Рішення

від 03.07.2022 по справі 904/405/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2022м. ДніпроСправа № 904/405/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас Сідс Україна", с. Могилів, Царичанський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 4 548 548, 42 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мас Сідс Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива", в якому просить стягнути заборгованість у розмірі 4 548 548, 42 грн., яка складається з: 3 461 622, 48 грн. - основної заборгованості, 692 324, 50 грн. - штрафу, 345 972, 57 грн. - 48 % річних, 48 628, 87 грн. - інфляційних збитків.

Ухвалою від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 22.02.2022.

15.02.2022 від Позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцїї поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 15.02.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас Сідс Україна" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено, у зв`язку із зайнятістю майданчиків для проведення відеоконференцій в суді на призначену дату та час судового засідання.

22.02.2022 сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.02.2022 відкладено підготовче засідання на 15.03.2022 об 11:15 год.

У призначений судом час підготовче засідання не відбулося у зв`язку із введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану та виникненням внаслідок цього ризиків для здійснення безпечного розгляду справ у відкритих судових засіданнях.

Ухвалою суду від 15.03.2022 визнано поважними причини, що унеможливили проведення судового засідання у справі, яке було призначено на 15.03.2022. Про дату час та місце судового розгляду справи по суті вирішено повідомити сторін додатково.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підстявіпропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).

Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Ухвалою суду від 11.04.2022 призначено підготовче засідання на 26.04.2022.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 строком на 30 діб.

26.04.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою суду від 26.04.2022 відкладено підготовче засідання на 24.05.2022.

24.05.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою суду від 24.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.06.2022.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні строком на 90 діб до 23.08.2022.

14.06.2022 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою суду від 14.06.2022 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 04.07.2022.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

04.07.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ПЛ-50 від 30.10.2020, право вимоги за яким позивач набув після укладення договору про заміну кредитора в зобов`язанні № 1/ПЛ-50 від 25.08.2021.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 548 548,42 грн., яка складається з:

3 461 622,48 грн. основного боргу,

48 628,87 грн. втрат від інфляції за загальний період прострочення листопад 2021- грудень 2021,

345 972 грн. 48% річних за загальний період прострочення з 31.10.2021 по 14.01.2022,

692 324,50 грн. штрафу 20%.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав (а.с.81,82).

Крім того, судом, робилося оголошення для відповідача про наявність справи в суді та про дату та час судових засідань на офіційному сайті суду(а.с. 87,94).

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі обставини укладення договору, правомірність вимог за договором про заміну кредитора в зобов`язанні, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

30.10.2020 між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Енергоперспектива» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № ПЛ-50 (договір поставки).

Відповідно до п.1.1. Договору поставки у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця такий товар:

- насіння для сівби;

- пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива,

- мінеральні добрива, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його.

Строк поставки товару, протягом якого товар повинен бути переданий покупцю або перевізнику, вказується в специфікації. У ній також може бути вказана лише гранична дата поставки товару. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання постачальником заявка про поставку товару. (п.4.2. договору).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що підписання покупцем накладної або іншого документу про передачу йому товару засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендації виробника щодо його використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній.

Пунктом 5.1. Договору поставки передбачено, що покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у специфікації. Якщо в специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем за 10 днів до граничної дати його поставки (передачі покупцю або перевізнику). Якщо між сторонами фактично вдбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем, то такий товар оплачується покупцем у деньм його отримання від постачальника (перевізника)

Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до кінця року, в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю товару з моменту укладення цього договору і до кінця року, в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати регулюється цим договором. Усі підписані представниками сторін у період дії цього договору специфікації та накладні про передачу покупцю товару є невідємними частинами цього договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору. Умови поставки, оплати товару за ними та відповідальність покупця за прострочення оплати товару регулюється цим договором. Якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація до нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається покупцю, а покупець зобов`язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити індексацію ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеними цим договором.(п. 9.1. Договору).

Сторонами були укладені:

специфікація № 1 від 30.10.2020 на суму 1 961 254,02 грн, якою передбачено строк оплати товару: не пізніше 30.11.2020 перший платіж у сумі 392 250,80 грн., не пізніше 30.10.2021 остаточний розрахунок.

специфікація № 2 від 30.10.2020 на суму 1 294 552,58 грн, якою передбачено строк оплати товару: не пізніше 30.11.2020 перший платіж у сумі 258 910,52 грн., не пізніше 30.10.2021 остаточний розрахунок.

специфікація № 3 від 30.10.2020 на суму 446 015,88 грн, якою передбачено строк оплати товару: не пізніше 30.11.2020 перший платіж у сумі 89 203,18 грн., не пізніше 30.10.2021 остаточний розрахунок.

На виконання умов Договору ПП "Бізон-Тех 2006" поставлено відповідачу обумовлений товар на загальну суму 3 701 822,48 грн, що підтверджується підписаними видатковими накладними: № 41647 від 30.10.2020 на суму 446 015,98 грн., № 41651 від 30.10.2020 на суму 1 294 552,58 грн., № 41652 від 30.10.2020 на суму 1 961 254,02 грн.

Поряд з тим, відповідач умови Договору поставки в частині проведення розрахунків за отриманий товар виконав частково в розмірі 240 000,00 грн., у зв`язку із чим утворилася заборгованість в сумі 3 461 622,48 грн.

25.08.2021 між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мас Сідс Україна" (новий кредитор, позивач) укладено Договір про заміну кредитора в зобов`язанні №1/ПЛ-50 (Договір).

Предметом Договору сторони визначили, що Первісний кредитор передав Новому кредитору всі свої права та вимоги за основним договором, що вказаний далі у цьому пункті, а новий кредитор прийняв їх, у т.ч. первісний кредитор відступив а новий кредитор набув право вимог отримання від боржника коштів у сумі 3 461 622,48 грн, що є основним боргом за товар, поставлений первісним кредитором (як постачальником) боржнику (як покупцю), за укладеним між ним договором поставки № ПЛ-50 від 30.10.2020 (далі основний договір) (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Енергоперспектива».

З моменту укладення цього договору:

- новий кредитор повністю замінив первісного кредитора в основному договорі;

-до нового кредитора перейшли ві права та вимоги первісного кредитора за основним договором, у т.ч. новий кредитор отриав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати на свою користь основного боргу, суми індексації ціни товару, штрафних санкцій (неустойки), процентів (відсотків) та інфляційних втрат за весь період прострочення боржника (враховуючи строк, що минув до укладання цього договору), а також отримав право на звернення до суду з позовом до боржника в разі невиконання ним основного договору на користь нового кредитора. До нового кредитора також переходять усі права та вимоги первісного кредитора, у разі їх наявності, у зобов`язаннях, що забезпечують виконання боржником зобов`язань за основним договором;

-боржник став зобов`язаним виконати всі свої обов`язки і зобов`язання за основним договоро на користь нового кредитоа на тих же умовах, що і перед первісним кредитором (п.1.3. договору).

Пунктом 1.5. договору передбачено,що права вимоги до боржника переходять від первісного кредитора до нового кредитора після підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги, що є невідємною частиною цього договору.

Відступлення прав вимоги за цим договором здійснюється без гои боржника, але з його письмовим повідомленням перісним кредитором (п. 1.7. договору).

Згідно п. 2.1 договору, господарські зобов`язання сторін цього договору виникають в день його підписання і припиняються в день його належного виконання всіма сторонами.

Первісний кредитор передав новому кредитоу права вимоги та переваги кредитора за договором поставки № ПЛ-50 від 30.10.2020, про що свідчить акт приймання-передачі прав вимоги від 25.08.2021, підписаний сторонами дговору та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору первісний кредитор передав новому кредитору наступні документи: договір поставки № ПЛ-50 від 30.10.2020, специфікацію № 1 від 30.10.2020, специфікацію № 2 від 30.10.2020, специфікацію № 3 від 30.10.2020, видаткові накладні: № 41647 від 30.10.2020, № 41651 від 30.10.2020, № 41652 від 30.10.2020, довідка АТ «Креді Агріколь Банк» про рух коштів за 12.11.2020 по контрагенту ТОВ «ІК «ЕнергоПерспектива», про що свідчить Акт приймання-передачі документів до договору про заміну кредитора в зобов`язанні №1/ПЛ-50 від 25.08.2021, підписаний та скріплений печатками сторін.

Позивач направив відповідачу претензію № 8 від 29.11.2021 за № 168 із вимогю сплати суми заборгованості разом із штрафними санкціями на суму 3 912 486,95 грн. (а.с.32-34).

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.1. ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло від Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" права вимоги до відповідача, які виникли на підставі Договору поставки № ПЛ-50 від 30.10.2020.

Враховуючи викладене та відсутність доказів проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар, позовні вимоги про стягнення 3 461 622,48 грн заборгованості суд вважає правомірними та обґрунтованими.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 48 628,87 грн. втрат від інфляції за загальний період прострочення листопад 2021- грудень 2021, 345 972 грн. 48% річних за загальний період прострочення з 31.10.2021 по 14.01.2022, 692 324,50 грн. штрафу 20%, у зв`язку з чим слід зазначити наступне.

Правомірність нарахування штрафу.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1.3. договору поставки передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором понад 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів, виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов`язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховується.

Позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 692 324,50 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Правомірність нарахування 48% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В разі прострочення виконання грошових зобов`язань за договором покупець замість 3% річних, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, зобов`язується сплатити постачальнику 48% річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка НБУ буде перевищувати 48% річних, покупець зобов`язується сплатити проценти за ставкою (у розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачується покупцем постачальнику, не може бути меншим за 48% річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховується.

Щодо розрахунку 48% річних.

Позивач нарахував 48% річних за загальний період прострочення з 31.10.2021 по 14.01.2022 на суму 345 972,57грн.

Відповідач контррозрахунок 48% річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок 48% річних, виявив в ньому помилку у визначенні дати початку нарахування, а тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 336 868,03 грн.

В частині стягнення 48% річних в розмірі 9 104,54 грн. слід відмовити.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення листопада 2021 по грудень на суму 48 628,87грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, зважаючи на невірне визначення дати початку прострочення, вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 20 769,73 грн.

В частині стягнення 27 859,14 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 692 324,50 грн. штрафу, 336 868,03 грн. - 48 % річних, 20 769,73 грн.- інфляційних втрат.

Суд відмовляє в позовних вимогах в частині стягнення 48% річних в розмірі 9 104,54 грн. та 27 859,14 грн. інфляційних втрат.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мас Сідс Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива" про стягнення заборгованості у розмірі 4 548 548, 42 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Енергоперспектива" (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 93, офіс 433; код ЄДРПОУ 36841560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мас Сідс Україна» (51040, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Луганська, буд. 50; код ЄДРПОУ 35570547) основного боргу у розмірі 3 461 622,48 грн, 692 324,50 грн. штрафу, 336 868,03 грн. - 48 % річних, 20 769,73грн- інфляційних втрат., 67 634,64 грн. витрат на сплату судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

В частині стягнення 48% річних в розмірі 9 104,54 грн., 27 859,14 грн. інфляційних втрат. та 593,59 грн. -судового збору - відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 11.07.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко