01:002:0649, 6121287400:01:002:0652, які належать на праві власності ОСОБА_1 ; чи проводилась товариством перереєстрація договору оренди зазначених вище ділянок, якщо так, то коли, та надати копії таких документів; чи надавались товариством відповіді на заяви ОСОБА_1 від 20.05.2021року, 31.03.2021 року та 07.04.2021 року, якщо так, просив повідомити коли та надати копії таких листів.

Згідно історії по картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ «Райфайзен Банк» № НОМЕР_1 за період з 01.11.2021 по 30.11.2021, 11 листопада 2021 року на зарплатну картку ОСОБА_1 відбулось зарахування коштів у сумі 22000,00 грн. Деталі транзакції: інші платежі на з/п картки.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що саме на орендаря покладається обов`язок з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору. При цьому суд, встановивши, що п`ятирічний термін дії договорів оренди землі завершився, визнав такі договори припиненими.

Разом з тим, колегія суддів з таким рішенням погоджується не в повній мірі.

Так, судом першої інстанції було правильно вирішено застосувати до спірних правовідносин законодавство, чинне на час укладення договорів про оренду землі від 23.07.2014 між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, та ТзОВ «Бучачагрохлібпром», щодо оренди належних на праві приватної власності ОСОБА_1 земельних ділянок, площею 2,9246 га. (кадастровий номер 6121287400:01:002:0649) та 3,3267 га. (кадастровий номер 6121287400:01:002:0652), які знаходяться на території Старопетликівської сільської ради.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий суд, згідно абзацу 4 Розділу ІХ Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, на які у своєму відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі посилається відповідач, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами чинними на момент їх укладення.

Вказані норми законодавства набрали чинності 16.01.2020 згідно із Законом України №340-Х від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у той час як договори оренди землі між сторонами укладені у 2014 році, державна реєстрація яких проведена 05.02.2016. Таким чином, посилання апелянта на вказані обставини й необхідність застосування до спірних правовідносин ст.32-2 ЗУ «Про оренду землі» та ст.126-1 ЗК України є безпідставними.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону України «Про оренду землі».

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такого висновку дійшла у своїй постанові від 22 вересня 2020 року у справі №313/350/16-ц Велика палата Верховного Суду.

Крім того Велика палата також зазначила, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі. І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, з вказаного вище рішення Великої Палати слід дійти висновку, що саме на орендаря покладається обов`язок повідомляти орендодавця щодо наміру поновлення договору оренди землі.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що орендар не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною другою статті 33 зазначеного Закону, повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про недотримання відповідачем процедури поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

За приписами ст.31 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Встановивши, що строк дії договору оренди землі не поновлено і він припинився, суд першої інстанції, в силу вказаних вище вимог Закону, обґрунтовано прийняв рішення про зобов`язання ТзОВ Бучачагрохлібпром повернути позивачу земельні ділянки, що також передбачено п.2.1 Договору оренди землі.

Разом з тим, на думку колегії суддів, рішення суду щодо визнання договору оренду землі припиненим є безпідставним та підлягає скасуванню в цій частині, з огляду на наступне.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 статті 16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У той же час позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання припиненими договорів оренди землі з тих підстав, що термін дії даних договорів завершився та не був продовженим.

У своїй постанові від 05 лютого 2020 року справа №914/393/19 Верховний Суд звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що способу захисту у формі визнання договору припиненим цивільне законодавство не передбачає, а встановлює в якості такого способу можливість зміни або припинення правовідношення судом (а не визнання судом відсутнім права), який зокрема може бути реалізований шляхом розірвання договору в судовому порядку, що має інший правовий зміст.

Верховний Суд також звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 2 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України).

У той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Заявлений же у даній справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення договору в силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, яке вже захищено законом.

У зв`язку з цим, оскаржуване рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову про визнання договорів від 23.07.2014 року припиненими.

Що стосується доводів апелянта з приводу виконання позивачем п.8 договорів оренди землі від 23 липня 2014 року, згідно з яким, якщо протягом 30 денного строку до закінчення договору жодна із сторін не заявила про його припинення договір вважається продовжений на той же строк на тих же умовах, то слід зазначити наступне.

Законом України №340-Х від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» доповнено ЗУ Про оренду землі ст. 32-2, внесено зміни в ст. 33 цього Закону, в ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та доповнено ЗК України ст. 126-1 (вказані норми законодавства набрали чинності 16.01.2020 року). Згідно абзацу 4 розділу ІХ перехідних положень ЗУ Про оренду землі правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами чинними на момент їх укладення. Оскільки ст. 33 ЗУ Про оренду землі, яка регулювала питання поновлення договорів оренди землі на час їх укладення зобов`язувала орендодавця повідомляти орендаря про заперечення у поновленні договору оренди лише у разі повідомлення орендарем про наміри укладення договору оренди на новий строк, то відсутність письмового заперечення орендодавця щодо припинення договору у зв`язку з ненаправленням орендарем повідомлення про наміри не дає підстав для висновку про поновлення договорів на той же строк на тих же умовах.

Посилання апелянта на те, що ст. 26 ЗУ«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону № 340-ІХ від 05.12.2019 року, яка набула чинності 16 січня 2020 року), не передбачено те, що правила визначені цією статтею поширюються на договори оренди землі, укладені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", на відміну від ст. 126-1 Земельного кодексу України не спростовують висновків суду, оскільки спеціальним законом, який передбачає поновлення договорів оренди землі є ЗУ Про оренду землі, а не ЗУ«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про необґрунтованість чи незаконність рішення місцевого суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними. Залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00№23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції під час ухвалення рішення повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 389-390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ТзОВ Бучачагрохлібпром задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2021 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання договорів оренди від 23 липня 2014 року, укладених між ОСОБА_1 та ТзОВ Бучачагрохлібпром про оренду земельних ділянок, площею 2,9246 га. та 3,3267, які розташовані в межах Старопетликівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області з кадастровими номерами 6121287400:01:002:0649 та 6121287400:01:002:0652 відповідно, припиненими, скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні даних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 5 липня 2022 року.

Головуюча: Бершадська Г.В.

Судді: Гірський Б.О.

Хома М.В.