Рішення

від 07.07.2022 по справі 600/6754/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2022 року м. Чернівці Справа № 600/6754/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МКЮВ до Державної митної служби України в особі Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю МКЮВ (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної митної служби України в особі Одеської митниці, в якому, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, просить: визнати протиправним та скасувати рішення №UA500020/2021/000059/2 від 18.09.2021 Одеської митниці Державної митної служби України в особі уповноваженого співробітника Відділу митного оформлення № 1 митного поста Одеса ОСОБА_1 , яким було скориговано митну вартість товару № 1 з 2,3962 долара США до 4,01 долара США за 1 кг вантажу нетто та товару № 2 з 2,9736 долара США до 4,01 долара США за 1 кг вантажу нетто.

В обґрунтування позову позивач вказував про відсутність у відповідача правових підстав для коригування митної вартості товару. Зокрема, позивач зазначав, що при перевезенні вантажів морським транспортом, для запобігання ризику втрати оригіналів коносаментів, сторони міжнародного ділового товарообороту можуть використовувати повідомлення TELEX RELEASE, яке підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту (BILL OF LADING), оскільки оригінал переданий перевізнику в порту відправки. Тобто, проставлення на примірнику коносаменту штампу TELEX RELEASE, який був поданий відповідачу для митного оформлення вантажу, посвідчило факт передання оригіналів коносаменту представнику перевізника, що, на думку позивача, звільняє його від обов`язку отримання оригіналу коносаменту. Крім цього, позивач вважає, що він не був зобов`язаний виділяти вартість перевезення товару з огляду на те, що поставка здійснювалась на умовах CFR, за яких таке виділення не робиться. Поряд з цим, поставка товару проводилась продавцем і була включена в загальну вартість товару.

Також позивач вказав, що згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту, який був наданий відповідачу для здійснення митного оформлення товару, ціна на товар включала в себе маркування та упаковки товару. Інших документів, які б підтверджували включення даного показника у загальну вартість товару, законодавство не передбачає. Інших витрат на перевезення вантажу позивач не мав. Зазначено, що відповідачу були надані всі документи, які стосувалися вартості перевезення заявленого до митного оформлення вантажу.

Посилання вiдповiдача на розбіжність в сумі платежу за договором і вартості поставленої за даною митною декларацією продукції пояснюється тим, що поставка товару здійснювалася в межах виконання одного замовлення в договором, загальна вартість якого складала 39453,00 долара США. У зв`язку із певними проблемами пакувального характеру відправник не зміг завантажити весь замовлений товар в один контейнер і був змушений відправити його двома, на доказ чого надано митну декларацію вiд 06.10.2021 року з вiдповідними додатками на другу частину товару, який був поставлений наземним транспортом. Враховуючи, що оплата за поставлений товар у вiдповiдностi до положень п. 3.2. Додаткової угоди № 2 вiд 20 червня 2021 року до зовнішньоекономічного контракту № 8 вiд 26.09.2019 року здійснюється нашим підприємством на умовах передоплати в розмiр не менше 70% вартості замовленого товару, позивачем і була сплачена одним платежем вказана сума.

У наданих платіжних документах на виконання вимог чинного законодавства та міжнародних правил оплати в міжнародній торгівлі зазначені всі необхідні реквізити, які дозволяють чітко і недвозначно ідентифікувати товар, за який проводиться оплата. Водночас позивач посилався на зовнішньоекономічний контракт, який є підставою для проведення оплати, яка не була би проведена банком у випадку порушення ним будь-яких вимог законодавства.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Державна митна служби України в особі Одеської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) подала до суду відзив, в якому вказувала, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, не підлягають задоволенню. У відзиві відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UА500020/2021/211793 від 17.09.2021 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: саме: надано платіжне доручення на товари від 05.08.2021 на суму 28949,2 дол. США, що не вiдповiдає сумі інвойсу: 25196 дол. США.

Оскільки в поданих документах разом з митною декларацію містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи які підтверджують митну вартість товарiв, то зазначені обставини у відповідності до п. 2 3. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Неподання документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення №UA500020/2021/000059/2 від 18.09.2021, яким скориговано митну вартість товару № 1 з 2,3962 долара США до 4,01 долара США за 1 кг вантажу нетто та товару № 2 з 2,9736 долара США до 4,01 долара США за 1 кг вантажу нетто.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував права та законних інтересів позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

18.09.2021 ТОВ Діамантекс на користь одержувача ТОВ МКЮВ подано митному органу митну декларацію №UА500020/2021/ з метою митного оформлення товару: меблі дерев`яні, для столової, частково у розібраному стані, стіл обiдний для столової кімнати - 150шт. у 420 карт. коробах. Виробник: ESOU (LANGFANG) IMPORT AND EXPORT TRADE COMPANY LIMITED. Торговельна марка: немає даних. Країна виробництва: Китай; меблі для сидіння з металевим каркасом, оббиті, стілець для сидіння - 292шт. у 98 карт. коробах. Виробник: ESOU (LANGFANG) IMPORT AND EXPORT TRADE COMPANY LIMITED. Торговельна марка: немає даних. Країна виробництва: Китай.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт 26.09.2019 № 8 з додатками, рахунок-фактура (інвойс) від 28.06.2021 №KIN06-1, коносамент від 07.05.2021 № SHWS221061329 та інші документи.

Як стверджує відповідач та видно з оскаржуваного рішення, відповідач прийшов до висновку, що подані документи містять розбіжності щодо відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, до митниці подано платіжне доручення на товари від 05.08.2021 на суму 28949,20 дол. США, що не відповідає сумі іннвойсу 25196 дол. США. Враховуючи також спрацювання АСУР форми митного контролю щодо можливого заниження митної вартості на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, відповідачем повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів (за наявності) для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копія митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарiв, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

18.09.2021 позивачем надано лист № 18/09 від 18.09.2021, в якому повідомлено про неможливість надання інших документів щодо заявленої митної вартості товарів.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, посадовою особою митного органу складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2021/00594.

За результатами розгляду митної декларації, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000059/2 від 18.09.2021, яким було скориговано митну вартість товару № 1 з 2,3962 долара США до 4,01 долара США за 1 кг вантажу нетто та товару № 2 з 2,9736 долара США до 4,01 долара США за 1 кг вантажу нетто.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши свідків, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VІ (далі Митний кодекс України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи видно, що 18.09.2021 ТОВ Діамантекс на користь одержувача ТОВ МКЮВ подано митному органу митну декларацію №UА500020/2021/ з метою митного оформлення товару: меблі дерев`яні, для столової, частково у розібраному стані, стіл обiдний для столової кімнати 150 шт. у 420 карт. коробах. Виробник: ESOU (LANGFANG) IMPORT AND EXPORT TRADE COMPANY LIMITED. Торговельна марка: немає даних. Країна виробництва: Китай; меблі для сидіння з металевим каркасом, оббиті, стілець для сидіння - 292шт. у 98 карт. коробах. Виробник: ESOU (LANGFANG) IMPORT AND EXPORT TRADE COMPANY LIMITED. Торговельна марка: немає даних. Країна виробництва: Китай.

На виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з вказаною декларацією ТОВ Діамантекс було надано до митного органу такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 28.06.2021 №KIN06-1; коносамент (Bill of lading) від 07.05.2021 № SHWS221061329; пакувальний лист б/н від 28.06.2021; навантажувальний документ (Bordereau) від 15.09.2021 № 48202; сертифікат про походження товару 21С21328А0397/00085R від 28.07.2021; банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.08.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Доповнення №1) від 17.07.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Доповнення №2) від 20.06.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №8 від 26.09.2019; договір про надання послуг митного брокера від 15.09.2021; копію митної декларації країни відправлення № 0202202120000444932 від 02.07.2021; митна декларації, якою було відмовлено у випуску товарів UA500020.2021.211793 від 17.09.2021.

Надання вказаних документів підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00594.

Дослідженням рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000059/2 від 18.09.2021 встановлено, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт 26.09.2019 № 8 з додатками, рахунок-фактура (інвойс) від 28.06.2021 №KIN06-1, коносамент від 07.05.2021 № SHWS221061329 та інші документи.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що враховуючи не спростування поданими документами виявлених розбіжностей та не надання на вимогу митниці будь-яких додаткових документів, не спростування виявленої розбіжності, відповідач прийшов до висновку, що основний метод визначення митної вартості не може бути застосований. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, однак наявна інформація про визнану митницею митну вартiсть подібних (аналогічних) товарів, тому відповідно до ст. ст. 59, 60 МКУ можливо застосувати метод за ціною договору подібних (аналогічних) товарів. Між фіскальним органом та декларантом було проведено письмову консультацію стосовно обрання методу визначення митної вартості. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАIС Держмитслужби та встановлено, що мінімальний рівень митної вартостi подiбних (аналогічних) товарів є більшим: наприклад, стосовно заявленого у митній декларації наприклад, стосовно заявленого у митній декларації товару № 1: за МД № UA209160/2021/10548 від 17.09.2021 року на рівні 4,01 дол. США за 1 кг нетто, та за товаром № 2: за МД № UA500130/2021/209080 від 16.09.2021 року на рівні 4,01 дол. США за 1 кг нетто.

Під час розгляду справи по суті, відповідачем не надано жодних доказів щодо проведення консультацій з приводу обрання методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом.

Оскільки в документах, які були надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією містилися розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також враховуючи неподання декларантом витребуваних митницею додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів, відповідач прийшов до висновку про наявність підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Так, згідно п. 3.2. Додаткової угоди № 2 вiд 20.06.2021 року до зовнішньоекономічного контракту № 8 вiд 26.09.2019 року передплата здійснюється покупцем в розмірі 70% вартості замовленого товару, остаточна заборгованість оплачується не пізніше через 1 рік, після одержання товару.

Розбіжність в сумі платежу за договором і вартості поставленої за даною митною декларацією продукції позивачем пояснюється тим, що поставка товару здійснювалася в межах виконання одного замовлення за вищезазначеним договором, загальна вартість якого складала 39453,00 долара США. Вiдкориговані інвойси на суми 25196,00 доларів США та 14284,00 доларів США підтверджуються матеріалами справи. За попереднім загальним інвойсом від 20.06.2021 року вартість замовленого за договором товару була визначена сторонами в розмірі 41356,00 доларів США. Проте в подальшому через те, що товар не вмістився до одного контейнеру, сторони договору вирішили розділити поставку на дві операції, що підтверджується митною декларацією вiд 06.10.2021 року iз вiдповiдними додатками на другу частину товару, який був поставлений наземним транспортом. Враховуючи, що оплата за поставлений товар у відповідності до положень п 3.2. Додаткової угоди № 2 до вiд 20.06.2021 до зовнішньоекономічного контракту № 8 вiд 26.09.2019 року повинна здiйснюватися позивачем на умовах передоплати в розмірі не менше 70% вартості замовленого товару, позивачем і була сплачена одним платежем вказана сума.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про вартість оцінюваного товару.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням того, що на підтвердження оплати за товар декларантом було надано усі платіжні документи разом з митною декларацією, відповідно до яких зауважень щодо наявності в них недоліків або сумнівів у здійсненні позивачем оплати за товар відповідачем не встановлено, суд вважає, що такі документи повністю узгоджуються з умовами оплати згідно з укладеним між сторонами контрактом і спростовують твердження митного органу щодо їх неподання, які наведені в оскарженому рішенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Щодо доводів митниці про те, що декларантом не долучено виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, суд зазначає, що прайс-листи виробника товару не є обов`язковим документом.

Продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності.

Разом з тим, суд звертає увагу на постанову від 23.10.2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Відтак, суд дійшов висновку, що витребування прайс-листа, який немає відношення до митного оформлення товару по конкретній господарській операції є недоречним.

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із проведеним аналізом баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАIС Держмитслужби України.

Разом з тим, суд не може перевірити вказані дані за відсутністю такої інформації в матеріалах справи.

В порушення вимог ч. 2 ст. 77 та ст. 162 КАС України відповідач не обґрунтував та не надав до суду докази на підтвердження своїх заперечень, а також правомірності оскаржуваного рішення.

Згідно до приписів п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну у митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення позивачем надавались документи на підтвердження митної вартості товару, що переміщається через митний кордон України.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАIC Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Необхідно зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (EAIC) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вiльного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на iнформацiї ЄАIС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Також необхідно врахувати, що в ЄАІС ДФС України вiдсутня iнформацiя про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всiх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

З огляду на викладене, декларантом при зверненні до митного органу щодо оформлення партії товару було надано усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару і не містять розбіжностей, що вливають на їх визначення. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів щодо повноти і достовірності заявлених числових показників митної вартості.

Окрім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості КТЗ почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх використання. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.

Як вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, в митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У відзиві відповідач стверджував, що митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № 8 від 26.09.2019 згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Окрім того, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно із ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

З аналізу оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем застосовано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без обґрунтування неможливості застосування кожного із попередніх методів.

Аналогічні висновки Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 804/1755/17 та від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020.

Так, метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товару не відповідає вимогам Митного кодексу України, не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумніву у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та не викладено фактів, які вплинули на таке коригування.

Тому, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

З вказаних підстав, суд визнає протиправним та скасовує рішення №UA500020/2021/000059/2 від 18.09.2021 про коригування митної вартості товару.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи по суті відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення. Тому позов підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, позов задоволено, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257, 262 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України №UA500020/2021/000059/2 від 18.09.2021 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю МКЮВ за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю МКЮВ (м. Чернівці, вул. Будівельників, буд. 26-А, кв. 54, код ЄДРПОУ 42098457);

відповідач Одеська митниця Держмитслужби (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43333459).

Суддя В.К. Левицький