Рішення

від 04.07.2022 по справі 914/3373/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2022 Справа № 914/3373/21

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг», Львівська область, м.Львів;

про: стягнення збитків

ціна позову: 11474,75грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг», Львівська область, м.Львів;

до: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», Львівська область, м.Львів;

про: визнання незаконним та скасування рішення комісії про задоволення акту про порушення

Представники:

Позивача: Олійник О.О. представник, адвокат (довіреність від 01.09.2021р. №007.1Др-188-0921);

Відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» б/д б/н (вх. №3673) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» про стягнення збитків; ціна позову: 11474,75грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає завдання Відповідачем Позивачу збитків у звязку із пошкодженням Відповідачем газопроводу середнього тиску D-63мм за адресою: м.Львів, вул.Жасминова, буд.5.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.11.2021р. у цій справі судом постановлено позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» б/д б/н (вх. №3673 від 10.11.2021р.) залишити без руху; надати Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2021р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 21.12.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою суду від 21.12.2021р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 25.01.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

29.12.2021р. до Господарського суду Львівської області засобами поштового зв`язку надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» від 22.12.2021р. б/н (вх. №4438 від 29.12.2021р.) за зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання незаконним та скасування рішення комісії про задоволення акту про порушення.

Підставами зустрічного позову Відповідач зазначає незаконність та необґрунтованість оформленого протоколом від 03.12.2020р. №02/12 рішення Комісії Позивача по розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про задоволення Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.01.2022р. у цій справі судом постановлено зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбудторг від 22.12.2021р. б/н (вх. №4438 від 29.12.2021р.) за зустрічним позовом до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про визнання незаконним та скасування рішення комісії про задоволення акту про порушення у справі №914/3373/21 прийняти до спільного розгляду з позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбудторг про стягнення збитків;ціна позову: 11474,75грн.; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з вимогами за первісним позовом; перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання провести на 25.01.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в підготовче судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 25.01.2022р. у цій справі оголошено перерву до 10:00год. 22.02.2022р., про що представники Сторін повідомлялись під розписку.

Ухвалою суду від 22.02.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на 1 день; відкладено підготовче судове засідання на 15.03.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою.

Ухвалою суду від 15.03.2022р. у цій справі суд постановив в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 15.03.2022р. вх.№6168/22 відмовити; продовжити строк підготовчого провадження на 17 днів; відкласти підготовче судове засідання на 31.03.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» Думича А.М. від 15.03.2022р. вх.№6179/22 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити частково; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» Думичу А.М. можливість участі в судових засіданнях у справі №914/3373/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon» на період дії в Україні воєнного стану; в решті клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» Думича А.М. від 15.03.2022р. вх.№6179/22 відмовити.

Ухвалою суду від 31.03.2022р. у цій справі продовжено строк підготовчого провадження на 12 днів; відкладено підготовче судове засідання на 14.04.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнана обов`язковою; надано представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбудторг Думичу А.М. можливість участі в судових засіданнях у справі №914/3373/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon на період дії в Україні воєнного стану.

Ухвалою суду від 11.04.2022р. суд постановив клопотання представника Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвоката Турчиняка Ярослава Ігоровича б/д б/н (вх. №7535/22 від 11.04.2022р.) про призначення судового засідання в режимі відеоконференції задоволити; надати представнику Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвокату Турчиняку Ярославу Ігоровичу можливості участі в судовому засіданні у справі №914/3373/21, яке призначено на 14.04.2022р. о 11:20 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.04.2022р. у цій справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 28.04.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбудторг Думичу А.М. та представнику Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз Турчиняку Я.І. можливість участі в судових засіданнях у справі №914/3373/21 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon в тому числі в судовому засіданні 28.04.2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2022р. у цій справі суд постановив клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 14.04.2022р. вх. №7886/22 про приєднання доказів залишити без розгляду; відкласти підготовче судове засідання на 17.05.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» Думичу А.М. та представнику Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» Турчиняку Я.І. можливість участі в судових засіданнях у справі №914/3373/21 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon» в тому числі в судовому засіданні 17.05.2022р. о 14:30год.

Ухвалою суду від 17.05.2022р. у цій справі судом постановлено клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 17.05.2022р. вх. №10314/22 про поновлення процесуального строку для подання доказів задоволити; поновити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» процесуальний строк для подання доказів по 17.05.2022р.; долучити до матеріалів справи додані до клопотання від 17.05.2022р. вх. №10314/22 докази; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 09.06.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» Думичу А.М. та представнику Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» Турчиняку Я.І. можливість участі в судових засіданнях у справі №914/3373/21 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon» в тому числі в судовому засіданні 09.06.2022р. о 10:40год.

Ухвалою суду від 09.06.2022р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 30.06.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 30.06.2022р. у цій справі судом оголошено перерву до 10:30год. 05.07.2022р., про що представники Сторін повідомлялись під розписку.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Позивача в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення первісного позову, проти зустрічного позову заперечила, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 11474,75грн. збитків, завданих пошкодженням Відповідачем газопроводу середнього тиску D-63мм за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються із вартості об`єму витоку природного газу через пошкоджений газопровід в сумі 8055,30грн. та витрат на ліквідацію витоку газу в сумі 3419,45грн.

В обґрунтування заявленого позову Позивач зазначає, що Відповідачем пошкоджено газопровід середнього тиску в результаті порушення вимог чинного законодавства України щодо проведення земляних робіт.

Згідно доводів Позивача, 06.03.2020р. о 12:07год. в аварійну службу Позивача надійшло повідомлення про те, що на вул. Жасминова, 5 у м.Львові присутній запах природного газу і такий виник через витік газу із пошкодженого газопроводу середнього тиску ПЕ D-63мм внаслідок його пошкодження екскаватором, котрий здійснював земляні роботи. З метою припинення витоку природного газу працівниками аварійної служби Позивача 06.03.2020р. о 12:30год. ліквідовано його шляхом накладення пережиму на газопровід.

За наслідками вказаних подій працівниками Позивача 06.03.2020р. складено Акт про порушення №1025, яким встановлено несанкціоноване втручання Відповідача вгазову мережу та пошкодження землерийною технікою газопроводу середнього тиску. Вказаний Акт підписано представником Відповідача Заяць І.М.

Позивачем проведено розрахунок для відшкодування збитків (втрат газу) внаслідок пошкодження газопроводу середнього тиску ПЕ D-63мм з робочим тиском 1,0кгс/см2 за період з 12:07год. по 12:30год. 06.03.2020р. відповідно до п.7 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРМ за відповідною формулою на суму 8055,30грн., про що складено Акт-розрахунок, а також включено до складу збитків вартість виїзду аварійної бригади в розмірі 890,44грн., припинення газопостачання на об`єкт шляхом перекриття вимикаючого пристрою на опломбування у розмірі 517,16грн., усунення витоку газу (з матеріалами) у розмірі 1086,10грн. та відновлення газопостачання на об`єкт шляхом відкриття вимикаючого пристрою та зняття пломби у розмірі 355,84грн. Всього вартість витрат по ліквідації витоку газу з пошкодженого газопроводу середнього тиску ПЕ D-63мм відповідно до проведеного розрахунку складає 3419,45грн.

З підстав наведеного Позивач зазначає, що працівники Відповідача виконували земляні роботи, не виявляли фактичне розташування газопроводу середнього тиску ПЕ D-63мм шляхом шурфування вручну в присутності представника Позивача, оскільки такий не був повідомлений про час та місце проведення відповідних робіт та просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 11474,75грн. збитків, завданих пошкодженням Відповідачем газопроводу середнього тиску D-63мм за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються із вартості об`єму витоку природного газу через пошкоджений газопровід в сумі 8055,30грн. та витрат на ліквідацію витоку газу в сумі 3419,45грн.

У поданому 04.02.2022р. за вх. №2971/22 Відзиві на зустрічну позовну заяву Позивач проти позовних вимог зустрічного позову заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими і просить суд відмовити Відповідачу в задоволенні зустрічного позову з підстав того, що порушення, яке зафіксоване в Акті про порушення, не передбачене Кодексом ГРС, а відтак, при його настанні не є обов`язковим складення Акту про порушення.

Працівниками Позивача на місці прориву використано бланк Акта про порушення для додаткової фіксації події, а відтак, у Відповідача відсутні підстави до оспорення рішення Комісії Позивача з підстав порушення Позивачем вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС.

При такому порушенні не є обов`язковим засідання Комісії Позивача з розгляду Актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС.

Аналогічні доводи викладено Позивачем у поданій 30.03.2022р. за вх. №3645/22 Заяві з процесуальних питань.

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

29.12.2021р. Відповідачем подано до Господарського суду Львівської області зустрічну позовну заяву від 22.12.2021р. б/н (вх. №4438) за зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання незаконним та скасування рішення комісії про задоволення акту про порушення.

В обґрунтування зустрічного позову Відповідач зазначає про незаконність та необґрунтованість оформленого протоколом від 03.12.2020р. №02/12 рішення Комісії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» по розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про задоволення Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606.

Так, згідно доводів Відповідача, у лютому 2021р. Відповідачем отримано від Позивача листа від 03.02.2021р. вих. №790003.2-Сл-1350-0221, з якого вбачається, що 03.12.2020р. відбулося засідання Комісії Позивача з розгляду актів про порушення, за результатами якого прийнято рішення про задоволення Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606 та донараховано Відповідачу 11474,75грн. збитків.

Відповідач вважає вказане рішення незаконним з підстав того, що його не було повідомлено про дату проведення засідання Комісії Позивача з розгляду актів про порушення, інформація про таке відсутня також у п.8 Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606.

Окрім того, як на підставу незаконності Рішення, Відповідач вказує, що запрошення від 25.11.2021р. та Акт про порушення від 06.03.2020р. №005606 надіслані за адресою: м.Львів, вул.Жасминова, 5, в той час, як адресою місцезнаходження Відповідача є: АДРЕСА_2 .

Також Відповідач зазначає про те, що Акт про порушення не був підписаний представником Відповідача, що є порушенням вимог п.2 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, внаслідок чого Відповідач був позбавлений можливості подати свої зауваження та заперечення щодо Акту в порядку, передбаченому п.3 вказаної глави.

Внаслідок наведених порушень Відповідач не отримував запрошень для участі в засіданні Комісії Позивача з розгляду актів про порушення, а Позивачем в порушення вимог п.8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС не доведено обставину повідомлення належним чином Відповідача про дату та час проведення засідання.

Окрім того, Відповідач вказує на те, що Позивачем в Акті про порушення від 06.03.2020р. №005606 в порушення вимог пп.2 п.8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС не вказано дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатись Акт про порушення.

Також Відповідач зазначає, що на підставі акта про порушення комісія з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ приймає рішення, яке є підставою для настання відповідних наслідків нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, яку повинен оплатити споживач, що безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання, оскільки встановлює обсяг і вартість необлікованого (донарахованого) природного газу, які, у свою чергу, споживач має право оскаржити у судовому порядку на підставі пункт 12 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ та створює загрозу припинення/обмеження газопостачання.

Підсумовуючи наведене Відповідач вказує, що розгляд акту про порушення № 005606 від 06.03.2020 року на засіданні комісії Оператора ГРМ відбувся із грубими порушеннями законодавства, зокрема, глави 5 «Порядок оформлення акта про порушення» розділу XI Кодексу газорозподільних систем, процедура, яка передбачена законом для повідомлення споживача, відповідачем не виконана, таким чином, було порушено право споживача на участь в засіданні комісії з розгляду актів про порушення та надання можливих пояснень або заперечень щодо обставин справи, що дає підстави визнання рішення комісії від 06.03.2020 року незаконним та необґрунтованим.

Відтак, на думку Відповідача через порушення позивачем вимог Кодексу газорозподільних систем, а саме порядку розгляду актів про порушення, споживача не було належним чином повідомлено про час та день засідання комісії, а рішення засідання з розгляду актів про порушення вимог Кодексу, прийнято комісією АТ «Львівгаз» із порушенням положень Кодексу газорозподільних систем і таке рішення порушує права та законні інтереси Відповідача, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для оплати відповідачем вартості необлікованого обсягу природного газу на підставі Акту про порушення, а тому, позовна вимога позивача до відповідача про стягнення вартості необлікованого обсягу природного газу, задоволенню не підлягає.

Відповідач у поданих 13.04.2022р. за вх. №7790/22 Письмових поясненнях в спростування доводів Позивача зазначає, що у випадку, якщо Акт про порушення не є обов`язковим до складення у випадку настання прориву газопроводу, тоді і похідні від нього документи, - рішення Комісії Позивача з розгляду актів про порушення та складені на його підставі Акт-розрахунок та Витрати по ліквідації витоку газу, якими Позивач підтверджує розмір понесених збитків, не повинні братись судом до уваги.

З підстав наведеного Відповідач просить суд відмовити в задоволенні первісного позову у повному обсязі та задоволити зустрічний позов у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первісний позов є частково мотивованим та обґрунтованим, підлягає до задоволення частково, а позовні вимоги зустрічного позову є мотивованими та обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» є оператором системи ГРМ на підставі постанови НКРЕКП від 29.06.2017р. №850 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Львівгаз»».

28.10.2019р. між Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради та Відповідачем укладено Договір про закупівлю робіт №4/33-480, за умовами якого Відповідач зобов`язувався у 2019 році власними силами та засобами, в обумовлений строк у відповідності до будівельних норм та правил, технічних правил та проектно-кошторисної документації виконати роботи: ГБН Г.1-218-182:2011. Капітальний ремонт доріг та тротуарів на вул.Жасминова, від буд. №7 до буд. №4у м.Львові.

Відповідно до п.2.1. Договору від 28.10.2019р. №4/33-480 ціна Договору становить 4451457,16грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п.3.1.1. Договору від 28.10.2019р. №4/33-480 роботи за Договором повинні бути виконані: початок робіт жовтень 2019 року, закінчення 30.09.2020р. згідно з календарним графіком та етапами виконання робіт. При сприятливих погодних умовах роботи за Договором можуть бути виконані достроково у 2019 році.

Додатком до Договору від 28.10.2019р. №4/33-480 визначено Календарний план та етапи виконання робіт за Договором.

Договір та Додаток до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток Сторін Договору від 28.10.2019р. №4/33-480.

06.03.2020р. о 12:07год. на Аварійно-диспетчерське управління ПАТ «Львівгаз» до диспетчера ОСОБА_1 надійшла Заявка №4320 про пошкодження газопроводу будівельними машинами (екскаватором) по вул.Жасминова, 5, 1 поверх, 1 під`їзд, яка прийнята до виконання 06.03.2020р. о 12:10год. ОСОБА_2 (автомобіль Volkswagen T-5 НОМЕР_1 ).

В результаті обстеження встановлено, що при проведенні земляних робіт фірмою «Трансбудторг» екскаватором пошкоджено вул.г-від63ммПЕ с.т. на повний діаметр, на пошкоджену ділянку встановлено струбцину, витік газу тимчасово ліквідовано, без газу підприємство «Світ чаю», кран 32мм. на вводі до будинку перекрито і опл.пл.№00152121. Абоненту дано інструктаж.

Технічним актом Аварійної служби ПАТ «Львівгаз» від 06.03.2020р. на підставі Заявки від 06.03.2020р. №4320 представниками аварійної служби ПАТ «Львівгаз» при виїзді о 12:12год. 06.03.2020р. по виклику «пошкодження г/ду екскаватором» за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що пошкоджено підземний вуличний газопровід середнього тиску поліетилен D-63мм екскаватором при проведенні земляних робіт, а саме при планіровці дороги пошкоджено на цілий діаметр газопроводу. Роботи на даній ділянці проводила фірма «Трансбудторг».

