Рішення

від 29.06.2022 по справі 912/345/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 рокуСправа № 912/345/22 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/345/22

за позовом: Фермерського господарства "Ріта", Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Піщаний Брід, вул. Лесі Українки, 7

до: Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, 28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Шкільна, 4

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

Представники сторін:

від позивача - Константінов О.Ф., посвідчення адвоката № 146 від 27.10.16, ордер серія ВА № 1029958 від 14.02.22;

від відповідача - Малиновський Р.В., самопредставництво, довіреність № 01/04 від 01.04.22.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фермерське господарство "Ріта" (далі - ФГ "Ріта", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовної заявою, яка містить вимоги до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі - Приютівська селищна рада, відповідач) про визнання за ФГ "Ріта" права постійного користування земельною ділянкою, площею 11,3236 га, цільове призначення земельної ділянки 01.02 для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 1993 року серія Б № 051255, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 47 1993 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що розпорядником земельної ділянки - Приютівською селищною радою не визнається за ФГ "Ріта" право постійного користування земельною ділянкою, яка була отримана засновником СФГ для його створення.

Ухвалою від 17.02.2022 відкрито провадження у справі № 912/345/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб.

Враховуючи введення в Україні воєнного стану, підготовче засідання 10.03.2022 у справі не відбулося.

Листом від 16.03.2022 господарський суд повідомив сторін, що згідно з рекомендаціями Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 викладених, зокрема, в п. 5, Рада суддів України, рекомендувала "По можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.".

Відповіді на вказаний лист від сторін до суду не надходило.

04.04.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує право користування позивачем спірної земельної ділянки, однак зазначає, що вказане право позивачем не зареєстроване належним чином.

Ухвалою від 07.04.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/345/22 на 30 календарних днів. Підготовче засідання у справі призначено на 03.05.2022.

03.05.2022 від відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Ухвалою від 03.05.2022 підготовче засідання відкладено на 19.05.2022; продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву до 04.04.2022 включно.

04.05.2022 до суду надійшла відповідь на відзив у якій зазначено про відсутність у позивача можливості реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою за Фермерським господарством "Ріта".

06.05.2022 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив.

Ухвалою від 19.05.2022 продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив до 06.05.2022 включно; закрито підготовче засідання у справі № 912/345/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2022.

В судовому засіданні 15.06.2022 оголошено перерву до 30.06.2022.

30.06.2022 суд продовжив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 30.06.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд залишити за позивачем витрати зі сплати судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши в судовому засіданні докази та заслухавши представників сторін, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування.

Рішенням десятої сесії Ізмайлівської сільської ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області № 67 від 22 січня 1993 року надано земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 площею 25 гектарів в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 10).

На підставі вищевказаного рішення сільської ради, ОСОБА_1 у 1993 році отримано державний акт на право постійного користування землею Серія Б № 051255, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 47, (а.с. 11-13).

Для ведення селянського фермерського господарства на вищевказаній земельній ділянці ОСОБА_1 створено Фермерське господарство "Ріта", що підтверджується Розпорядженням Голови Районної ради народних депутатів про реєстрацію фермерського господарства від 15 квітня 1993 року № 24, наказом ФГ "Ріта" № 1 від 05.03.1993 та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 15.04.1993 (а.с. 14, 15, 51).

Рішенням сесії Олександрійської районної Ради народних депутатів двадцять другого скликання Кіровоградської області № 76 від 8 вересня 1995 року, надано для ведення селянського (фермерського) господарства в приватну власність середню земельну частку із земель, які знаходяться в постійному користуванні господарства ОСОБА_1 в приватну власність 2,9 га орних земель, після чого в постійному користуванні залишиться 22,1 га орних земель (а.с. 16).

На підставі вищевказаного рішення сесії народних депутатів Олександрійської районної ради, ОСОБА_1 отримано: Державний акт на право приватної власності на землю площею 2,9 га, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради для ведення фермерського господарства, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90 від 01 листопада 1995 року: Державний акт на право постійного користування землею площею 22,1 га, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради для ведення фермерського господарства, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 110 від 01 листопада 1995 року (а.с. 17, 18).

Розпорядженням Голови Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29 березня 2006 року № 187-р про передачу земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність: громадянам-членам ФГ "Ріта" ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 10,78 га ріллі на території Ізмайлівської сільської ради. Передано у власність земельні ділянки громадянам-членам ФГ "Ріта" ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель постійного користування господарства на території Ізмайлівської сільської ради (а.с. 19).

На підставі вищевказаного Розпорядження Голови Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали: державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,39 га, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010838000004 від 04 лютого 2008 року; державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,39 га, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010838000005 від 04 лютого 2008 року (а.с. 20, 21).

Земельна ділянка, яка залишилася у постійному користуванні після реалізації розпорядження Голови Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29 березня 2006 року № 187-р про передачу земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва, площею 11,3236 га для ведення фермерського господарства, була сформована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 3520383500:02:000:9136.

06.12.2021 позивачем до Приютівської селищної ради подано адвокатський запит про надання інформації стосовно розпорядника земельної ділянки площею 11,3236 га кадастровий номер 3520383500:02:000:9136 та визнання Приютівською селищною радою права постійного користування залишковою частиною земельної ділянки від первинної загальної площі 25 га - площею 11,3236 га, кадастровий номер 3520383500:02:000:9136, для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради за ФГ "Ріта".

У наданій відповіді відповідач зазначив, що у власності та володінні Приютівської селищної Ради перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3520383500:02:000:9136, право постійного користування якою не зареєстровано у відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (а.с 29).

Норми законодавства, застосовані судом при вирішенні спору.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 24.04.2018 у справі №910/79/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-ХІІ. Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-1V та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно зі ст. 47 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції на момент видачі державного акта на право користування землею), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

За ст. 50 ЗК України громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII (далі - Закон №2009-ХП), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію. займатися її переробкою та реалізацією.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Закону №2009-ХП (в редакції на дату видачі Державного акта на право постійного користування землею), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної. міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район. Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до положень статті 7 ЗК України в ред. Закону від 1993 року користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України в ред. Закону від 1993 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Закону №2009-ХІІ у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування. предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва. вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Із наведених нормативних положень вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 з метою створення селянського фермерського господарства, земельна ділянка на праві постійного користування для ведення фермерського господарства надавалась як спеціальному суб`єкту - голові створюваного селянського фермерського господарства.

Законодавством, чинним на момент створення ФГ "Ріта", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ.

Разом з тим, Державний акт на право постійного користування землею видається на ім`я голови ФГ відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №2009-ХІІ. Тобто, особливості створення СФГ (ФГ) полягають у тому, що: - обов`язковою передумовою створення СФГ (ФГ) є набуття засновником (майбутнім головою відповідно до Закону №2009-ХП) права на земельну ділянку, надану для ведення СФГ (ФГ); - коло учасників селянського СФГ (ФГ) є обмеженим та має родинно-трудову ознаку, відповідно до якої фермерське господарство може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім" відповідно до закон), а особи, у тому числі родичі, які працюють за трудовим договором (контрактом, угодою), не є членами СФГ (ФГ) (ч. 2 ст. 2 Закону №2009-ХП).

Таким чином, одержання документа про надання у користування земельної ділянки для ведення СФГ є необхідною передумовою набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. При цьому використання такої земельної ділянки без створення СФГ законом передбачено не було.

Аналогічні правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/989/18 викладені у постанові від 23.06.2020.

Як вбачається зі Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 086194, державна реєстрація юридичної особи Фермерського господарства "Ріта", відбулась після отримання його засновником ОСОБА_1 рішення про надання земельної ділянки площею 25,00 га на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Отже, після здійснення державної реєстрації фермерського господарства, на підставі Закону №2009-ХІІ - Фермерське господарство "Ріта" має право на користування земельною ділянкою площею 25,00 га, розташованої на території Ізмайлівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та на здійснення діяльності селянського фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-ІV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках. наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст. 7 Закону №937-ІУ право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За ст. 8 Закону №973-ІV, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної. систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

Також, Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/989/18 у постанові від 23.06.2020, зроблено правовий висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси, у разі зміни громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 р. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідною законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси, громадяни та юридичні особи, які до 01.07.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Із моменту свого створення, Фермерське господарство "Ріта" є користувачем спірної земельної ділянки, що підтверджується податковими звітами ДПС, згідно з якими вбачається податковий облік спірної земельної ділянки за Фермерським господарством "Ріта" за 2019-2021 рр. (а.с. 32-50).

Статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності: в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства. розташованого на території відповідної ради.

Аналогічні норми закріплені у ст. 31, 32 Земельного кодексу України.

За такого правового врегулювання, будь-який член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства, а не лише особа, якій така земельна ділянка була раніше надана у користування, оскільки така земельна ділянка відведена саме з метою створення фермерського господарства.

З наведених вище обставин справи, підтвердженими відповідними доказами, вбачається, що розпаюванню піддано частину земельної ділянки, від первинної земельної ділянки площею 25 га, - площею 13,68 га між членами ФГ "Ріта".

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельною кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, за приписами статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій: 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам: 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду. які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонер) нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до приписів частини 1 статті 27 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки: 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва: 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Мотивована оцінка доводів сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 25,00 га, що розташована на території Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (колишня Ізмайлівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області) надана гр. ОСОБА_1 саме з метою створення фермерського господарства, яке ним створене та зареєстроване 15.04.1993.

Отже, до Фермерського господарства "Ріта" перейшли права та обов`язки землекористувача щодо зазначеної земельної ділянки.

З наведених вище обставин справи, підтвердженими відповідними доказами, вбачається, що розпаюванню піддано частину земельної ділянки, від первинної земельної ділянки площею 25 га, яка надана - площею 13,68 га між членами ФГ "Ріта".

Станом на день звернення до суду з позовом ФГ "Ріта" продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку площею 11,3236 га на праві постійного користування.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

ФГ "Ріта" добровільно не відмовлялось від права постійного користування земельною ділянкою, не давало згоду на її вилучення.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що розпаювання частини земельної ділянки між членами фермерського господарства не припиняє право постійного користування рештою земельної ділянки.

Отже, відсутні правові підстави, передбачені положеннями статей 141 - 143 Земельного кодексу України для припинення права позивача постійного користування земельною ділянкою.

Виходячи з положень ст. 15 Цивільного кодексу України, визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення права і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши, зокрема, відсутність порушення права.

Як встановлено матеріалами справи, Приютівською селищною радою поставлено під сумнів право постійного користування позивача внаслідок відсутності його державної реєстрації.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у Фермерського господарства "Ріта" права постійного користування на земельну ділянку площею 11,3236 га, кадастровий номер 3520383500:02:000:9136, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

За правилами розподілу судових витрат, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у справі.

Разом з цим, позивачем в судовому засіданні заявлено про залишення за ним судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вказану заяву та залишає судові витрати зі сплати судового збору за позивачем.

Інших судових витрат сторонами не заявлялось.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством "Ріта" (28056, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Піщаний Брід, вул. Лесі Українки, 7, ідентифікаційний код 22215669) право постійного користування земельною ділянкою площею 11,3236 га, цільове призначення земельної ділянки 01.02 для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 1993 року серія Б № 051255, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 47 1993 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Фермерському господарству "Ріта" за адресою: 28056, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Піщаний Брід, вул. Лесі Українки, 7; Приютівській селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області електронною поштою: іnbox1@pryiutivka-community.gov.ua.

Повне рішення складено 11.07.2022.

Суддя В.В.Тимошевська