Вирок

від 11.07.2022 по справі 344/17087/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/17087/21

Провадження № 1-кп/344/780/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексієво-Орлівка Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, офіційно непрацюючого, розлученого, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 22.08.2021 приблизно о 09 год, водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Сеченова, що у м. Івано-Франківську у напрямку вул. Українських Декабристів та мав намір виконати поворот ліворуч на регульованому перехресті на дозволений зелений сигнал світлофора у напрямку вул. Юності. В цей час, по пішохідному переході справа наліво, відносно напрямку руху автомобіля, на дозволений зелений сигнал світлофора для пішоходів перетинала вул. Тисменицьку пішохід ОСОБА_7 .

На зазначеному перехресті організовано дорожній рух таким чином, що при увімкненому зеленому сигналі світлофора, для водія автомобіля «Hyundai Tucson», який рухається ліворуч, дозволено рух пішоходів у межах регульованого пішохідного переходу, перпендикулярно проїзній частині вул. Тисменицька, проте водій, у відповідності до вимог п. 18.2 Правил дорожнього руху України (надалі - ПДР), зобов`язаний надати перевагу пішоходам, які здійснюють перехід проїзної частини.

При виконанні маневру повороту ліворуч, водій ОСОБА_8 , проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека та вчинив наїзд на ОСОБА_7 .

При цьому ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої тупої травми правої нижньої кінцівки з переломом заднього краю таранної кістки, перелому медіальної кістки із зміщенням відламків, підтаранного переломовивихом правої стопи, рани по зовнішній поверхні гомілково-ступеневого суглобу, що викликало необхідність проведення операції, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся у вчиненому. Суду пояснив, що при здійсненні повороту ліворуч на перехресті в напрямку вул. Юності, не побачив пішохода, який був для нього якраз в так званій «сліпій зоні видимості» автомобіля, почув вже зіткнення і зрозумів, що вчинив наїзд на пішохода. Цивільний позов в частині матеріальної шкоди не визнав, в частині моральної шкоди визнав частково в сумі 25 000 гривень, з яких 12 550 гривень вважав уже сплаченими, оскільки щомісячно починаючи з 22.08.2021 року він здійснює грошові перекази на картковий рахунок потерпілої в сумі 2 500 щомісяця. Окрім того, допомагає при потребі потерпілій по дому, виконує різні роботи, щоб згладити свою вину. Станом на січень 2022 року ним здійснено переказ коштів на суму 12550 гривень, а тому моральну шкоду, яка підлягає стягненню вважає суму 12 450 гривень.

Допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 суду надала пояснення, що після аварії вона проходила довготривале та затратне лікування, яке триває до цього часу. Заявлений позов підтримує в повному обсязі та просить стягнути із обвинуваченого на її користь 202 930, 73 грн матеріальної та моральної шкоди. Також, не заперечила факту того, що обвинувачений здійснює самостійно кожного місяця їй грошові перекази. Заявлений позов просила задовольнити в повному обсязі.

Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня №1 Івано-Франківської міської ради» заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди за скоєне кримінальне правопорушення (в порядку ст. 128 КПК України) на суму 4 535,18 гривень, як відшкодування затрачених коштів на медикаменти для лікування потерпілої ОСОБА_7 .

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Визначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше несудимий, офіційно не працює, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває; під час судового засідання засвідчив критичне ставлення до вчиненого; щире каяття, як обставини, що пом`якшують покарання, часткове добровільне відшкодування шкоди та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Як вбачається з досудової доповіді, орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_8 , його вік, спосіб життя, відсутність історії правопорушення, низький рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та аналогічний рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб, Івано-Франківський районний відділ філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі 3 тисяч неоподатковуваних доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік, позицію обвинуваченого та його захисника, що просили обрати мінімальне покарання, без призначення додаткового та відмовити у задоволенні цивільного позову, позицію потерпілої та його представника, що підтримали позицію прокурора та просили задоволити цивільний позов у кримінальному провадженні у повному обсязі, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне призначити йому мінімальне покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, таке покарання на переконання суду буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів; відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи); перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Питання заявленого цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 129 КПК України та правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» N 3 від 31.03.1989 року вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами в тому числі цивільного та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду.

Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 1193 ЦК суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Таким чином, на висновки суду щодо розміру відшкодування як за завдану матеріальну, так і моральну шкоду, не впливає матеріальний стан обвинуваченого, зокрема розмір його заробітної плати, наявність утриманців тощо.

Цивільний позов, заявлений Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня №1 Івано-Франківської міської ради» про відшкодування шкоди в розмірі 4 535,18 гривень, - підлягає до задоволення в повному обсязі.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_7 , хоч і не визнаний обвинуваченим, однак підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Виходячи із того, що потерпілій були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров`я, суд вважає за належне відшкодувати цивільний позов в частині матеріальної шкоди в повному обсязі, та частково моральну шкоду.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 23 Цивільного кодексу України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до частин 3, 4 та 5 вищевказаної норми права, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спричинення моральної шкоди є оціночним критерієм, побудованим на загально прийнятих уявленнях про негативні події, які вносять дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладати зусиль для його відновлення та супутні цьому моральні переживання.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд також враховує роз`яснення, викладені у пункті 9 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, за якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В даному випадку суд погоджується, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_7 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та моральних переживаннях, пов`язаних із протиправною поведінкою обвинуваченого щодо неї. Очевидним є те, що вчиненим обвинуваченим кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України потерпілій завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Разом з тим, в даному випадку цивільним позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір моральної шкоди саме у заявленому розмірі 200 000 гривень, а тому визначаючи суму моральної шкоди, суд виходить із принципів виваженості, розумності, справедливості та співмірності й з огляду на ступінь вини відповідача, характеру та обсягу моральних страждань, вважає за можливе стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 7 000 гривень. Відшкодування моральної шкоди в зазначеному розмірі є розумним та справедливим з урахуванням тривалості негативних вимушених змін у житті потерпілої, які виникли внаслідок протиправних дій обвинуваченого.

При цьому, при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц стосовно того, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватись принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст. 23 ЦК).

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого, а долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 129, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання штраф у розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить п`ятдесят одну тисячу гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Цивільний позов Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1 Івано-Франківської міської ради» про відшкодування шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1 Івано-Франківської міської ради» (код ЄДРПОУ 01993322) матеріальні збитки затрачені на лікування ОСОБА_7 в розмірі 4535 гривень 18 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) 2 930 гривень 73 копійки спричиненої злочином матеріальної шкоди пов`язаної з лікуванням, 7000 гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 3 604 гривні 02 копійки процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз.

Речові докази:

- автомобіль марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 (постанова від 22.08.2021 року) вважати повернутим власнику ОСОБА_9 .

Арешт накладений на автомобіль марки «HyundaiTucson»,реєстраційний номер НОМЕР_1 (ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.11.2021 року), скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_10