Працівниками Аварійної служби встановлено на пошкоджену ділянку струбцину на г/д вуличну середнього тиску діаметром D-63мм. Витік газу тимчасово ліквідовано.

Характеристика пошкодження, тиск газу в трубопроводі: пошкодження вуличного газопроводу с/т поліетилен D-63мм екскаватором при проведенні земляних робіт. Тиск газу в г/ді на час приїзду 1,0кгс/см2. Діаметр пошкодження D-63мм.

Причини пошкодження: пошкоджено вуличний г/д с/т D-63мм поліетилен екскаватором при планіровці дороги. Роботи земляні проводила фірма «Трансбудторг».

Наслідки аварії: витік газу в атмосферу. Без газу підприємство «Світ чаю» за адресою: АДРЕСА_1 та особняк АДРЕСА_3 .

Витік газу ліквідовано 06.03.2020р. о 12:30год.; робота аварійної бригади завершена 06.03.2020р. о 13:25год.

Вказаний Технічний Акт підписано трьома слюсарами Аварійної служби ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5

06.03.2020р. представниками АТ «Львівгаз» Писарчуком В.С., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за участю представника споживача ОСОБА_6 складено Акт про порушення №1025 про те, що при проведенні земляних робіт фірмою «Трансбудторг» екскаватором пошкоджено підземний вуличний газопровід середнього тиску поліетилен D-63мм. Діаметр пошкодження: на повний діаметр труби D-63мм (пошкоджено ковшом екскаватора). АДС встановлено струбцину та перетиснуто підземний г/д вуличний середнього тиску поліетилен D-63мм. Витік газу тимчасового ліквідовано.

За заявленими порушеннями споживачу необхідно відшкодувати втрати за виконані роботи і втрати газу. З`явитись в АТ «Львівгаз».

У п.8 Акту про порушення зазначено, що до акту додано фото, заявку 4320 та вказано, що про дату буде повідомлено.

Вказаний Акт про порушення підписано представниками АТ «Львівгаз» Писарчуком В.С., ОСОБА_4 та Маніною І.З. та представником споживача Заяць І.М.

Позивачем 30.11.2020р. надіслано Відповідачу Запрошення від 25.11.2021р. та Акт про порушення №005606 від 06.03.2020р. листом з описом вкладення на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується Описом вкладення до цінного листа за ідентифікатором №0500341944441, Поштовою квитанцією (Касовим чеком) від 30.11.2020р. №00001 та Списком згрупованих листів, поданих у ВПЗ 39 м.Львів (ф.103А) за ідентифікатором 03349039.

Рішенням Комісії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, оформленим Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 03.12.2020р. №02/12 вирішено задоволити Акт про порушення від 06.03.2020р. №005606.

Актом-розрахунком (для непобутових споживачів) від 03.12.2020р. на підставі Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606 та на підставі п.6 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ виконано розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу по формулі за період з 12:07год. 06.03.2020р. (поступлення заявки в АДС) по 12:30год. 06.03.2020р. (ліквідовано витік газу) для відшкодування збитків (втрат газу) внаслідок пошкодження ПЕ газопроводу вводу середнього тиску D-63мм м.Львів, вул.Жасминова, 5 (ГРС Винники-Липники-Холодновідка) третьою особою, що не є юридичною особою. Витік усунуто через 23хв. пошкодження складає 55,8мм.

Актом-розрахунком встановлено, що обсяг витоку складає 1,356м.куб. вартість газу складає 8055,30грн.

Вказаний Акт-розрахунок підписано повноважними представниками та завірено відтисками печатки Позивача.

Витратами по ліквідації витоку газу (газопровід ПЕ середнього тиску D-63мм) 06.03.2020р. м.Львів, вул.Жасминова, 5 ТОВ «Трансбудторг» встановлено вартість послуги виїзду аварійної бригади в розмірі 890,44грн.; роботи по ліквідації витоків газу: припинення газопостачання на об`єкт шляхом перекриття вимикаючого пристрою та опломбування (нормальні умови праці) у кількості 2 послуги за ціною 258,58грн. на суму 517,18грн.; усунення витоку згідно кошторису (з матеріалами) вартістю 1083,10грн.; дві послуги з відновлення газопостачання на об`єкт шляхом відкриття вимикаючого пристрою та зняття пломби (нормальні умови) вартістю 177,92грн. на суму 355,84грн. Всього вартість робіт та послуг 2849,54грн. ПДВ 569,91грн. Всього з ПДВ 3419,45грн.

Вказані Витрати підписано начальником ФЕВ, начальником ВТВ, погоджено головним інженером відділення Позивача.

03.02.2021р. Позивачем виставлено Відповідачу до оплати рахунок на оплату №61017287 на суму необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу на суму 11474,75грн.

Супровідним листом від 03.02.2021р. вих. №79003.2-Сл-1350-0221 Позивачем надіслано Відповідачу на адресу місцезнаходження ( АДРЕСА_2 ) повідомлення про те, що 03.12.2020р. відбулось засідання Комісії по розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, проведення нарахування обсягів спожитого газу та перерахунків споживачам природного газу, за результатами якого прийнято рішення про задоволення Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606; до листа також долучено Рахунок на оплату від 03.02.2021р. №61017287; Витрати по ліквідації витоку газу від 06.03.2020р. та Акт-розрахунок від 03.12.2020р.

