Ухвала

від 10.07.2022 по справі 333/9091/21

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/9091/21

Провадження № 2/333/1832/22

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Дмитрієвої М.М.,

за участю секретаря Смаковського О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Вільна профспілка залізничників України, про визнання незаконним та скасування наказу № 37 від 09.12.2021 року про відсторонення від роботи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до АТ «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Вільна профспілка залізничників України, про визнання незаконним та скасування наказу № 37 від 09.12.2021 року про відсторонення від роботи.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Разом з тим, 06 червня 2022 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з тих підстав, що позивачем не додано документів, що підтверджують сплату судового збору, а також позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення грошових коштів.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.

Позивач зазначила, що на момент подачі позову нею не було сплачено судовий збір, оскільки вона не працювала та не мала фінансової можливості.

Суд, вивчивши вказане клопотання, вислухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач ОСОБА_1 , заявляючи позовну вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від виконання посадових обов`язків, в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, взагалі не зазначає та не надає доказів щодо розміру заробітної плати; розрахунок середнього заробітку, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу позивача, що подання до суду разом із позовною заявою всіх наявних в нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є обов`язком позивача.

Відповідно до вимог ч. 4ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не долучено документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, передбаченомуЗУ «Про судовий збір».

Позивачем заявлено вимоги:про визнання незаконним та скасування наказу № 37 від 09.12.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи прибиральницею виробничих приміщень; зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від виконання посадових обов`язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.5ЗУ «Просудовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи, що предметом позову є оскарження наказу про відсторонення від роботи, на підставі якого було призупинено виконання нею трудових обов`язків, а не звільнено її із займаної посади, суд доходить до висновку, що доводи позивача про те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»при зверненні до суду із вказаним позовом, є безпідставними.

Крім того, ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору, на підставі п. 1 ч. 1ст.5Закону України«Про судовийзбір» за позовну вимогу про зобов`язання виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, оскільки за змістом приписів ст.ст.94,116,117 КЗпП Українита ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати і не є тотожнім його стягненню.

У постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 року в справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01.09.2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Указаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Крім того, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінністатті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що пільги щодо сплати судового збору не поширюються на вимоги позивача, заявлені у вказаному позові, а тому заявлені позивачем позовні вимоги підлягають оплаті судовим збором.

Згідно із ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру поданою фізичною особою сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Відповідно до ч. 3ст. 6 Закону України «Про судовий збір»у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, то йому необхідно сплатити за них судовий збір у розмірі 1984,80 грн. (992,40 грн. х 2).

Платіжні реквізити для перерахування судового збору: Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Комунар./22030101; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997; Номер рахунку (IBAN): UA588999980313161206000008511; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); кодкласифікації доходів бюджету: 22030101.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).

Відповідно до ч.ч. 11, 13 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що слід надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків на протязі пяти днів із дня отримання копії ухвали, залишивши позов без руху.

Керуючись ст.ст. 187,260,261,353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Вільна профспілка залізничників України, про визнання незаконним та скасування наказу № 37 від 09.12.2021 року про відсторонення від роботи залишити без руху.

Надати позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позову на протязі п`яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. За правилами ст. 353 ЦПК України, ухвала про залишення позовної заяви без руху окремо від рішення суду не оскаржується.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва