Рішення

від 30.06.2022 по справі 366/3084/21

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/3084/21

Провадження № 2/366/145/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2022 року Іванківський районний суд Київської області, у складі головуючого судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Морозової Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ №47 Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради від 08.11.2021 року про відсторонення її від роботи.

-стягнути з Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 48 135,36 грн., за час незаконного відсторонення від роботи.

-стягнути з Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради на її користь моральну шкоду.

-стягнути з Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради на користь позивача сплачений судовий збір, під час подачі позову до суду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01.09.2000 року працює на посаді викладача спеціалізованого фортепіано Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 було вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2.

Наказ мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення то, на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України, відповідач відсторонює її від роботи без збереження заробітної плати.

Однак, в подальшому наказом директора Дитячої школи мистецтв ім.М.Примаченко №12 від 25.02.2022, ОСОБА_1 все таки було поновлено на посаді викладача, однак при цьому, оскаржуваний наказ не було скасовано відповідачем, та за період з 08 листопада 2021 по 24 лютого 2022 року включно позивачу не було виплачено заробітну плату.

Позивач дії відповідача вважає незаконними та такими, що порушують її конституційні права на працю. Просить наказ про її відсторонення від роботи визнати незаконним та скасувати його.

Процесуальні дії

10 листопада 2021 року до суду надійшла позовна заява.

Ухвалою суду від 12 листопада 2021 року було ухвалено прийняти позовну заяву, відкрити провадження в справі, призначити до підготовчого судового засідання на 24 січня 2022 року на 11 год. (а.с. 23).

16 грудня 2021 року до суду від представника відповідача директора Дитячої школи мистецтв ім. Марії Примаченко Іванківської селищної ради Л. Згурської надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 27-30).

24 січня 2022 року розгляд підготовчого судового засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача на 02 березня 2022 року на 11 год. (а.с. 31, 58).

24 січня 2022 року до суду від представника позивача адвоката Шурубора В.І. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, рішень суду та розрахунку середнього заробітку (а.с. 34-57).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України, рішенням зборів суддів Іванківського районного суду Київської області № 3 було тимчасово зупинено здійснення судочинства (а.с. 60).

06 березня 2022 року розпорядженням Голови Верховного суду України № 1/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

22 квітня 2022 року підсудність судових справ Іванківського районного суду було відновлено на підставі розпорядження Голови Верховного суду України № 18/0/9-22 від 21.04.2022 року (а.с. 61).

Розгляд підготовчого судового засідання призначено на 21 червня 2022 року на 10 год. 30 хв.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 21 червня 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 липня 2022 року на 12 год. 00 хв. (а.с. 83).

01 липня 2022 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шурубора В.І. надійшли письмові пояснення.

01 липня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких останній просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 не визнавати в повному обсязі.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиції сторін

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Від позивача до суду клопотань чи заяв не надходило, однак позивач, під час підготовчого судового засідання, свій позов підтримала у повному обсязі. Просила його задовольнити з підстав, зазначених у позові.

01 липня 2022 року від представника позивача адвоката Шурубора В.І. до суду надійшли письмові пояснення, в якому він вказав, що позов підтримує повністю, з мотивів, які наведені в позовній заяві, однак зазначив, що враховуючи введення воєнного стану, збройну агресію російської федерації та складну економічну ситуацію в нашій Країні, питання про встановлення розміру моральної шкоди, яка завдана позивачу відповідачем залишає на розсуд суду. Також, просив суд допусти негайне виконання судового рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 48 135,36 грн., за час незаконного відсторонення від роботи. Окрім того, зазначив, проводити розгляд даної справи без участі позивача та її представника.

16 грудня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що оскаржуваний наказ про відсторонення ОСОБА_1 є законним, оскільки виданий у відповідності до ст. 46 КЗпП, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Також вказали, що директор не міг допустити не вакцинованого працівника до виконання обов`язків, оскільки на керівник закладу може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

У судове засідання представники відповідача не з`явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява, в якій зазначила, що у зв`язку з зайнятістю на роботі не може прибути в судове засідання, тому просить суд проводити розгляд даної справи без її участі, позовні вимоги не визнає та просить суду в позові ОСОБА_1 відмовити.

01 липня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі та зазначив, що відповідачем не було порушене право на працю позивача, оскільки трудові відносини з нею не були припиненні, а відсторонення позивача було правомірним, відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя та суспільства. Окрім того, вказав, що позивачу не було завдано моральної шкоди, в розумінні ст. 23 ЦК України.

Встановлені судом обставини

Судом встановлено, що позивач з 01.09.2000 року працює в Дитячій школі мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради викладачем спеціалізованого фортепіано /а.с.9-11/.

