Рішення

від 05.07.2022 по справі 357/1413/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1413/22

2/357/1559/22

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Сокур О. В.,

представника позивача Кіндрась Я.І.,

представників відповідача Борисенко Є.С., Довгопол О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гриби-України» про стягнення поворотної фінансової допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2022 року адвокат Кіндрась Ярослав Іванович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Гриби-України» про стягнення поворотної фінансової допомоги, мотивуючи тим, що на підставі Договору № ПФД2 від 01.11.2018 року про надання поворотної фінансової допомоги, позивач перерахував відповідачу поворотну фінансову допомогу в наступному розмірі і порядку: 22.11.2018 року 290 000 грн.; 30.11.2018 року 100 000 грн.; 30.11.2018 року 100 000 грн.; 03.12.2018 року 90 000 грн. Всього позивачем перераховано Товариству поворотну фінансову допомогу на суму 580 000 грн. 12 серпня 2021 року та 25 жовтня 2021 року позивач надіслав на адресу відповідача вимоги про повернення фінансової допомоги у розмірі 580 000 грн., але станом на сьогодні відповідач ухиляється від обов`язку повернути сплачені позивачем кошти. Так, вперше позивач надіслав відповідачу вимогу 12.08.2021 року, строк повернення грошових коштів настав 12.09.2021 року. Нарахування інфляційних втрат та 3% починається з 12.09.2021 року. Так, за період з 12.09.2021 року по 01.02.2022 року розмір 3% річних становить 6 816,99 грн., розмір інфляційних втрат 20 562,46 грн. тому, просив суд стягнути з відповідача ТОВ «Гриби-України» на користь ОСОБА_1 580 000 грн. поворотної фінансової допомоги, 6 816,99 грн. 3% річних, 20 562,46 грн. інфляційних втрат, 6 073,79 грн. судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат позивача та представника, що пов`язані з явкою до суду ( а. с. 1-6 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2022 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 30 ) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвалою судді від 14 лютого 2022 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі та постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 14 березня 2022 року ( а. с. 35-36).

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав, здебільшого за клопотаннями учасників судового розгляду ( а. с. 43, 44, 47-48, 61-63 ), останнього разу оголошено перерву в судовому засіданні до 06.07.2022 року ( а. с. 61-63 ).

09 червня 2022 року за вх. № 17931 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому просили залишити позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Гриби-України без задоволення, мотивуючи тим, що жодного договору у письмовій формі про надання поворотної фінансової допомоги між ОСОБА_1 та ТОВ «Гриби-України» не укладалося. З боку позивача не було надано такого договору, який мав би бути вчинений у письмовій формі, де сторони повинні погодити порядок повернення фінансової допомоги.

30 червня 2022 року за вх. № 20801 судом отримано відповідь на відзив, в якому представником позивача зазначено, що позивач у зв`язку із втратою примірника договору позики від 01.11.2018 року не має змоги надати його в письмовому вигляді, але факт його укладання підтверджується передачею грошових коштів згідно платіжних доручень на суму 580 000 грн. із зазначенням в банківських документах призначення платежу, як поворотна фінансова допомога.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, надав пояснення викладеним в позовній заяві та просив вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти позовних вимог позивача, просили відмовити в позові, так як між позивачем та відповідачем не укладалося договору про поворотну фінансову допомогу, а позивач не довів про це в судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з вищевказаними вимогами зазначав, що між ним та відповідачем ТОВ «Гриби-України» було укладено Договір № ПФД2 від 01.11.2018 року про надання поворотної фінансової допомоги.

На підтвердження цього, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 580 000 гривень, що підтверджується квитанцією банку №0.0.1193395702.1 від 22.11.2018 року, платіжними дорученнями № 3311435537, № 3311553487 від 30.11.2018 року та платіжним дорученням № 3318459800 від 03.12.2018 року ( а. с. 16-19 ).

У вказаній платіжній квитанції та платіжних дорученнях, призначення платежу вказано, як поворотна фінансова допомога по договору ФП2 від 01.11.2018 року.

12 серпня 2021 року та 25.10.2021 року позивач ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Гриби-України» з вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги ( а. с. 20, 22 ).

Позивач зазначив, що вказані вимоги залишилися без задоволення з боку відповідача.

Звертаючись до суду з вищевказаними позовними вимогами позивач вважає, що порушене його право, яке підлягає судовому захисту та з відповідача стягненню на його користь поворотну фінансову допомогу, 3% та інфляційні втрати.

Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ч. 1 ст. 202 ЦК України ).

Відповідно до ч. 4 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з приписами ст.208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Статтею 207 ЦКУ передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2).

Положеннями частини 1 статті 638 цього Кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Зазначений висновок також узгоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 1-7/158-09-3124.

Згідно з статтею 1049 ЦКУ позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1). Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.2).

Отже, виходячи із доводів позивача та враховуючи вказані положення чинного законодавства лише договір позики, укладений у письмовій формі, породжує певні права і обов`язки, що обумовлені ним.

Також, враховуючи наведені вище положення процесуального законодавства належним доказом в підтвердження своїх вимог щодо стягнення заборгованості за договором позивачем повинно було бути подано примірник договору, на підставі якого у відповідача виникла заборгованість, як вважає позивач.

Так, частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, з боку позивача не було надано належних доказів в підтвердження обставин укладення між сторонами договору поворотної фінансової допомоги, отже не доведено, що такий договір був укладений.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу, відповідач заперечував щодо укладання з позивачем будь-яких договорів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу, адже у силу вимог статті 1047 ЦК України належними доказами підтвердження укладення договору позики може бути або письмовий договір, або розписка, яку надає позикодавцеві позичальник, але, такі докази відсутні.

Позивачем на підтвердження укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги надано квитанцію та платіжні доручення, з яких вбачається, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 580 000 гривень, квитанція банку №0.0.1193395702.1 від 22.11.2018 року на суму 290 000 грн., платіжне доручення № 3311435537 від 30.11.2018 року на суму 100 000 грн., платіжне доручення № 3311553487 від 30.11.2018 року на суму 100 000 грн. та платіжне доручення № 3318459800 від 03.12.2018 року на суму 90 000 грн. ( а. с. 16-19 ).

У вказаній платіжній квитанції та платіжних дорученнях, призначення платежу вказано, як поворотна фінансова допомога по договору ФП2 від 01.11.2018 року.

При цьому, надані позивачем копія квитанції та платіжних доручень не підтверджують укладення між сторонами договору, оскільки не підтверджують факт отримання відповідачем у борг певної грошової суми від позивача та його обов`язок повернути ці кошти, що свідчить про відсутність підстав для стягнення вказаної суми як боргу за договором поворотної фінансової допомоги.

Саме по собі посилання у квитанції та платіжних дорученнях на договір про поворотну фінансову допомогу не свідчить про його укладення та не дозволяє з`ясувати умови, щодо яких між сторонами досягнута згода.

Із вказаних суперечливих доказів, досліджених судом, неможливо встановити дійсний характер спірних правовідносин сторін.

Відповідно до наведених вище положень процесуального законодавства обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Із встановлених судом обставин справи не вбачається, що позивач довів обставини, на які він посилається як на підставу задоволення своїх позовних вимог.

Таким чином суд дійшов висновку, що існування заборгованості у відповідача перед позивачем без належного обґрунтування підстав виникнення такої заборгованості, існування договірного характеру сторін є припущенням.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2019 року у справі № 633/444/17, провадження № 61-39142ск18.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 29 січня 2020 року у справі № 905/304/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

До того ж, в позовній заяві позивач посилався на укладання між ним та відповідачем Договору № ПФД2 від 01.11.2018 року, а, як на підтвердження укладання такого договору про надання поворотної фінансової допомоги на квитанцію та платіжні доручення, в яких призначення платежу вказано, як поворотна фінансова допомога по договору ФП2 від 01.11.2018 року.

Будь-яких заяв та клопотань про уточнення позовних вимог, з боку позивача на адресу суду не надходило.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гриби-України» в частині стягнення поворотної фінансової допомоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є недоведеними.

Оскільки не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 580 000 грн., не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Позивачем при звернені до суду було понесено судові витрати у розмірі 6 073,79 гривень, сплата яких документально підтверджено ( а. с. 7 ).

Однак, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, не підлягають і стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати понесенні останнім при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 202, 203, 206-208, 526, 598, 599, 610, 612, 638, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 187, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 353-355 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України «Про судоустрій і статус суддів», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гриби-України» про стягнення поворотної фінансової допомоги, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гриби-України» ( адреса місцезнаходження: 09129, Київська область, Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Затишна, буд. 41, ЄДРПОУ: 42393433 ).

Повне судове рішення складено 11 липня 2022 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов