Постанова

від 05.09.2007 по справі ас-51/245-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-51/245-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" вересня 2007 р.   о 11:09 годині              Справа № АС-51/245-07

вх. № 6412/1-51

Суддя господарського суду Харківської області Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Малярчук Ю.В.

представників сторін :

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

по справі за позовом  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків      

до  Відкритого акціонерного товариства "Таверівське" с. Кленове  

про стягнення 10670,69 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь адміністративно-господарські санкції за 3 незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році, у розмірі середньорічної заробітної плати на його підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування і незайняте інвалідом, в сумі 10596,51 грн. та пеню станом на 10.05.07 р. в сумі 74,18 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2006 році відповідач, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 115 особи, повинен був створити 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів, а оскільки чисельність працюючих у відповідача інвалідів становила 2 особи, то таким чином відповідач не виконав встановлений чинним законодавством норматив і повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, повістку отримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, повістку отримав.

Враховуючи, що строк розгляду справи, встановлено статею 122 КАС України закінчується, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ в редакції станом на 23.02.06 р., для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до поданої державної звітності „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (форма № 10-ПІ поштова-річна) за 2006 р. відповідач повинен був створити у 2006 р. 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 115 осіб.

Згідно статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до діючої у 2006 році редакції ст. 20 зазначеного Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно списку працюючих інвалідів –штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 р. (розділ ІІ) звіту форми № 10-ПІ у відповідача в 2006 році працювало  2 інваліди.

Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік форми № 10-ПІ середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2006 р. становила 3532,17 грн.

Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Позивач надав лист Богодухівського міськрайонного центру зайнятості № 499 від 08.05.07 р., в якому вказується, що відповідач в 2006 році не подавав інформацію та звіти форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів.

Відповідач не надав суду доказів подачі в 2006 році статистичної звітності по формі № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" та доказів повідомлення уповноважених органів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином відповідачем не вчинялися заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів, які здійснюють працевлаштування інвалідів.

Не інформування відповідачем компетентних органів про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання ними вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Таким чином відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за 3 незайнятих робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 10596,51 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

За прострочку сплати штрафних санкцій позивач нарахував пеню за період з 16.04.07 р. по 14.05.07 р. в сумі 74,18 грн.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, то він повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за 3 незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 10596,51 грн. та пеню за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.07 р. по 10.05.07 р. в сумі 74,18  грн.

Відповідач не надав доказів сплати штрафних санкцій в сумі 10596,51 грн. та пені в сумі 74,18 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати державного мита і не поніс судових витрат, суд не стягує з відповідача судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.

Керуючись 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, статтями 86, 94, 98, 160 -   163 , п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерноготовариства "Таверівське" с. Кленове (62140, Харківська обл., Богодухівський р-н., с. Кленове, вул. Леніна код ЄДРПОУ № 00387163, (у т.ч. р/р 260005289 ХОД АППБ "Аваль", МФО 350589) на користь Харківського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ № 14070760 ( у т.ч. р/р 31212230600003 відділення Держказначейства у Дзержинському районі м. Харкова, МФО 851011), адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році, в сумі 10596,51 грн. та пеню за період з 16.04.07 р. по 10.05.07 р. в сумі 74,18 грн. всього 10670,69 грн..

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                            Здоровко Л.М.