08 листопада 2021 року позивач на ім`я директора Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради ОСОБА_3 подала обґрунтовану заяву про відмову від участі у випробуванні експериментального препарату (вакцин від СОVID-19) /а.с.14-16/.

08 листопада 2021 року наказом директора Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради за № 47 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Позивач ознайомилась з наказом 08.11.2021, про що свідчить її підпис /а.с.8/.

Констатуюча частина зазначеного наказу містить посилання на ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП, п. 41 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», наказ МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

25 лютого 2022 року наказом директора Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради «Про поновлення в роботі ОСОБА_1 » №12 позивача, під час воєнного стану, поновлено на роботі з 25.02.2022 /а.с.71/.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 81,82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, із копії наказу директора Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08.11.2021 № 47 вбачається, що позивача було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153), відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Судом встановлено, що оспорюваний наказ про відсторонення від роботи від 08.11.2021 № 47 винесений директором закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 41 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Суд звертає увагу, що порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

За статтею 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Зокрема, пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

У своєму рішенні від 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік"» наголосив:

п. 3.2. Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 4, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Суд також звертає увагу на загальновідомий факт, що вакциновані і невакциновані особи однаково, у випадку інфікування вірусом SARS-CoV-2, є його розносниками. Відтак, не вакциновані, передусім створюють небезпеку для власного здоров`я.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 08.11.2021 № 47 про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також про стягнення із відповідача заробітної плати за час незаконного відсторонення підлягають задоволенню.

Позивач була відсторонена від роботи з 08.11.2021 по 25.02.2022.

При визначенні розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 (далі за текстом - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, відповідно до табелів нарахування заробітної плати педагогічним працівникам Дитячої школи мистецтв ім. М. Примаченко Іванківської селищної ради за вересень - жовтень 2021 року, загальна кількість робочих днів позивача у вересні 26 р.д., у жовтні 25 р.д., отже 26 р.д. + 25 р.д. = 51 робочий день за останні 2 місяці роботи.

Згідно з довідкою Відділу культури, туризму, молоді та спорту Іванківської селищної ради №52 від 09.11.2021 заробітна плата позивача за період з 01 вересня по 31 жовтня 2021 року, тобто за 2 останні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, становить 32 301,54 грн.

Отже середньоденна заробітна плата позивача складає 32 301,54 грн. / 51 р.д. = 633,36 грн.

Загальна кількість робочих днів, виходячи з п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, за період з 08.11.2021 по 24.02.2022 складає 76 дні.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 48 135,36 грн. (633,36 грн. х 76 роб. дні = 48 135,36 грн.).

Також, ч.1 ст. 237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто, моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків,а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи із засад розумності та справедливості, оцінюючи докази, надані позивачем, обґрунтованості спричинення моральних страждань останньому, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп.

Окрім того, позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.11.2021 /а.с.1/.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Окрім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Частина 2 зазначеної статті встановлює, що суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Тобто, законодавець встановив право суду допускати негайне виконання рішення при стягненні всієї суму боргу, при присудженні працівникові виплати заробітної плати.

Враховуючи те, що відповідач більше трьох місяців позивачу не виплачував заробітну плату, суд вважає, що буде справедливим допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми невиплаченої заробітної плати у розмірі 48135, 36 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2,10,12,49,76-81,89,263-265,354,430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №47 Дитячої школи мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з Дитячої школимистецтв ім.М.ПримаченкоІванківської селищноїради (ідентифікаційний код юридичної особи: 05532457, місцезнаходження: 07201, Київська область, смт Іванків, вул. Проскури, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) невиплачену заробітну плату у розмірі 48135 (сорок вісім тисяч сто тридцять п`ять) гривень 36 копійок, за час незаконного відсторонення від роботи.

Стягнути з Дитячої школимистецтв ім.М.ПримаченкоІванківської селищноїради (ідентифікаційний код юридичної особи: 05532457, місцезнаходження: 07201, Київська область, смт Іванків, вул. Проскури, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Дитячої школимистецтв ім.М.ПримаченкоІванківської селищноїради (ідентифікаційний код юридичної особи: 05532457, місцезнаходження: 07201, Київська область, смт Іванків, вул. Проскури, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Допусти негайне виконання судового рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 48135 (сорок вісім тисяч сто тридцять п`ять) гривень 36 копійок, за час незаконного відсторонення від роботи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Дитяча школа мистецтв ім. М.Примаченко Іванківської селищної ради, ідентифікаційний код юридичної особи: 05532457, місцезнаходження: 07201, Київська область, смт Іванків, вул. Проскури, 4

Суддя Ю.В. Ткаченко