Постанова

від 03.07.2007 по справі 10/106-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/106-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2007                                                                                   Справа № 10/106-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)    

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О. С.

при секретарі судового засідання Ролдугіна Н. В.

За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 05.06.2007 року:

від позивача:  Ткаченко В.С. заступник начальника управління, довіреність №66  від 21.10.06;

від відповідача:  Лоза В.В. керівник, паспорт АЕ713737  від 17.07.97;

                            Андрушко Д.М. юрист, довіреність №б/н  від 04.06.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Хеліантус”, с. Кислянка Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  10.04.2007 року у справі № 10/106-07

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Хеліантус», с. Кислянка

про стягнення  490 973 грн. 62 коп.

                                        ВСТАНОВИВ:            

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року (суддя Кощеєв І. М.) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”: стягнуто з відповідача на користь позивача 389 600,00 грн. заборгованості по кредиту; 27547,90 грн. заборгованості по відсотках; 73 825,72 грн. заборгованості  пені по кредиту та відсотках; 4 909,74 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство «Хеліантус»подало апеляційну скаргу, в якій з урахуванням доповнень до неї, просить  рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року скасувати, у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” відмовити. Апелянт вважає, що оскаржене рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням  норм процесуального права, що в свою чергу потягло за собою неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Скаржник посилається на ту обставину, що його не було належним чином  повідомлено про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості  надати до суду  обґрунтовані заперечення щодо вимог позивача. Відповідач зазначає, що  предметом даного спору були кредитні  кошти у розмірі  490 973,62 грн. згідно договору  № 010/03-180, укладеного між  сторонами 29.12.2001 року, однак судом не враховано тих обставин, що частка даних кредитних коштів у розмірі 200 000,00 грн. не використовувалася відповідачем, оскільки внаслідок злочинних дій працівника позивача була протиправно вилучена з користування відповідача.

          У запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому рішення суду першої інстанції постановлено у повній відповідності до вимог процесуального права, на підставі чого позивач просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року без змін, а скаргу без задоволення.

          У судовому засіданні, яке було призначено на 05.06.2007 року, оголошувалась перерва до 12.06.2007 року.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам чинного законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

          29.12.2001 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, - кредитор та Селянським (фермерським) господарством «Хеліантус»- позичальник був укладений кредитний договір № 010/03-180, відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику поновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 240 000,00 грн. строком з 29.12.2001 року по 29.12.2002 року із сплатою 37 % відсотків річних (п. 1.1 договору).

          Додатковою угодою № 1 до договору № 010/03-180 від 29.12.2001 року, яку сторони уклали 05.04.2002 року, внесено зміни до пункту 1.1 вказаного договору, а саме: кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 360 000,00 грн. строком з 29.12.2001 року по 29.12.2002 року зі сплатою 37 % відсотків річних.

          Додатковою угодою № 3 до договору № 010/03-180 від 29.12.2001 року, яку сторони уклали 29.05.2002 року, внесено зміни до пункту 1.1 вказаного договору, а саме: кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 600 000,00 грн. строком з 29.12.2001 року по 29.12.2002 року зі сплатою 34 % відсотків річних.

          Пунктом 5.1 договору № 010/03-180 від 29.12.2001 року визначено, що кредитор зобов'язується на умовах цього договору відкрити позичальнику  позичковий рахунок № 20628011630201 та надавати з нього в безготівковій формі кредитні кошти в сумі, яка передбачена пунктом 1.1 цього договору. При цьому надання кредитних коштів здійснюється кредитором на підставі заяв позичальника на переказ за умови надання відповідних документів (контрактів, інвойсів, тощо), що підтверджують цільове використання кредитних коштів згідно пункту 2.1 договору.

          Позивач свої зобов'язання за договором № 010/03-180 від 29.12.2001 року виконав належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи (т. 1 а.с.9-90). Всього перераховано 963 075,32 грн.

          Пунктом 6.1 договору встановлено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених даним договором. Відсотки за кредит, нараховані за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця до передостаннього робочого дня поточного місяця, позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок нарахованих доходів №20684011630201 до останнього робочого дня відповідного періоду. Останній та передостанній робочі дні поточного місяця враховується при нарахуванні відсотків в наступному місяці.

          Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

               Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

          Відповідач в повному обсязі свої зобов'язання по договору № 010/03-180 від 29.12.2001 року не виконав. Відповідач посилається на те, що частку кредитних коштів в сумі 200 000,00 грн. він не використовував, оскільки внаслідок злочинних дій працівника позивача зазначена сума була вилучена з користування відповідача.

          Наведене твердження відповідача є безпідставним з огляду на наступне:

          Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при  вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

          Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.12.2006 року у кримінальній справі № 1-57/06, що набрав законної сили, встановлено, що голова Селянського (фермерського) господарства «Хеліантус»Лоза В. В. дав згоду на перерахування 200 000, 00 грн. з рахунку підприємства, підписав платіжний документ на перерахування зазначеної суми, але не поставив відбиток печатки на платіжному документі в зв'язку з відсутністю печатки на той час (сторінка 54 вироку).

          Таким чином, перерахування відповідачем 13.12.2002 року коштів в сумі 200 000,00 грн. за платіжним дорученням № 52 відбулося саме за розпорядженням відповідача.

          До аналогічного висновку дійшов господарський суд Дніпропетровської області, розглядаючи справу № 10/54 та приймаючи 05.03.2007 року рішення у  вказаній справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Хеліантус»до Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»в особі Павлоградської філії про стягнення 502 400,00 грн., в тому числі 200 000,00 грн. прямих збитків. Рішення набрало законної сили.

          З огляду на приписи частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України зазначений факт не доводиться знову.

З урахуванням вищевикладеного, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Хеліантус»заборгованості по кредиту у сумі 389 600,00 грн. та заборгованості по відсотках у сумі 27 547,90 грн.

          Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

          Відповідно до пункту 11.2 договору № 010/03-180 від 29.12.2001 року  за порушення  строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 1.1, 1.6 даного договору, позичальник сплачує кредитору в валюті кредиту пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

          Зважаючи на ту обставину, що відповідач у передбачений договором № 010/03-180 від 29.12.2001 року строк свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків не виконав, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що задоволення господарським судом Дніпропетровської області позовних вимог в частині стягнення пені по кредиту та відсотках у розмірі 73 825,72 грн. є обґрунтованим.

          Не приймаються до уваги  посилання скаржника на ту обставину, що господарський суд Дніпропетровської області розглянув справу у відсутності представника Селянського (фермерського) господарства «Хеліантус», що позбавило відповідача можливості  надати до суду  обґрунтовані заперечення щодо вимог позивача, що в свою чергу потягло за собою неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, оскільки по-перше, в матеріалах справи знаходиться поштове повідомлення з відповідною відміткою, яке підтверджує, що про час та місце судового засідання Селянське (фермерське) господарство «Хеліантус»було повідомлене належним чином (т. 1 а. с. 125), а по-друге, не зважаючи на ту обставину, що при розгляді справи в апеляційній інстанції представник відповідача був присутній у судовому засіданні, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором  № 010/03-180 від 29.12.2001 року Селянське (фермерське) господарство «Хеліантус»не надало.

          Враховуючи вищевикладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року відсутні.

          Керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Хеліантус” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  10.04.2007р.  у справі №10/106-07 залишити без змін.

          Головуючий суддя                                                                  Л. О. Лотоцька

          Суддя                                                                                         Р. М. Бахмат

          Суддя                                                                                        О. С. Євстигнеєв