Рішення

від 10.07.2022 по справі 120/2587/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 липня 2022 р. Справа № 120/2587/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Брацлавської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Брацлавської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

У позовній заяві позивачі просили:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді їхнього клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га для кожного окремо на території Брацлавської селищної ради (Вишковецької сільської ради), за межами населеного пункту Тульчинського району Вінницької області;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га для кожного окремо на території Брацлавської селищної ради (Вишковецької сільської ради), за межами населеного пункту Тульчинського району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що 18.11.2021 надіслали відповідачу клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на кожного на території Брацлавської селищної ради (Вишковецької сільської ради), за межами населеного пункту Тульчинського району Вінницької області.

Вказують, що до клопотань були долучені всі документи, передбачені ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельної ділянки, паспортні дані фізичних осіб та нотаріальні довіреності на представництво інтересів громадян заявників.

У відповідь на клопотання позивачів, відповідач вказав, що частина земельної ділянки, зазначена в наданих графічних матеріалах за кадастровим номером 0523082000:02:001:0294 - це землі історико-культурного призначення на території Брацлавської селищної ради (за межами с. Забужжя).

Враховуючи дані обставини, позивачі вважають що селищна рада діяла недобросовісно, а тому вимушені були звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 28.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, встановленому ст. 262 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.

Копію ухвали від 28.02.2022 було надіслано на адресу Брацлавської селищної ради рекомендованим листом та отримано відповідачем 09.04.2022, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї адміністративної справи, однак своїм правом на подання відзиву не скористався.

Як зазначено у ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності, суд встановив наступне.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 18.11.2021 звернулись до Брацлавської селищної ради із клопотанням, у якому просили надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, кожному окремо, на території Брацлавської селищної ради (Вишковецької сільської ради) за межами населеного пункту Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення.

Із викопіювань із чергового кадастрового плану Вишковецької сільської ради (Брацлавської селищної ради) (за межами населеного пункту) Немирівського району (Тульчинського району) Вінницької області вбачається, що шість земельних ділянок, орієнтовною площею 2,0000 га, які бажають отримати у власність позивачі для ведення особистого селянського господарства (код.01.03) відносяться до категорії земель землі сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності та суміжні з земельною ділянкою з кадастровим номером 0523082000:02:001:0308.

Брацлавська селищна рада надала позивачам відповіді від 30.11.2021, у яких вказала, що частина земельної ділянки, вказана у графічних матеріалах, кадастровий номер 0523082000:02:001:0294 це землі історико-культурного призначення на території Брацлавської селищної ради (за межами с. Забужжя). Станом на 01.12.2002 на даній території відомі такі пам`ятки археології землі історико-культурного призначення: поселення епохи бронзи ІІ тис. до н.е., знаходить на південно-західній околиці села Забужжя; поселення черняхівської культури 3-4 ст. до н.е., знаходиться на південній околиці села Забужжя.

Вважаючи відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки протиправною, позивачі звернулися до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Тобто, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність земельних ділянок із земель комунальної власності, в тому числі для ведення селянського господарства.

В свою чергу, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту "а" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на викладене, чинним законодавством встановлено, що за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо надання дозволу чи відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повинно прийматись рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

При цьому, слід зазначити, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування з питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема надається дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або мотивована відмова у його наданні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/8858/16 від 05.05.2020 року, №826/8108/16 від 18.06.2020 року та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 560/2477/20 від 08 грудня 2020 року.

На час розгляду справи, за наслідком розгляду клопотання позивача, не прийнято рішення Брацлавської селищної ради щодо відмови або надання позивачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Доказів вирішення порушеного позивачами питання у поданій заяві, відповідачем суду не надано.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Надання дозволу або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у його наданні, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

До того ж, слід застосувати правовий висновок Верховного Суду у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року, який полягає у тому, що неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому наданні.

Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання або про відмову у наданні дозволу).

Отже, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року дійшов висновку, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відмову у його наданні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Таким чином, оскільки Брацлавською селищною радою не прийнято рішення відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту позивачів буде саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду поданого клопотання.

Щодо вимоги позивачів зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачами спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивачі звернулися до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

До того ж слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному. Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Слід зауважити, що захист прав та інтересів позивачів повинен відбуватись не формально, а ефективно, відповідно, прийняте судове рішення повинно забезпечити реальне відновлення порушених прав та інтересів позивачів.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зауважує, що 18.11.2021 позивачі звернулися до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Однак, відповідачем протягом законодавчо встановленого місячного терміну не вчинено дій щодо його розгляду та не прийнято відповідного рішення на сесії сільської ради.

Таким чином, відповідачем з передбачених чинним законодавством підстав, не було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у його наданні.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача - адвокат Бойко А.М. звернувся до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації із запитом про надання інформації.

У відповідь на вказаний запит Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації листом №07-03-263 від 08.02.2022 повідомило, що на земельній ділянці, площею 12,0000 га, частина земельної ділянки з кадастровим номером 05223082000:02:001:0294, яка розташована на території Вишковецької сільської ради (Брацлавської селищної ради) Тульчинського (Немирівського) району Вінницької області, що планується для ведення селянського господарства об`єктів культурної спадщини не виявлено.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка за кадастровим номером 05223082000:02:001:0294 відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид використання землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Таким чином, суд приходить висновку, що відомості про наявність обмежень чи обтяжень на бажану позивачами земельну ділянку у відповідача відсутні.

В свою чергу, відповідачем як розпорядником спірної земельної ділянки не наведено суду обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

Слід звернути увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта під час якого достеменно встановлюється наявність чи відсутність перешкод, обмежень для відведення земельної ділянки у власність.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, а дії відповідача, в даному випадку, розцінюються судом як створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки це забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивача та призведе до реального їх відновлення.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивача та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивачів, суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24 січня 2020 року та №560/1334/19 від 27.01.2021 року, у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

На переконання представника позивачів, відповідач свідомо ухиляється від надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому є об`єктивні сумніви, що Брацлавська селищна рада в подальшому надасть дозвіл без ухилення в його наданні та/або з надуманих причин прийме рішення в його ненаданні.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов висновку, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивача та не виключається повторність звернень позивача за захистом до суду з питань реалізації права на землю.

При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у власність (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду №32/563 від 04.12.2018 року).

Пунктом 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає, щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року продовжено строком на 90 днів.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак суд дійшов висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до частини 3 статті 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз норми ч. 1 ст. 134 КАС України дає підстави для висновку, що предметом розподілу можуть бути витрати на професійну правничу допомогу сплачені (понесені) сторонами у справі.

На підтвердження факту понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокат надав суду договір про надання правової допомоги від 10.02.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 9 від 10.02.2022, що підтверджує оплату адвокату коштів в загальній сумі 30000,00 гривень.

Однак судом встановлено, що кожен із позивачів уповноважили на підставі нотаріально посвідчених довіреностей громадянина ОСОБА_7 представляти їх інтереси в тому числі у суді із питань приватизації земельних ділянок з правом передоручення повноважень третім особам.

Відтак, ОСОБА_7 набув адміністративну процесуальну правосуб`єктність представника позивачів та міг діяти у суді від їх імені особисто.

Проте, скориставшись передбаченим довіреностями повноваженням передоручити представництво інтересів позивачів іншій особі, ОСОБА_7 уклав договір із адвокатом.

Судом встановлено, що стороною (клієнтом) за договором про надання правової допомоги від 10.02.2022 стали не позивачі (сторони) у цій справі, а ОСОБА_7 , який діяв від їх імені на підставі вказаних вище нотаріально посвідчених довіреностей, що передбачали право передоручення повноважень на представництво третім особам (в даному випадку адвокату).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 9 від 10.02.2022, цей документ підтверджує оплату адвокату коштів в загальній сумі 30000,00 гривень не кожним із позивачів, а їхнім представником ОСОБА_7 , який зазначений у розрахунковому документі як платник.

Відтак, квитанція до прибуткового касового ордера № 9 від 10.02.2022 не є документом, що підтверджує понесення саме сторонами (позивачами) витрат на професійну правничу допомогу, адже відсутні докази того, що волевиявлення позивачів охоплювало дії щодо оплати їхнім представником за довіреностями ОСОБА_7 адвокату коштів у сумі 30000,00 грн. оскільки за розрахунковим документом платником є ОСОБА_7 , який володіє процесуальним статусом представника, а нормою ст. 134 КАС України передбачено присудження позивачам (а не їх представнику) витрат на професійну правничу допомогу, що повинні бути оплачені саме позивачем (позивачами) як стороною адміністративної справи.

За таких обставин суд вважає, що квитанція до прибуткового касового ордера № 9 від 10.02.2022 не є належним доказом понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу, а тому у задоволенні клопотання про їх присудження слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльністю Брацлавської селищної ради при розгляді клопотань громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Брацлавської селищної ради (Вишковецької сільської ради), за межами населеного пункту Тульчинського району Вінницької області.

Зобов`язати Брацлавську селищну раду надати громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Брацлавської селищної ради (Вишковецької сільської ради), за межами населеного пункту Тульчинського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відстрочити виконання даного рішення до закінчення воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Брацлавської селищної ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Брацлавської селищної ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Брацлавської селищної ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Брацлавської селищної ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Брацлавської селищної ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_6 за рахунок бюджетних асигнувань Брацлавської селищної ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ),

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ),

ОСОБА_5 (с. Довжок, Ямпільський район, Вінницька область, 24544, РНОКПП НОМЕР_5 ),

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Брацлавська селищна рада (вул. Незалежності, 28, смт. Брацлав, Тульчинський район, Вінницька область, 22870, ЄДРПОУ 04325928).

Повний текст рішення складено 11.07.2022.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна