Постанова

від 05.07.2022 по справі 346/1596/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/1596/22

Провадження № 22-ц/4808/816/22

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Максимів Ю.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справу за клопотанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Чобанюк Максим Михайлович, про скасування заходів забезпечення позову, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду, постановлену головуючим суддею Яремин М.П. 31 травня 2022 року,

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Чобанюк М.М., звернулися до суду із клопотанням, в якому просили скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Коломийського районного суду від 17.02.2003. Клопотання мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , якій на праві власності належав житловий будинок в АДРЕСА_1 . Заявники зазначили, що з метою оформлення спадщини вони звернулися до нотаріальної контори із відповідними заявами, на підставі яких їм видані свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом по 1/2 частці земельної ділянки, що розташована на території Семаківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок їм відмовлено, оскільки нотаріусом виявлено арешт (архівний запис), зареєстрований 04.02.2008 реєстратором Коломийської міської державної нотаріальної контори на підставі постанови державної виконавчої служби від 03.03.2003, на вказаний житловий будинок. Заявники вказали, що в провадженні Коломийського районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним. Ухвалою від 17.02.2003 в даній справі накладено арешт на вищевказаний житловий будинок, на підставі якої 26.02.2003 видано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Рішенням Коломийського районного суду від 08.05.2003, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.10.2003, договір дарування житлового будинку ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 визнано недійсним. Ухвалою Верховного суду України від 17.06.2005 в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 на рішення Коломийського районного суду та ухвалу апеляційного суду відмовлено. Представник заявників з метою зняття згаданого арешту звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою, на яку 27.04.2022 отримав відповідь про те, що надати будь-яку інформацію по виконавчому провадженню неможливо. Заявники зауважили, що з часу прийняття рішення в справі минуло 19 років, на виконанні судове рішення не перебуває, а тому з метою отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом на вищевказаний житловий будинок просили залучити їх до участі в справі як правонаступників позивача ОСОБА_3 та скасувати вказані заходи забезпечення позову.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 31 травня 2022 року в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі № 2-312/2003 у якості правонаступників позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , а також про скасування заходів забезпечення позову, вжитих 17.02.2003 Коломийським районним судом в цивільній справі № 2-312/2003, у виді накладення арешту на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її постановленою з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що в даному випадку відсутній спір про визнання права власності на майно, а у заявників існують тільки перепони для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом у вигляді арешту, який був накладений 19 років тому. Апелянт вказує, що заявники є правонаступниками позивачки по справі, успадковане майно належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - єдині спадкоємці після смерті ОСОБА_3 , які прийняли спадщину. Представник заявників з посиланням на ст. 55, ч.1, 7, 8 ст. 158 ЦПК України, а також положення ст. 129 Конституції України, в яких закріплені основні засади судочинства, вважає, що вжиті ухвалою Коломийського районного суду від 17.02.2003 заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони в засідання апеляційного суду не з`явились, хоча про розгляд справи їм у встановленому законом порядку завчасно направлялись судові повідомлення. Від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі апелянтів. Отже, є правові підстави для розгляду справи за відсутності сторін.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були учасниками справи, в межах якої накладено арешт на успадковане ними майно, а тому позбавлені права на звернення до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 158 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з цим висновком місцевого суду, зважаючи на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10.02.2003 ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Маркелова І.М. про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.

Ухвалою Коломийського районного суду від 17.02.2003 накладено арешт на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , що був подарований ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

26.02.2003 державним виконавцем ВДВС Коломийського районного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при примусовому виконанні вищевказаної ухвали суду від 17.02.2003, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 , а саме житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Рішенням Коломийського районного суду від 08.05.2003 договір дарування житлового будинку ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І.М. 26.02.2002 року, визнано недійсним ( а.с. 50-52).

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.10.2003 апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Коломийського районного суду від 08.05.2003 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 17.06.2005 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 на рішення Коломийського районного суду від 08.05.2003 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.10.2003.

Згідно з даними свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Семаківці Коломийського району Івано-Франківської області.

25.02.2021 державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване з реєстрі за № 126, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із 1/2 частки земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2370 га, кадастровий номер 2623286400:06:006:0017, що розташована на території Семаківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області.

19.02.2022 державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване з реєстрі за № 143, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із 1/2 частки земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2370 га, кадастровий номер 2623286400:06:006:0017, що розташована на території Семаківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.122).

Листом № 339/02-14 від 02.06.2021 державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори Мануляк І.В. повідомлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що нотаріус не вправі видати їм свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок після смерті ОСОБА_3 до зняття арешту, оскільки під час підготовки до видачі свідоцтва виявлено арешт (архівний запис), зареєстрований 04.02.2008 за №6522190 (дата виникнення 03.03.2003 року; архівний номер: 2541712SVFRANKOVSK1201) реєстратором Коломийської міської державної нотаріальної контори на підставі постанови державної виконавчої служби АА № 429019 від 03.03.2003 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 зазначив, що із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто, сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17.

Частиною 1 статті 42 ЦПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є учасником справи №2-312/2003, в межах якої накладено арешт, відповідно відсутні підстави вважати порушеними будь-яких їх права на зазначене нерухоме майно на час постановлення ухвали про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову у зв`язку зі смертю спадкодавця ОСОБА_3 та залучення заявників до участі у справі №2-312/2003 як правонаступників ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки процесуальне правонаступництво в порядку ст. 55 ЦПК України застосовується в процесі розгляду справи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

У даному випадку розгляд справи закінчений, у справі прийнято остаточне рішення, а тому відсутні визначені законом підстави для застосування процесуального правонаступництва.

Згідно з вимогами ст.1296ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом цієї норми закону право на спадщину є майновим правом спадкоємця, юридичний факт виникнення якого пов`язаний з часом її прийняття.

Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею, яке в даному випадку не є предметом розгляду, виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику, тому судом першої інстанції правильно роз`яснено заявникам право на звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, враховуючи законодавчо визначений порядок скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для залучення до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як правонаступників ОСОБА_3 та скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 31 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 11 липня 2022 року.