Рішення

від 11.07.2022 по справі 904/9903/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2022м. ДніпроСправа № 904/9903/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" (м.Дніпро)

про стягнення суми штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 67 966 грн. 00 коп.

.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" (далі - відповідач) суму штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 33 983 грн. 00 коп. та пеню у сумі 33 983 грн. 00 коп., а всього 67 966 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється у добровільному порядку та у передбачені законодавством строки сплатити штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 № 01/75-рш у справі № 01-13-50/61-2017, внаслідок визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню на вимогу від 22.05.2017 № 01/2440 у встановлений головою територіального відділення строк. Вказаним рішенням за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладений штраф у розмірі 33 983 грн. 00 коп. За несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 19.04.2019 по 19.11.2021, що з урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 33 983 грн. 00 коп. При цьому, позивач зазначає, що не погодившись із рішенням від 18.07.2017 № 01/75-рш у справі № 01-13-50/61-2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" зверталось до Господарського суду Полтавської області із позовом про визнання вказаного рішення недійсним. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.12.2017 по справі № 917/1410/17 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Механізований будівельний центр" відмовлено у повному обсязі; постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2017 по справі № 917/1410/17 скасовано, позовні вимоги позивача задоволено; постановою Верховного Суду від 19.06.2018 по справі № 917/1410/17 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 скасовано, а рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2017 по справі №917/1410/17 залишено без змін.

Ухвалою суду від 05.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.02.2022.

Підготовче засідання, призначене на 02.02.2022, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному з 01.02.2022 по 07.02.2022 включно.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведенню підготовчого засідання, ухвалою суду від 08.02.2022 підготовче засідання було призначено на 23.02.2022.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 8296/22 від 21.02.2022), в якій він просив суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення судового засідання 23.02.2022 в режимі відеоконференції з використанням системи "EаsyCon".

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.02.2022 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (з використанням системи "EаsyCon") було задоволено.

У підготовче засідання 23.02.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився.

Судом було відзначено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про день, час та місце судового засідання та отримання ухвали суду від 08.02.2022. Крім того, судом зауважено, що станом на 23.02.2022 матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 09.03.2022, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду відповіді на відзив, заперечень, а також доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.02.2022 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 08.04.2022 включно; підготовче засідання було відкладено на 16.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.

Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судові засідання, призначені в період з 24.02.2022 до 25.03.2022, не відбулися.

Воєнний стан неодноразово було продовжено, шляхом затвердження Верховною Радою України відповідних Указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови суду № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розпорядження № 30 від 24.02.2022 визнано таким, що втратило чинність з 28.03.2022 та в цей же день на сайті суду було розміщено відповідне оголошення.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

Судом відзначено, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 31.05.2022 ситуація в області є контрольованою Збройними силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 31.05.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне продовжити розгляд даної справи та призначити наступне підготовче засідання, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов`язковою та роз`яснення можливості подання заяв по суті справи, додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв`язку, зокрема, електронними.

Так, ухвалою суду від 31.05.2022 судове засідання було призначено в межах розумного строку на 22.06.2022; явку у судове засідання представників сторін було визнано необов`язковою.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 17322/22 від 09.06.2022), в якому він просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Судом відзначено, що ухвала суду від 31.05.2022 з призначенням підготовчого засідання на 22.06.2022, була надіслана відповідачу у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, засобами поштового зв`язку. Додатково відповідача було повідомлено про призначене підготовче засідання за всіма відомими суду засобами зв`язку з ним.

У підготовче засідання 22.06.2022 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому, судом враховано наявність клопотання позивача про проведення судового засідання без участі його представника, яке було задоволено судом.

Судом було встановлено, що відповідач про день, час та місце підготовчому засідання 22.06.20222 був повідомлений належним чином, строк для надання відзиву на позову заяву закінчився, клопотань про його продовження відповідача до суду не надходило.

Суд вважав, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим провести підготовче засідання без участі його представника.

У підготовчому засіданні 22.06.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.06.2022 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2022; явку у вказане засідання було визнано необов`язковою.

Вказана ухвала суду була надіслана всім учасникам справи у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, а саме: поштовим зв`язком, на офіційні (відомі суду) електронні пошти позивача та відповідача, а також шляхом передачі телефонограми на всі відомі суду засоби зв`язку з ними, яку не було отримано відповідачем з незалежних від суду причин (а.с.116) .

Так, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Суд відзначає, що у відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвали суду від 22.06.2022 на електронну пошту позивача, зазначену у позовній заяві (а.с.115).

Таким чином, судом було здійснено всі можливі дії щодо належного та фактичного повідомлення позивача та відповідача про день, час та місце розгляду справи; вказане повідомлення було здійснено судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем (поштовим, електронним, телефонним).

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 20405/22 від 01.07.2022), в якому він просив суд провести судове засідання 12.07.2022 без участі представника позивача, посилаючись на неможливість забезпечення явки у судове засідання, у зв`язку з проведенням активних бойових дій у місті Харкові.

У судове засідання 12.07.2022 представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

Причини нез`явлення відповідач суду не повідомив, при цьому, про день, час та місце судового засідання 12.07.2022 відповідач був повідомлений належним чином, що вбачається з наступного.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.01.2022, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49064, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, будинок 22/26, квартира 24, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с. 69).

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 22.06.2022 завчасно було направлено відповідачу на його юридичну адресу.

У зв`язку з неповерненням до суду рекомендованих повідомлень про отримання відповідачем ухвали суду від 22.06.2022, судом здійснено відстеження вказаного відправлення за допомогою офіційного сайту АТ "Укрпошта", згідно з відомостями якого поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 22.06.2022, не було вручено відповідачу та з 29.06.2022 (понад два тижні) знаходить у точці видачі/доставки (а.с.121-122), що є порушенням пунктів 991, 992 Правил надання послуг поштового зв`язку, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009.

Слід відзначити, що ухвали суду від 05.01.2022 та від 08.02.2022, надіслані на юридичну адресу відповідача також не були вручені відповідачу та були повернуті за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 (а.с.83-85, 100-102).

Вказане свідчить, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням носить систематичний характер.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду від 22.06.2022 відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а також на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

При цьому, суд звертає увагу, що явка у судове засідання 12.07.2022 обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням, обставин того, що з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим судове засідання, що було призначено на 16.03.2022 не відбулося, що зумовило збільшення строку розгляду справи по суті; крім того, відповідачем своєчасно не було подано відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий час господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду). Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, нарахування та стягнення з відповідача пені в заявленій сумі.

Так, рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 № 01/75-рш у справі № 01-13-50/61-2017:

- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" щодо неподання інформації територіальному відділенню на вимогу від 22.05.2017 №01/2440 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на Товариство з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" накладений штраф у розмірі 33 983 грн. 00 коп., що складає 1 999 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У вказаному рішенні зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

У вказаному вище рішенні також було роз`яснено, що відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до територіального відділення Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Комітету надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 19.07.2017 № 01/3068 на адресу відповідача було надіслано копію рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 № 01/75-рш у справі № 01-13-50/61-2017 (а.с.15); вказане поштове відправлення було отримано відповідачем 20.07.2017 (а.с.16).

Таким чином, Рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 № 01/75-рш у справі № 01-13-50/61-2017 є врученим відповідачу 20.07.2017.

Відповідно до частини третьої та п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Враховуючи вказані вище положення та обставини справи, штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 № 01/75-рш у справі № 01-13-50/61-2017 підлягав сплаті до 20.09.2017 (включно).

В той же час, відповідно до статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідач вказаним правом скористався та оскаржив Рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 № 01/75-рш у справі № 01-13-50/61-2017 до Господарського суду Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.08.2017 відкрито провадження у справі № 917/1410/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування Рішення № 02/77-рш від 18.07.2017 (а.с.17-18).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.12.2017 по справі №917/1410/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2017 по справі № 917/1410/17.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2017 по справі №917/1410/17 скасовано; прийнято нове рішення - позов задовольнити та скасувати рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 № 01/75-рш у справі № 01-13-50/61-2017, яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" щодо неподання інформації територіальному відділенню на вимогу від 22.05.2017 №01/2440 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою Верховного суду від 20.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 по справі № 917/1410/17.

Постановою Верховного суду від 19.06.2018 касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 по справі № 917/1410/17 скасовано; рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2017 по справі №917/1410/17 залишено в силі.

Разом з тим, у відповідності до положень частини 1 статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію. Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Так, Антимонопольний комітет України листами від 15.08.2017 № 200-29/06-8796 (вх. №01/532 від 19.08.2017) та від 18.08.2017 № 200-29/06-8985 (вх. № 02/535 від 22.08.2017) повідомив територіальне відділення про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" б/н б/д до розгляду; розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 14.08.2017 № 06/163-р та про зупинення виконання Рішення № 01/75-рш (а.с.92-93).

Частиною 3 статті 58 Закону України "Про захист економічно конкуренції" передбачено, що за результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення; прийняти нове рішення, передбачене статтями 31 та 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону Україна "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" Антимонопольним комітетом України 18.04.2019 було прийнято рішення № 269-р, яким рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 № 01/75-рш залишено без змін (а.с.44-51).

Як зазначає позивач, документи, що підтверджують сплату спірних штрафу та пені від відповідача не надходили.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем Антимонопольному комітету України документів, що підтверджують сплату штрафу.

Станом на день розгляду справи судом штраф відповідачем не сплачений, доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ухилився від сплати накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.

Враховуюче викладене вище, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 33 983 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 19.04.2019 по 19.11.2021, що з урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 33 983 грн. 00 коп.

Так, з урахуванням частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупинялось у період з 14.08.2017 до 18.04.2019 (включно) на час розгляду Антимонопольним комітетом України заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" про перевірку рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2017 № 01/75-рш у справі № 01-13-50/61-2017.

Слід відзначити, що господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Накладений Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф є видом відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням органу Комітету, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 "Про захист економічної конкуренції" передбачено лише зупинення примусового виконання рішення органу Комітету у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, такий строк є присічним і відновленню не підлягає, а Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу.

Така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/408/18.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Станом на день розгляду справи судом штраф та пеня не сплачені, доказів на підтвердження їх оплати відповідачем не надано.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 33 983 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" про стягнення суми штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 67 966 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" (49064, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, будинок 22/26, квартира 24; ідентифікаційний код 34859575) в дохід загального фонду Державного бюджету України (за кодом бюджетної класифікації: 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції"), на р/р ІВАN: UA948999980313000106000004569, ідентифікаційний код 37988155, отримувач: УК у місті Дніпро) 33 983 грн. 00 коп. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, 33 983 грн. 00 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Механізований будівельний центр" (49064, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, будинок 22/26, квартира 24; ідентифікаційний код 34859575) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м Харків, майдан Свободи, будинок 5; ідентифікаційний код 22630473) 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.07.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко