Постанова

від 04.07.2022 по справі 640/22762/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22762/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Аверкова В.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

при секретарі Хмарській К.І.

за участю:

представника відповідача: Осадчого О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкер Хілл» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкер Хілл» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Банкер Хілл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Банкер Хілл») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2021 року № 00247630704.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2022 року в задоволенні значеного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 25.02.2021 року № 3342/26-15-07-04-02, від 01.03.2020 року № 3641/26-15-07-04-02 та № 3642/26-15-07-04-02, виданих ГУ ДПС у м. Києві, та наказу відповідача від 11.02.2021 року №1261-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Банкер Хілл» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні, за грудень 2020 року, у податковій декларації від 20 січня 2021 року № 9370145805 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку.

За фактом вказаної перевірки, податковим органом складений акт перевірки від 15.03.2021 року № 20781/26-15-04- 02/39538491 (далі по тексту - акт перевірки).

За висновками акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), за грудень 2020 року на суму 4 255 711 грн.

05.04.2021 року ГУ ДПС у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення № 00247630704, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, яким ТОВ «Банкер Хілл» зменшено розмір від`ємного значення на суму 4 255 711 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).

За результатом адміністративного оскарження, рішенням ДПС України від 23 червня 2021 року № 14033/01/99-00-06-01-02-06 оскаржуване ППР - залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані ППР протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час проведення перевірки, позивачем не надано контролюючому органу, відповідно до положень пункту 44.6 статті 46 ПК України, первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Лендком-Симонів» та підтверджуючих документів здійснення господарської діяльності, до моменту прийняття оскаржуваного ППР.

Також судом першої інстанції зазначено, що надані ТОВ «Банкер Хілл» первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ «Лендком-Симонів» до суду, під час розгляду даної справи, не є в розумінні положень статей 72, 73, 75, 76 КАС України належними, достатніми, достовірними доказами, що підтверджують здійснені господарські операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тобто, у разі виявлення контролюючим органом недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків та якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту контролюючий орган, з урахуванням положень підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України має право призначити документальну позапланову перевірку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Банкер Хілл» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні, за грудень 2020 року, у податковій декларації від 20 січня 2021 року № 9370145805 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку.

Згідно із пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

ТОВ «Банкер Хілл» допущено контролюючий орган до здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про законність проведення перевірки підприємства позивача.

Дослідивши матеріали справи та для вирішення даного спору по суті, колегія суддів апеляційної інстанції має встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем з його контрагентом - ТОВ «Лендком-Симонів», мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Так, 04.11.2020 року між ТОВ «Банкер Хілл» та ТОВ «Лендком-Симонів» (далі по тексту - контрагент позивача) був укладений договір купівлі-продажу № БКХ041120/009 (додаток № 9).

За умовами вказаного договору, контрагент зобов`язувався передати у власність позивача кукурудзу, у кількості 1874 т. +/- 5% за вибором позивача, за ціною 3895,56 грн. за одну тону, крім того 779,11 грн. ПДВ, а позивач зобов`язався оплатити поставку продукції.

Також, за умовами договору купівлі-продажу № БКХ041120/009 від 04 листопада 2020 року (п. 5.1. Договору) поставка ріпаку здійснювалася ТОВ «Лендком-Симонів» до орендованого позивачем складу (Тернопільська обл., Лановецький р-н, с. Грибова, вул. Лози. 42-А).

Оренда зазначеного складу здійснюється позивачем на підставі договору № Ю051020/68 від 05 жовтня 2020 року складського зберігання і надання послуг з приймання, сушки, очищення та відвантаження сільськогосподарських культур (додаток № 105). За фактом надання послуг оренди в листопаді-грудні 2020 року орендодавцем ТОВ «КЛОВ» були складені акти здачі-приймання робіт: № Л0000000298 від 31 грудня 2020 року на суму 2 793 079,09 грн., крім того ПДВ 558 615,82 грн.; № Л0000000242 від 30 листопада 2020 року на суму 4 977 194,17 грн., крім того ПДВ 995 438,83 грн.

Крім того, орендодавцем ТОВ «КЛОВ» були виписані податкові накладні про надання послуг зі зберігання зерна з детальним переліком номенклатури послуг № 484 від 30 листопада 2020 року на суму з ПДВ 5 972 633,00 грн. (зареєстрована в ЄРПН), та № 253 від 31 грудня 2020 року на суму 3 351 694,91 грн. (зареєстрована в ЄРПН).

Поставка кукурудзи за договором купівлі-продажу № БКХ041120/009 від 04 листопада 2020 року здійснювалася ТОВ «Лендком-Симонів» шляхом здійснення переоформлення наявної на складі кукурудзи, яка була передана ТОВ «Лендком-Симонів» на зберігання до складу відповідно до реєстрів ТТН, ТТН та складських квитанцій.

На підтвердження передачі кукурудзи позивачу надано:

- акт приймання-передачі № ЛК000000127 від 04 листопада 2020 року (600 т.) та складську квитанцію № 716 від 04 листопада 2020 року;

- акт приймання-передачі № ЛК000000128 від 04 листопада 2020 року (600 т.) та складську квитанцію №717 від 04 листопада 2020 року;

- акт приймання-передачі №ЛК000000129 від 04.11.2020 року (674 т.) та складську квитанцію №718 від 04.11.2020 року;

За фактом передачі кукурудзи ТОВ «Лендком-Симонів» складено та зареєстровано податкові накладні, а позивачем здійснено оплату поставленої кукурудзи, на підтвердження чого надані копії платіжних доручень.

У подальшому купівля кукурудзи була відображена позивачем у податковій звітності та бухгалтерських документах, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2020 року та випискою по рахунку 281.

16.12.2020 року між позивачем та ТОВ «Лендком-Симонів» був укладений договір купівлі-продажу №БКХ161220/015, за яким ТОВ «Лендком-Симонів» зобов`язалося передати у власність позивача кукурудзу у кількості 2 755 т. +/- 5% за вибором позивача, за ціною 5 583,33 грн. за одну тону, крім того 1116,67 грн. ПДВ, а позивач зобов`язався оплатити поставку продукції.

За умовами договору купівлі-продажу № БКХ161220/015 від 16 грудня 2020 року (пункту 5.1. Договору) поставка ріпаку здійснювалася ТОВ «Лендком-Симонів» до орендованого позивачем складу (Тернопільська обл. Лановецький р-н, с. Грибова, вул. Лози, 42-А).

Оренда зазначеного складу здійснюється позивачем на підставі договору №Ю051020/68 від 05.10.2020 року складського зберігання і надання послуг з приймання, сушки, очищення та відвантаження сільськогосподарських культур.

За фактом надання послуг оренди в листопаді-грудні 2020 року орендодавцем ТОВ «Клов» були складені акти здачі-приймання робіт: № Л0000000298 від 31 грудня 2020 року на суму 2 793 079,09 грн., ПДВ 558 615,82 грн.; № Л0000000242 від 30 листопада 2020 року на суму 4 977 194,17 грн., ПДВ 995 438,83 грн. (додаток № 105).

Також, орендодавцем ТОВ «КЛОВ» були виписані податкові накладні про надання послуг зі зберігання зерна з детальним переліком номенклатури послуг № 484 від 30 листопада 2020 року на суму з ПДВ 5 972 633,00 грн. (зареєстрована в ЄРПН), та № 253 від 31 грудня 2020 року на суму 3 351 694,91 грн. (зареєстрована в ЄРПН).

Поставка кукурудзи за договором купівлі-продажу №БКХ161220/015 від 16 грудня 2020 року здійснювалася ТОВ «Лендком-Симонів» шляхом здійснення переоформлення вже наявної на складі кукурудзи, яка була передана ТОВ «Лендком-Симонів» на зберігання до складу відповідно до реєстрів ТТН та складських квитанцій.

Так, на підтвердження передачі кукурудзи позивачем надано:

- акт приймання-передачі №ЛК000000208 від 16 грудня 2020 року (500 т.) та складську квитанцію №1050 від 16 грудня 2020 року;

- акт приймання-передачі №ЛК000000209 від 16 грудня 2020 року (500 т.) та складську квитанцію №1051 від 16.12.2020 року;

- акт приймання-передачі № ЛК000000210 від 16 грудня 2020 року (500 т.) та складську квитанцію № 1052 від 16 грудня 2020 року;

- акт приймання-передачі № ЛК000000211 від 16 грудня 2020 року (500 т.) та складську квитанцію № 1053 від 16 грудня 2020 року;

- акт приймання-передачі №ЛК000000212 від 16 грудня 2020 року (500 т.) та складську квитанцію №1054 від 16 грудня 2020 року;

- акт приймання-передачі №ЛК000000213 від 16 грудня 2020 року (255 т.) та складську квитанцію №1055 від 16.12.2020 року.

За фактом передачі кукурудзи ТОВ «Лендком-Симонів» складено та зареєстровано податкові накладні, а позивачем здійснено оплату поставленої кукурудзи, що підтверджується платіжними дорученнями.

У подальшому купівля кукурудзи була відображена позивачем у податковій звітності та бухгалтерських документах, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2020 року.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових положень дає підстави суду апеляційної інстанції дійти висновку, що у платника податку наявний обов`язок вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством та забезпечити їх зберігання.

При цьому, у разі втрати первинних документів у платника податків наявний обов`язок щодо відновлення втрачених документів та повідомлення письмово контролюючий орган у п`ятиденний строк з дня такої події за місцем обліку в порядку, встановленому ПК України для подання податкової звітності.

Окрім цього, пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Так, надаючи правову оцінку оскаржуваним ППР, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Так, в акті перевірки ТОВ «Лендком-Симонів», стан платника 0 (платник податків за основним місцем обліку), 1703 ГУ ДПС у Рівненській області (Гощанський р-н), вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, статутний фонд - 40,00 тис. грн.., штатна чисельність працівників - 15 осіб.

Згідно поданого Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів і винограду у 2020 році (форма №29-сг) ТОВ «Лендком-Симонів» посівна площа під кукурудзу на зерно (код рядка 0110) - 366 га., обсяг виробництва - 38 492,22 ц. (3 849,22 т.).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом правомірно встановлено, що згідно проведеного аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «Лендком-Симонів» протягом сезону урожаю 2020 року (виписані та зареєстровані накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з 01.01.2020 по день написання акта перевірки) продано сільськогосподарської продукції (кукурудза 3 кл.) в розмірі 16 140,5 т.

Згідно даних врожайності за 2020 рік по Рівненській області (місце реєстрації та проведення господарської діяльності ТОВ «Лендком-Симонів») по даним https://latifundist.com/urozhaj-online-2020 врожайність кукурудзи становить 72,80 ц/га. Тобто, для вирощення кукурудзи 3 кл. в кількості 16 140,5 т. в Рівненській області необхідно земельні площі (рілля) в розмірі 880,24 га.

Вищезазначені факти свідчать про те, що ТОВ «Лендком-Симонів» не мало змоги виростити вищевказаний об`єм сільськогосподарської продукції та відповідно поставити її на адресу ТОВ «Банкер Хілл».

Згідно проведеного аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з 01 січня 2020 року по дату акта перевірки встановлено, що ТОВ «Лендком-Симонів» не купувало сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року (кукурудза 3 кл.).

Крім того, ТОВ «Лендком-Симонів» в листопаді-грудні 2020 року (періоди виписки податкових накладних, по яким заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ) формувало податковий кредит по операціям з такими контрагентами:

- Приватне підприємство «Імекс 2112» (код 43012501) - придбання напівпричепів самоскидів WEIGHTLIFTER, SD COACHWORKS, KOGEL S24, SDC TRAILERS LTD, FRUEHAUF TX34CU, BODEX KIS 3W-A та тд., на суму ПДВ у розмірі 1946624,43 грн., ПП «Імекс 2112» формувало податковий кредит за рахунок імпорту вантажних, легкових автомобілів, напівпричепів, тягачів;

- Приватне підприємство «Волинська Хвиля» (код 43415426) - придбання напівпричепів самоскидів CARNEHL, SCHMITZ, LAG, KRONE, KOGEL, FRUEHAUF, LANGENDORF SKA24/28, на суму ПДВ у розмірі 1 649 806,00 грн., ПП «Волинська хвиля» формувало податковий кредит за рахунок імпорту вантажних, легкових автомобілів, напівпричепів, тягачів;

- ТОВ «Бергамо-ЛТД» (код 43706181) - придбання мішків, на суму ПДВ у розмірі 333 420,10 грн., ТОВ «БЕРГАМО-ЛТД» формувало податковий кредит за рахунок імпорту меблів, апаратури, покриття для підлоги.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, що вищезазначені факти з підміни товару (послуг) свідчать про неможливість здійснення господарських операцій, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відсутність факту реального одержання (купівлі) ТОВ «Лендком-Симонів» у досліджуваних періодах, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ними відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару (послуг) та нереальність здійснення ТОВ «Лендком-Симонів» постачання (продажу) товарів (послуг) на адресу ТОВ «Банкер Хілл».

Крім того, підприємства не здійснювали постачання вищезазначених товарів/послуг про що свідчить відсутність відповідних виробничих потужностей та персоналу, необхідного для забезпечення господарської діяльності.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що вищенаведене має ознаки штучного формування первинних документів, що не відображають фактичних даних, а створені тільки з метою документування господарської операції між ТОВ «Банкер Хілл» та ТОВ «Лендком-Симонів».

При цьому, надані позивачем документи на підтвердження господарської діяльності його контрагента ТОВ «Лендком-Симонів» не підтверджують реальність господарських операцій між останнім та позивачем у даній справі, оскільки ані під час перевірки, ані під час розгляду справи, позивачем не надано сертифікатів якості та/ або якісних посвідчень безпосередньо від виробника кукурудзи, які б засвідчували його якість та безпеку, що суперечить нормам ДСТУ.

Крім того, відсутність даних документів унеможливлює встановлення походження товару (його виробника), що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, матеріали справи не містять копій довіреностей, які виписувались водіям, які доставляли товар, доказів подальшої реалізації товару, зокрема, за відсутності вищезазначених документів та з огляду на висновки податкового органу, встановити ланцюг придбання та подальшої реалізації не вбачається можливим.

Аналізуючи первинні документи, податкової та фінансової звітності позивача та його контрагента, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, який визнав законним висновок податкового органу про недоведеність господарської операції, внаслідок відсутності необхідних умов для відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування підприємством податкового обліку.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З метою з`ясування факту здійснення господарської операції необхідно, серед іншого, встановити: наявність необхідних ресурсів (спеціального обладнання, технологічних транспортних засобів, кваліфікованого персоналу) у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання робіт, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Встановлена судом відсутність у контрагента необхідних трудових ресурсів та механізмів у розрізі робіт, що він мав виконати за договором, укладеним із позивачем, свідчить на користь обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки податковий орган обґрунтовано дійшов висновку щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між «Банкер Хілл» та ТОВ «Лендком-Симонів», та як наслідок, правомірно прийняв оскаржуване ППР.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкер Хілл» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 07.07.2022 року