Рішення

від 05.07.2022 по справі 438/1835/21

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/1835/21

Провадження 2/438/138/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 липня 2022 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області в складі:

головуючої судді Хемич О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Валькович Г.К.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Бернацький П.В.,

представник відповідача Новицька Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №9 Бориславської міської ради Львівської обл. про визнання незаконним та скасування наказу від 05.11.2021 №113-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 »,стягнення середньогозаробітку завесь часвимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу від 05.11.2021 №113-К «Про відсторонення від роботи Тамари Корабліної»,стягнення середньогозаробітку завесь часвимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначила, що працює у Бориславському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №9 Бориславської міської ради Дрогобицького району Львівської області на посаді вчителя початкових класів та образотворчого мистецтва, вихователя ГПД, асистента вчителя. Відповідно до Наказу директора від 05.11.2021 за №113-К її було відсторонено 08 листопада 2021 року від роботи на час відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 без збереження заробітної плати. Вважає даний наказ незаконний та таким, який підлягає скасуванню, оскільки такий наказ не містить обов`язкової вказівки на фактичні обставини, які послужили підставою для відсторонення її від роботи. Відповідач відсторонив її від роботи без отримання від компетентних органів мотивованого подання про відсторонення від роботи та без зазначення у наказі строку такого відсторонення. Просить визнати незаконним та скасувати Наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи, стягнути середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 13.12.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник позивач адвокат Барнацький П.В., в судовому засіданні надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви та його письмових пояснень від 13.02.2022 та додаткових письмових пояснень від 17.03.2022. Позовні вимоги ОСОБА_1 просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №9 Бориславської міської ради Дрогобицького району Львівської області Новицька Г.Б., заперечила проти позову, надала пояснення аналогічні, які викладені у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

У відзиві відповідач заперечив позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що вчитель початкових класів ОСОБА_1 була повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 і станом на 05.11.2021 документ про профілактичне щеплення проти COVID-19 або абсолютні протипоказання не надала, про що складено акт. Наказ 05.11.2021 №113-К «Про відсторонення від роботи Тамари Корабліної» виданий на час відсутності щеплення у позивача та відповідно до ст.46 КЗпП України, частини 2 ст.12 Закону України «Про захистнаселення відінфекційних хвороб» від06.04.2000,наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, пункту 41-6 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236зі змінами і доповненнями. Крім цього, зазначає, що розмір середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу не відповідає розміру заробітної плати педагогічного працівника ОСОБА_1 згідно з тарифікаційним списком вчителів та інших працівників Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №9 станом на 05.09.2021 та станом на 01.12.2021.

Заслухавши учасниківсправи,дослідивши матеріалисправи,суд приходитьдо висновкупро безпідставність позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ч.1 ст.89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторони перебувають у трудових відносинах, що вбачається із світлокопії трудової книжки позивача ОСОБА_1 (а.с.20,21), довідок про заробітну плату (а.с.17-19). Позивач ОСОБА_1 працює на посаді вчителя початкових класів та образотворчого мистецтва, вихователя ГПД, асистента вчителя Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №9 Бориславської міської ради Дрогобицького району Львівської області.

Як вбачається із письмового повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 директора ЗЗСО І-ІІ ст.№9 Г.Новицької від 03.11.2021 №102 позивача ОСОБА_1 повідомлено, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМ України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти та було запропоновано позивачу до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595. Крім цього, позивач була попереджена про можливе відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, у випадку ненадання зазначених вище документів. Із цим повідомленням позивач ознайомлена та отримала другий примірник, про що свідчить її підпис 04.11.2021, а також позивач зазначила, що не згідна (а.с.40).

Відповідно до акту від 05.11.2021 №2 про відмову ОСОБА_1 від підпису та письмового повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 директора від 03.11.2021 №102 позивач ОСОБА_1 відмовилась надати документ про профілактичне щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання та відмовилась від підпису, щоб підтвердити відсутність вищезазначених документів (а.с.40, 42).

Таким чином, відповідачем було вжито заходів аби довести до відома позивача інформацію про те, що вона, як педагогічний працівник підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, а у випадку ухиляння чи відмови від вакцинації позивач буде відсторонений від роботи у встановленому законом порядку.

Наказом директора Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №9 Бориславської міської ради Дрогобицького району Львівської області Г.Новицької від 05.11.2021 №113-К «Про відсторонення від роботи Тамари Корабліної» позивача ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.16).

Згідно акту №3 від 05.11.2021 позивача ознайомлено з наказом від 05.11.2021 №113-к, від підпису про ознайомлення з наказом позивач відмовилася (а.с.44) та згідно акту №4 позивача ознайомлено з актом №3 від 05.11.2021, від підпису про ознайомлення з актом та підпису Акту №3 позивач відмовилася. (а.с.45).

Стаття 46 КЗпПпередбачає, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Вирішуючи спір в межах предмету доказування, а саме перевірки законності відсторонення позивача суд виходить з того, що відповідно до преамбули Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Відповідно до ст.1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» законодавство України про охорону здоров`я базується наКонституції Україниі складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Згідно пунктів б, г ч.1 ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Відповідно до ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»визначено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За п.й ч.1 ст.41 вказаного Законудо повноважень головних державних санітарних лікарів Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступників, головних державних санітарних лікарів на транспорті та їх заступників у межах відповідних територій (об`єктів транспорту) віднесено визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень.

Таким чином, профілактичні щеплення є одним з засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, а описані вище нормативні акти є формою реалізації нормКонституції Україниу сфері охорони здоров`я.

Ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин встановлюється та відміняється КМУ.

Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами, чинними на час виникнення спірних правовідносин) на території України встановлено карантин з 19.12.2020 року до 31.12.2021 року та на даний час до 31.03.2022 року. Вказана постанова є чинною.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України 26 серпня 2021 року № 9, з посиланням напостанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236"Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"» затверджено протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в преамбулі яких вказано, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у навчальному 2020 - 2021 році суб`єкти, що відповідальні за влаштування, утримання закладів позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (далі - заклади освіти), мають здійснювати свою діяльність з урахуванням вимог санітарного законодавства, вимог встановлених Кабінетом Міністрів України на період карантину та необхідності забезпечення належних протиепідемічних заходів (далі - заходи), спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Наказом МОЗ України №2153 від 04.10.2021року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

-центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;

-місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;

-закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності (п.3 переліку).

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

Крім того, Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідаєКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цьогонаказу Міністерством юстиції України. Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність йогоКонституціїта законодавству України,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженогопостановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Отже сумніви, щодо законності вказаногонаказу МОЗ, про які зазначається у позові, спростовуються, оскільки введення його в дію відбулось із дотриманням процедури згідно чинного законодавства.

Також, суд зазначає, щопостанова КМУ від 09.12.2020 №1236є нормативно-правовим актом, який обов`язковий до виконання в силу положеньстатті 117 Конституції України.

Позивач ОСОБА_1 суду не надала доказів, щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення.

Відтак, відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи, оскільки це прямо передбачено на законодавчому рівні.

Зокрема, відповідно до постанови КМУ №1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

-1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

-2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України,частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

-3) взяття до відома, що:

-на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»;

-відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

-строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Беручи до уваги зазначене законодавство, відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та існування правових та фактичних підстав. Із врахуванням того, що позивачем ні станом на 05.11.2021 (час видання наказу), ні при поданні позову не було долучено документів, які згідно із чинними законодавством дають підстави для допуску її до роботи, тому суд вважає, що відповідач підставно відсторонив ОСОБА_1 , як працівника закладу освіти від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України.

Необхідно зазначити, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки зач.1 ст.44-3Кодексу Українипро адміністративніправопорушення - порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - він може бути притягнений до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також суд вважає безпідставним твердження позивача ОСОБА_1 з приводу незаконності відсторонення її від роботи, через відсутність щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, так як таке не включене до Календаря профілактичних щеплень в Україні, оскільки відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, які не включені до календаря щеплень, що і встановлено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 № 2153.

Суд також критично оцінює пояснення позивача з приводу порушення її права на працю виходячи із наступного.

Дійсно, обмеження прав громадян, зокрема права на працю можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану та мають встановлюватися виключно законом, ухваленим Верховною Радою України. Однак в цьому випадку, обов`язкова вакцинація позивача ОСОБА_1 з подальшим її відстороненням у разі відсутності щеплення тимчасово обмежило її право на працю з огляду на суспільні інтереси. Тобто, позивачка не звільнена з роботи, а тимчасово відсторонена.

При вирішенні спору, також судом враховується практика Верховного суду, який стверджує наступне (постанова від 10.03.2021р. у справі №331/5291/19) вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Отже, право позивачки ОСОБА_1 на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка відмовилася від обов`язкового щеплення. Дійсно, відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком свідомого рішення та обрано саме такий шлях позивачем ОСОБА_1 для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Водночас, позивач ОСОБА_1 не позбавлена можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

Необхідно зазначити, що право позивача на працю, визначенестаттею 43 Конституції України, не порушено, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, а відсторонення її від посади проведено у відповідності до вимогстатті 46 КЗпП України, так як ця норма є банкетною і відсилає до законодавства (яке тлумачиться у широкому розумінні і включає у себе як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти), що містить інші випадки, не передбачені нормоюстатті 46 КЗпП України, за наявності яких допускається відсторонення працівника від роботи.

Аналізуючи оскаржуванийнаказ, суд вважає його законним, оскільки такий винесений уповноваженою особою у відповідності до вимог законодавства, з дотримання встановленого порядку. Доказів протилежного стороною позивача не надано. До того ж позивач ОСОБА_1 , після отримання нею щеплення, може відразу приступити до виконання своїх посадових обов`язків, як це передбачено нормами наведеного вище законодавства.

З огляду на те, що у частині позовних вимог про скасування наказу «про відсторонення від роботи ОСОБА_2 » суд дійшов висновку про їх безпідставність, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також слід відмовити, оскільки по своїй суті вони є похідними від першої позовної вимоги.

Так, ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).

Оскільки позивач відсторонена від роботи на законних підставах, тому підстави для нарахування їй заробітної плати відсутні, та позовній вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

У відповідності до п.2 ч.2ст.141ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 81, 141, 229, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №9 Бориславської міської ради Львівської обл. про визнання незаконним та скасування наказу від 05.11.2021 №113-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 »,стягнення середньогозаробітку завесь часвимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Бориславський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №9 Бориславської міської ради Львівської обл., вул. Дрогобицька, буд. 415, адреса: м. Борислав, Львівська обл., код ЄДРПОУ 22401834.

Повний текст рішення виготовлено 11.07.2022.

Суддя О.Б. Хемич