Рішення

від 20.08.2007 по справі 44/164-07 (н.р. 37/16-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/164-07 (н.р. 37/16-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2007 р.                                                            Справа № 44/164-07 (н.р. 37/16-06)

вх. № 4987/4-44 (н.р. 257/4-37)

Суддя господарського суду Савченко А.А. 

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

розглянувши справу за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ  

до  ВАТ "Харківгаз" м. Харків  

про стягнення 8955984,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, з урахуванням заяви від 24.07.2007 року про збільшення позовних вимог, яка  прийнята судом до  розгляду,  просить  суд  стягнути з  відповідача 1059031,82 грн. пені, 540728,76 грн. 3% річних за  період з 11.01.2004р. по 28.03.2007р., 2315127,84 грн. інфляційних  за період з  січня 2004р. по березень 2007р.  та  403311,20 грн. штрафу  за   договором № 06/02-2149  від 28.12.2002 року на постачання  природного газу.  Свої    позовні вимоги обґрунтовує тим, що    відповідач   не виконував  належним   чином  зобов'язання  з   оплати   за  договором, внаслідок чого   виникла  заборгованість   з оплати, яка була  погашена відповідачем лише  28.03.2007р., внаслідок  чого було прострочене  грошове  зобов'язання  і позивачем збільшені  позовні вимоги в частині стягнення  інфляційних та 3% річних. Решта  заявлених  позовних вимог в частині стягнення штрафу  та пені  позивачем   залишена  без  змін.

 Відповідач проти позову заперечує  з  підстав, зазначених в відзиві на  заяву про збільшення позовних вимог,  зокрема, вважає, що позивачем  пропущений встановлений діючим законодавством строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу та пені.  Крім того, відповідач вважає, що  не відбулось прострочення  виконання грошового зобов'язання протягом  розгляду справи, оскільки рішенням суду  від 12.10.2006р.  ВАТ „Харківгаз” було звільнено від виконання  обов'язку, щодо якого були заявлені позовні вимоги, у зв'язку з чим    не може бути примушено   до сплати 3% річних та інфляційних за весь час, протягом якого   розглядалась  справа. Крім того,  відповідач вважає, що  прийняття спочатку місцевим господарським судом рішення про відмову в позові, а згодом - апеляційним судом рішення з неправильно  визначеними сумами   штрафних санкцій – не може бути  покладено в вину ВАТ „Харківгаз”  за збільшення часу розгляду справи  та не може бути підставою для збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні оголошено   перерву з  14.08.2007р. до 16.08.2007р. та з 16.08.2007р. до  15.00 год.  20.08.2007р.    для виготовлення   повного тексту рішення.

28.12.2002 року між ДП “Газ України”  НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Харківгаз” було укладено  договір  на постачання природного газу    № 06/02-2149.

      Відповідно до умов договору, в   редакції узгодженого протоколу  розбіжностей  та додаткових угод № 1 від 21.04.2003 року, № 2 від 08.05.2006 року та  № 3 від 10.09.2003, позивачем    було передано  відповідачу  протягом  січня-грудня 2003 року  природний газ  у обсязі 994076,980 куб. м. на   загальну суму 122568896,86 грн.

Але  відповідачем  надані послуги  не  були  оплачені  в повному обсязі, внаслідок   чого   утворилась  заборгованість   по оплаті    в сумі   5761588,50 грн.,   яка зафіксована  постановою  Харківського апеляційного  господарського суду   від 28.11.2006р. по  справі  № 37/16-06  та  Постановою  Вищого  господарського  суду  України від 15.03.2007р. по справі № 37/16-06, якою   вищевказана постанова   в частині стягнення  боргу  за  спірним  договором в розмірі  5761588,50 грн.,  залишена   без  змін.

       Згідно  до  ст.  35  Господарського процесуального кодексу України   факти,  встановлені  рішенням  господарського суду  під  час  розгляду  однієї справи,  не доводяться  знову  при  вирішенні  інших спорів, в  яких  беруть участь ті  самі сторони.

       У  відповідності до ст.4 Прикінцевих   та  Перехідних положень Цивільного кодексу України  щодо цивільних відносин, які виникли до  набрання  чинності Цивільним   кодексом  України, положення  цього  кодексу  застосовуються до тих прав та  обов'язків, що виникли  або продовжують  існувати  після  набрання   ним чинності.

        Згідно  п.10.1  договору №  06/02-2149 від 28.12.2002р. , цей   договір   набирає чинності  з 01.01.2003р. і  діє  в частині поставки  газу до 31 грудня 2003р., а в частині проведення   розрахунків   за  послуги – до  повного  здійснення  розрахунків.

        При дослідженні наданих позивачем до  матеріалів справи розрахунків встановлено,  що  борг    відповідачем   було   погашено   лише   28.03.2007р.

  Оскільки  згідно   зі  ст.216 ЦК УРСР  та  ст.599 ЦК України  зобов'язання   припиняється   виконанням,  проведеним  належним чином,  а  у    відповідності до  ст. 625 ЦК України, який  набрав  чинності з 01.01.2004р.,    боржник,  який  прострочив  виконання грошового   зобов'язання, на  вимогу    кредитора  зобов'язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням  встановленого   індексу  інфляції  за весь  час прострочення  та   3% річних   від  простроченої  суми  боргу,  суд   вважає, що позивач    має  право  на  стягнення  з   відповідача  3% річних   та   інфляційних,   тому вимога  про стягнення з  відповідача  інфляційних в   сумі    1969003,72 грн.,  які нараховані за   період з 01.01.2004р.  по березень  2007р. та  3% річних в сумі 540728,76 грн. за період з 01.01.2004р. по  28.03.2007р. є    обґрунтованою  та  підлягає  частковому  задоволенню.

Щодо   решти інфляційних в розмірі  346 124,12 грн.   ,суд вважає  необхідним відмовити   з наступних підстав.

      Листом Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.97 р. рекомендовано Порядок  застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, згідно якого, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, що складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожен  внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати  підсумовуються.

          Оскільки позивач в  наданому розрахунку  інфляційних  використовував борг з урахуванням індексу інфляції, а  не  суму чистого боргу, інфляційні   фактично  нараховані  на інфляційні збитки, що не  передбачено законодавством.

          Щодо решти вимог, слід  зазначити   наступне.

          Відповідачем у відзиві на позов  зазначено  про    те, що позивачем  пропущений строк  позовної  давності   для вимог про   стягнення штрафу  та пені.

         Згідно до ст.258 ЦК України   до вимог  про стягнення  неустойки  застосовується  позовна  давність  в   один  рік.  

        Дослідивши матеріали справи судом  встановлено, що  згідно з п. 6.2 договору зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого  платежу за кожен  день  прострочення  платежу.

Позивачем за  період з  26.12.2004р.  по  26.12.2005р.   нарахована  пеня  в сумі   1 059031,82   грн.

У відповідності до п.5 розділу №9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., положення Господарського кодексу України  щодо   відповідальності за порушення  господарських  зобов'язань, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу стосовно відповідальності  учасників господарських відносин, застосовуються у  разі, якщо вони  пом'якшують  відповідальність за    вказані  порушення.

Згідно  до п.6 ст.232  Господарського кодексу України  нарахування   штрафних санкцій за  прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом  або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало  бути  виконане.  З   урахуванням   строків  оплати  за   договором за   січень-грудень  2003р.  нарахування пені  за  період з   26.12.2004р.  по  26.12.2005р.  є  безпідставним,  у зв”язку з  чим позов  в цій  частині не   підлягає задоволенню.

Позивачем нарахований штраф у відповідності до ст.231 Господарського кодексу України в розмірі 7%.  Суд вважає    позов в цій частині  безпідставним, оскільки у відповідності до умов договору передбачена  певна відповідальність у вигляді пені за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд вважає  безпідставним застосування позивачем  ст.231 Господарського кодексу України, оскільки у відповідності до прикінцевих положень Господарського кодексу щодо відповідальності за  порушення правил здійснення господарської діяльності та за порушення господарських зобов'язань ці  положення застосовуються в разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, тобто після 01.01.2004р.

          У відповідності із ст.ст.44, 49 ГПК України суд вважає необхідним  витрати по сплаті позивачем  по справі № 37/16-06 (44/164-07)  витрат з оплати   державного мита у  сумі 20922,75 грн. та 12343,27 грн., сплачених при поданні апеляційної скарги,   та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу  у сумі 82,05 грн. покласти на  відповідача    пропорційно розміру  задоволених   позовних   вимог.

Керуючись ст.216 ЦК УРСР, статтями 526, 599,625 ЦК України,ст.ст.231 п.2 ,232  Господарського кодексу України, статтями 1, 12,33, 47, 49,   82-84 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 4-й під"їзд, в тому числі  р/р 26009240 в СУГБ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, в тому числі    р/р 260083013814    в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код  ЄДРПОУ 31301827)   1969003,72 грн. інфляційних,    3% річних в сумі 540728,76 грн., 20922,75 грн. та 12343,27 грн.  витрат по сплаті державного мита,  82,05  грн. витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Видати наказ  після  набрання   рішенням   законної  сили.

          В решті  позову   відмовити.

Суддя                                                                                            Савченко А.А.