Рішення

від 03.07.2022 по справі 910/19528/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2022Справа № 910/19528/21Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Фарм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна"

про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг в розмірі 807 927,41 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Фарм» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна» про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг в розмірі 807 927,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг № 21-12/18 від 21.12.2018, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

28.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.02.2022.

У судове засідання 07.02.2022 представники позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 підготовче засідання призначено на 06.06.2022.

06.06.2022 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 06.06.2022 представники сторін не з`явились.

За результатами підготовчого засідання, призначеного на 06.06.2022, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2022.

04.07.2022 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 04.07.2022 представники сторін не з`явились.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак були повернуті відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Фарм» (далі - виконавець, позивач) укладено Договір про надання послуг № 21-12/18 (далі - Договір), за умовами якого замовник для забезпечення виконання зобов`язань по цьому Договору доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику комплекс послуг, пов`язаних з проведенням маркетингових, інформаційно-консультаційних та інших послуг; надає замовнику, за його письмовою вимогою інформацію про об`єм продажу товару, що поставляється останнім, а замовник в свою чергу зобов`язується своєчасно оплачувати та приймати надані послуги.

Перелік товарів, об`єм послуг, строки і місце їх надання, вартість послуг, вимоги замовника до результату послуг, а також перелік інших питань, що підлягають виконанню і уточнюються деякі правовідносини сторін за даним Договором, вказуються у Додатковій угоді № 1 до цього Договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дня надання виконавцем акту приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт), за умови відсутності претензій, підписати його та сплатити виконавцю винагороду в порядку, визначеному розділом 4 даного Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору виконавець зобов`язаний якісно та належним чином надати замовнику послуги визначені у відповідній Додатковій угоді та в п. 1.1 цього Договору; після надання послуг за цим Договором надати на підпис замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього Договору; щомісячно/чи(або) щоквартально не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним надавати замовнику у письмовій формі звіт з переліком наданих послуг. Такий звіт підписується виконавцем, скріплюється його печаткою і є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 5.2 Договору оплата за надані послуги здійснюється замовником у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, зазначений в цьому Договорі, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, але не раніше надання звіту згідно п. 4.1.3 Договору.

У відповідності до п. 6.1 Договору послуги, надані за цим Договором, передаються виконавцем замовникові шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що підписаний сторонами Акт є підтвердженням належним чином виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим Договором, факту прийому-передачі послуг, а також підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами.

Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 8.1 Договору).

Як зазначає позивач, ним було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.12.2018 на суму 650 400,00 грн., однак відповідач за послуги не розрахувався, в зв`язку з чим, станом на день складання позовної заяви, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 650 400,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 99 318,88 грн. та 3% річних в розмірі 47 684,12 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що підписаний сторонами Акт є підтвердженням належним чином виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим Договором, факту прийому-передачі послуг, а також підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято надані позивачем послуги без заперечень та зауважень, що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.12.2018 на суму 650 400,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.2 Договору оплата за надані послуги здійснюється замовником у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, зазначений в цьому Договорі, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, але не раніше надання звіту згідно п. 4.1.3 Договору.

Згідно з п. 4.1.3 Договору виконавець зобов`язаний щомісячно/чи(або) щоквартально не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним надавати замовнику у письмовій формі звіт з переліком наданих послуг. Такий звіт підписується виконавцем, скріплюється його печаткою і є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання п. 4.1.3 Договору, позивачем надано відповідачу звіт, який відповідно до рекомендованого повідомлення № 6502307127390 отримано відповідачем 15.07.2019.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в розмірі 650 400,00 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 650 400,00 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 896 205,33 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 99 318,88. та 3% річних в розмірі 47 684,12 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 47 684,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 99 318,88 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна» (01001, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 21, квартира 68; ідентифікаційний код: 30550751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-фарм» (65069, Одеська обл., місто Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, будинок 110, приміщення 101; ідентифікаційний код: 38170165) заборгованість в розмірі 650 400 (шістсот п`ятдесят тисяч чотириста) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 47 684 (сорок сім тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 99 318 (дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 961 (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одна) грн. 05 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.07.2022

Суддя О.А. Грєхова