Рішення

від 29.06.2022 по справі 607/7254/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2022 Справа №607/7254/21

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Киренької Г.Я.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просвіта 19» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2021 року позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просвіта 19» (далі ОСББ «Просвіта 19») пред`явив до суду позов до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території від 01 січня 2016 року укладеним та стягнення з відповідачів коштів за утримання житлового будинку та прибудинкової території в сумі 20581,70 грн., інфляційних нарахувань за весь час прострочення 7124,18 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми, що становить 3718,48 грн.

Обгрунтовував позов тим, що ОСББ «Просвіта 19» здійснює управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі є власниками (по 1/2 частині) нежитлового приміщення (стоматологічного кабінету) площею 217,8 кв.м., яке має спільні мережі водопостачання, водовідведення, електропостачання, прибирання прибудинкової території, утримання яких здійснює позивач. Укласти запропонований позивачем договір про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території від 01 січня 2016 року відповідачі відмовились, а тому відповідно до вимог ст. ст. 6, 627, 630 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України № 1875-IV від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» цей договір може бути визнаний укладеним у судовому порядку. На загальних зборах ОСББ «Просвіта 19» затверджено кошторис для утримання будинку та встановлено вартість внесків, зокрема 1,50 гривень за один квадратний метр для нежитлових і добудованих приміщень. Відповідачі оплату за послуги, які надає ОСББ «Просвіта 19», не здійснюють, неодноразові вимоги про сплату боргу ігнорують, у зв`язку з чим за період з 01.01.2016р. до 31.03.2021р. у них виникла заборгованість у розмірі 20581,70 гривень. Також відповідно до ст. 625 ЦК України позивач має право на стягнення з відповідачів суми боргу з урахуванням індексу інфляції, яка за період з 31.12.2016р. до 19.04.2021р. становить 7124,18 грн., та трьох процентів річних від простроченої суми, яка за цей же період становить 3718,48 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідачів 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

27 квітня 2021 року ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцької І.М. позов залишено без руху, а 17 травня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 червня 2021 року на 10 год.

07 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись не те, що належному йому нежитловому приміщенню на підставі рішення Тернопільської міської ради присвоєно адресний номер АДРЕСА_2 , тому це приміщення є відокремленим від багатоквартирного будинку. Зокрема, є акт державної технічної комісії про введення його в експлуатацію, він має окремі договори про надання комунальних послуг, сплачує податки. Договір про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території між сторонами не укладався, між ними не досягнуто умов такого договору, а тому він не може вважатись укладеним. Послуги, які позивач нібито надає, ніколи ним не отримувались і отримуватись не можуть, оскільки він уклав ряд окремих договорів, зокрема на водопостачання, газопостачання, постачання елекроенергії. Також він особисто здійснював фасадні роботи, капітальний ремонт покрівлі, закупив матеріал для капітального ремонту сходів у належному йому приміщенні. З цих підстав вважає нараховану позивачем заборгованість безпідставною. Проти інфляційних нарахувань за весь час прострочення в сумі 7124,18 грн. та трьох процентів річних у розмірі 3718,48 грн. заперечує, окрім того, й з огляду на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 року, яким заборонено нарахування та стягнення неустойки на період карантину. Окремо відповідач зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності та просив застосувати наслідки його спливу.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці підготовче судове засідання, призначене на 11 червня 2021 року, відкладено на 23 липня 2021 року на 11 год.

15 липня 2021 року судом отримано відповідь на відзив, у якій представник позивача вказав, що вважає заперечення відповідача на позов безпідставними, оскільки належне йому нежитлове приміщення не окремим об`єктом, а має спільні мережі водопостачання, водовідведення, електропостачання, прибирання прибудинкової території, утримання яких здійснює позивач. Належному відповідачам нежитловому приміщенню присвоєно лише номер 222, а не окрему адресу. Нарахування індексу та трьох процентів річних від простроченої суми не є неустойкою, а тому є підстави для їх стягнення з відповідачів, у тому числі, й за період карантину. Надані відповідачем копії доказів вважає незасвідченими належним чином, інші аргументи відзиву такими, що не заслуговують на увагу.

В подальшому, за клопотаннями сторін, підготовче судове засідання неодноразово відкладалось.

Ухвалою суду, яку занесеною до протоколу судового засідання, від 23 листопада 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 29 грудня 2021 року на 10 год., у якому заслухано вступне слово учасників справи та оголошено перерву до 01 лютого 2022 року на 15 год.

У зв`язку з неявкою учасників справи судове засідання, призначене на 01 лютого 2022 року, відкладено на 10 березня 2022 року на 12 год., та у зв`язку із повторною неявкою учасників справи відкладено на 20 квітня 2022 року, яке не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2022 року матеріали вказаної цивільної справи передано на розгляд судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 459 від 27 квітня 2022 року, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 28 квітня 2022 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду по суті на 15 год. 40 хв. 26 травня 2022 року.

26 травня 2022 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі, проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позову.

За клопотанням представника позивача судове засідання, призначене на 26 травня 2022 року, відкладено до 30 червня 2022 року на 15 год. 30 хв.

30 червня 2022 року представник позивача адвокат Дейнека В.М. подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак раніше, 26 травня 2022 року судом отримано його заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від відповідача ОСОБА_2 не надходило.

За таких обставин відповідно до ст. 223 ЦПК України у суду відсутні перешкоди для розгляду справи по суті та суд вважає можливим її розгляд у відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 4247173 від 19.08.2015р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на праві приватної спільної часткової власності (по 1/2 частині) належить нежитлове приміщення, приміщення стоматологічного кабінету загальною площею 217,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

07.12.2016р. рішенням загальних зборів затверджено статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просвіта 19», в управлінні якого перебуває багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_1 .

ОСББ «Просвіта 19» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб з 18.09.2015р.

23.09.2015р. на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 вирішувалося, у тому числі, питання затвердження кошторису для утримання будинку та встановлення вартості внесків.

Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 2, у пункті 4 затверджено вартість внесків на утримання будинку в розмірі 2,50 гривень (з ліфтом) та 2,10 грн. (без ліфта) за один квадратний метр для житлових приміщень, та 1,50 гривень за один квадратний метр для нежитлових і добудованих приміщень.

На підтвердження фактичного надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території позивач надав акт № 1 від 29.01.2019р. на суму 31200 грн. за монтаж системи водопостачання, видаткову накладу від 04.01.2019р. на суму 14304 грн. за придбання труби на холодну воду та комплектуюючих матеріалів із квитанціями про сплату зазначених сум; договір про надання послуг від 14.08.2018р. на проведення у будинку по АДРЕСА_1 десінсекції вартістю 792 грн.; акт здачі-прийняття виконаних робіт № 61 від 09.07.2021р., згідно з яким у будинку по АДРЕСА_1 виконано роботи з десінсекції вартістю 2000 грн.; договір № 3798 про постачання електричної енергії від 02.03.2016р., укладений між ВАТ «Тернопільобленерго» та ОСББ «Просвіта 19», з додатками, згідно з яким надається електроенергія до точки продажу на межі балансової належності електроустановок споживача і будинку по АДРЕСА_1 ; повідомлення, накази про прийняття на роботу та табелі обліку робочого часу за 2016 2021 р.р. працівників ОСББ «Просвіта 19», у тому числі голови правління, бухгалтера, електрика, прибиральників, двірників, накази про встановлення їм окладів заробітної плати.

У письмовому додатку до позовної заяви, за підписом голови ОСББ, приєднано калькуляцію вартості утримання будинку по АДРЕСА_1 на 2016-2019, 2020 р.р., згідно з якою у тариф 1,50 гривень за один квадратний метр входить:

- обслуговування систем газо-, водоканалізації, димовідведення 0,09;

- дезинфекція, дератизація 0,01;

- матеріали та інвентар для обслуговування 0,02;

- канцтовари, бланки, витратні матеріали 0,01;

- послуги банку, комісія від платежів 0,01;

- фонд оплати праці працівників об`єднання:

- голова правління 0,32;

- бухгалтер 0,19;

- електрик, сантехнік 0,16;

- двірники 0,16;

- податки на заробітну плату 0,22;

- утримання підвалів 0,04;

- резервний та ремонтний фонд 0,27.

Виходячи з зазначеного тарифу, позивач нараховував відповідачам щомісячну плату в розмірі 326,70 грн. (217,8 кв.м. х 1,50 грн.).

01 січня 2016 року позивачем запропоновано відповідачам до підписання договір про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території. Відповідно до акту про відмову від отримання і підписання договору від 20 січня 2016 року, складеного головою ОСББ «Просвіта 19» Буриком Г.П., у присутності бухгалтера ОСОБА_3 та членів правління ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , від отримання та підписання договору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовились.

У 2019 та 2020 р.р. ОСББ «Просвіта 19» надсилало відповідачам попередження про виниклу заборгованість.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості, починаючи з 2016 року, відповідачам відповідно до тарифу 1,50 гривень за один квадратний метр, з урахуванням загальної площі приміщення 217,8 кв.м., нараховано плату в розмірі 326,70 грн. за кожен місяць (3920,40 грн. за рік). Станом на 31.03.2021р. розмір заборгованості становить 20581,70 грн.

19 квітня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до ОСББ «Просвіта 19» звернення, у якому вказав, що не погоджується із таким розрахунком, оскільки він не отримує послуг, за які нараховано плату, зокрема, його приміщення не обладнане ліфтом та частина комунікацій є автономними. Також вважає, що йому не надаються й інші послуги, за які нараховано плату, в тому числі: обслуговування систем газо-, водоканалізації, димовідведення, дезинфекція, дератизація, освітлення місць загального користування, канцтовари, бланки, витратні матеріали. Просив провести перерахунок відповідно до «правильного» розміру тарифів.

У відзиві відповідач також посилався на зазначене, надавши докази, які досліджені судом.

Так, 08 червня 2004 року на підставі договору оренди Тернопільська міська рада передала суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 217,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на термін дії договору оренди нежитлового приміщення, для обслуговування орендованого приміщення площею 217,8 кв.м.

Відповідно до акту державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 843 від 13.07.2005р., та рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 146 від 08.02.2006р. суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 здійснено перепланування орендованих нежитлових приміщень під стоматологічний кабінет за адресою: АДРЕСА_1 , якому присвоєно адресний номер АДРЕСА_2 .

Згідно з заявою-приєднанням до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 04.01.2020р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 приєднався до умов договору споживача про розподіл електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом споживача за адресою: АДРЕСА_2 .

З Паспорту точки розподілу електричної енергії вбачається що межа розподілу (точка розподілу електричної енергії) встановлюється на межі балансової належності мереж.

28.03.2012 року між КП «Тернопільводоканал» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підписано договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 2081, умовами якого передбачено, що водоканал взяв на себе зобов`язання здійснювати забезпечення споживача питною водою до межі розмежування, а також забезпечувати відведення стічної води.

Разом із тим, позивач до позовної заяви долучив відповідь КП «Тернопільводоканал» від 05.04.2021 року № 923/21, згідно з якою на запит адвоката повідомлено, що комунікації водопостачання та водовідведення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , технічно під`єднані до внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку про АДРЕСА_1 . Внутрішньобудинкові системи вказаного будинку повинні перебувати на обслуговуванні управителя (ОСББ). Точкою розмежування відповідальності на водопровідній мережі між КП «Тернопільводоканал» та управителем визначається межа зовнішньої поверхні стіни будівлі; точкою розподілу каналізаційних мереж є каналізаційний колодязь поруч із будинком. Договір між КП «Тернопільводоканал» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про обслуговування внутрішньобудинкових мереж не укладався.

Також відповідачем надано договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 505 від 01.11.2017р., предметом якого є надання послуг із вивезення побутових відходів зі стоматологічного кабінету за адресою б-р АДРЕСА_2 та договір на постачання природного газу № 3528 від 02.01.2020р., згідно з яким передача газу за договором здійснюється до об`єкту споживача стоматології АДРЕСА_3 на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.

Крім цього, відповідач надав акт здачі-прийняття фасадних робіт із матеріалами та додаткових робіт від 31.03.2019р. на суму 119695 грн., замовлення № 24 від 04.02.2021р. на суму 12028 грн. та накладну № 19 від 10.03.2021р. на придбання плитки на суму 12028 грн.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Статтею 1цього Законувизначено,що об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку юридична особа,створена власникамиквартир та/абонежитлових приміщеньбагатоквартирного будинкудля сприяннявикористанню їхньоговласного майната управління,утримання івикористання спільногомайна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

За правилами ст. 2 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» саме цим актом врегульовуються відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні.

На співвласниківпокладається обов`язоксвоєчасно ів повномуобсязі сплачуватиналежні внескиі платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням (п. 8, 10 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, визначає Закон України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживачів, зокрема споживач, серед іншого, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів та зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Порядок оплати житлово-комунальних послуг врегульований ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з ч. 1 якої споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, а згідно з частиною третьою цієї статті дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Свобода договору, яка закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, не є безмежною.

У разі якщо актом цивільного законодавства передбачена обов`язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Статтями 19, 20 Закону України від 24 червня 2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (який діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами, далі Закон № 1875-IV) передбачено обов`язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

На момент виникнення правовідносин між сторонами (01 січня 2016 року) типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі Постанова № 529), яка втратила чинність на підставі Постанови КМ № 712 (712-2018-п) від 05.09.2018р.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону № 1875-IV, Постанови № 529 умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У зв`язку з цим укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком сторін договору за умови, якщо запропонований договір відповідає типовому договору. Відмова від укладення вищезазначеного договору суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875-IV.

У разі такої відмови відповідно до положень ст.ст. 3, 6, 12-15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України споживач послуг або виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом, що містить відповідний обов`язок.

Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України 10 жовтня 2012 року розглянуто справу № 6-110 цс 12, предметом якої був спір про зобов`язання споживача укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, у якому зазначив, що відповідно до змісту статті 627 ЦК України свобода договорів не є безмежною і у випадках, передбачених актами цивільного законодавства, особа зобов`язана укласти відповідний договір. Такий випадок, зокрема, передбачено пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Встановивши, що виконавцем такі послуги надаються, а споживач їх отримує, однак ухиляється від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, який підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, суд за позовом виконавця ухвалює рішення про визнання зазначеного договору укладеним.

Частиною 4 ст. 319ЦК України передбачено, що власність зобов`язує.

Відповідно до ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, якою є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що відповідачі є співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 в розумінні ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», оскільки у їх власності перебуває об`єкт нерухомості нежитлове приміщення, приміщення стоматологічного кабінету загальною площею 217,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просвіта 19» надає послуги з утримання будинку за адресою розташування належного відповідачам нежитлового приміщення та 01 січня 2016 року позивачем запропоновано відповідачам до підписання договір про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території, від отримання та підписання якого відповідачі відмовились.

Відповідачі як власники зазначеного нежитлового приміщення та співвласники багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 не оплачували внески за тарифами, які були визначені зборами співвласників, у зв`язку з чим виникла заборгованість за надані послуги.

Незважаючи на те, що запропонований позивачем договір про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території від 01.01.2016р. відповідачі не підписали, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг і такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналогічним чином врегульовані правовідносини між сторонами й чинним Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, зокрема ст. ст. 7, 9 цього Закону. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що належне йому приміщення має іншу адресу, не заслуговують на увагу, оскільки цьому приміщенню присвоєно лише номер, а адреса залишилась незмінною АДРЕСА_1 .

Також суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про відокремлення цього приміщення від комунікацій будинку, оскільки, як підтверджено наявними у справі доказами, водопостачання об`єкта, належного відповідачам, здійснюється із використанням внутрішньо будинкових мереж багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 . Тобто, відповідачі, як і члени ОСББ «Просвіта 19», з метою водопостачання користувалися і продовжують користуватися внутрішньо будинковими мережами багатоквартирного будинку, до яких під`єднані комунікації водопостачання та водовідведення належного відповідачам нежитлового приміщення. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просвіта 19» надає послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, і цей факт є доведеним стороною позивача.

Незважаючи на наявність укладених окремих договорів, зокрема на водопостачання, газопостачання, постачання електроенергії до належного відповідачам нежитлового приміщення, послуги за цими договорами надаються лише до точок розподілу, і, як установлено, зокрема, з відповіді КП «Тернопільводоканал», комунікації водопостачання та водовідведення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 технічно під`єднані до внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Тариф для власників нежитлових і добудованих приміщень, затверджений протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 (1,50 грн. за 1 кв.м.), є меншим, аніж для власників квартир (2,50 грн. за 1 кв.м.).

Відносини ОСББ «Просвіта 19» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що стосуються користування спільним майном співвласників у об`єднанні, у тому числі внутрішньо будинковими мережами водопостачання багатоквартирного будинку, є тотожними відносинами ОСББ та співвласника багатоквартирного будинку.

З огляду на наведене, на відповідачів покладається обов`язок сплачувати позивачу частку витрат на технічне обслуговування та проточний ремонт внутрішньобудинкової системи водопостачання та інші витрати, що входять до числа послуг, які надаються позивачем.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він здійснював фасадні роботи, капітальний ремонт покрівлі, закупив матеріал для капітального ремонту сходів, не звільняють його від обов`язку брати участь у витратах на утримання прибудинкової території, оскільки він як власник належного йому особисто майна має право на власний розсуд здійснювати його покращення, а у витратах на користування спільним майном співвласників у об`єднанні зобов`язаний брати участь.

Позивач просив суд стягнути з відповідачів борг за несплату комунальних послуг та обов`язкових платежів за період з 31.01.2016 року до 31.03.2021 року, а також індекс інфляції та 3% річних за період з 31.12.2016 року до 19.04.2021 року.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України у стягнені боргу за період з 31.01.2016 року до 23.04.2018р. слід відмовити, а до стягнення з відповідачів підлягає сума боргу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за три роки, що передує зверненню до суду (23 квітня 2021 року) та становить 11761,20 грн. (1,50 грн. х 217,8 кв.м. = 326,70 грн; 326,70 грн. х 36 міс. = 11761,20 грн.).

Також відповідно до ст. 625 ЦПК України відповідачі зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (але в межах строку позовної давності та в межах позовних вимог, тобто з 23 квітня 2018 року до 19 квітня 2021 року), а також три проценти річних від простроченої суми за вказаний період.

Враховуючи індекс інфляції за період з 23 квітня 2018 року до 19 квітня 2021 року та методику розрахунку відповідних виплат, згідно з якими розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості, інфляційне збільшення заборгованості за вказаний період складає 2399,70 гривень:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції23.04.2018 - 19.04.202111761,201,204035572399,7014160,9

Виходячи з методики розрахунку 3% річних, який проводиться шляхом добутку суми заборгованості і кількості днів прострочення, помноженого на 3 та поділеного на 365 і на 100, судом установлено, що 3% річних за період з 23 квітня 2018 року до 19 квітня 2021 року складають 1055,61 гривень:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів11761,2023.04.2018 - 19.04.202110933 %1055,61

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_1 про те, що індекс інфляції та 3% річних не повинні нараховуватись на період карантину. Так, відповідно доп.п.4п.3Перехідних положеньЗакону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України,спрямованих назапобігання виникненнюі поширеннюкоронавірусної хвороби(СОVID-19)»№530-ІХвід 17.03.2020року наперіод діїкарантину абообмежувальних заходів,пов`язаних ізпоширенням коронавірусноїхвороби (СОVID-19),та протягом30днів здня йоговідміни забороняється:нарахування тастягнення неустойки(штрафів,пені)за несвоєчаснездійснення платежівза житлово-комунальніпослуги.

Поняття неустойки визначено статтею 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

До розрахунку заборгованості позивачем не включено нарахування пені. Зокрема, як убачається із наданого позивачем розрахунку, пеня за несплату послуг відповідачам не нараховувалась.

Разом із тим, можливість застосування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, передбаченої статтею 26 цього Закону не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК, зокрема, зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, інфляційні нарахування та 3% річних не охоплюються поняттям неустойки та не включаються до виду неустойки, нарахування та стягнення якої заборонено п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)».

До прикладу,відповідно доп.1Постанови КабінетуМіністрів України«Деякі питанняоплати житлово-комунальнихпослуг вперіод воєнногостану» від5березня 2022р.№ 206установлено,що доприпинення чискасування воєнногостану вУкраїні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Аналогічної заборони нарахування та стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних на період карантину законодавством України не визначено.

З цих підстав суд вважає, що позивач має право на отримання від відповідачів інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми боргу за весь період у межах позовної давності, в тому числі й на час дії карантину, запровадженого в Україні на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

З урахуванням зазначеного до стягнення з відповідачів у користь позивача підлягає 11761,20 грн. заборгованості за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, 1055,61 грн. трьох процентів річних від простроченої суми та 2399,70 грн. інфляційних нарахувань. Зазначені суми підлягають стягненню з відповідачів солідарно відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом із тим, вимогу про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території від 01.01.2016р. суд вважає такою, що до задоволення не підлягає.

Так, із аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, Постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.

Однак, позивачем не доведено, що проект договору, який запропоновано для підписання відповідачам, відповідає типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території» від 20 травня 2008 року № 529. Дослідивши зміст договору про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території від 01.01.2016р. судом установлено, що він не є аналогічним змісту типового договору, затвердженого Постановою № 529. До прикладу, у розділі «Права та обов`язки сторін» типовим договором передбачено цілий перелік прав споживача (не менше 8 пунктів), а договором, який запропоновано відповідачам до підписання, лише право вимагати належного виконання договору. Відтак, судом не встановлено, що запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору, а тому відмова відповідачів від укладення цього договору не суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року і з цих підстав договір не підлягає визнанню укладеним у судовому порядку.

Поряд із тим, судом установлено, що, надаючи послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, позивач від відповідачів плати на надані послуги не отримував, унаслідок чого відповідачі порушили права позивача на отримання такої плати, а тому ці порушені права підлягають до захисту шляхом стягнення з відповідачів, солідарно, у користь позивача 11761,20 грн. заборгованості за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, 1055,61 грн. трьох процентів річних від простроченої суми та 2399,70 грн. інфляційних нарахувань за період з 23 квітня 2018 року до 19 квітня 2021 року, у межах строку позовної давності.

У зв`язку з частковим задоволенням позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути 2270 грн. понесеного позивачем судового збору.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., про стягнення яких позивач просив у позовній заяві, стягненню не підлягають, оскільки пунктом 2.1 договору № 14/21-ц про надання правової допомоги від 26.01.2021р. передбачено, що вартість виконання роботи визначається згідно з додатком до договору (квитанції № 14/21-ц від 26.03.2021р.), яка є його невід`ємною частиною, однак цього додатку суду не надано, вартості витрат на правничу допомогу ніякими доказами не підтверджено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 263 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно в користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просвіта 19» 11761 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят одну) гривню 20 копійок за утримання житлового будинку та прибудинкової території, 1055 (одну тисячу п`ятдесят п`ять) гривень 61 копійку трьох процентів річних від простроченої суми та 2399 (дві тисячі триста дев`яносто дев`ять) гривень 70 копійок інфляційних нарахувань.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порівну в користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просвіта 19» 2270 гривень (з кожного по 1135 гривень) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просвіта 19», місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Просвіти, 19, код у ЄДРПОУ 40017789.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 08 липня 2022 року.

СуддяН. М. Сташків