Постанова

від 29.08.2007 по справі 2/652-14/132а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/652-14/132А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

29.08.07                                                                                           Справа№ 2/652-14/132А

За позовом: Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства  “Громада”,  м.Львів

Про: стягнення  7 346,44 грн.

                                                                           Суддя  С.Б.Кітаєва

                                                                           Секретар судового засідання Ю.Митник

Представники:

від позивача: Тарасяк Р.В. –представник (довіреність від 13.03.2007р. № 1572/06-19).

від відповідача:  не з”явився.

                                  Зміст ст.ст.49,51 КАС України судом роз”яснено.

                                  Заяви про відвід складу суду  від сторін не поступали.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Громада”, м.Львів про стягнення 7346,44 грн. заборгованості.

       Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 14.05.2007р. призначив розгляд справи  в попередньому  засіданні  на  31.05.2007р.

   В попереднє судове  засідання 31.05.2007р. представник позивача з»явився, просив задоволити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, однак  не в повному обсязі виконав вимоги ухвали від 14.05.2007р. щодо подання доказів, які витребовував суд.

    Відповідач забезпечив явку представника в засідання, однак, щодо подання відзиву, витребовуваних документів, вимог ухвали від 14.05.2007р. не виконав.

       Відповідно до ч.1 ст.111 КАС України  попереднє судове засідання проводиться з метою з”ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об”єктивного вирішення справи протягом розумного строку.

      На даній стадії розгляду справи сторони не виявили бажання врегулювати спір   шляхом примирення, на умовах, які б не суперечили закону та які б  не порушували чиїх-небудь прав, свобод або інтересів.   

      Враховуючи  з”ясовані  обставини, розгляд справи  в попередньому судовому засіданні відкладено на 15.06.2007р, про що осіб, які взяли участь в засіданні повідомлено під розписку.          

      Через  канцелярію суду 13.06.07р. від відповідача  поступив відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ НВП “Громада” заперечує позовні вимоги повністю. Зокрема з тих мотивів, що недоїмка у ТзОВ НВП “Громада”, згідно норм ст.106 і ст.20  Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” ( далі –Закон) відсутня.; що страхові внески є нарахуванням на величину отримуваної заробітної плати; що випадки, передбачені п.3 ст.20  Закону  товариство не порушувало; зобов”язання  зі сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов”язаннями, крім зобов”язань щодо виплати заробітної плати (доходу). Оскільки кошти на рахунку товариства відсутні, заробітка плата не виплачувалась , відповідач вважає , що відсутні правові підстави для нарахування пені і штрафів. Сплата страхових внесків  працівниками без отримання зарплати, відповідач розцінює як “нонсенс”.  Відповідач пояснює у відзиві причини відсутності коштів на рахунку товариства  . Відповідач  підтверджує, що  ним за спірний період ( листопад –грудень 2005 р; січень-грудень 2006 р; січень-лютий 2007 року) подавалась позивачу  звітність встановленого зразка, а саме –помісячні  Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті.

     Позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству.  Пояснює,  що відповідно до ст.ст.14,15 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” ( далі –Закон) ТзОВ НВП “Громада” є страхувальником та платником страхових внесків ; страхувальник зобов”язаний , відповідно до ст..17 Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Позивач зауважує, що в Законі України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” законодавець дає чітке визначення термінів “страхові внески”, “ недоїмки”, яке довільному трактуванню  та тлумаченню не підлягають.

     Страхові внески є цільовим загальнообов”язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому  вказаним Законом.

      В засіданні 15.06.2007 року, яке відбулось за участю представників обох сторін,  судом встановлено, що спір  не врегульовано в порядку , визначеному ч.3 ст.111 КАС України;  уточнено позицію обох сторін по справі : позивач просить позов задоволити, відповідач не визнає позовні вимоги повністю; з”ясовано, що іншими, окрім наявних у справі, доказами сторони не вбачають за можливе обґрунтовувати свої доводи і заперечення.; встановлено факт подання відповідачем  позивачу  Розрахунків страховх внесків  на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті  за листопад-грудень 2005 р, січень-грудень 2006 р, січень-лютий 2007 року.;  факт сплати відповідачем  за період з 22.11.05 р по 30.03.07 р –1572,74 грн.

      Враховуючи, що позивачем та відповідачем подані всі докази по справі  суд   в засіданні 15.06.2007 року закінчив підготовче провадження по справі і призначив справу до судового розгляду на 26.07.2007 року о 15 год.00 хв, про що прийняв ухвалу, яка надіслана сторонам. Відповідачем ухвала отримана 29.06.2007 року, що підтверджується повідомленням № 1833199 про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке є у матеріалах справи.

          Розгляд справи відкладався, з підстав зазначених в ухвалі від 26.07.2007р. на 29.08.2007р.

     Відповідач в судове засідання не  забезпечив явку повноважного представника, хоч належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду; клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи не поступало.

         Позивач  в засідання з”явився, просив задоволити позовні вимоги.

        Відповідно до  ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України  справа вирішена за наявними в ній матеріалами..

     В судовому засіданні 29.08.2007р. оголошено прийняту по справі  постанову, що підтверджує підпис представника позивача, який брав участь в судовому засіданні .

         Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

      Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова  подало на розгляд господарського суду Львівської області позов про стягнення   з ТзОВ НВП “Громада” 7 346, 44 грн заборгованості, відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.

         Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

     Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі –КАС України) справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір,  у якому хоча б однією з сторін є суб”єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

     Суб”єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб”єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

       Відтак необхідною ознакою суб”єкта владних повноважень є здійснення цим суб”єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись відповідним суб”єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

       Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України ( далі –Пенсійний фонд)  є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов”язкового державного пенсійного страхування, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

    Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України ..., затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 ( далі –Положення про управління Пенсійного фонду), управління у районах, містах і районах у містах ( далі –Управління) є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.

       Відповідно  до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду - Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

          З наведеного випливає, що Управління у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб”єкти владних повноважень.

       Згідно з підпунктом 7 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду Управління має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

      За змістом статті 106 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” саме територіальним органам Пенсійного фонду надано право приймати рішення про сплату простроченої заборгованості із сплати страхових внесків.   

      Відповідач (- ТзОВ НВП “Громада”) є  юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою Львівського обласного управління статистики за № 3898, копія якої знаходиться в матеріалах справи і  перебуває на обліку  в Управлінні ПФУ в Шевченківському  районі м.Львова (надалі-Позивач) як платник  страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування.

     Закон України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом , а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів, видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.. Відповідно до вказаного Закону та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України,  постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р № 21 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р № 64/8663)  із наступними змінами та доповненнями, внесеними постановами правління, затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками  та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка визначає  процедуру реєстрації та обліку платників на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування , обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах ( далі –Інструкція).

    Відповідно до статті 1 Закону –страхові внески  це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов”язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше;  кошти, сплачені на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

    Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до  цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування.

    Страхувальниками, відповідно до статті 14 Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об”єднання громадян, профспілки, політичні партії ( у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ , організацій, об”єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб”єкти підприємницької діяльності та інші особи ( включаючи юридичних та фізичних осіб –суб”єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування ( фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент)), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,10,15 статті 11 цього Закону.

      Відповідно до статті 17 Закону страхувальник зобов”язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

    Відповідно до статті 18 Закону розмір страхових внесків, у томі числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичу вального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування.

    Страхові внески є цільовим загальнообов”язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не можуть зараховуватись до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичу вального фонду і не можуть використовуватись на цілі, не передбачені цим Законом.

    Законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

     Відповідно до  п.1 ст.20 Закону  страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у томі  числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.      

     Відповідно  до п.6 вказаної статті Закону  страхувальники зобов”язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не  пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом  для страхувальників, зазначених , зокрема у пункті 1 статті 14 цього Закону  ( тобто –роботодавців) є календарний місяць.

    Відповідно до  п.12 статті 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

   Відповідно до п.п.5.1.1 п.5.1 Інструкції обчислення страхових внесків платниками, визначеними, зокрема в п.п.2.1.1 пункту 2.1 Інструкції (тобто роботодавцями) здійснюється щомісячно за ставками, визначеними  в п.4.1 цієї Інструкції ( 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці ( грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п”яти днів тимчасової  непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв”язку з тимчасовою непрацездатністю) на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення), або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу).    Відповідно до п.4.2 Інструкції –для підприємств, установ, організацій ( крім платників фіксованого сільськогосподарського податку), де працюють інваліди, внески на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки  сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, які включають витрати на оплати, що вказані в цьому пункті.                                                    

     Відповідно до п.п.5.1.3 п.5.1  Інструкції  страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Відповідно до п.п 5.1.4 п.5.1 вказаної Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум  з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на  суми яких нараховуються страхові внески.

    В п.6 ст.20 Закону визначено базовий звітний період ( квартал) для страхувальнів, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, тобто, для  застрахованих осіб, зазначених в пунктах 3 і 4 статті 11 та частини першої статті 12 цього Закону.

      В Законі термін “застрахована особа” вживається в такому значенні : фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов”язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувались у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування. ( Відповідач, як зазначалось вище відноситься до  страхувальників, зазначених в пункті 1 статті 14 Закону).

    Отже, як встановлено в пункті 6 статті 20 Закону, страхувальники зобов”язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період ( календарний місяць; чи квартал) не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

     Разом з тим,  законодавець в п.6 ст.20 Закону встановив порядок нарахування (обчислення) та строки сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування у випадках,  коли  страхувальники здійснюють  протягом базового звітного періоду виплати ( виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески .

     В цьому  випадку, тобто,  саме  в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов”язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

     Законодавець встановив, що у разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду , а також, що перерахування страхових внесків ( у вказаному випадку) здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), в тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

    При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

    Посилаючись на п.6 ст.20 Закону, та  на те, що товариством НВП “Громада” в період листопад –грудень 2005 р; січень-грудень 2006 р; січень-лютий 2007 року  заробітна плата не виплачувалась , у зв”язку з відсутністю грошових коштів на рахунку товариства,  відповідач вважає, що нараховані ним ( але не сплачені) суми  страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування,  які відображені у Розрахунках суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування за вказаний вище період ( розрахунки по-місячні), сплаті не підлягають.

     Однак, таке твердження відповідача суд вважає безпідставним, таким , що спростовується наведеними вище нормами Закону і самим же відповідачем. Нараховані  відповідачем (страхувальником) страхові внески за відповідний базовий період, які відображені ним же у звітності, повинні були бути сплачені не пізніше ніж через 20 календарних днів із  дня закінчення цього періоду  ( базовий звітний період –календарний місяць). Законодавець чітко встановив, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків ( п.12 ст.20 Закону). І лише в разі здійснення відповідачем виплат  протягом  базового звітного періоду , на які  відповідно до Закону нараховуються страхові внески,  він одночасно з видачею зазначених сум зобов”язаний сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати. При наявності зазначеного випадку відповідач повинен би був здійснювати перерахування страхових внесків одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товару. (послуг).

Законодавець в даному випадку говорить про авансові платежі, оскільки чітко визначає  порядок нарахування ( обчислення) та строки сплати страхових внесків за базовий звітний період, в т.ч. і у випадку здійснення виплат (виплат доходу) протягом базового звітного періоду.

Законом передбачено застосування до страхувальника фінансових санкцій, у разі несплати авансових платежів.

    Судом встановлено, що  в розумінні відповідача термін “страхові внески”  не відповідає значенню терміну “страхові внески”, який вживається в Законі України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” і визначення якого наведено  в статті 1 цього Закону

    Відповідно до п.1  ст..106 Закону  у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов”язані  самостійно обчислити ці внески і сплати їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

    Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків ( далі –недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

   Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам , які мають недоїмку, вимогу про їх сплату.

       Вимога про  сплату недоїмки є виконавчим документом.

      Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов”язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

    Про нарахування пені та накладення штрафів  посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику.

    Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу  є виконавчим документом.

   Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка зі сплати страхових внесків.

   Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

   На суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені ( не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня  в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

   Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником

  Документами, які є підставою для нарахування пені, є, зокрема , документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати –Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування з позитивною сумою.( п.п.10.1 Інструкції ), тощо.

    Платники, зазначені в пудпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 Інструкції, щомісяця складають у двох примірниках Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою, згідно з додатком 23 цієї Інструкції.

    У розрахунку вказуються всі передбачені в ній показники. Оригінал розрахунку подається платником до органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника.

  Усі примірники Розрахунку страхових внесків підписуються керівником, головним бухгалтером підприємства, установи, організації та завіряються печаткою. Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. ( п.п.11.11 п.11.1 Інструкції).

  Розрахунок подається платником незалежно від стану його фінансово-господарської діяльності.

     Судом встановлено, що згідно  з поданими відповідачем Розрахунками страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне  страхування, що підлягають сплаті за листопад-грудень 2005р., січень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р. належить до сплати 10299,50 грн. За період з 22.11.2005р. по 30.03.2007р.  відповідачем сплачено 1572,74 грн.

    Згідно ст.106 вищенаведеного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані  та/або не сплачені  страхувальниками у строки, визначені ст.20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

      За несвоєчасну  сплату страхових внесків Управлінням УПФУ в Шевченківському районі було нараховано 245,35 грн. штрафних  санкцій

Рішення Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова за № 388 від 18.07.2006 року “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) страхових внесків у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду”, -  відповідачем не оскаржувалось у встановленому порядку; рішення набрало законної сили.

    Стаття 106 Закону наділяє Пенсійний фонд правом звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.  У разі звернення  з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

        У відповідності до ст..71 КАС України, кожна із сторін повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   Твердження відповідача про те, що Управління Пенсійного фонду   України в Шевченківському районі м.Львова “  повинно було  ( перш ніж звертатись з даним позовом до суду) вжити заходів  по забезпеченню  виконання органами Виконавчої служби рішень господарського суду щодо стягнення з певних юридичних осіб на користь ТзОВ НВП “Громада” присуджених до стягнення сум, зокрема шляхом звернення до суду з позовом до Державної  виконавчої служби та відповідача,  - є  хибним, таким , що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки :

- по-перше, право позивача на звернення  із даним позовом до господарського суду не залежить від фінансового стану страхувальника, що чітко визначено Законом України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”; Положенням, на підставі якого діє позивач.

- по-друге, як вбачається із перелічених у відзиві  процесуальних документів ( рішень, ухвал), прийнятих за результатами розгляду  спорів  між юридичними особами  та відповідачем про стягнення заборгованості;  скарг на предмет  оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо  примусового виконання рішень суду, -  дані питання віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку Господарського процесуального кодексу України.

- по-третє ,  в  ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України чітко визначено перелік осіб, які мають право на звернення з позовом до господарського суду , якщо вважають що їх право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

   Передання прав на пред”явлення позову іншій особі не допускається, крім випадків , передбачених законодавчими актами.

    Позивач не наділений законодавчими актами повноваженнями звертатись з позовами до господарського суду в інтересах відповідача, в т.ч. про стягнення з інших юридичних осіб на користь останнього заборгованості чи спонукання тих чи інших осіб до вчинення певних дій на користь відповідача.

      До відзиву відповідачем додано копію листа  Шевченківської районної виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  за № 632 від 17.11.2006 р , однак , по даному спору  даний лист   не прийнятий судом як належний доказ, оскільки  процедура обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду  відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, регулюється Інструкцією “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”,  затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р № 21-1, а не “Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду” ( в розумінні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), затвердженої постановою правління вказаного Фонду від 16.06.2001 року із змінами та доповненнями.

    Відповідно до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

       Даний позов є документально та нормативно обґрунтованим і підлягає задоволенню.      

     Судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Клопотання в порядку ст.89 КАС України не подавалось.

      Керуючись ст.ст.2,11, 69-71,94,122-124,138-140,151-154,162,163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд, –

                                               П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

      2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Громада”, 79019, м.Львів, вул.Липинського, 36 (ідентифікаційний  код ЄДРПОУ 02758445):

         а) на користь Управління Пенсійного фонду України в  Шевченківському районі м.Львова, м.Львів, 79068, м.Львів, вул.Г.Мазепи,5а (р/р 256053010820 в ОПЕРв Львівського облуправління ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 325796, ЄДРПОУ 20847520) 7346,44 грн.заборгованості;

               б) на користь державного бюджету України  102,00 грн. судового збору.

                   Постанова набирає законної сили у відповідності із ст.254 КАС Украї6ни.

                Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя                                                                                                       Кітаєва С.Б.