У відповідності з п.п.1, 3 ч.1 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019р. у справі №924/1022/17 констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічні приписи містить ст.526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі №750/8676/15-ц, що відшкодування збитків однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 23.01.2018р. у справі №753/7281/15.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018р. у справі №902/320/17 та від 16.04.2020р. у справі №904/5489/18).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до приписів ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем,затвердженим Постановою НКРЕКП№2494 від 30.09.2015р. (далі - Кодекс ГРС).

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу ГРС цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Приписами пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРС встановлено, що дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Крім того, цим Кодексом регулюються взаємовідносини: між оператором газорозподільної системи і газодобувними підприємствами та виробниками біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи; між оператором газорозподільної системи та несанкціонованими споживачами, які втручаються в роботу газорозподільної системи, у тому числі шляхом самовільного під`єднання несанкціонованого газопроводу.

Згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу газорозподільної системи - втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом несанкціонованого відновлення газоспоживання, несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або під`єднання несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого порушується нормальний режим роботи ГРМ та/або здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу; несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу; несанкціонований споживач - фізична, юридична особа або фізична особа - підприємець, яка без укладання договору розподілу природного газу з оператором газорозподільної системи або на об`єкті, який не підключений до ГРМ в установленому порядку, здійснює несанкціонований відбір природного газу.

За змістом глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об`єктів ГРМ, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Охоронні зони об`єктів ГРМ зазначаються в документації із землеустрою з дати надання земельної ділянки для будівництва об`єкта ГРМ (п.3 гл.4 розділу ІІІ Кодексу ГРС).

Власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів ГРМ (п.4 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС).

Згідно п.п.7, 8 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ; письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці для отримання погодження Оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати Оператору ГРМ для узгодження проєкт плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження (п.9 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС).

Згідно п.16 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов`язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника Оператора ГРМ щодо проведення робіт.

Межі охоронних зон газорозподільної системи визначаються відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015р. N285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2015р. за N674/27119 (далі - ПБСГ) (п.18 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС).

Пунктом 1.12. глави 1 розділу V Правил безпеки систем газопостачання (затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015р. №285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2015р. за №674/27119), передбачено, що з метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2 м з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; складування матеріалів і устаткування; ведення земляних та будівельно-монтажних робіт; садіння дерев; улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових.

Відповідно до п.1.34. глави 1 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015р. №285, перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівники, що виконують земляні роботи, зобов`язані виявити фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства.

Згідно п.7 глави 4 розділу XI Кодексу ГРСоб`єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, визначається відповідно до пункту 6 цієї глави.

Пунктом 6 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС передбачено, що у випадку, якщо при порушеннях, визначених в пунктах 1 - 5 цієї глави, неможливо достовірно встановити номінальну потужність газового обладнання (відмова в доступі до об`єкта споживача, газовий відвід без наявного підключеного газового обладнання, несертифіковане обладнання, відсутність заводських паспортів, маркувань тощо), визначення об`єму природного газу здійснюється з урахуванням проміжку часу, за який необхідно визначити об`єм необлікованого природного газу, пропускної спроможності площі отвору, сопла, пальника або газопроводу за формулою, наведеною у відповідному пункті.

У разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу (п.1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС).

Главою 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування. Так, згідно пункту 1 вказаної глави до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать:наявність несанкціонованого газопроводу;несанкціоноване відновлення газоспоживання;несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу);несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання;несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку);використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Відповідно до п.2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належать:відмова в доступі до об`єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив контрольне зняття показань лічильника газу (ЗВТ) за їх наявності на об`єкті споживача;відмова в доступі до об`єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив демонтаж лічильника газу (ЗВТ), що призвело до порушення строку проведення періодичної повірки лічильника газу (ЗВТ) та/або його ремонту, або його монтажу після проведення періодичної повірки;використання газу побутовим споживачем (за відсутності лічильника) у випадках, коли споживачем протягом місяця з дати настання відповідних змін не було письмово повідомлено Оператора ГРМ про зміни, що стосуються збільшення опалюваної площі та збільшення кількості осіб, зареєстрованих на об`єкті побутового споживача;пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим;відмова в доступі до об`єкта побутового споживача, який розраховується за нормами споживання, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу побутовому споживачу.

Згідно п.3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать:пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно;фіксація коректором чи обчислювачем об`єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно;виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об`єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо.

В той же час, згідно пп.3 п.4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: у випадку виявлення порушення герметичності імпульсних ліній системи вимірювання різниці тиску на комерційному ВОГ на базі змінного перепаду тиску витоків газу на імпульсній трубці до перетворювача різниці тиску перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться, виходячи зі значення різниці тиску, яка дорівнює значенню верхньої межі діапазону вимірювань перетворювача тиску, або зі значення номінальної проєктної потужності встановленого неопломбованого газоспоживаючого обладнання. До розрахунку приймається отримане найменше значення витрати газу. Перерахунок проводиться за період з дати останньої перевірки. Якщо така перевірка не проводилася в розрахунковий період, то з початку розрахункового періоду. У всіх інших випадках виявлення порушення герметичності газопроводів розрахунок втрат природного газу проводиться відповідно до Методик визначення питомих виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу.

Пунктом 2 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача / несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення; акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дня складання такого акта (абз.3 п.4 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС).

На дату складання акта про порушення представник Оператора ГРМ забезпечує усунення виявленого порушення, про що в акті про порушення робиться відповідний запис. У разі неможливості усунути порушення на дату складання акта про порушення (відсутні відповідні засоби чи повноваження) представник Оператора ГРМ робить відповідний запис в акті про порушення та надалі забезпечує контроль за усуненням порушення, що підтверджується окремо складеним актом про усунення порушення. Під час складання акта про порушення, акта про усунення порушення, акта про припинення/відновлення газопостачання тощо представниками Оператора ГРМ обов`язково фіксуються та зазначаються у вищезазначених актах показання лічильника газу (ЗВТ), за винятком випадків відмови у доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ) (п.7 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС).

Відповідно до п.8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу").

Приписами п.10 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що Споживач (несанкціонований споживач) зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення.

Згідно п.11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі (п.12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС).

Відповідно до п.13 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС акти про порушення реєструються в журналі реєстрації актів про порушення Оператора ГРМ. Журнал повинен бути пронумерований, прошитий, скріплений печаткою (за наявності) Оператора ГРМ. Строк зберігання журналу становить три роки від дати останнього в ньому запису.

Суд зазначає, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2018р. у справі №927/467/17, від 21.05.2018р. у справі №904/10198/15, від 22.01.2019р. у справі №905/305/18, від 28.01.2019р. у справі №922/3782/17, від 14.02.2019р. у справі №922/1019/18, від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18, від 27.05.2019р. у справі №910/20107/17.

При цьому, у випадку, якщо рішення Комісії розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог ГРС прийнято з порушенням вимог Кодексу ГРС і таке рішення порушує права та законні інтереси Споживача, то правові підстави до для оплати таким Споживачем вартості необлікованого обсягу природного газу на підставі Акта про порушення є відсутніми. В такому випадку позовна вимога про стягнення вартості необлікованого обсягу природного газу не підлягає задоволенню. Аналогічної правової позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд у постанові від 04.10.2021р. у справі №911/628/21.

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження Учасниками справи докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що в своїй сукупності спростовують наведені Відповідачем у зустрічному позові обставини того, що представник Відповідача був відсутній при складенні Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606 та не підписував такого, оскільки складений представниками Позивача на місці вчинення порушення Акт про порушення, містить відмітку про ознайомлення із складним представника Відповідача Заяць І.М.

З врахуванням наведеного, в тому числі наявності відмітки про ознайомлення із складеним на місці порушення Актом про порушення від 06.03.2020р. №005606 представника Відповідача Заяць І.М., а також недоведеності Відповідачем обставини того, що ОСОБА_6 не є представником Відповідача чи відсутності у нього повноважень на представництво інтересів Відповідача суд зазначає про доведеність Позивачем обставини присутності під час складення Акту про порушення повноважного представника Відповідача та його ознайомлення з Актом.

Поряд з цим, беручи до уваги наведений в п.8 Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606 запис щодо того, що «…про дату буде повідомлено…», адресу місцезнаходження Відповідача ( АДРЕСА_2 ) та наявні в матеріалах справи докази в обґрунтування обставини надіслання Відповідачу Запрошення від 25.11.2020р. та Акту про порушення №005606 від 06.03.2020р. (копії Опису вкладення до цінного листа за ідентифікатором №0500341944441, Поштової квитанції (Касового чеку) від 30.11.2020р. №00001 та Списку згрупованих листів, поданих у ВПЗ 39 м.Львів (ф.103А) за ідентифікатором 03349039) на адресу: м.Львів, вул.Жасминова, 5, а також ненадання Позивачем жодних інших належних доказів повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення засідання Комісії Позивача з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатись Акт про порушення від 06.03.2020р. №005606, суд зазначає, що Відповідачем доведено обставину неповідомлення Позивачем Відповідача про таке засідання.

Окрім того, окремою підставою незаконності прийнятого Комісією Позивача з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог ГРС 03.12.2020р. рішення про задоволення складеного щодо Відповідача Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606, яке оформлене Протоколом від 03.12.2020р. №02/12, є розгляд Акта про порушення споживачами природного газу вимог ГРС від 06.03.2020р. №005606 03.02.2021р. тобто з пропуском встановленого п.8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС двомісячного строку та недоведеність Позивачем обставини реєстрації Акта про порушення в журналі реєстрації актів про порушення Оператора ГРМ, який повинен бути пронумерований, прошитий, скріплений печаткою (за наявності) Оператора ГРМ та зберігатись протягом трьох років від дати останнього в ньому запису.

Вчинені Позивачем порушення вимог Кодексу ГРС щодо розгляду Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606 свідчать про незаконність рішення Комісії Позивача з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, оформленого протоколом від 03.12.2020р. №03/12.

Таким чином, рішення засідання Комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу, прийняте комісією АТ «Львівгаз» із порушенням положень Кодексу ГРС і таке рішення порушує права та законні інтереси Відповідача, а відтак, право Відповідача, за захистом якого він звернувся до господарського суду, є порушеним та підлягає захисту судом, відтак, зустрічний позов підлягає до задоволення повністю.

При цьому, суд вважає доведеною Позивачем у первісному позові обставину протиправної поведінки Відповідача щодо непогодження та неповідомлення Позивача про проведення 06.03.2020р. земляних робіт в охоронній зоні газопроводу по вул.Жасминова, 5 у м.Львові та порушення Відповідачем вимог п.1.34. глави 1 розділу V Правил безпеки систем газопостачання в частині виявлення перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівниками, що виконують земляні роботи, фактичного місця розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника Позивача, внаслідок чого Відповідачем пошкоджено газопровід середнього тиску D-63мм за адресою: АДРЕСА_1 .

Також суд вважає доведеними доводи Позивача про те, що у випадку вчинення Відповідачем пошкодження газопроводу складення Акту про порушення не є обов`язковим, оскільки вчинене Відповідачем порушення вимог Кодексу ГРС не входить до визначеного приписами глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС переліку порушень, за наслідками вчинення яких у відповідності до п.1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу.

З врахуванням викладених у мотивувальній частині рішення суду висновків щодо незаконності Рішення комісії Позивача про задоволення Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606, беручи до уваги те, що Акт про порушення є незаконним, оскільки не задоволений рішенням комісії у відповідності до вимог Кодексу ГРС, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до оплати Відповідачем вартості розрахованих на підставі вказаного Рішення Комісії збитків, оскільки, як вбачається із Акту-розрахунку (для непобутових споживачів) від 03.12.2020р., такий складено на підставі Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606, відтак не може підтверджувати вказані в ньому обставини.

При цьому суд зазначає, що як станом на час подання позову, так і станом на час вирішення спору по суті Позивачем не наведено доводів та не подано доказів проведення Позивачем в будь-якому іншому самостійному документі розрахунку втрат природного газу відповідно до Методик визначення питомих виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу в порядку, передбаченому пп.3 п.4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.

В той же час, беручи до уваги встановлені Технічним актом Аварійної служби ПАТ «Львівгаз» від 06.03.2020р. обставини та встановлену у Витратах по ліквідації витоку газу (газопровід ПЕ середнього тиску D-63мм) від 06.03.2020р. м.Львів, вул.Жасминова, 5 ТОВ «Трансбудторг» вартість послуги виїзду аварійної бригади в розмірі 890,44грн.; робіт по ліквідації витоків газу: припинення газопостачання на об`єкт шляхом перекриття вимикаючого пристрою та опломбування (нормальні умови праці) у кількості 2 послуги за ціною 258,58грн. на суму 517,18грн.; усунення витоку згідно кошторису (з матеріалами) вартістю 1083,10грн.; дві послуги з відновлення газопостачання на об`єкт шляхом відкриття вимикаючого пристрою та зняття пломби (нормальні умови) вартістю 177,92грн. на суму 355,84грн.; всього з ПДВ 3419,45грн. суд зазначає про доведеність Позивачем обставин заподіяння Позивачу, як оператору ГРМ, шкоди в розмірі витрат, необхідних для відновлення функціонування системи.

З врахуванням наведеного, в тому числі встановлення в Заявці Аварійно-диспетчерського управління ПАТ «Львівгаз» від 06.03.2020р. №4320 та в складеному на її підставі Технічному акті Аварійної служби ПАТ «Львівгаз» від 06.03.2020р. б/н обставини того, що при проведенні земляних робіт фірмою «Трансбудторг» екскаватором пошкоджено вул.г-від63ммПЕ с.т. на повний діаметр, на пошкоджену ділянку встановлено струбцину, витік газу тимчасово ліквідовано, без газу підприємство «Світ чаю», кран 32мм. на вводі до будинку перекрито і опл.пл.№00152121, беручи до уваги встановлену у Витратах по ліквідації витоку газу (газопровід ПЕ середнього тиску D-63мм) 06.03.2020р. м.Львів, вул.Жасминова, 5 ТОВ «Трансбудторг» вартість послуги виїзду аварійної бригади в розмірі 890,44грн.; робіт по ліквідації витоків газу: припинення газопостачання на об`єкт шляхом перекриття вимикаючого пристрою та опломбування (нормальні умови праці) у кількості 2 послуги за ціною 258,58грн. на суму 517,18грн.; усунення витоку згідно кошторису (з матеріалами) вартістю 1083,10грн.; дві послуги з відновлення газопостачання на об`єкт шляхом відкриття вимикаючого пристрою та зняття пломби (нормальні умови) вартістю 177,92грн. на суму 355,84грн.; всього з ПДВ 3419,45грн., здійснивши перерахунок заявленої у первісному позові суми збитків суд дійшов висновків про те, що Позивачем у первісному позові доведено належними засобами доказування протиправну поведінку Відповідача, завдання такою поведінкою шкоди Позивачу, її розмір та причиновий зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та завданою Позивачу шкодою в розмірі 3419,45грн., а відтак право Позивача, за захистом якого він звернувся до господарського суду в частині стягнення 3419,45грн., є порушеним та підлягає захисту судом.

Поряд з цим, беручи до уваги вищенаведені висновки суду щодо незаконності Рішення комісії Позивача про задоволення Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606, того, що Акт про порушення є незаконним, оскільки не задоволений рішенням комісії у відповідності до вимог Кодексу ГРС, враховуючи, що як станом на час подання позову, так і станом на час вирішення спору по суті Позивачем не наведено доводів та не подано доказів проведення Позивачем в будь-якому іншому самостійному документі розрахунку втрат природного газу відповідно до Методик визначення питомих виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу в порядку, передбаченому пп.3 п.4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, відтак, відсутність правових підстав до оплати Відповідачем вартості розрахованих на підставі вказаного Рішення Комісії збитків, оскільки, як вбачається із Акту-розрахунку (для непобутових споживачів) від 03.12.2020р., такий складено на підставі Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606, відтак не може підтверджувати вказані в ньому обставини, суд приходить до висновку про недоведеність Позивачем 8055,30грн. розміру завданих збитків, як необхідної складової цивільного правопорушення, а відтак, в задоволенні первісного позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. на сплату за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 8000грн. на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 05.11.2021р. №29591 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Шиян Микола Володимирович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується копіями Довіреності від 27.04.2021р. №007.1Др-143-0421 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.06.2002р. №1830.

Турчиняк Ярослав Ігорович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.02.2021р. серії ЛВ №002121 та Довіреностей від 17.02.2021р. №007.1Др-88-0221 і від 24.12.2021р. №007.1Др-236-1221.

Олійник Олена Олегівна є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.06.2021р. серії ЛВ №000463 та Довіреності від 01.09.2021р. №007.1Др-188-0921.

Вук Уляна Іванівна є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.02.2021р. серії ЛВ №000884 та Довіреності від 24.12.2021р. №007.1Др-220-1221.

Свідунович Роман Ігорович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.11.2020р. серії ЛВ №002047 та Довіреності від 24.12.2021р. №007.1Др-233-1221.

Інших доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат у справі Позивачем суду не заявлено та не подано.

Відповідачем при поданні зустрічної позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. на сплату за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 10000грн. на оплату послуг професійної правничої допомоги, докази в обґрунтування яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як доказ сплати судового збору Відповідач подав Квитанцію від 20.12.2021р. №64822 про сплату за подання зустрічної позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн. Оригінал вказаної квитанції є додатком №2 до зустрічної позовної заяви.

Думич Андрій Миколайович є адвокатом та представником Відповідача, що підтверджується копією Ордеру від 20.12.2021р. серії ВС №1108783.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно Законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Приписами ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд звертає увагу на те, що в рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04-05.07.2014р. №61 «Про надання роз`яснень щодо інформації, яка зазначається в ордері адвоката та можливості його подання у декілька установ» зазначено, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у статті 26 визначив підстави для здійснення адвокатської діяльності. Так, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, ордер (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з положеннями вищезазначеної статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012р. затверджено Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення), яке встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.

Крім того метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної, зокрема в постановах Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у додатковій ухвалі від 21.07.2020р. у справі № 915/1654/19.

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/902/19, від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18 та від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

Зокрема відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України та ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні представником Позивача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування понесення судових витрат у справі в порядку, передбаченому ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Беручи до уваги вищенаведене, в тому числі зроблену Позивачем в судовому засіданні 30.06.2022р. та зроблену Відповідачем у зустрічній позовній заяві від 29.12.2021р. вх. №4438 заяви про подання доказів в обґрунтування понесення судових витрат у справі в порядку, передбаченому ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (ч.1, п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також неподання Позивачем станом на час вирішення спору по суті в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України доказів іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн. та недоведення Відповідачем іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання зустрічної позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн., беручи до уваги зроблену Позивачем в судовому засіданні 30.06.2022р. та зроблену Відповідачем у зустрічній позовній заяві від 29.12.2021р. вх. №4438 заяви про подання доказів в обґрунтування понесення судових витрат у справі в порядку, передбаченому ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2270грн. та сплачений Відповідачем за подання до господарського суду зустрічної позовної заяви судовий збір в розмірі 2270грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, вказані судові витрати покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 676,45грн. судового збору та стягнути з Відповідача на користь Позивача 2270 грн. судового збору; врешті судові витрати Позивача на сплату судового збору покласти на Позивача.

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем та Відповідачем судових витрат у справі на 15:00год.19.07.2022р. і встановлення Позивачу і Відповідачу п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174,193, 224, 225Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 610-612,623, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Первісний позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» (79052, Львівська область, м.Львів, вул.Тісна, буд.37, кв.2; ідентифікаційний код: 40504235) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; ідентифікаційний код: 03349039) 3419,45грн. збитків та 676,45грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовити.

4.Зустрічний позов задоволити повністю.

5.Визнати незаконним і скасувати рішення Комісії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про задоволення Акту про порушення від 06.03.2020р. №005606, оформлене Протоколом засідання Комісії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 03.12.2020р. №03/12.

6.Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; ідентифікаційний код: 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» (79052, Львівська область, м.Львів, вул.Тісна, буд.37, кв.2; ідентифікаційний код: 40504235)2270грн. судового збору.

7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8.Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем та Відповідачем судових витрат у справі на 19.07.2022р. о 15:00год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.

9.Встановити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансбудторг» п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

10.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

11.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 12.07.2022р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.