Рішення

від 28.06.2022 по справі 916/3397/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3397/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "ГСП"; (вул. Грушевського, буд.141, кв.4, Ширяєве, Ширяївський район, Одеська область,66800) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ С" (вул. Артилерійська, буд. 19, Миколаїв, 54017) про стягнення 282402 грн.;

за участю представників:

від позивача: Шевчук О.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ГСП" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ С" про стягнення 282402грн.

Ухвалою суду від 12.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву до 02.03.2022

Ухвалою суду від 26.01.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2022.

09.02.2022 по справі оголошено перерву до 02.03.2022

02.03.2022р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з запровадженням 24.02.2022 воєнного стану указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який 14.03.2022 згідно указу Президента України № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено до 25.04.2022.

02.03.2022 року Рада Судів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям: продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду, зокрема, з участю учасників справ у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням думки учасників справ; відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності повідомлення учасників справи або за наявності їх клопотання про це із посиланням на перешкоджання їх явки у зв`язку із введенням воєнного стану; здійснювати розгляд справ у письмовому провадженні; продовжити видачу судових наказів у наказному провадженні; продовжити видачу наказів на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Враховуючи перебування судді Літвінова С.В. у відпустці з 28.02.2022 по 08.04.2022, а також враховуючи вимоги ст. 3 Конституції України, господарський суд призначив судове засідання у справі №916/3397/21 на 27.04.2022.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 29.06.2022р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

8 липня 2021 року між ТОВ «Максагротех С» та ПП «ГСП» укладено Договір поставки №08/07-21. Згідно умов визначених Договором - Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця, змонтувати та ввести в експлуатацію Товар, а саме: сільськогосподарські машини й устаткування тощо, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2, 1.2. Поставка Товару здійснюється партіями. Під партією Товару Сторони розуміють Товар, що поставляється згідно відповідної видаткової накладної. Усі видаткові накладні, підписані Сторонами починаючи з дати укладення цього Договору і до закінчення строку його дії є його невід`ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей Договір. Найменування, кількість, вартість Товару визначається згідно підписаних Сторонами видаткових накладних на Товар та/або специфікацій. Сторони погоджують, що видаткові накладні мають силу Специфікацій до цього Договору у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Водночас, договором визначено, що ціна за одиницю Товару, що поставляється за цим Договором, визначається у виставленому Постачальником на адресу Покупця рахунку на оплату, та фіксується у підписаних Сторонами видаткових накладних/специфікаціях. Вартість тари, пакування, маркування включається у вартість Товарів.

П. 2.2. встановлено, що загальна вартість Договору становить суму всіх підписаних Сторонами видаткових накладних протягом строку (терміну) дії цього Договору.

П. 2.3. зазначено, що оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі рахунків на оплату, що виставлені Постачальником на адресу Покупця з посиланням на цей Договір, на умовах визначених Сторонами у /Специфікаціях до цього Договору.

У п. 2.6. визначено, що ціна Обладнання Товару формується виходячи з вартості Товару в Євро, яка визначена у Специфікаціях №1 та № 2 до цього Договору і встановлюється в українських гривнах.

Відповідно до положень Специфікації №2 до Договору поставки № 08/07-21 від 08 липня 2021 року (далі - Специфікація №2), Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти - Товар, а саме: зрошувальний шланг IRBlue 6 у кількості 300, на суму 7 500,00 Євро.

Згідно п. 3 Специфікації, покупець здійснює оплату згідно цієї Специфікації, в наступному порядку: попередня оплата у розмірі 100% від суми Товару, що поставляється згідно цієї Специфікації;

В п. 7. зазначено, що ця Специфікація набирає чинності з дня підписання її Сторонами та скріплення печатками Сторін (за умови наявності), та є невід`ємною частиною Договору.

Як зазначає позивач, на виконання п. З Специфікації №2 до Договору поставки № 08/07-21 та згідно Рахунку № 22 від 08.07.2021. Покупцем здійснено попередню оплату у розмірі 100% від суми Товару, що підтверджується платіжними дорученнями №265 від 16.07.2021 на суму 85000 грн та №286 від 23.07.2021 на суму 158450 грн.

Згідно п.4 Специфікації №2, поставка Товару за цією Специфікацією здійснюється протягом 50 (п`ятдесяти) робочих днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар згідно умов цієї Специфікації.

Позивач вказує, що 50-ий день робочий день з моменту здійснення оплати Товару ПП «ГСП» припадає на 04 жовтня 2021.

Проте, станом на 05.10.2021 Продавцем не виконано взяті на себе за Договором зобов`язання.

Відповідно до п. 7.7. Договору поставки документи (Договір та додатки до нього, документи, що стосуються виконання цього Договору тощо), передані факсимільним та/або електронним зв`язком (документ (-и) скріплений (-і) печаткою відповідної Сторони та підписаний уповноваженим (-ими) представником (-ами) Сторони (-ін) і переданий (-і) у вигляді «скан-копій» електронною поштою), мають юридичну силу до моменту заміни їх оригіналами.

На виконання вищевикладених умов договору, 06.10.2021 позивач надіслав відповідачу електронною поштою Вимогу про повернення предоплати за договором, відповідно до платіжних доручень, (скріншот додається). Цього ж дня, Вимогу у паперовому варіанті надіслано Новою поштою, про що свідчить квитанція від 06.10.2021 за номером експрес накладної 59000739484907. 21 жовтня 2021 повторно направив відповідачу Вимогу про повернення коштів через невиконання Договору поставки №08/07-21 від 08.07.2021. що підтверджується описом вкладення цінного листа ПН 2160026655 з повідомленням про вручення та квитанцією.

Таким чином, позивач стверджує, що станом на 05 листопада 2021 відповідь від ТОВ «Максагротех С» на адресу позивача не надходила, кошти відповідачем не повернуті.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Приватного підприємства "ГСП", позивач звернувся до суду з позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів про стягнення 282402грн., з яких 243450грн.- сума передоплати та пеня в розмірі 106,72грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар мас бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі- продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу

Як зазначалося вище, на виконання умов договору поставки покупцем ПП «ГСП» здійснено на рахунок відповідача попередню оплату Товару у розмірі 100% від ціни Товару , а саме: згідно платіжного доручення №265 від 16.07.2021 здійснено оплату на суму 85000 грн, призначення платежу часткова оплата за зрошувальний шланг згідно рахунку на оплату №22 від 08.07.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 14166,67; згідно платіжного доручення та №286 від 23.07.2021 здійснено оплату' на суму 158450 грн ,призначення платежу: часткова оплата за зрошувальний шланг згідно рахунку на оплату №22 від 08.07.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 26408, 33.

Як встановлено судом, відповідач не виконав прийняті на себе зобов`язання по поставці позивачу обумовленого договором товару.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред`явити вимогу' про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Правова природа перерахованої суми як попередньої оплати визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов`язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так. реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов`язання. Отже, після пред`явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати зобов`язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов`язання з повернення коштів.

Наведене дає підстави стверджувати, що внаслідок відмови позивача від прийняття неналежно виконаного зобов`язання з поставки товару, вказане зобов`язання припинилось, але у відповідача виникло зобов`язання з повернення сплачених позивачем коштів за вказаний товар.

Отже, враховуючи, що відповідачем порушено строк поставки обумовленого договором товару, умовами договору не передбачено обов`язку здійснення поставки після спливу строку поставки, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі передоплати, перерахованої на виконання вказаного договору у розмірі 243450 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 38952 грн. пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, відповідно до п. 5.1., у випадку прострочення виконання зобов`язань винна Сторона сплачує на користь іншої Сторони неустойку в розмірі 0,5% від вартості простроченого зобов`язання за кожен день прострочення виконання цього зобов`язання.

Позивачем на підставі п. 5.1. Договору нараховано до стягнення з Відповідача суму пені в розмірі 38 952.00грн. за період з 05.10.2021 по 05.11.2021

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений не належним чином, тому суд, перевіривши розрахунки, що додані до позовної заяви, враховуючи приписи законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон, зроблено власний розрахунок пені.

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 106,72 грн. ( Період розрахунку: з 05.10.2021 року по 05.11.2021 року - 32 дні [Розрахункова ставка] = 0,5% [Пеня] = 243 450,00 грн. (сума боргу) Ч 0,5% (розрахункова ставка) / 100% Ч 32 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 106,72 грн.)

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст. ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСАГРОТЕХ С" (вул. Артилерійська, буд. 19, Миколаїв, 54017, код 43828275) на користь Приватного підприємства "ГСП"; (вул. Грушевського, буд.141, кв.4, Ширяєве, Ширяївський район, Одеська область,66800, код 22515294) суму передоплати в розмірі 243 450грн., пеню в розмірі 106,72грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 3653,35 грн.

3.В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11 липня 2022 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов