Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/1207/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/1207/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Купол 87"

пров. Сімферопольський, буд. 6, офіс 303 А., м. Харків, 61052

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕАТИВ ІМОТІ" вул. Парково-Сирецька, буд. 15А, м. Київ 112,04112

про стягнення 1 149 631,00 грн

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Купол 87" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕАТИВ ІМОТІ" (далі-відповідач) про стягнення 1149631,00 грн. заборгованості за Договором про надання послуг від 31.05.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.03.2022.

Водночас 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в країні введено воєнний стан.

14.03.2022 прийнято Указ Президента України №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Судове засідання призначене на 16.03.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2022 розгляд справи призначено на 18.05.2022.

11.05.2022 відповідачем подано відзив, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2022 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 08.06.2022.

Протокольною ухвалою суду від 08.06.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 06.07.2022.

05.07.2022 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі та про залучення до участі у справі третіх осіб.

У судовому засіданні 06.07.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 06.07.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Купол 87» (Охорона) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія креатив Імоті» (Замовник) було укладено Договір про надання послуг фізичної охорони від 31.05.2021 р. № 310521 (далі - Договір).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору: За умовами даного Договору «Охорона» зобов`язується на підставі відповідних додаткових угод до даного Договору надавати «Замовнику» послуги з охорони Об`єктів охорони, а «Замовник» зобов`язується сплачувати «Охороні» надані послуги.

Послуги з охорони надаються «Охороною» відносно Об`єктів охорони, зазначених Сторонами в додаткових угодах до цього Договору (надалі - «Додаткова угода»), та за умови підписання Сторонами:

Дислокації-розрахунку, яка є невід`ємним додатком до відповідної Додаткової угоди;

Акту прийому Об`єкта під охорону, який є невід`ємним додатком до відповідної Додаткової угоди.

Зразок Додаткової угоди, зразок Дислокації-розрахунку та зразок Акту прийому Об`єкта під охорону наведені в додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору, «Замовник» зобов`язаний: Своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з «Охороною» за послуги, що надаються згідно з даним Договором.

Згідно п. 5.2. Договору, Вартість послуг «Охорони» по кожному Об`єкту охорони визначається на підставі погодженої Дислокації-розрахунку - додаток №1 до додаткової угоди до цього Договору, в якому зазначається: кількість Об`єктів, щодо яких надаються послуги, найменування Об`єктів, адреса місця розташування Об`єктів, кількість постів охорони на кожному Об`єкту, період охорони Об`єктів Замовника, вартість послуг «Охорони» за одну годину надання послуг охорони та загальна вартість охорони по всім Об`єктам зазначеним у дислокації-розрахунку.

Відповідно до п. 3. Додаткової угоди № 1 до Договору про надання послуг фізичної охорони № 310521 від « 31» травня 2021 року, у зв`язку із прийняттям під охорону Об`єкта(-ів) охорони згідно Акту прийому Об`єкта під охорону (Додаток № 2 р даної Додаткової угоди) за адресою(-ами) і на умовах вказаних в Дислокації-розрахунку (Додаток № 1 до цієї Додаткової угоди), вартість послуг з охорони протягом одного календарного місяця надання послуг з охорони за домовленістю Сторін складає 250 00,00 грн.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. Договору:

«До закінчення поточного місяця «Охорона» надає «Замовнику» два примірники актів приймання-передавання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою «Охорони» та скріплених печаткою «Охорони.

Протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання «Замовником» від «Охорони» двох примірників акту приймання-передавання наданих послуг, «Замовник» розглядає отриманні акти, та в разі відсутності зауважень до наданих послуг з охорони, підписує їх та повертає один примірник підписаного акту «Охороні».

За твердженням Позивача, ним було направлено Відповідачу, через Оператора зв`язку «НОВА ПОШТА», по два примірники актів приймання-передавання наданих послуг разом із рахунками на оплату, підписаних уповноваженою особою Відповідача та скріплених печаткою останнього за червень (на суму 250 000 грн.), за липень (на суму 250 000 грн.), за серпень (на суму 250 000 грн.), за вересень (на суму 250 000 грн.), за жовтень (на суму 250 000 грн.), за листопад (на суму 151 631,00 грн.,) за грудень (125 000 грн.)

Окрім цього, примірники актів приймання-передавання наданих послуг разом із рахунками на оплату та Актом звірки взаємних розрахунків за період червень 2021р. - грудень 2021р., Позивач направив Відповідачу, через АТ «УКРПОШТА» (відправлення 6105247681386 - 30.11.2021. відправлення 6105247681386 - 06.12.2021), які отримані останнім 08.12.2021 р. та 13.12.2021р. відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Водночас, звертаючись до суду із позовною заявою, Позивач вказує, що Відповідачем не повернуто Позивачу підписаних вищезазначених актів приймання-передавання наданих послуг, Акту звірки взаємних розрахунків за період червень 2021р. - грудень 2021р. та не надано обґрунтованих заперечень/зауважень щодо обсягу та/або якості послуг з охорони, наданих Позивачем у звітних місяцях.

Відповідно до п. 6.5. Договору, за умови неповернення «Замовником- підписаного акту приймання-передавання наданих послуг чи ненадання обгрунтованих заперечень/зауважень щодо обсягу та/або якості послуг з охорони, наданих - Охороною» у звітному місяці, вважається, що послуги з охорони у такому місяці надані «Охороною» в повному обсязі і прийняті «Замовником» без зауважень, а акт приймання-передавання наданих послуг таким, що підписаний Сторонами в строк, визначений п. 6.2. цього Договору.

05 листопада 2022 року Позивачем направлено на юридичну адресу Відповідача Претензію № 27, де вимагалося Сплатити заборгованість, що виникла станом на 01.11.2021 за Договором про надання послуг фізичної охорони від 31.05.2021 р. № 310521. Проте, вищезазначена претензія Позивача залишена Відповідачем без задоволення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір надання послуг фізичної охорони №310521 від 31.05.2021, за умовами якого сторонами погоджено здійснення Позивачем заходів з охорони майна Відповідача.

Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані лише Позивачем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови від підписання актів виконаних робіт. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до практики Верховного суду України зазначається, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (Постанова ВСУ у справі №913/1397/16 від 26 квітня 2018 р.).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладеного між сторонами Договору №310521 від 31.05.2021. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного договору.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що у 2021 році, після набуття права власності на об`єкт охорони, Відповідачеві стало відомо про наявність спору про право власності на вказаний об`єкт. Господарським судом Черкаської області розглядалася справа № 925/593/21, в межах якої ставилося питання про належність права власності, за участю ТОВ "УКРЛІДЕРБУД" та АТ "Альфа Банк".

За твердженням Відповідача, станом на момент укладення Договору про надання послуг фізичної охорони між Позивачем та Відповідачем, останньому не було відомо про наявність спору про право власності на об`єкт охорони.

Суд вказані твердження відповідача визнає юридично неспроможними, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги, питання права власності у вказаній справі судом не досліджується.

Окрім цього відповідач у відзиві посилається на відкриття кримінального провадження № 42012250010000027. В межах зазначеного кримінального провадження, за твердженням Відповідача, було вчинено ряд процесуальних дій, в тому числі об`єкт охорони було визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання фізичній особі ОСОБА_1 , за актом приймання - передачі доказів у кримінальному провадженні.

Внаслідок передачі об`єкта охорони на відповідальне зберігання, як речового доказу у кримінальному провадженні, а до цього - відсутності у Відповідача доступу до об`єкту охорони, Відповідач стверджує про фактичну відсутність володіння об`єктом охорони з 31.05.21 р. по день складення цього відзиву. Відповідач ніколи не користувався об`єктом охорони.

Суд зазначає, що в межах господарської справи №910/1207/22 суд не може надати оцінку обставинам та частині доказів, які є предметом розгляду у незакінченому кримінальному провадженні №2012250010000027, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження органів досудового розслідування та, відповідно, судових органів іншої юрисдикції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суду Касаційного господарського суду від 03.09.2019 у справі № 920/593/18.

Таким чином, суд розглянув та відхилив заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, що наведені у відзиві, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 149 631,00 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 1 149 631,00 грн. є обґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КРЕАТИВ ІМОТІ" (вул. Парково-Сирецька, буд. 15А, м. Київ 112,04112; ідентифікаційний код 41818092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Купол 87" (пров. Сімферопольський, буд. 6, офіс 303 А., м. Харків, 61052; ідентифікаційний код 40761847) 1 149 631 грн. 00 коп. - основного боргу та суму сплаченого судового збору у розмірі 17 244 грн. 47 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 11.07.2022

Суддя М.О. Лиськов