Рішення

від 30.06.2022 по справі 301/2001/20

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/2001/20

2/301/14/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2022 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

В особі головуючої судді Даруда І.А.

при секретарі Сатін Н.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку та розподіл спільного сумісного майна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся досуду зданим позовомдо відповідачки ОСОБА_4 про визнанняправа власностіна часткута розподілспільного сумісногомайна.Свої вимогимотивує тим,що ушлюбііз ОСОБА_4 перебувавіз 11травня 2006року. Рішенням Іршавськогорайонного судувід 30серпня 2018року шлюб був розірваний.

Під час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти та спільною працею був збудований житловий будинок АДРЕСА_1 , на набутій у шлюбі земельній ділянці, площею 0,0832 га - кадастровий номер 2121981600:12:001:0001.

Документи на земельну ділянку та на будинок за спільною згодою оформлялись на відповідачку.

Після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_3 та відповідачка не можуть дійти згоди про подальший порядок володіння та користування вказаним будинком, внаслідок чого позивач вимушений захищати своє законне право на свою частку у будинку в судовому порядку.

На даний момент будинок не введений в експлуатацію, але його будівництво практично завершено, залишились тільки внутрішні опоряджувальні роботи.

Проте, із-за неприязних відносин, ОСОБА_5 не вчиняє дій для введення будинку в експлуатацію і не дозволяє і позивачу вчиняти необхідні дії для реєстрації права власності на будинок, щоб або ввести будинок в експлуатацію, або хоча б зафіксувати процент його готовності.

Вказане підтверджується актом, складеним інженером з технічною інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_6 від 09.09.2020 року про неможливість проведення інвентаризації будинку із-за перешкоджання в цьому, в зв`язку з чим просить визнати за ним, ОСОБА_3 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,0832 га - кадастровий номер 2121981600:12:001:0001, а також Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та виділити мені в натурі мою частину будинку та частину земельної ділянки відповідно до запропонованого будівельно-технічною експертизою варіанту розподілу.

Представник відповідача-адвокат Азарова І.В. подала відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог на тих підставах, що обставини викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VІ «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, було змінено. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Таким чином, земельна ділянка, площею 0,832 га, кадастровий номер 2121981600:12:001:0001, яку відповідачка приватизувала у травні 2013 року не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім цього, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Крім цього, будівельний паспорт та повідомлення про початок виконання будівельних робіт за будівельним паспортом не є правовстановлюючими документами і не можуть породжувати право власності позивача на вказані ним у позові об`єкти нерухомого майна в зв`язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача-адвокат Поп Й.Й. подав відповідь на відзив, де зазначив, що будинок АДРЕСА_1 зведено в період перебування позивача та відповідачки у шлюбі, і такий є спільною сумісною власністю подружжя;

2/ будинок АДРЕСА_1 на момент звернення із позовною заявою до суду не був прийнятий в експлуатацію;

З/ будинок АДРЕСА_1 дійсно зведений на земельній ділянці, площею 0832 га, кадастровий номер 2121981600:12:001:0001, виділеній для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на ім`я ОСОБА_4 в 2013 році;

4/ відповідачка не повідомила суду та іншій стороні ті суттєві обставин щодо предмета спору, що відбулися за період з моменту звернення позивача до суду і до подачі відзиву на позов.

Доводи стосовно статусу земельної ділянки, що наведені у відзиві про те, що земельна ділянка є особистою власністю відповідачки, не мають визначального значення для вирішення даної справи, оскільки позивач ставить вимогу не про розподіл земельної ділянки як окремого об`єкту, а виключно як ділянки, на якій розташована будівля - будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя.

В даному випадку нормою, що підлягає до застосування у даному спорі є ст. 120 ч. 4 Земельного Кодексу, відповідно до якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

І саме відповідно до цього правила, виходячи із рівності сторін у праві власності на сам будинок, позивач і просить розподілити земельну ділянку та визнати своє право на відповідну частку як будинку так і земельної ділянки.

Що стосується доводів протилежної сторони стосовно того, що будівельний паспорт та повідомлення про початок виконання будівельних робіт за будівельним паспортом не є правовстановлюючими документами і не можуть породжувати право власності позивача на вказаний ним об`єкт нерухомого майна, то цими документами позивач найперше доводить той факт, що будівництво спірного будинку є не самочинним будівництвом, а є абсолютно законним будівництвом на відповідній земельній ділянці, а також на підставі відповідних і належних дозвільних документів.

Відповідачка 24 вересня 2020 року виготовила такий в КП «Іршавське БТІ», 23 жовтня 2020 року отримала в Управлінні Державної Архітектурно-будівельної інспекції декларацію про готовність будинку до експлуатації, а 11 листопада 2020 року зареєструвала за собою право власності на будинок АДРЕСА_1 . Тому даний будинок вважається спільною сумісною власністю та підлягає розподілу, а тому просить позовні вимоги задовольнити та здійснити реальний розподіл із врахуванням даних судової будівельно технічної експертизи.

Представник відповідача адвокат Азарова І.В. подала заперечення на відповідь на відзив, яким позовні вимоги не визнала та категорично заперечила факти на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, що сторони у 2013 році побудували житловий будинок відповідно до будівельного паспорта та повідомлення про початок виконання будівельних робіт за будівельним паспортом від 08.07. 2013 року, в зв`язку з чим просила відмовити в задоволення позовних вимог.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі. (а.с.36)

Представник позивача адвокат Поп Й.Й. в суді уточнив позовні вимоги, просив такі задовольнити та провести реальний розподіл спільного сумісного майна подружжя Дочинець на висновка експерта судової будівельно технічного та оціночно-будівельної експертизи №542 від 03.05.2022 року по варіанту №1, що стосується земельної ділянки то таку просив залишити у спільному користуванні.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача-адвокат Азарова І.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що сторони уклали шлюб 11 травня 2006 року у виконкомі Броньківської сільської ради Іршавського району за актовим записом №07. Рішенням Іршавського районного суду від 30.08. 2018 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.6).

За час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти та спільною працею збудований житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 78,9 кв.м., житловою площею 28,2 вк.м., який зареєстрований 11.11. 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2224356021219 на підставі технічного паспорта, серія та номер: 460, виданого 24.09. 2020 року КП «Іршавське БТІ», довідки Броньківської сільської ради №02-05/330, від 06.11. 2020 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серії та номер: ЗК 161201023989. (а.с.75)

Даний житловий будинок збудований на підставі повідомлення ОСОБА_4 від 08.07. 2013 року про початок виконання будівельних робіт за будівельним паспортом, який виданий 01.07. 2013 року на земельній ділянці, площею 0,0832 га, кадастровий номер 2121981600:12:001:0001, ява виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що стверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на ім`я ОСОБА_4 , тобто за час перебування сторін у шлюбі.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Відповідно до вищевказаної норми СК України воно вважається таким, що належить подружжю.

Частина 3 ст.368 ЦК України також вказує на те, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України та ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У відповідності до роз`яснень даних у п.23 ПП ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільно майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України) відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків.

При здійсненні поділу в судовому порядку суд виходить з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд керується «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшень, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Відповідно до п.30постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд приходить до висновку, що житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 78,9 кв.м., житловою площею 28,2 вк.м та земельна ділянка на якій він збудований площею 0,0832 га, кадастровий номер 2121981600:12:001:0001 відповідно дост.60 СК Україниє спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка, яку відповідачка приватизувала у травні 2013 року не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , суд не бере до уваги та оцінює критично, оскільки позивач ставить вимогу не про розподіл земельної ділянки як окремого об`єкту, а виключно як ділянки, на якій розташована будівля - будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя.

В даному випадку нормою, що підлягає до застосування у даному спорі є ст. 120 ч. 4 Земельного Кодексу, відповідно до якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому здійснює розподіл майна на підставі висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно будівельної експертизи №542 від 03.05. 2022 року, за варіантом розподілу №1, а саме виділити ОСОБА_3 в натурі приміщення:

поз. 2. Коридор - 4.7 м2;

поз. 3. Вбиральня - 5.0 м2;

поз. 4. Кімната - 14,0 м2;

поз.5 Кухня-5,8 м2

разом -29,5 м2

Зобов`язати ОСОБА_3 влаштувати перегородку в приміщенні №1-5. Таким чином розділивши його на два приміщення 1-5 та 1-5'. Перевлаштувати стіну між приміщеннями 1-4 та 1-5, перенісши її на 0,33 м та влаштувати вхід в приміщення 2 ззовні. Після перепланування загальна площа всіх приміщень зменшиться на 1 м2 та буде становити 77,9 м2.

Виділити ОСОБА_4 в натурі приміщення:

поз. 1. Коридор - 5.3 м2;

поз. 5'. Кухня - 5,4 м2;

поз. 6. Кімната- 15.4 м2;

поз. 7. Ванна - 4.2 м2;

поз. 8. Гараж - 18.1 м2.

разом - 48,4 м2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 43049,57 гривень (сорок три тисячі сорок дев`ять гривень 57 копійок) компенсацію за надлишкову площу.

Земельну ділянкку, площею 0,0832 га - кадастровий номер 2121981600:12:001:0001, що знаходиться в с. Бронька Хустського району, залишити сторонам у спільному користуванні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст ст. ст. 4, 12,19, 81, 82, 83, 175, 177,184 , 259 , 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 368, 372 Цивільного кодексу України, ст. 60-72 Сімейного кодексу України, суд,-

Р І Ш И В:

Уточнений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку та розподіл спільного сумісного майна задовольнити .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , виділивши йому в натурі приміщення:

поз. 2. Коридор - 4.7 м2;

поз. 3. Вбиральня - 5.0 м2;

поз. 4. Кімната - 14,0 м2;

поз.5 Кухня-5,8 м2

разом -29,5 м2

Зобов`язати ОСОБА_3 влаштувати перегородку в приміщенні №1-5. Таким чином розділивши його на два приміщення 1-5 та 1-5'. Перевлаштувати стіну між приміщеннями 1-4 та 1-5, перенісши її на 0,33 м та влаштувати вхід в приміщення 2 ззовні. Після перепланування загальна площа всіх приміщень зменшиться на 1 м2 та буде становити 77,9 м2.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі приміщення:

поз. 1. Коридор - 5.3 м2;

поз. 5'. Кухня - 5,4 м2;

поз. 6. Кімната- 15.4 м2;

поз. 7. Ванна - 4.2 м2;

поз. 8. Гараж - 18.1 м2.

разом - 48,4 м2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 43049,57 гривень (сорок три тисячі сорок дев`ять гривень 57 копійок) компенсацію за надлишкову площу.

Визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині земельної ділянки, площею 0,0832 га - кадастровий номер 2121981600:12:001:0001, що знаходиться в с. Бронька Хустського району, залишивши її у спільному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судової будівельно - технічної та оціночно-будівельної експертизи в розмірі 12870,75 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 75 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 420,40 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 11 липня 2022 року.

Суддя : І. А. Даруда