Постанова

від 03.07.2022 по справі 912/1479/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2022 року м.Дніпро Справа № 912/1479/21

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача Єрмоленко Дарія Юріївна (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2021 у справі №912/1479/21 (суддя Глушков М.С.; повне рішення складено 17.09.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія", м.Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України", с.Ставидла, Олександрівського району, Кіровоградської області

про стягнення 546 387,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" звернувся до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" із позовом про стягнення 413 621,34 грн. основного боргу, 24 384,76 грн. пені та 108 381,60 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2021 (з урахуванням ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2021 про виправлення описки) у справі №912/1479/21 позовні вимоги задоволено повністю.

Суд стягнув з Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" 413621,34 грн. основного боргу, 24384,76 грн. пені, 108381,60 грн. штрафу та 8195,82 судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Державне підприємство "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" (ДП ДГ "Ставидлянське" ІСГС НААН, відповідач) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2021 у справі №912/1479/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування своєї скарги відповідач посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права щодо договору поставки та перевезення зважаючи на умови договору.

Зокрема, апелянт вважає, що оскільки позивач не надав товарно-транспортні накладні на поставку відповідачу насіння кукурудзи, факт поставки є недоведеним, а наявність лише видаткових накладних про передачу насіння кукурудзи є недостатнім доказом наявності господарської операції.

Апелянт зазначає, що Господарським судом Кіровоградської області при ухваленні оскаржуваного рішення від 07.09.2021 у справі № 912/1479/21 не правильно враховані висновки Верховного Суду у справі № 914/2267/18.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2021 у справі №912/1479/21 та відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно- хімічна компанія».

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2022 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2021 у справі №912/1479/21; зазначено, що про дату та місце судового засідання учасники провадження у справі будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022 року справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2021 призначено в судове засідання з викликом сторін на 13.06.2022 о 09:40 год.

В судове засідання 13.06.2022 року представник відповідача не з`явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано введенням у країні воєнного стану, неможливістю представника відповідача взяти участь в судовому засіданні у місті Дніпро, неможливість забезпечити участь в режимі відеоконференції поза приміщенням суду, неможливість передати іншому представнику матеріали справ та процесуальні документи у зв`язку з тим, що представник відповідача знаходиться за межами Києва, а офіс знаходиться у м. Київ.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022року клопотання було задоволено частково, розгляд справи відкладено на 04.07.2022рік, та повідомлено представника відповідача про наступну дату судового засідання ( довідка про доставку елктронного листа а.с.7, т.2).

04.07.2022року від представника відповідача знов надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 04.07.2022рік, яке обгрунтовано тими ж самими обставинами, що і перше клопотання.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справ, колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів.

Оскільки суд здійснює свої повноваження, не припинив роботу, а сторони мають право взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, або подати заяву про розгляд справи без участі сторони, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Як вбачається з клопотаня представника відповідача, воно надійшло на адресу суду засобами елктронного зв`язку, підписано електронним цифровим підписом, що свідчить про існування у даного представника доступу до мережі інтернет, у тому числі, для участі у конференцзв`язку.

Крім того, колегія суддів враховує, що наразі активні бойові дії у місті Київі не відбуваються, всі державні установи, у тому числі, суди, працюють у штатному режимі з дотриманням заходів безпеки, які потребує воєнний стан, а тому чергове відкладення розгляду справи, на думку суду, не має під собою достатнього обгрунтування та не є виправданим у данному випадку.

04.07.2022року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" та Державним підприємством "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" укладено Договір поставки № 39/23 з Додатком № 1 до нього (Договір), згідно з умовами якого Позивач зобов`язувався поставити Відповідачу насіннєвий матеріал, а саме насіння кукурудзи Маттео в кількості 117 мішків (Товар), а Відповідач, в свою чергу, зобов`язувався сплатити Позивачу повну вартість Товару не пізніше 20.10.2020 з урахуванням дооцінки (за наявності підстав, обумовлених п. 5.2. Додатку №1 до Договору поставки).

Звертаючись до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" із позовом про стягнення 413 621,34 грн. основного боргу, 24 384,76 грн. пені та 108 381,60 грн. штрафу, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" посилався на невиконання відповідачем умов Договору поставки №39/23 від 23.04.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені умови договору поставки в частині повної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого заборгованість підлягає стягненню з урахуванням проведеної позивачем дооцінки, що було передбачено умовами договору та штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносин з приводу поставки товару, які регулюються нормами цивільного та господарського законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, на виконання умов Договору поставки позивачем 28.04.2020 поставлено відповідачу товар загальною вартістю 410 146,31 грн, що підтверджується видатковою накладною № 39/66 від 28.04.2020 (а.с. 8).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що порядок та строки оплати за товар, передбачаються у відповідних Додатках до Договору.

Згідно Додатку № 1, 100% вартості товару, вказаної в накладних, сплачується покупцем не пізніше 20 жовтня 2020 року з урахуванням Дооцінки, що проводиться у випадку збільшення курсу продажу євро до гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку України на дату розрахунку ( п. 5.2)

Проте, в порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання не виконав, вартість поставленого товару в розмірі 410 146,31 грн. у строк до 20.10.2020 не сплатив.

21.12.2020 відповідач сплатив позивачу 48 874,31 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору поставки. Інших платежів на виконання Договору поставки Відповідачем не здійснювалося.

Таким чином, станом на 05.05.2021 відповідач має прострочені грошові зобов`язання перед Позивачем через неналежне виконання Договору поставки № 39/23 від 23.04.2020 в сумі 361 272.00 грн.

Положеннями пункту 7 Додатку №1 від 23.04.2020 до Договору поставки закріплено, що у разі якщо Покупець несвоєчасно або не повністю розрахувався з Продавцем за товар. Продавець вправі здійснити дооцінку залишку вартості товару виходячи з курсу продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, попередній до дня пред`явлення претензії/вимоги, дня звернення до суду (що в такому разі вважається днем Дооцінки), за формулою, що вказана в п. 5.2. Додатку.

Пункт 5.2 Додатку №1 від 23.04.2020до Договору поставки закріплено, що дооцінка залишку вартості товару здійснюється Продавцем з застосуванням наступної формули: S1 = (А1/А0)хS, де:

S1 - розмір залишку вартості Товару, що підлягає сплаті Покупцем після Дооцінки:

А1 - курс продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, попередній до дня платежу (на день Дооцінки);

А0- курс продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню виписки рахунку або курс, що вказаний в п. 2. Додатку (у випадку якщо коригування на день виписки рахунку не здійснювалося);

S- сума залишку вартості Товару до Дооцінки.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 від 23.04.2020 до Договору поставки курс продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню підписання Додатку, тобто А0, становить 29,33 грн. за 1 Євро.

У пункті 3 Додатку №1 від 23.04.2020 р. до Договору поставки сторони узгодили, що інформація про курси продажу Євро до гривні на міжбанківському валютному ринку України розміщується на Інтернет-сторінці htpp://minfin.com.ua/currency/mb//.

Таким чином А1 , тобто курс продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, попередній до дня дооцінки за даними Інтернет-сторінки htpp://minfin.com.ua/currency/mb// становить 33,58 грн за 1 Євро.

Сума залишку вартості Товару до дооцінки S = 361 272,00 грн.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання з оплати поставленого товару, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що залишок вартості Товару, що підлягає сплаті Відповідачем після дооцінки S становить 413 621,34 грн. виходячи з наступного розрахунку: (33,58/29,33) х 361 272,00 грн. = 413 621,34 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч.2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 10.3. Договору поставки, у випадку прострочення покупцем розрахунків за товар, продавець має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки.

Положеннями п. 10.4. Договору поставки передбачено, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупцем за Договором та відповідними Додатками до нього, понад 30 календарних днів, окрім пені, передбаченої п.10.3. Договору, Покупець, на вимогу Продавця, зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості неоплаченого Товару.

Пунктом 10.6. Договору Сторони, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовилися про те, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором збільшується до 3 (трьох) років від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, господарський суд першої інстанції дійшов також обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 24 384,76 грн. пені та 108 381,60 грн. штрафу.

При цьому, доводи апелянта про відсутність належних доказів отримання товару з огляду на те, що позивачем не надано суду товаро-транспортних накладних, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 39/66 від 28.04.2020 року, яка містить підпис представника відповідача, що засвідчений відтиском печатки.

Зазначена видаткова накладна містить такі обов`язкові реквізити, як дату складання, назва підприємств, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, особисті підписи сторін та печатки сторін.

Крім того, підтвердженням отримання товару є те, що відповідач здійснив частковий розрахунок за товар, що вбачається з банківської виписки і не спростовано відповідачем, а позивачем було складено та зареєстровано відповідні податкові накладні, які підтверджують проведення даної господарської операції в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до Правил первезень вантажіві автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Таким чином, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними не є предметом розгляду даної справи, оскільки між сторонами не було укладено договір перевезення.

З огляду на зазначене, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, оскільки факт поставки підтверджується вищезазначеними первинними документами.

Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Кіровоградської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2021 у справі №912/1479/21 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.07.2022року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін